Рішення № 25629947, 06.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5017/1510/2012

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" про стягнення 1103117,95грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Кушнірук О.С., довіреність №85 від 26.12.2011р.;

Від відповідача: Самчук О.О., довіреність від 11.06.2012р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" про стягнення заборгованості у розмірі 1103117,95грн., а саме: пені у розмірі 431654,85грн., та штрафу у розмірі 671463,10грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.12р. порушено провадження у справі №5017/1510/2012.

14.06.12р. від Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" надійшло клопотання (вх.№18436/2012 від 14.06.12р.), згідно якого у зв'язку з тим, що на стадії готування даного позову Порт сплатив судовий збір на загальну суму 23135,36грн., а саме: платіжним дорученням №1780 від 11.05.12р. на суму 22062,36грн.(є в матеріалах справи), та платіжним дорученням №1810 від 16.05.12р. на суму 1073грн.(копія додається), а заявлена до стягнення сума становить 1103117,95грн., отже Портом було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому просить суд винести ухвалу про повернення Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" судовий збір на суму 1073грн. сплаченого платіжним дорученням №1810 від 16.05.2012р

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1510/2012 було продовжено до 05.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач вважає вказані в позові нарахування пені та штрафу безпідставними та необґрунтованими, з підстав які викладені у відзиві на позов(вх.№18451//2012 від 14.06.2012р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає по те, що з на виконання пункту 2.3. договору поставки №355-ОТ від 26.04.2011р. була отримана заявка від Порту від 03.01.2012р. щодо постачання з 10.01.2012р. залізобетонних масивів у кількості 147 штук із розрахунку 21 масив в тиждень(тиждень -5 робочих днів). Для виготовлення 147 штук масивів необхідно: арматура, цемент, пісок, щебінь на загальну суму 333274,85грн. Ця сума розрахована без обліку витрат на енергоносії, трудові витрати та податки. На момент отримання заявки у ДП "Іллічівський морський торговельний порт" існувала заборгованість у розмірі: на 31.12.2011р. - 335100грн.; на 31.01.2012р. - 204000грн., на 31.03.2012р. - 510000грн., яка так і не була погашена в процесі виробництва. Але заявка була прийнята до виробництва згідно договору. Враховуючи заборгованість ДП "Іллічівський морський торговельний порт", ТОВ "Завод залізобетонних виробів", не мав можливості закупити основні матеріали, необхідні для виготовлення масивів згідно з заявкою, вчасно. З моменту надання заявки ТОВ "Завод залізобетонних виробів" виготовив продукцію та відвантажив її ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до 13.04.2012р., тим самим повністю виконав заявку. Таким чином, для виготовлення масивів було витрачено 66 робочих днів (з 10.01.2012р. по 13.04.2012р.), а вказана в позовній заяві прострочка з 27.02.2012р. по 13.04.2012р., що складає 45 днів є невірною, оскільки з 27.02.2012р. по 13.04.2012р. Відповідач був готовий відвантажити повну партію Товару згідно заявки, але через те, що по п'ятницях (за період прострочення їх було 6) Порт працює не повний робочий день а саме до 15:00, можливість возити масиви скорочувалась до однієї ходки поставки. Таким чином, час, в який Порт не приймав масиви, складає 4 дні. Отже, прострочення поставки виникло з 27.02.2012р. по 13.04.2012р., що складає 33 дні - 4 дні = 29 днів, у зв'язку з чим нарахування пені та штрафу відповідно до п. 6.2. Договору є безпідставним. Крім того вказаний в Договорі поставки та в Специфікації асортимент Товару на загальну суму 9592330грн. не був вибраний ДП "Іллічівський морський торговельний порт" в повному обсязі. За період дії договору поставка здійснилась лише на 3845134,80грн., що підтверджується звітом про реалізацію продукції по контрагенту ДП "Іллічівський морський торговельний порт", тому розрахунки, представлені позивачем у позовній заяві є невірними.

02.07.12р. від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача(вх.№20039//2012 від 02.07.2012р), згідно яких зазначає про те, що твердження відповідача у відзиві про те, що на момент отримання заявки від 03.01.2012р. щодо поставки з 10.01.2012р. залізобетонних масивів у кількості 147 штук у Порту існувала заборгованість, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості закупити основні матеріали, необхідні для виготовлення залізобетонних масивів, не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні представником відповідача не надано жодних доказів, які б підтверджували заборгованість Порту перед відповідачем. Умовами договору поставки №355-ОТ від 26.04.2011р., а саме п. 3.3. передбачено, що Порт здійснює оплату за поставлену партію товару на підставі рахунку відповідача, виставленого після поставки такої партії товару протягом 30 банківських днів від дати поставки товару. Таким чином Договором не передбачено обов'язок порту сплачувати відповідачу вартість матеріалів, необхідних для виготовлення залізобетонних масивів. Крім того, звертає увагу суду не те, що на адресу Порту не надходило жодних повідомлень відповідача стосовно неможливості виготовлення чи поставки товару відповідно до заявки від 03.01.2012р. протягом всього строку виконання зобов'язання. Відповідно до умов заявки від 03.01.2012р. кінцевий строк поставки 147 штук залізобетонних масивів сплинув 27.02.2012р., а пунктом 4.1. договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно до підписаної сторонами товаро-транспортної накладної. Остаточна кількість заявленого товару була поставлена до Порту 13.04.2012р. відповідно до товаро-транспортних накладних. Згідно п. 6.2. договору за прострочення термінів поставки відповідач сплачує Порту пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, вказаної у п. 3.1. договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної загальної партії товару. Відповідно до п. 3.1. договору загальна ціна товару за цим договором складає 9592330грн. Таким чином Портом був правомірно зроблений розрахунок пені(0,1% від загальної суми заявленої партії товару, а саме від 9592330грн.), а оскільки прострочення складає 45 днів (з 28.02.2012р. по 12.04.2012р.), а не як зазначає відповідач 29(33-4)днів, є правомірним нарахування штрафу у розмірі 7%. Звіт по реалізації продукції та факт того, що поставка товару відповідно до Договору здійснилась лише на 3845134,80грн. також не є доказом того, що розрахунок штрафних санкцій зроблений Портом невірно, оскільки відповідно до п. 1.1. договору кількість товару є орієнтованою, а обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Таким чином сума, на яку нараховані штрафні санкції не залежить від вартості заявленої партії товару та факт часткового замовлення портом товарів за договором не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій, в розмірі, передбаченому п. 6.2. Договору. Твердження відповідача стосовно неможливості здійснювати поставки по п'ятницях є хибним і не заслуговує на увагу суду, оскільки Порт працює цілодобово, а згідно товарно-транспортних накладних №55 від 02.03.2012р.; №56 від 03.03.2012р.; №57 від 03.03.2012р.; №78 від 16.03.2012р.; №81 від 16.03.2012р.; №101 від 23.03.2012р.; №139 від 06.04.2012р.; №140 від 06.04.2012р.; №157 від 13.04.2012р.: №158 від 13.04.2012р., відповідач здійснював поставки залізобетонних масивів в робочі дні та в вихідні дні, при цьому поставка товарів не мала чіткої закономірності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.12р. клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (вх.№18436/2012 від 14.06.12р.) про повернення судового збору -задоволено, повернуто Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" судовий збір у сумі 1073грн. сплачений за платіжним дорученням №1810 від 16.05.2012р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

26.04.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних виробів" перейменованим у Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" (Постачальник) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Покупець) було укладено договір поставки №355-ОТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар, в асортименті та за цінами, вказаними в Додатку №1(Специфікація №1), який є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар.

Згідно п. 3.1. договору, загальна ціна товару за цим договором складає 9592330грн., враховуючи ПДВ -1598721,67грн.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що конкретна партія товару має бути поставлена Постачальником Покупцеві протягом 10 календарних днів, з дня отримання Постачальником заявки Покупця.

Відповідно до п. 3.3. договору, Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на підставі рахунку Постачальника, виставленого після поставки такої партії товару протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно до підписаної Сторонами товаро-транспортної накладної.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, вказаної у п. 3.1. цього договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної загальної партії товару.

На виконання пункту 2.3. договору Порт звернувся до відповідача з заявкою від 03.01.2012р. щодо постачання з 10.01.2012р. залізобетонних масивів у кількості 147 штук, із розрахунку 21 масив в тиждень (тиждень - 5 робочих днів).

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку залізобетонних масивів, що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: №11 від 10.01.12р., №12 від 10.01.12р., №13 від 11.01.12р., №20 від 13.01.12р., №21від 16.01.12р., №28 від 18.01.12р., №30 від 19.01.12р., №32 від 25.01.12р., №33 від 26.01.12р., №35 від 27.01.12р., №55 від 02.03.12р., №56 від 03.03.12р., №57 від 03.03.12р., №58 від 05.03.12р., №65 від 06.03.12р., №66 від 13.03.12р., №70 від 13.03.12р., №73 від 14.03.12р., №76 від 15.03.12р., №77 від 15.03.12р., №78 від 16.03.12р., №81 від 16.03.12р., №85 від 19.03.12р., №86 від 20.03.12р., №90 від 20.03.12р., №91 від 21.03.12р., №93 від 21.03.12р., №97 від 22.03.12р., №101 від 23.03.12р., №109 від 26.03.12р., №111 від 26.03.12р., №114 від 27.03.12р., №117 від 28.03.12р., №118 від 28.03.12р., №124 від 29.03.12р., №113 від 02.04.12р., №126 від 03.04.12р., №129 від 03.04.12р., №131 від 04.04.12р., №132 від 04.04.12р., №137 від 05.04.12р., №139 від 06.04.12р., №140 від 06.04.12р., №146 від 09.04.12р., №147 від 10.04.12р., №149 від 11.04.12р., №153 від 12.04.12р., №157 від 13.04.12р., №158 від 13.04.12р.

Виходячи з умов заявки від 03.01.2012р. кінцевий строк поставки 147 штук залізобетонних масивів сплинув 27.02.2012р., а відповідно до товарно-транспортних накладних остаточна кількість заявленого товару була поставлена до Порту 13.04.2012р.

Враховуючи прострочення термінів поставки товару відповідачем, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1103117,95грн., а саме: пені(0,1% від загальної суми заявленої партії товару) у розмірі 431654,85грн. за період з 28.02.12р. по 12.04.12р.(45 днів прострочення), та штрафу у розмірі 671463,10грн.(7% від вказаної загальної партії товару).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність порушення відповідачем умов договору поставки №355-ОТ від 26.04.11р. щодо своєчасної поставки товару, а саме відповідно до умов заявки від 03.01.2012р. кінцевий строк поставки 147 штук залізобетонних масивів сплинув 27.02.2012р., а остаточна кількість заявленого товару була поставлена до Порту 13.04.2012р. відповідно до наявних в матеріалах справи товаро-транспортних накладних, що свідчить про прострочення відповідачем термінів поставки товару.

Доводи відповідача викладені у відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки вони є безпідставними.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" пені (0,1% від загальної суми заявленої партії товару) в розмірі 431654,85грн. за період з 28.02.12р. по 12.04.12р.(45 днів прострочення), та штрафу у розмірі 671463,10грн.(7% від вказаної загальної партії товару), обрахованих із загальної ціни партії товару у розмірі 9592330грн.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, вказаної у п. 3.1. цього договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної загальної партії товару.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується спеціальним Законом України та Господарським кодексом України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, вказаної у п. 3.1. цього договору, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України, то суд вважає, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" повинно сплатити ДП"Іллічівський морський торговельний порт" пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 180052,75грн.

Враховуючи те, що судом встановлено наявність порушення відповідачем умов договору поставки №355-ОТ від 26.04.11р. щодо своєчасної поставки товару, а саме прострочення відповідачем термінів поставки товару на 45 днів (з 28.02.12р. по 12.04.12р.), тобто понад 30 днів, то суд вважає правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 671463,10грн.(7% від вказаної загальної партії товару), обрахованого із загальної ціни партії товару у розмірі 9592330грн.

Наданий позивачем розрахунок штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню штраф у розмірі 671463,10грн.(7% від вказаної загальної партії товару) обрахований із загальної ціни партії товару у розмірі 9592330грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" пені у розмірі 180052,75грн. та штрафу у розмірі 671463,10грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 17030,32грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" (65003, Одеська область, м.Одеса, вул.2-й Ліманчик, 5 лінія, буд. 13; код ЄДРПОУ 22465981; р/р 2600230014805 в ОФ ПАТ «Укрсоцбанк», м. Одеса, МФО 328016) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р №26009114761 в ПАТ „Марфінбанк" м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) пеню у розмірі 180052(сто вісімдесят тисяч п'ятдесят дві)грн.75коп., штраф у розмірі 671463(шістсот сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят три)грн.10коп., витрати по сплаті судового збору на суму 17030(сімнадцять тисяч тридцять)грн.32коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.08.12р.

Суддя Гут С.Ф.