Постанова № 25628645, 14.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5023/599/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна", м. Харків (далі -Товариство)

на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012

зі справи № 5023/599/12

за позовом Товариства

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі -територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Бондаренка І.Е.,

відповідача -Зражевської Н.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 24.11.2011 № 127-К у справі № 4/12-70-11 (далі -оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2012 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Пуль О.А. -головуючий, судді Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.), у позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України) виходили з відсутності підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням статей 3, 7, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність обставинам справи, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з оспорюваним рішенням на Товариство накладено штраф у сумі 34 000 грн.; підставою для цього в рішенні зазначено порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме неподання Товариством інформації на вимогу голови територіального відділення АМК у строк, встановлений головою територіального відділення АМК;

- в оспорюваному рішенні визначено, що територіальним відділенням АМК була направлена Товариству вимога голови цього відділення про надання інформації в зв'язку "із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та проведенням досліджень ринків моторних бензинів та дизельного пального";

- Товариством на адресу територіального відділення АМК надіслано листа від 12.08.2011 № 12-08/01, про що зазначено і в оспорюваному рішенні. Як зазначається Товариством, 01.09.2011 було видано розпорядження про початок розгляду справи № 4/12-70-11; при розгляді справи вимоги про надання інформації до Товариства не висувалися. Після початку розгляду справи Товариство з власної ініціативи звернулося до територіального відділення АМК з листом (вх. № 3666 від 19.09.2011), в якому повідомило, що воно (Товариство) не має автозаправних станцій і не веде діяльності щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами;

- територіальним відділенням АМК на адресу Товариства було направлено вимогу голови цього відділення від 26.07.2011 № 02-26/4-1865/86 (далі -Вимога від 26.07.2011), яку одержано Товариством;

- у подальшому територіальним відділенням АМК на адресу Товариства було направлено вимогу голови цього відділення від 05.09.2011 № 02-26/4-2393 (далі -Вимога від 05.09.2011) про надання в термін до 16.09.2011 інформації, а саме: дати отримання Товариством Вимоги від 26.07.2011 та вхідного реєстраційного номеру, з наданням підтверджувальних документів, а також копії свідоцтва про державну реєстрацію Товариства та довідки про внесення його до ЄДРПОУ і копії звіту про фінансові результати Товариства за 2010 рік;

- лист Товариства, в якому повідомлялося, що воно не має автозаправних станцій і не веде діяльності щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами, надійшов до територіального відділення АМК пізніше, ніж у строк, зазначений у Вимозі від 26.07.2011, і стосувався "теперішнього часу", а не всього 2010 року;

- інформацію щодо доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Товариства за 2010 рік на вимогу голови територіального відділення АМК не надано.

Погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що Товариство, не виконавши вимог голови територіального відділення АМК щодо надання інформації у встановлені головою цього відділення строки, не дотрималося обов'язків, передбачених статтями 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлений головою цього відділення строк.

З відповідними висновками попередніх судових інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.

Наведені вимоги чинного законодавства дають підстави вважати, що направлення територіальним відділенням АМК запиту суб'єкту господарювання щодо надання ним певної інформації матиме правомірний характер у контексті приписів пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" тоді, коли це прямо передбачено законом.

Як вбачається із змісту оспорюваного рішення, господарськими судами не було встановлено у справі обставин, які свідчили б про те, що Вимогу від 26.07.2011 було направлено територіальним відділенням АМК у зв'язку з розглядом ним заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи у зв'язку з проведенням відповідної перевірки.

Встановленим у справі обставинам, пов'язаним з посиланням в оспорюваному рішенні на "проведення дослідження ринків моторних бензинів та дизельного пального" господарські суди необґрунтовано надали правового значення як таким, що надавали територіальному відділенню АМК можливість вимагати надання інформації, оскільки саме лише таке дослідження, поза розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи проведенням відповідної перевірки, не могло розцінюватися як підстава для витребування інформації.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди помилково послалися на загальні повноваження голови територіального відділення АМК щодо здійснення ним контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Здійснення такого контролю віднесено до кола повноважень органів Антимонопольного комітету України, але саме по собі воно в даному разі не надавало територіальному відділенню АМК правових підстав вимагати від Товариства обов'язкового надання інформації, оскільки це суперечило вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і, отже, вбачати в діях Товариства наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас територіальним відділенням АМК не було визначено інших передбачених законом випадків, у яких ним могла б витребуватися інформація.

Відтак територіальним відділенням АМК у розгляді справи № 4/12-70-11 і господарськими судами у розгляді даної справи порушено норми матеріального права, а саме статті 19 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", підпункту 5 пункту 8 названого Положення, пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що відповідно до:

- частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення;

- частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Оскільки попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини даної справи, але цим обставинам надано неправильну юридичну оцінку, суд касаційної інстанції вважає за можливе згідно з пунктом 2 статті 1119 ГПК України прийняти нове рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 49 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача (територіальне відділення АМК).

Керуючись статтями 49, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 зі справи № 5023/599/12 скасувати.

3. Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2011 № 127-К зі справи № 4/12-70-11.

4. Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна": 1 073,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; 536,50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги і 751,10 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяна" з державного бюджету України переплачену суму судового збору: за подання позовної заяви -436,50 грн., за подання апеляційної скарги -268,25 грн. і за подання касаційної скарги -375,55 грн., всього 1 080,30 грн. (одну тисячу вісімдесят грн. 30 коп.).

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов