Постанова № 25628110, 15.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р. № 2а-2615/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представникі позивача Ковч П.С., Мицак Т.І., представника відповідача

Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2012 року № 0000452321 та № 0000462321. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції позивача з ПП «ОПТ Бест»є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ПП «ОПТ Бест», яку здійснювала ДПІ у Вишгородському районі Київської області. Вважає, що в акті перевірки контрагента нічого не зазначено про результати перевірки взаємовідносин між ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ Бест». Зазначає, що податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з ПП «ОПТ Бест», не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до необґрунтованих висновків. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «ОПТ Бест»позивач надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, що підлягають скасуванню, як безпідставно прийняті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на адміністративний позов. У вказаних запереченнях зазначає, що позовні вимоги ТзОВ «Оланта»є необґрунтовані, а правочини між ТзОВ «Оланта» та ТзОВ «ОПТ Бест» щодо поставки товарів нікчемними, оскільки в ході проведення перевірок щодо ТзОВ «ОПТ Бест» встановлено відсутність в його контрагента ФГ «Рубас» основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. Тому встановлено неможливість фактичного здійснення поставок товару між ФГ «Рубас»та ТзОВ «ОПТ Бест», що вказує на те, що господарські операції з поставки товару між ТзОВ «Оланта» та ТзОВ «ОПТ Бест» спрямовані з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами. Вважає, що неможливо встановити отримання товару від ТзОВ «ОПТ Бест» до ТзОВ «Оланта», оскільки відсутній факт здійснення господарської діяльності ФГ «Рубас»на користь ТзОВ «ОПТ Бест».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні у відповідності до ст.55 КАС України здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова згідно п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Оланта»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. при здійсненні розрахунків з ПП «ОПТ Бест», за результатами якої складено Акт від 24.01.2012 р. № 3823-209/30650355.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 284 811,00 грн., а саме за грудень 2010 р. на 7 850,00 грн., за лютий 2011 р. на 39 148,00 грн., за березень 2011 р. на 165 929,00 грн., за квітень 2011 р. на 62 043,00 грн., за травень 2011 р. на 434 437,00 грн., за червень 2011 р. на 350 757,00 грн., за липень 2011 р. на 1 341 975, 00 грн., за вересень 2011 р. 882 672,00 грн.; зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 22.2) за грудень 2010 р. в сумі 8 853,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24) за липень 2011 р. в сумі 14 449,00 грн.; зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 20.2) за вересень 2011 р. в сумі 11 812,00 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000452321, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 401 060,50 грн. (в т.ч. 3 284 811,00 грн. основного платежу та 1 116 249,50 грн. штрафна санкція) та податкове повідомлення-рішення від 06.02.202 року № 0000462321, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 35 114,60 грн.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Згідно п.187.1 п.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «Оланта»здійснює господарську діяльність у сфері гуртової торгівлі, у тому числі замороженими продуктами харчування.

Між ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ Бест»укладено ряд договорів на поставку товарів, згідно яких ТзОВ «Оланта»купляло у ПП «ОПТ Бест»товари, а саме № 16/05 від 15.05.2011 р., № 11/03-1 від 11.03.2011 р., № 7/03-1 від 07.03.2011 р, № 5/03 від 05.03.2011 р, № 7/03 від 07.03.2011 р., № 20/01-Я від 20.01.2011 р., №01/07-Т від 01.07.2011 р., № 0106 від 01.06.2011 р., № 001/08 від 30.07.2011 р., № 0025/08 від 25.08.2011 р., № 3/03 від 03.03.2011 р.

Між ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ Бест»укладено ряд договорів на поставку товарів, згідно яких ТзОВ «Оланта»поставляло товари ПП «ОПТ Бест», а саме: №30/1 від 11.12.2010 р., №3/05 від 03.05.2011 р., № 4/01 від 04.01.2011 р., № 020/6 від 20.06.2011 р.

На виконання умов зазначених договорів поставки ТзОВ «Олант»та ПП «Опт-Бест»здійснили поставки товаро-матеріальних цінностей, було належним чином оформлено видаткові накладні, податкові накладні, здійснена проплата за отримані товари. З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість, у зв'язку з чим, мали право на складання податкових накладних.

В Акті перевірки від 24.01.2012 р. № 3823-209/30650355 відсутні будь - які зауваження податкового органу щодо первинних документів, які надані на підтвердження господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ Бест»в момент укладення договорів вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ПП «ОПТ Бест», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ПП «ОПТ Бест»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «ОПТ Бест».

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ПП «ОПТ Бест»та податкові накладні видані позивачем ПП «ОПТ Бест»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені ПК України.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що перевірка ТзОВ «Оланта»проведена на підставі постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області за матеріалами кримінальної справи № 80-1283.

Відповідно до п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п.86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п.58.4 ст.58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області за матеріалами кримінальної справи № 80-1283 у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не враховано вимоги п. 86.9 ст. 89 ПК України, такі слід визнати протиправними та скасувати саме з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до переконання, що такі прийняті без дотримання вимог чинного законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, а відтак підлягають скасуванню.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгрунтовані матеріалами справи, доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат то в порядку ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» 2 150,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова податкові повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000452321 та № 0000462321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» 2 150,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.08.2012 р.

Суддя Журомська М.В.