Постанова № 25627764, 10.08.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1765/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Залещик П.К.,

відповідача -Панасенко І.Б., Поповкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 березня 2012 року №0000412310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначав про те, що в ході неодноразових перевірок, ТОВ „КЗБМ №1" податковій було надано документи по контрагентам ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, а саме договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні. Дані первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій, складені під час здійснення господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та досліджувались податковим органом в ході проведення попередніх документальних виїзних перевірок, але при здійсненні останньої позапланової перевірки не були враховані.

Крім того, зазначав про те, що підприємством здійснені господарські операції, які спрямовані на реальне досягнення економічних результатів підприємства та отримання прибутку. Відповідач, на думку позивача, протиправно посилається в акті, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, в рамках укладених угод, які є нікчемними, оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також позивач зазначає, що укладені між ним та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені Цивільним кодексом України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та дані угоди недійсними в судовому порядку не визнавались. Тому, на думку позивача, висновок податкового органу про нікчемність правочинів є протиправним, та ґрунтується лише на порушеннях встановлених перевіркою контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначав, що податкова під час проведення перевірки діяла на підставах, у межах повноважень та в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством. Також посилався на те, що перевірка проведена на виконання постанови слідчого в рамках кримінальної справи. Вказував на прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення податковим органом перевірки ТОВ „КЗБМ №1" встановлено, що правочини між позивачем та ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, здійснено без мети настання правових наслідків, на підставі нікчемних правочинів, на думку відповідача, дає підстави вважати, що позивачем порушено вимоги Цивільного кодексу України, а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 545441 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.05.1993р., що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ (т.1 а.с.49) та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва. (т.1 а.с.50).

Судом встановлено, що Кіровоградською об'єднаної державною податковою інспекцією на підставі наказу №369 від 10.02.2012р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»(т.1 а.с.67), який прийнятий на виконання постанов слідчого про призначення позапланової перевірки від 19.01.2012р. та від 01.08.2011р. (т.2 а.с.162-167, 168-172, 173-175), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №38/23-1/05402789 від 23.02.2012р. (т.1 а.с.62-125)

Відповідно до даного акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „КЗБМ №1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р., перевіркою встановлено, порушення позивачем, зокрема, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 545441 грн., в тому числі, за вересень 2008р. -105040 грн., жовтень 2008р. -50363 грн., листопад 2008р. -30281 грн., грудень 2008р. -2306 грн., січень 2009р. -32940 грн., лютий 2009р. -30005 грн., березень 2009р. -39050 грн., квітень 2009р. -23762 грн., серпень 2009р. -31752 грн., вересень 2009р. -45747 грн., жовтень 2009р. -37053, листопад -31890, грудень 2009р. -20585 грн., лютий 2010р. - 23276 грн., квітень 2011р. -13915 грн., травень 2011р. -13915 грн., червень 2011р. -14011 грн. (т.1 а.с.62-125).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412310 від 07 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 395742 грн., у т.ч. 324961 грн. за основним платежем та 70781 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.21).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скаргу на дане рішення. (т.1 а.с.139-141) За результатами процедури адміністративного оскарження, ДПС у Кіровоградській області рішенням №1527/10/10-208 від 18.05.2012р. податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000412310 від 07 березня 2012 року залишено без змін, а скаргу без задоволення. (т.1 а.с.144-151)

Так, суд зазначає, що відповідно до акту експертної комісії ТОВ „КЗБМ №1" від 02.02.2010р. документи фінансово-господарської діяльності позивача за період 2008 -2009 роки зіпсовані, внаслідок затоплення від комунікацій опалення в приміщенні зберігання документів 05.01.2010 р., в зв'язку чим були знищені. (т.2 а.с.132) Тому правомірність нарахування податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 2008 -2009 роки, а також за 2010р. -І квартал 2011р. відображено в актах перевірки Кіровоградської ОДПІ №8/23-10/05402789 від 05.02.2010р., №62/23-10/05402789 від 30.06.2011р., про що зазначалось податковим органом в акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні (т.1 а.с.88, а.с.153-182, 199-233)

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Так, позивачем укладено з ТОВ „Міксбуд" договір транспортної експедиції від 01.08.2009р. згідно якого ТОВ „Міксбуд" (Експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок ВАТ „КЗБМ №1" (Клієнт) за його заявкою, виконати чи організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Клієнта автомобільним транспортом. (т.1 а.с.234-237).

Факти отримання позивачем від ТОВ „Міксбуд" вищезазначених послуг згідно договору підтверджуються актами виконаних робіт (т.1 а.с.239-250, т.2 а.с.1-4, 6, 8, 10, 12, 14, 16-17, 19, 21, 23, 25, 27-28), податковими накладними (т.1 а.с.238, т.2 а.с.5, 7, 9, 11, 13, 15, 18, 20, 22, 24, 26, 29).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень -грудень 2009 р., лютий 2010р. у загальній сумі ПДВ -190303 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ „КЗБМ №1".

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Міксбуд" вартість отриманих послуг, про що свідчать платіжні доручення (т.2 а.с.30, 32-60).

Крім того, надання послуг з транспортування продукції підтверджується розшифровкою послуг наданих ТОВ „Міксбуд" позивачу за серпень -грудень 2009р. та за лютий 2010р. з визначенням назви отримувача продукції, кількості поїздок, відстані, тарифу та вартості послуг. (т.2 а.с.61-67)

Позивачем укладено з ПП „БВП-Буд" договір про надання транспортних послуг. Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у вересні -грудні 2008р., січні-квітні 2009р. на загальну суму ПДВ 308226 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ „КЗБМ №1". (т.1 а.с.96)

Враховуючи, що період з вересня -грудня 2008 р. та січень 2009р. знаходяться поза межами 1095 днів, щодо визначення податковим органом суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій, судом до уваги береться лише період лютий -квітень 2009р.

Факти отримання позивачем у ПП „БВП-Буд" вищезазначених послуг підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, (які збереглися), а саме: податковими накладними (т.2 а.с.193, 194).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий -квітень 2009р. у загальній сумі ПДВ -92817 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ „КЗБМ №1".

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки „БВП-Буд" вартість отриманих послуг, про що свідчать платіжні доручення (т.2 а.с.200-219)

Крім того, ТОВ „КЗБМ №1" (Покупець) укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) договір 1/4 від 12.04.2010р., згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, у відповідності з якістю, за цінами та на умовах передбачених в специфікаціях та додатках до договору. (т.2 а.с.75-77)

Факти отримання позивачем від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вищезазначеної продукції підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними (т.2 а.с.79, 81, 83), податковими накладними (т.2 а.с.78, 80, 82), накладними на перевезення залізничним транспортом (т.4 а.с.3-20), шляховими листами вантажного автомобіля (т.4 а.с.37-66).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень -червень 2011р. у загальній сумі ПДВ -41841 грн., що встановлено податковим органом при перевірці позивача. (т.1 а.с.99)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вартість отриманої продукції, про що свідчать платіжні доручення (т.2 а.с.110-118).

Крім того, суд враховує, що в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4 підтвердив, що між ним як фізичною особою-підприємцем та ТОВ „КЗБМ №1" були фінансово-господарські відносини, та продовжує співпрацювати з позивачем, поставляє йому вугільну продукцію.

До того ж, даний контрагент позивача на запит суду надав первинні бухгалтерські документи та докази декларування податкових зобов'язань по ТОВ „КЗБМ №1" (т.4 а.с.101-126)

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, який відповідає пунктам 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР, який втратив чинність 01.01.2011р.), податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які кореспондуються з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару та робіт, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно додатку 1 до акту перевірки №38/23-1/05402789 від 23.02.2012р., основним видом діяльності позивача, який сформував 98,6 % валового доходу, є реалізація цегли власного виробництва. ТОВ „КЗБМ №1" має сезонний збут, та приблизно 78% виробленої продукції реалізується в Київській, Миколаївській, Одеській, Черкаській, Житомирській та в інших областях та 22 % в Кіровоградській області та м.Кіровограді. При цьому товариство несе значні витрати по збуту готової продукції, так як продукція поставляється покупцям автомобільним транспортом за рахунок позивача. (т.1 а.с.126-130

Так, на підтвердження використання отриманих від ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" транспортних послуг та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вугільної продукції, у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних послуг та товару, які містяться в матеріалах справи. (т.2 а.с.220-250, т.3 а.с.1-249)

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" транспортних послуг та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 продукції, згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 324961грн. до податкового кредиту та про протиправність збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 395742 грн., у т.ч. 324961 грн. за основним платежем та 70781 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні. Що стосується ТОВ „Міксбуд" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість лише 30.09.2010 року, а господарські взаємовідносини з позивачем були в серпні -грудні 2009 р., лютому 2010р.., а щодо ПП „БВП-Буд" -25.06.2011р., а господарські взаємовідносини були в лютому -квітні 2009р..

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

В обґрунтування фіктивної діяльності ПП „БВП-Буд", ТОВ „Міксбуд", відповідач посилається на пояснення ОСОБА_5 як директора даних підприємств, де він зазначає, що не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності даних підприємств, а фінансово-господарську діяльність підприємств він взагалі не здійснював, а в ході розслідування кримінальної справи №58-479 викрито та припинено діяльність фіктивних суб'єктів господарської діяльності, серед яких ТОВ „Міксбуд" та ПП „БВП-Буд". Суд вважає, що дані пояснення директора підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості висновків викладених в акті перевірки та такі пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні статті 70 КАС України. Належним доказом, у даному випадку, були б не пояснення ОСОБА_5, а вирок суду щодо кримінальної відповідальності за ст.205 КК України чи ст.212 КК України ОСОБА_5 та інших осіб за навмисне створення суб'єкта підприємницької діяльності або ухилення від сплати податків. Між тим, такого вироку суду, відповідачем не надано. Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено фіктивності підприємства, що на його думку було однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на час укладення та виконання договорів позивачем з контрагентами, директором ПП „БВП-Буд" була ОСОБА_6, а не ОСОБА_5, а директором ТОВ „Міксбуд" -ОСОБА_7. ОСОБА_5 став засновником та директором ПП „БВП-Буд" з 28 жовтня 2010 року. (т.2 а.с.195-199)

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0000412310 від 07 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 395742 грн., у т.ч. 324961 грн. за основним платежем та 70781 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 3957,42 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „КЗБМ №1".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 березня 2012 року №0000412310.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3957,42 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -10.08.2012р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина