Постанова № 25627676, 06.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2012 року 12-13 Справа № 2а-0870/478/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко

за участю представників

від позивача Тягушев Д.О.,

від відповідача Харламова О.О.,

від прокуратури не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Янюк О.С. від 17.02.2011 зупинено провадження у справі №2а-0870/478/11 до набрання законної сили рішеннями у справах №№2а-23/10/0870, 2а-991/10/0870, 2а-4932/10/0870.

Через переведення судді Янюк О.С. на роботу на посаді судді господарського суду міста Севастополя справа була передана на розгляд суддею Калашник Ю.В.

12.04.2012 через тимчасову непрацездатність судді Калашник Ю.В., на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до ст. 15-1 КАС України, справу передано для подальшого розгляду судді Сацькому Р.В.

За клопотанням представника позивача провадження у справі було поновлено у зв'язку з набранням законної сили рішеннями по справах №№ 2а-991/10/0870, 2а-23/10/0870, 2а-4932/10/0870.

В судовому засіданні представником позивача було подану письмову заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнив формулювання своїх позовних вимог та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001190805/0 від 04.08.2010.

Заява про уточнення позовних вимог не суперечить закону, і була прийнята судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважає протиправними дії відповідача щодо зміни призначення платежів, які було самостійно визначені позивачем у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ, та направлення зазначених сум на погашення податкового боргу за інший податковий період. Зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Просить адміністративний позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку із протиправними діями Відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, зокрема зазначив, що позивач не здійснював самостійне погашення наявного податкового боргу з ПДВ. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Крім того, податковий орган жодним чином не змінює призначення платежів в платіжних дорученнях позивача, а лише здійснює проведення операцій в особових рахунках платника податків в хронологічному порядку, як того вимагає «Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123. Відповідно до п.п. 2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи. Отже, дії відповідача є законними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від прокуратури представник не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні, що міститься в матеріалах справи.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 08.12.2009 по 29.06.2010.

За результатами перевірки складений акт від 21.07.2010 № 323/08-05/00130926 (надалі - Акт перевірки).

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181), а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 року № 13031 від 21.12.2009 р. на суму 2 645 193,00 грн., уточнюючим розрахункам № 12776 від 08.12.2009 р. у сумі 251 348,00 грн., № 12765 від 08.12.2009 р. у сумі 45,00 грн., № 13122 від 29.12.2009 р. у сумі 22,00 грн., № 13123 від 29.12.2009 р. у сумі 282,00 грн., № 13125 від 29.12.2009 р. у сумі 406,00 грн., № 11 від 13.01.2010 р. у сумі 3 083 333,00 грн., на загальну суму 5980629,00 грн., з затримкою більше 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001190805/0 від 04.08.2010, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити штраф у сумі 2 990 314, 53 грн. (50% від несвоєчасно сплаченої суми) за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання більше 90 календарних днів, на підставі п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 у справі № 21-496во09 були скасовані ухвала Вищого адміністративного суду від 14.03.2007, ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 27.01.2006, рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2005 в частині задоволення позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.10.2004 № 0000210203/2, яким ВАТ «Запоріжжяобленерго» визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 37 809 687,50 грн. (25 206 458,33 грн. основного платежу та 12 603 229,17 грн. штрафних санкцій), у задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» в цій частині відмовлено.

Враховуючи те, що зазначені суми не були сплачені ВАТ «Запоріжжяобленерго» у строк, встановлений п.п.5.3.2. п.5.3 ст.5 Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у ВАТ «Запоріжжяобленерго» виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 37 809 687,50 грн. з 12.09.2009.

В податковій декларації № 13031 від 21.12.2009 з податку на додану вартість за листопад 2009 року Позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 2 645 193,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Відповідно до п.5.1. Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.3.1. Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначена сума була перерахована Позивачем до бюджету у встановлені Законом 2181 строки, наступним платіжним дорученням:

- № 15706 від 29.12.2009 на суму 2 645 193,00 грн. з призначенням платежу - податок на додану вартість за листопад 2009 року;

Таким чином, позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за листопад 2009 року.

Разом з тим, як випливає зі змісту Акту перевірки, відповідач вважає, що сплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року (декларація № 13031 від 21.12.2009) позивач здійснював не платіжним дорученням № 15706 від 29.12.2009, а наступним чином:

- платіжним дорученням № 7912 від 17.06.2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині);

- платіжним дорученням № 8200 від 23.06.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 44,00 грн.;

- платіжним дорученням № 8393 від 24.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 р.» на суму 500 000,00 грн. (в частині);

- платіжним дорученням № 8265 від 24.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 р.» на суму 800 000,00 грн. (в частині);

- платіжним дорученням № 8399 від 25.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 р.» на суму 1 100 000,00 грн. (в частині).

08.12.2009 позивачем був наданий відповідачеві «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» №12776 від 08.12.2009 на суму 251 348,00 грн., яким виправлялись помилки в податковій декларації з ПДВ, яка подавалась позивачем за серпень 2009 року.

Як випливає зі змісту Акту перевірки, Відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цим «Уточнюючим розрахунком» позивач здійснював наступним чином:

- платіжним дорученням № 7464 від 11.06.2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині);

- платіжним дорученням № 7912 від 17.06.2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині);

- шляхом подання 11.06.2010 відповідачеві «Уточнюючих розрахунків» №№ 2591, 2592, 2594, 2595, 2596, 2581, 2599, 2598 від 11.06.2010, які подавались до податкових декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; січень, лютий, березень 2010 року.

Таким чином, платіжні доручення № 7464 від 11.06.2010, № 7912 від 17.06.2010, а також «Уточнюючі розрахунки» №№ 2591, 2592, 2594, 2595, 2596, 2581, 2599, 2598 від 11.06.2010 не мають жодного відношення до «Уточнюючого розрахунку» № 12776 від 08.12.2009 та, відповідно, до податкових зобов'язань позивача за серпень 2009 року.

Крім того, слід відзначити, що позивач взагалі не сплачував до бюджету податкові зобов'язання з ПДВ в зв'язку із поданням до податкового органу «Уточнюючих розрахунків» №№ 2591, 2592, 2594, 2595, 2596, 2581, 2599, 2598 від 11.06.2010, так як за результатами виправлення самостійно виявлених помилок в наявності було зменшення сум, які підлягали сплаті до бюджету (показники рядків 8, 8.2.)

08.12.2009 позивачем був також наданий Відповідачеві «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» № 12765 від 08.12.2009 на суму 45,00 грн., яким виправлялись помилки в податковій декларації з ПДВ, яка подавалась позивачем за липень 2007 року.

Як випливає зі змісту Акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цим «Уточнюючим розрахунком» позивач здійснював наступним чином:

- платіжним дорученням № 7912 від 17.06.2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині).

Таким чином, платіжне доручення № 7912 від 17.06.2010 не має жодного відношення до зазначеного «Уточнюючого розрахунку» та, відповідно, до податкових зобов'язань позивача за липень 2007 року.

Відповідно до п.5.1. Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.17.2. Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

В зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками» № 12776, № 12765 від 08.12.2009 самостійно виявлених помилок в деклараціях за відповідні податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки, «Уточнюючих розрахунків», які були надані Позивачем податковому органу 08.12.2010 (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ перед бюджетом в сумі 245 831,00 грн.

Зазначена сума була сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14243 від 30.11.2009 на суму 245 831,00 грн. з призначенням платежу - «податкове зобов'язання з ПДВ, самостійно донараховане у зв'язку з проведенням уточнень».

Штрафні санкції, відповідно до п.17.2. Закону № 2181, були сплачені позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14242 від 30.11.2009 на суму 12 821,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».

Позивачем були надані відповідачеві «Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» № 13122 від 29.12.2009 на суму 22,00 грн., № 13123 від 29.12.2009 на суму 282,00 грн., № 13125 від 29.12.2009 на суму 406,00 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавалась позивачем за лютий, червень та серпень 2009 року.

Виправлення «Уточнюючими розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди на суми податкових зобов'язань позивача, тобто розрахунки з бюджетом, не вплинуло (враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки, Уточнюючих розрахунків, які були надані позивачем до податкового органу 29.12.2009, тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені, у позивача не виникли податкові зобов'язання).

Штрафні санкції, відповідно до п.17.2. Закону № 2181, були сплачені Позивачем до бюджету платіжним дорученням № 15836 від 29.12.2009 на суму 35,00 грн. з призначенням платежу - штрафні санкції з ПДВ, нараховані самостійно у зв'язку з проведенням уточнень.

Разом з тим, як випливає зі змісту Акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цими «Уточнюючими розрахунками» позивач здійснював наступним чином:

- платіжним дорученням № 7912 від 17.06.2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині).

Таким чином, платіжне доручення № 7912 від 17.06.2010 не має жодного відношення до зазначених «Уточнюючих розрахунків» від 29.12.2009 та, відповідно, до податкових зобов'язань Позивача за лютий, червень та серпень 2009 року.

13.01.2010 позивачем був наданий Відповідачеві «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» № 11 від 13.01.2010 на суму 3 083 333,00 грн., яким виправлялись помилки в податковій декларації з ПДВ, яка подавалась позивачем за листопад 2009 року.

Як випливає зі змісту Акту перевірки, Відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цим «Уточнюючим розрахунком» Позивач здійснював наступним чином :

- платіжним дорученням № 8399 від 25.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 100 000,00 грн. (в частині);

- платіжним дорученням № 8432 від 29.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 року» на суму 850 000,00 грн. (в частині);

- платіжне доручення № 8433 від 29.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 650 000,00 грн. (в частині);

- платіжне доручення № 8436 від 29.06.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2010 року» на суму 1 000 000,00 грн. (в частині).

Таким чином, зазначені платіжні доручення не мають жодного відношення до «Уточнюючого розрахунку» № 11 від 13.01.2010.

Подання «Уточнюючого розрахунку» № 11 від 13.01.2010 на розрахунки з бюджетом не вплинуло, так як сума 3 083 333,00 грн. вже була сплачена Позивачем до бюджету до подання «Уточнюючого розрахунку» платіжним дорученням № 15705 від 29.12.2009.

Штрафні санкції, відповідно до п.17.2. Закону № 2181, були сплачені Позивачем до бюджету платіжним дорученням № 20 від 11.01.2010 на суму 154 167,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».

Таким чином, як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач фактично змінив призначення платежів, які було самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010, та самостійно спрямував (врахував) зазначені суми як погашення узгоджених податкових зобов'язань позивача за інші податкові періоди (зокрема, за листопад 2009 року, а також по уточнюючим розрахункам від 08.12.2009, 29.12.2009, 13.01.2010).

Внаслідок цього відповідач дійшов протиправного висновку про несвоєчасність сплати Позивачем поточних податкових зобов'язань з ПДВ, не звертаючи при цьому уваги на фактичні обставини, які є беззаперечним підтвердженням того, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за відповідні податкові періоди.

За порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ Відповідач, відповідно до п.п.17.1.7. Закону № 2181, застосував до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Зазначений штраф був застосований до позивача саме податковим повідомленням-рішенням № 0001190805/0 від 04.08.2010 на суму 2 990 314,53 грн., яке і є предметом оскарження у цій справі.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, в зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001190805/0 від 04.08.2010, виходячи з наступного.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2010 у справі № 2а-23/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях № 14243 від 30.11.2009 на суму 245 831,00 грн., № 14242 від 30.11.2009 на суму 12 821,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010 у справі № 2а-991/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях № 15706 від 29.12.2009 на суму 2 645 193,00 грн., № 15836 від 29.12.2009 на суму 35,00 грн., № 20 від 11.01.2010 на суму 154 167,00 грн., № 15705 від 29.12.2009 на суму 3 083 333,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 у справі №2а-4932/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: №7464 від 11.06.2010 на суму 1 000 000,00 грн., № 7912 від 17.06.2010 на суму 1 000 000,00 грн., № 8200 від 23.06.2010 на суму 44,00 грн., № 8393 від 24.06.2010 на суму 500 000,00 грн., № 8265 від 24.06.2010 на суму 800 000,00 грн., № 8399 від 25.06.2010 на суму 1 100 000,00 грн., № 8432 від 29.06.2010 на суму 850 000,00 грн., № 8433 від 29.06.2010 на суму 1 650 000,00 грн., № 8436 від 29.06.2010 на суму 1 000 000,00 грн.

Зазначеними діями Відповідача, які були визнані протиправними судовим рішенням, що набрало законної сили, фактично сплачені позивачем до бюджету поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість платіжними дорученнями, які зазначені відповідачем в Акті перевірки, були самостійно спрямовані (направлені) відповідачем на погашення узгоджених податкових зобов'язань позивача із цього податку по декларації за листопад 2009 року, а також по уточнюючим розрахункам від 08.12.2009, від 29.12.2009, від 13.01.2010.

Таким чином, суд під час розгляду справ № 2а-991/10/0870, № 2а-23/10/0870 та № 2а-4932/10/0870 встановив обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних податкових зобов'язань.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлені ті обставини, що позивач не здійснював погашення своїх узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за листопад 2009 року, а також по уточнюючим розрахункам від 08.12.2009, від 29.12.2009, від 13.01.2010 платіжними дорученнями, які зазначені відповідачем в Акті перевірки та якими позивач фактично сплачував свої податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протиправність дій відповідача підтверджується також листами Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 № 358/13/13-09 «Щодо застосування пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також правовою позицію Верховного Суду України (постанови від 27.10.2009, від 01.12.2009).

Саме дії відповідача щодо неправомірної зміни призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних податкових зобов'язань з ПДВ, зумовили штучне створення відповідачем факту (події) прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов'язань позивача з ПДВ по декларації за листопад 2009 року, а також по уточнюючим розрахункам від 08.12.2009, від 29.12.2009, від 13.01.2010, що, в свою чергу, стало єдиною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 підставою для застосування штрафу є затримка сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відносно встановленого цим Законом граничного строку, тривалість якої визначається, починаючи з наступного за останнім днем такого граничного строку та закінчуючи днем погашення суми податкового боргу. Звідси, день погашення суми податкового боргу є днем вчинення правопорушення - затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідної тривалості.

Таким чином, саме фактична сплата узгодженої суми податкового зобов'язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника податків сплатити штраф, встановлений підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Крім того, аналіз зазначеної норми дає підстави стверджувати, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладені вище обставини справи, доходить приходить до висновку, що Позивачем не було допущено несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за листопад 2009 року, а також по уточнюючим розрахункам від 08.12.2009, від 29.12.2009, від 13.01.2010, протягом граничних строків, визначених Законом № 2181, в зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7. Закону № 2181.

Слід також відзначити, що Рішенням Відповідача від 22.06.2012 «Про списання податкового боргу» основна сума податкового боргу Позивача з податку на додану вартість (без урахування пені) в сумі 37 809 687,50 грн., який (борг) виник станом на 12.09.2009, була повністю списана.

Внаслідок цього суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0001190805/0 від 04.08.2010.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький