Постанова № 25627635, 13.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9769/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

з участю представників:

позивача - Коваленко О.В.,

відповідача - Поливанова Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 2 024 842,00 грн., -

в с т а н о в и в :

У серпні 2012 року Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2 024 842,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 024 842,00 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань, задекларованих відповідачем в декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року. Позивач зазначив, що 15 травня 2012 року відповідачем подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2012 року, у якій визначена до сплати сума податкових зобов'язань у розмірі 2 024 842,00 грн. Посилаючись на вимоги підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 2 024 842,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Просив суд встановити порядок виконання постанови суду, шляхом надання розстрочки на 120 місяців (арк. справи 68-73)

Згідно з ч. 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25 березня 2003 року, ідентифікаційний код 32087941, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 5-6), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Димитрові з 31 березня 2003 року № 144, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 30 червня 2011 року № 26910/29-014-4 (арк. справи 7).

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Суд зазначає, що податковим законодавством встановлені два способи визначення суми податкового зобов'язання: самостійно платником (перший) та контролюючим органом (другий).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, у разі подання декларації з визначенням відповідних сум до сплати до бюджету, у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до відповідного бюджету у встановлений законом строк.

Пунктом 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

15 травня 2012 року відповідачем подано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - квітень 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати податок в сумі 2 024 842,00 грн. (арк. справи 13-15). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 30 травня 2012 року.

Станом на день судового розгляду податкові зобов'язання з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2012 року у розмірі 2 024 842,00 грн. не сплачені, що підтверджується даними зворотнього боку облікової картки з податку на додану вартість (арк. справи 24-67).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

07 квітня 2003 року податковою інспекцією сформована податкова вимога № 1/36, яка отримана відповідачем у день її прийняття, що підтверджується підписом на корінці податкової вимоги (арк. справи 9).

07 травня 2003 року податковою інспекцією сформовано другу податкову вимогу № 2/52, яка отримана відповідачем у день її прийняття, що підтверджується підписом на корінці податкової вимоги (арк. справи 10).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Податкові вимоги направлені відповідачу в 2003 році, з цього періоду відповідач мав несплачену податкову заборгованість, у зв'язку з чим податкові вимоги не втратили своєї юридичної сили.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Таким чином, заходи прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до його погашення, строки добровільної сплати сплинули.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 2 024 842,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості з податку на додану вартість у сумі 2 024 842,00 грн. відповідно до графіку погашення податкового боргу, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, на не змогу погасити суму боргу. На даний час на рахунках підприємства не має достатньо грошових коштів, для того щоб сплатити суму заборгованості у повному обсязі одночасно.

Посилання заявника на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме балансом підприємства станом на 31 березня 2012 року та звітом про фінансові результати за І квартал 2012 рік.

Суд також приймає до уваги посилання заявника на те, що розстрочення виконання постанови надасть підприємству можливість продовження реалізації виробничої програми, наслідком якої стане розширення виробництва та поліпшення фінансово-економічної діяльності підприємства, що в майбутньому забезпечить можливість підприємства здійснити погашення заборгованості перед бюджетами та цільовими фондами, заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Суд зазначає, що розстрочення - це встановлення порядку оплати заборгованості, яке передбачає систематичне та регулярне погашення частини боргу. При цьому для встановлення строку, на який може бути дане розстрочення, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплачувати певну частину боргу.

В судовому засіданні сторонами визначено суму, яка може бути сплачена боржником без зупинення виробничої діяльності підприємства і одночасно без порушення інтересів стягувача.

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги надання представником податкової інспекції заяви, підписаної начальником податкової інспекції про відсутність заперечень проти розстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів в сумі 2 024 842,00 грн. строком на 120 місяців відповідно до запропонованого відповідачем графіку, суд дійшов висновку про необхідність встановлення порядку та строків виконання судового рішення про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» коштів в сумі 2 024 842,00 грн. в самому рішенні.

Відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 2 024 842,00 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків, обслуговуючих Державне підприємство «Красноармійськвугілля» (код ЄДРПОУ 32087941, адреса: 85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1) кошти у розмірі 2 024 842,00 гривень (два мільйони двадцять чотири тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) шляхом стягнення щомісячно в період з вересня 2012 року по липень 2022 року включно коштів в сумі 16 873,53 грн. у серпні 2022 року у розмірі 16 874,00 грн., на р/р 31115029700034, код платежу 3014010100, отримувач ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 серпня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 16 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.