Рішення № 25626313, 27.07.2012, Новоодеський районний суд Миколаївської області

27.07.2012

Справа № 2-1944/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2012 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді -Ітріна М.В.,

при секретарі -Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, його представників: ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що його бабуся -ОСОБА_7 проживала у власному будинку АДРЕСА_1.

Вказав, що бабуся була особою похилого віку, а тому останніх чотири роки обслуговувалася соціальним працівником управління праці та соціального захисту населення Новоодеської райдержадміністрації.

З початку 2010 р. у неї стали різко проявлятися такі вади здоров'я, як відсутність орієнтації у просторі і часі, невпізнання знайомих і близьких з приводу чого їй встановлено діагноз: загальний атеросклероз з переважним ураженням церебральних судин з дементним синдромом та церебрастенією.

Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся -ОСОБА_7 померла, після чого йому стало відомо, що за життя, а саме, 30 липня 2010 р. вона склала заповіт посвідчений нотаріусом, відповідно до якого заповіла ОСОБА_4 Ѕ частину вищезгаданого будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько -ОСОБА_8, який проживав у спірному будинку разом з бабусею, після якого він прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори у встановлений законом строк з відповідною заявою.

Вважає, що під час складання заповіту ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок захворювання, а тому з посиланням на цю обставину просив суд визнати спірний заповіт недійсним.

У попередньому засіданні позивач, а в судовому засіданні його представники цивільний позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 заявлені вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності.

Представник відповідача (Новоодеська державна нотаріальна контора) цивільний позов також не визнала та просила в його задоволенні відмовити мотивуючи тим, що заповіт нею посвідчено відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та представників відповідачів, покази свідків, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 234 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Частиною 2 ст. 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_7 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 де проживала разом з сином ОСОБА_8, який мав інвалідність другої групи (а. с . -4, 6, 7, 11, 13).

30 липня 2010 року ОСОБА_7 склала нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме, заповіла ОСОБА_4 належні їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, а також Ѕ частину земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і Ѕ частину земельної ділянки призначеної для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а. с. -10).

З цього слід зробити висновок, що решту Ѕ частини належного ОСОБА_7 майна остання залишила у спадок сину -ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто через 12 днів після складання заповіту, ОСОБА_7 померла у м. Нова Одеса Миколаївської області (а. с. -12).

ОСОБА_4, тобто відповідач у справі звернулась до нотаріальної контори для успадкування майна визначеного заповітом (а. с. -19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і син ОСОБА_7 -ОСОБА_8 (а. с. -15).

Судом з'ясовано, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 є його син -ОСОБА_1, тобто позивач у справі, який як і ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті батька (а. с. -14, 20).

За такого, ОСОБА_1 являючись спадкоємцем є належним позивачем у справі і має право вимоги до відповідачів про визнання заповіту недійсним.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що багато років проживали по сусідству з ОСОБА_7, яка з весни 2010 р. почала хворіти і потребувала постійного догляду. Разом з нею проживав син ОСОБА_8, який був інвалідом і не міг здійснювати догляд за матір'ю. Останній місяць перед смертю ОСОБА_7 тільки лежала, рідко коли виходила у двір. На прохання ОСОБА_7 її мати ОСОБА_9 погодилася за нею доглядати, але у зв'язку з її похилим віком заповіт вирішили оформити на неї (ОСОБА_4). Разом з матір'ю відвезли ОСОБА_7 до нотаріуса, де і посвідчили складений заповіт. Стверджує, що ОСОБА_7 хоча і була хворою, але при розумі і поводила себе адекватно.

Проте, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 пояснили, що на час укладення заповіту ОСОБА_7 була психічно неврівноваженою людиною і мала прояви, що викликали сумнів у її психічному стані. Так, вона безпідставно кричала на них, не впізнавала їх, не могла відповісти на їх питання.

Піддали сумніву перебування у нормальному психічному стані заповідача ОСОБА_7 і допитані судом свідки -лікар Новоодеської районної лікарні ОСОБА_14 і соціальний працівник ОСОБА_15, які незадовго до смерті її відвідували.

Висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 01 червня 2012 р. встановлено, що ОСОБА_7 на протязі життя перенесла дві черепно-мозкові травми з подальшим розвитком посттравматичної енцефалопатії. З 1983 р. страждала церебральним атеросклерозом, який проявлявся астено-невротичними станами (головокружінням, шумом в голові, головною біллю, хиткістю ходьби, дратівною) з подальшим розвитком в 2005 р. хронічного порушення мозкового кровообігу, що свідчить про прогресування церебрального атеросклерозу, який мав прогресуючий незворотній характер з нарощуванням цементних ознаків. Таким чином, на підставі вивчених медичних документів та прослуховування показів свідків медичні експерти категорично стверджують, що ОСОБА_7 страждала органічним розладом у формі судинної деменції з 20 липня 2010 р. У період оформлення заповіту, тобто 30 липня 2010 р. вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Наведене свідчить про те, що позивач довів той факт, що при складанні оспорюваного заповіту ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, а відтак, то її волевиявлення не було вільним, а спірний заповіт не відповідав її волі, у зв'язку з чим його слід визнати недійсним.

Такий висновок відповідає роз'ясненням, що містяться у пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», де зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала своїх дій та (або) не могла керувати ними, що встановлюється посмертною судово-психіатричною експертизою.

Доводи відповідачів про те, що перед складанням заповіту, тобто 30.07.2010 р. психічний стан ОСОБА_7 був перевірений лікарем Новоодеської центральної районної лікарні спростовується листом цієї ж лікарні, з якого видно, що ОСОБА_7 у вказаний день до лікарні не зверталась (а. с. -29, 32, 50).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним заповіт посвідчений 30 липня 2010 року державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_6, за яким ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_4 належні їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, а також Ѕ частину земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і Ѕ частину земельної ділянки призначеної для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Стягнути з Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області (ідентифікаційний код 02892818, юридична адреса: 56600, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 177) і ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з кожного у сумі по 1 156,25 (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень 25 коп.) гривень, з яких сплачене при подачі позову державне мито у розмірі 8,50 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, витрати на проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 684 грн і витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий