Рішення № 25622866, 09.08.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року Справа № 18/5026/1125/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Малярчук Д.С. -представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Козацький",

с. Козацьке, Звенигородського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук", с. Червона

Слобода, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 6 482 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся сільськогосподарський виробничй кооператив "Козацький" до товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук" про стягнення пені в розмірі 6 482 грн. 00 коп. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 19 березня 2012 року за №010.19.12.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09 серпня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на захист підприємство не скористалося, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 серпня 2012 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1125/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 19 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Акведук" (постачальник) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Козацький" (замовник) було укладено договір за №010.19.12.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність замовника (позивача), а останній - оплатити і прийняти мінеральні добрива, що надалі іменуються "товар", на умовах викладених в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна кількість товару за даним договором складає 100 тонн аміачної селітри (п. 2.1 договору).

Згідно пункту 3.2. договору загальна сума договору складає 344 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 20%.

В пункті 4.1. договору визначено, що формою оплати є 100% передоплата товару, яку замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Підставою для оплати є цей договір і рахунок, що є невід'ємною частиною договору. У рахунку постачальник вказує найменування, кількість товару, ціну за одиницю товару, загальну вартість партії товару (п. 4.2. договору).

У відповідності до умов п. 5.2. договору відвантаження товару проходить на умовах постачання автотранспортом на склад замовника протягом 10 днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Так, 19 березня 2012 року позивачу було виставлено рахунок на оплату за №23 від 19 березня 2012 року на загальну суму 344 000 грн. 00 коп.

Вищевказану суму попередньої оплати було перераховано відповідачу 20 березня 2012 року, що підтверджується копією платіжного доручення №208 від 20 березня 2012 року.

Згідно видаткових накладних №20 та №21 від 22 березня 2012 року відповідачем було поставлено позивачу 60 тонн аміачної селітри на загальну суму 206 400 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ (а.с. 11-12).

Станом на 03 травня 2012 року залишок несвоєчасно відвантаженого товару складав 40 тонн.

В подальшому 04 травня 2012 року відповідачем було повернуто позивачу 20 000 грн. попередньої оплати, про що свідчить копія банківської виписки за 04 травня 2012 року (а.с. 13).

Таким чином вартість недопоставленого товару за договором №010.19.12 від 19 березня 2012 року складає 117 600 грн. 00 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, відповідач зобов'язався поставити товар на протязі 10 днів з моменту перерахування передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, з урахуванням п. 5.2. договору відповідач повинен був повністю поставити товар до 30 березня 2012 року.

Згідно п. 6.1. договору у випадку, якщо постачальник не відвантажив товар протягом 20 днів з моменту надходження оплати, постачальник сплачує замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплаченого, але не поставленого товару за кожен день прострочення.

Оскільки відповідачем у визначені договором строки не було поставлено товар у повному обсязі, відповідач звернувся до суду про стягнення з відповідача 6 482 грн. 00 коп. пені нарахованої за період з 12 квітня 2012 року по 03 травня 2012 року на суму 137 600 грн. 00 коп. -сплаченого, але не поставленого товару, та за період з 05 травня 2012 року по 27 червня 2012 року на суму 117 600 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного відвантаження товару у повному обсязі, а також не було спростовано доводи позивача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 зазначеного Кодексу).

Частиною 2 ст. 4 ГК України передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони є суб'єктами господарювання, саме положеннями Господарського кодексу України має регулюватись їх діяльність, а тому ГК України в даному випадку має значення спеціального закону у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасниками якого є суб'єкти господарювання.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, то це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, пеню може бути застосовано у разі несвоєчасного виконання не лише грошового зобов'язання (при цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України, від 07 червня 2005 року, № 35/475-04 "Про стягнення пені за прострочення поставки продукції", яку залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 27 вересня 2005 року).

Водночас з розрахунку пені вбачається, що позивачем при нарахуванні пені було застосовано подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 24%, в той же час згідно постанови НБУ від 21 березня 2012 року №102 з 23 березня 2012 року розмір облікової ставки НБУ становить 7,5%, подвійний розмір -15%.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:Еліт 8.2.3." судом встановлено, що за період з 12 квітня 2012 року по 03 травня 2012 року розмір пені нарахований на суму 137 600 грн. 00 коп. становить 1 240 грн. 66 коп. та за період з 05 травня 2012 року по 27 червня 2012 року нарахований на суму 117 600 грн. 00 коп. -2 602 грн. 62 коп., всього -3 843 грн. 28 коп.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 3 843 грн. 28 коп. пені, а в решті вимог про стягнення 2 638 грн. 72 коп. пені слід відмовити, в зв'язку з невірним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук", вул. Першотравнева, 71, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31918941, р/р 26004455640001 в ГРУ ЧФ КБ "ПриватБанк" м. Черкаси, МФО 354347 на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Козацький", с. Козацьке, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03792740, р/р 260083330236484 в філії ЧОУ АТ "Ощадбанк" м. Черкаси, МФО 354507 - 3 843 грн. 28 коп. пені та 954 грн. 27 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог -в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 13 серпня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович