Рішення № 25622850, 02.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р.Справа № 5023/9433/11 вх. № 9433/11

Господарський суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Бобровій Д.О.

за участю:

позивача - Жорник В.І., довіреність б/н від 13.09.2010р.;

відповідача - Мєдвєдєва О.В., довіреність №06-1-07/4253 від 02.08.2012р.;

третьої особи (ПП "ПАП-Сервіс") - ліквідатор ТОВ "Буднадра" (постанова господарського суду Харківської області від 22.11.2011р. у справі №5023/8472/11), в особі Сізон О.О., довіреність від 05.06.2012р.;

третьої особи (ТОВ "ФК "Буллет") - не з"явився.;

розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків;

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Приватне підприємство "ПАП-Сервіс", м. Харків;

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків;

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет", м. Харків;

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним кредитний договір №07/08 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Приватним підприємством "ПАП-Сервіс"; визнати недійсним іпотечний договір №10 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Іноземним підприємством "Ровена"; визнати недійсним договір застави №11 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Приватним підприємством "ПАП-Сервіс".

Ухвалою суду від 22.12.2011р. було задоволено клопотання третьої особи - ТОВ "ФК "Буллет", про витребування доказів, призначено у справі судову економічну експертизу, зупинено провадження у справі та направлено справу до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса для проведення відповідної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2012р. судом було призначено у справі №5023/9433/11 судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

20.07.2012р. справа №5023/9433/11 була повернута до господарського суду Харківської області разом із повідомленням про те, що, у зв"язку з неоплатою, в місячний термін, рахунку на проведення експертизи, судова економічна експертиза була знята з виконанння, а справа надсилається до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 27.07.2012р. провадження у справі №5023/9433/11 було поновлено та призначено до розгляду на 02.08.2012 р. о 10:40.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити. 02.08.2012р. надав через канцелярію суду клопотання (вх.№13333), в якому, керуючись ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буднадра". В обгрунтування свого клопотання позивач вказує на те, що зазначена особа була призначена ліквідатором Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" (постанова господарського суду Харківської області від 22.11.2011р. у справі №5023/8472/11).

Представник відповідача в судовому засіданні 02.08.2012р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Приватного підприємства "ПАП-Сервіс", в судовому засіданні 02.08.2012р. пояснень не надав.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет", в судове засідання 02.08.2012р. не з"явився, причини нез"явлення в судове засідання суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Так ухвала суду про поновлення провадження у справі від 27.07.2012р. направлена на адресу третьої особи зазначену самою третьою особою - ТОВ "ФК "Буллет" у заяві від 24.11.2011р. (том 1-ий, арк. спр. 78), проте станом на момент розгляду справи, ухвала про понволення провадження у справі на адресу господарського суду не надходила, не надходило й поштового повідомлення з відміткою про вручення судової ухвали третій особі.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що третя особа належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно п.п. 4.1.3 - 4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 ( z1254-09 ) від 08.12.2009р.)

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи - ТОВ "ФК "Буллет", за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Буднадра", колегія суддів керується наступним.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Враховуючи вищевикладене, те, що до участі у даній справі судом вже було залучено ПП "ПАП-Сервіс", колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі ліквітатора ПП "ПАП-Сервіс" - ТОВ "Буднадра", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, як у необгрунтованому та заявленому безпідставно.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та заперечень проти неї, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

05 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Базис»(Відповідач) та Приватним підприємством «ПАП-Сервис» (третя особа на стороні позивача) було укладено Кредитний договір № 07/08 у відповідності до умов якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в сумі 27 млн. грн. строком по 03.02.2010р. на поповнення обігових коштів (сплату товарів), під 18 % річних (далі по тексту Кредитний договір).

В забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «ПАП-Сервис» за вищезазначеним кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 10 від 05.02.2008 року, згідно із яким іпотекодавець - майновий поручитель передав в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1 - го, 2 - го та 3 - го поверхів в нежитловій будівлі літ. «К1, К-3» загальною площею 3 617, 1 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Чуваська, 6.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між ПП «ПАП-Сервис» та ПАТ АКБ «Базис» було укладено договір застави № 11 від 05.02.2008 року, згідно із яким Заставодавець передав рухоме майно, товари в обороті - харчові продукти та побутову хімію в асортименті, відповідно до переліку(додаток № 1 до договору), вартість якого за домовленістю сторін встановлюється за його балансовою вартістю та складає 17 500 000,00 грн.

Пунктом 2.2. вказаного договору іпотеки визначено, що у випадку неповернення Боржником кредиту та/чи несплати по ньому у встановлений кредитним договором термін, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

На підставі договору факторингу № 2 від 16.07.2009 року ПАТ АКБ «Базис» було змінено у вказаних зобов'язаннях на ТОВ «ФК «БУЛЛЕТ» (арк. спр. 80-84).

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, змін або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договорів, який не передбачений актами цивільного законодавства але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п.4.2. Статуту ПП «ПАП-Сервис» - власник може приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно рішення № 1 власника ПП «ПАП-Сервис» від 25.01.2008р. директору ПП «ПАП-Сервис» було надано згоду на укладання кредитного договору на суму 27000000,00грн. строком на 1 рік для поповнення оборотних коштів підприємства.

Пунктом п.1.1. Кредитного договору «Банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 27 000 000,00 грн. строком по 03.02.2010р., на поповнення обігових коштів ( оплату товарів), на умовах, передбачених цим договором».

Таким чином, укладаючи спірний договір керівник ПП «ПАП-Сервис» діяв з перевищенням повноважень наданих йому власником підприємства.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п.З ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В даному ж випадку укладання кредитного договору на строк більший, ніж визначено рішенням власника є порушенням інтересів ПП « ПАП-Сервис».

В той же час, відповідно до п.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. В даному випадку Відповідач міг знайомитися з усіма необхідними документами Позичальника, в тому ж числі й з відповідним рішенням власника, із Статутом товариства, як до укладання кредитного договору, так і після, про що зазначено в п.4.6. самого кредитному договору, а також передбачено Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з розділу 2 Статуту ПП «ПАП-Сервис» (арк. спр. 18-23) - підприємство створено з метою задоволення потреб в різних видах продукції, товарів, робіт, послуг, одержання прибутку та на його підставі розширення виробництва та реалізації виробничо-економічних і соціально-культурних інтересів власника та осіб, які працюють за наймом.

Пунктом 3.3. Кредитного договору передбачено: Якщо сума, яка перераховується позичальником, недостатня для погашення суми кредиту, простроченої заборгованості ( пені), сплати нарахованих відсотків, то, спочатку, сплачуються відсотки, потім прострочена заборгованість (пеня), а на суму, яка залишилася після цього, погашається сума кредиту.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, істотною ознакою договору позики є те, що позикодавець надаючи позику передає об'єкт позики у власність позичальника, а позичальник повертаючи позику позикодавцю об'єкт позики, що є власністю позичальника. Об'єктом позики є кошти (речі) що є власністю і позичальник (позивач) зобов'язаний повернути позику позикодавцю (відповідачу) коштами, що є власністю позичальника (позивача) .

З даного випливає безумовний обов'язок ПП «ПАП-Сервис» повернути кошти надані у кредит.

Однак відповідно частини другої даної статті вказано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору .

Параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У оскаржуваному Кредитному договорі не міститься норм які свідчили б, що параграф 1 Глави 71 Цивільного кодексу України до нього не може бути застосований. Слід також зазначити, що законодавець відсилаючи в ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України щодо застосування до відносин за кредитним договором параграфу 1 передбачав, що вказаний параграф більш широко трактує правовідносини які виникають у зв'язку із запозиченням коштів.

Статтею 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

З наведеного вбачається, що умовами оскарженого Кредитного договору, зокрема пунктом 3.3 щодо позбавлення можливості ПП «ПАП-Сервис» приймати участь, визначати на що скеровувати кошти які він сплачує за погашення кредиту, є порушенням майнових прав останнього пов'язаних з володінням отриманих грошових коштів.

Крім того, п.3.4. спірного договору передбачено, що у разі порушення Позичальником порядку погашення заборгованості, передбаченого п.3.3. цього договору, банк має право самостійно здійснювати перерахування платежу на відповідний рахунок.

У відповідності до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів , використання яких не обмежено законом; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику та ін.

Пунктом 4.2. Кредитного договору передбачено, що Позичальник ( позивач) зобов'язаний у період дії цього кредитного договору забезпечити надходження щомісяця грошових коштів в розмірі не менше 20 000 000, 0 грн. на поточний рахунок, що відкритий в АКБ « Базис».

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ, дійсної на момент укладання спірного договору, основними видами діяльності ПП «ПАП-Сервис» було неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля напоями, посередництво в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як було зазначене вище, кредит брався ПП «ПАП-Сервис» на поповнення обігових коштів( оплату товарів).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжко обставини не було б вчинено загалі або вчинено не на таких умовах.

Враховуючи, що перелічені умови Кредитного договору № 07/08 від 05.02.2008р. не відповідають нормам Цивільного законодавства України, порушує права, даний договір підлягає визнанню недійсним

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається з п.2.9. Кредитного договору кредит надавався під забезпечення: договір застави № 10 від 05.02.2008р., договір іпотеки № 11 від 05.02.2008р.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат у даній справі - судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 177, 202, 203, 207, 215, 233, 236, 316, 317, 319, 548, 626, 627,1046, 1054, Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 174 Господарського кодексу України, та, керуючись, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 27, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Буднадра".

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним кредитний договір №07/08 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Приватним підприємством "ПАП-Сервіс".

Визнати недійсним іпотечний договір №10 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Іноземним підприємством "Ровена".

Визнати недійсним договір застави №11 від 05.02.2008р., укладений між АКБ "Базис" та Приватним підприємством "ПАП-Сервіс".

Повне рішення складено 07.08.2012 р.

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Мамалуй О.О

Справа №5023/9433/11