Рішення № 25622830, 09.08.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2012 р.

Справа № 3/44/5022-487/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959) вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль

до відповідача Державного підприємства "Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" (код ЄДРПОУ 05453500) с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості

За участю представників сторін від:

позивача: не з‘явився

відповідача: не з‘явився

Суть справи: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" про стягнення 117 991 грн. 70 коп. –основного боргу , 5253 грн. 44 коп. –пені; 1016 грн. 80 коп. –3% річних; 1874 грн. 95 коп. –інфляційних нарахувань.

Судовий збір покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи) та в порядку передбаченому статтями 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим статтею 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розгляд справи №3/44/5022-487/2012 відкладався на 09 серпня 2012 року на 11 год. 00 хв. , про що свідчить ухвала суду від 02.08.2012р. , у відповідності до статті 77 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності , суд встановив:

01 січня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" (яке було замінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз " є правонаступником всіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз") (як, Постачальник) та Державним підприємством "Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" (як, Покупець) укладено договір № 2/П-2009 на постачання і транспортування природного газу, згідно якого Постачальник в 2011 році продає природний газ і надає послуги з його транспортування та постачання , а Покупець приймає і оплачує вартість газу та послуг з його транспортування та постачання у відповідності до умов даного Договору ( п.1.1. Договору).

У відповідності до п.п. 2.1.1. п.2.1. , п.п.2.2.1. п.2.2. Договору, Постачальник зобов’язується здійснити поставку природного газу по своїх газових мережах від ГРП управління магістральних газопроводів до ГРП або відключаю чого пристрою вхідної арматури в мережі "Покупця" , згідно реєстрів розподілу лімітів природного газу, а Покупець, в свою чергу зобов’язується прийняти від Постачальника природний газ та своєчасно оплатити вартість отриманого природного газу, його постачання та транспортування на умовах , обумовлених у даному Договорі.

Згідно п. 3.3. Договору, фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання - передачі природного газу, які підписуються між Покупцем і Постачальником.

Відповідно до п.5.1. Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу, який продається по даному Договору на день його укладання, складає 2282 грн. 00 коп. , крім того ПДВ 456 грн. 40 коп. ; тариф на постачання газу за регульованим тарифом складає 19 грн.. 20 коп. , крім того ПДВ 3 грн. 84 коп. ; тариф на транспортування газу складає 234 грн. 00 коп., крім того ПДВ 46 грн.. 80 коп.

П. 6.1. договору , передбачено, що оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки . Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договору –даний договір вступає в силу з моменту з 01 січня 2011 року і діє по 31 грудня 2011 року, з можливим продовженням його дії , а в частині розрахунків –до повного їх виконання.

01 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" (як, Постачальник) та Державним підприємством "Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" (як, Споживач) укладено типовий договір № 2/П-2009 на постачання природного газу за регульованим тарифом (бюджетні організації) , згідно якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку , передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача , а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах , строках, порядку та на умовах , передбачених Договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування . Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору ( п.1.1., п.1.2. Типового договору).

У відповідності до п.4.1. , п.4.2., п.4.4., п.4.5., п.4.6. Типового договору , розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами , що встановлюється національною комісією , яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики; у випадках , передбачених законодавством , до ціни на природний газ додаються : збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами , тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами , тариф на постачання газу за регульованим тарифом , податок на додану вартість; сторони домовились, що ціна газу , розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору є обов’язковою для Сторін з дати набрання нею чинності, визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору; розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу , визначену згідно з розділом 3 Договору, загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовим та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Пунктами 5.1., 5.3. Типового договору, встановлено, що Постачальник зобов’язується забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах , визначених Договором, в свою чергу, Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах визначених Договором.

Згідно п.10.1. Типового договору , цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 року , а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договорів позивач здійснив поставку , а відповідач отримав природний газ :

- у жовтні 2011 року в обсязі 29536 куб. м. , згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р.

- у листопаді 2011 року в обсязі 16060 куб. м., згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 р.

- у грудні 2011 року в обсязі 2206 куб.м. , згідно акту приймання –передачі природного газу від 31.12.2011р.

- у лютому 2012 року в обсязі 1452 куб. м. , згідно акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2012р.

- у березні 2012 року в обсязі 27173 куб. м. , згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2012р.

- у квітні 2012 року в обсязі 15607 куб. м. , згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р.

В порушення умов договорів, відповідачем не виконано своїх зобов’язань та не проведено повного розрахунку у строки та в порядку, визначених умовами договорів, внаслідок чого станом на час звернення з позовом до суду сума заборгованості склала 117991 грн. 70 коп. , що підтверджується долученим розрахунком позивача .

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу статті 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З огляду на наведене, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 117991 грн. 70 коп. основного боргу, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

П. 7.2. Договору №2/П-2009 від 01.01.2011р. та п. 6.2. Типового договору №2/П-2009 від 01.01.2012р. , передбачено , що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. Договору та розділу 4 Типового договору , Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

За несвоєчасну оплату за надані послуги , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5253 грн. 44 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5253 грн. 44 коп. пені , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Крім того, в результаті несвоєчасної оплати за надані послуги, в порядку статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –1874 грн. 95 коп. та 3% річних - 1016 грн. 80 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1874 грн. 95 коп. та 3 % річних -- 1016 грн.. 80 коп.. , документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 173, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Державного підприємства "Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" (код ЄДРПОУ 05453500) с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959) вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль –117 991 грн. 70 коп. –боргу, 5253 грн. 44 коп. –пені, 1874 грн. 95 коп. –втрат від інфляції , 1016 грн. 80 коп. –3% річних, 2523 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "13" серпня 2012 року, через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам у справі .

Суддя І.М. Турецький