Рішення № 25622823, 09.08.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 5019/865/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "АЕС Рівнеобленерго") до фермерського господарства "Случ" (далі - Господарство) про стягнення заборгованості в сумі 8 625 грн. 62 коп.,

за участю представників:

позивача: Мельник О.П. за дов. від 15 квітня 2011 року № 6,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору від 26 лютого 2010 року № 44, укладеного між Господарством та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є позивач, відповідачу протягом листопада 2011 року - січня 2012 року була поставлена електрична енергія на загальну суму 8 092 грн. 00 коп. Оскільки останній взяте на себе зобов'язання щодо оплати вищезазначеної суми у встановлений договором строк не виконав, позивач, посилаючись на статтю 509, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 173, 193, 216, 218, 222, 232 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також 533 грн. 53 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 29 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/865/12, розгляд якої було призначено на 21 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 липня 2012 року.

Ухвалою від 26 липня 2012 року на підставі клопотання представника позивача строк розгляду даного спору було продовжено на п'ятнадцять днів - до 13 серпня 2012 року, розгляд справи відкладено на 9 серпня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 9 серпня 2012 року, через канцелярію суду надійшла заява позивача від 8 серпня 2012 року № 02-08/713 про уточнення позовних вимог, згідно якої останній простив стягнути з відповідача 8 092 грн. 09 коп. основного боргу, а також 537 грн. 01 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Водночас до початку вказаного судового засідання представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог від 9 серпня 2012 року, згідно якої останній просив стягнути з Господарства 8 092 грн. 09 коп. основного боргу, а також 562 грн. 61 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.

Представник ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання, призначені на 21 червня 2012 року, 26 липня 2012 року та 9 серпня 2012 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребувані судом документи не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34642, Рівненська область, Березнівський район, село Прислуч, вулиця Андріївська, будинок 118. Факт отримання Господарством вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 34, 52, 57).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Господарство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Слід також зазначити, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення даного спору.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2010 року між Господарством та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого згідно з пунктом 1.4 статуту ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" є позивач, був укладений договір № 44 про постачання електричної енергії, за умовами якого, з урахуванням додатків № 1, № 3, № 4 та № 6 до даної угоди, останнє взяло на себе зобов'язання постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення його електроустановок з сумарною приєднаною потужністю 67,0 кВт, а Господарство, в свою чергу, -оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 8-16).

Додатком № 3 до цього договору, підписаним відповідачем 26 лютого 2010 року (а.с. 13), закріплено перелік об'єктів і точок обліку Господарства, на які здійснюється постачання електроенергії за вищезазначеною угодою, а саме: контора відповідача, що знаходиться в будинку № 118 по вулиці Андріївській в селі Прислуг Березнівського району Рівненської області, а також тракторна бригада, що знаходиться у вказаному населеному пункті.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до цього договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного споживачем 26 лютого 2010 року (а.с. 14).

За пунктом 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 1 вищезазначеного додатку встановлено, що розрахунковим періодом є період часу, який починається в 00-00 год. 21 числа кожного місяця і триває до 00-00 год. 21 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до пункту 2 вказаного додатку покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 21 числа кожного місяця о 00-00 год. Та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показників засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого дня після зняття показників і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом листопада 2011 року - січня 2012 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 8 092 грн. 09 коп., у зв'язку з чим останньому були виставлені рахунки за активну електроенергію № 9390262021 від 25 листопада 2011 року на суму 2 905 грн. 08 коп., № 9722618965 від 21 грудня 2011 року на суму 4 598 грн. 07 коп., а також № 9723843612 від 30 січня 2012 року на суму 589 грн. 85 коп. (а.с. 17-22).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 26 лютого 2010 року № 44 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас Господарство взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати вказаних рахунків не виконало, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент розгляду справи становила 8 092 грн. 09 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявність у Господарства боргу за договором від 26 лютого 2010 року № 44 за спожиту протягом листопада 2011 року -січня 2012 року активну електричну енергію в сумі 8 092 грн. 09 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про стягнення з Господарства вказаної суми.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Господарством обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленої йому електроенергії, позивач просив суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 9 серпня 2012 року) 562 грн. 61 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року, з яких: 222 грн. 68 коп. -пеня, нарахована з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 2 904 грн. 17 коп., 313 грн. 22 коп. -пеня, нарахована з 27 грудня 2011 року по 25 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 4 598 грн. 07 коп., 24 грн. 71 коп. -пеня, нарахована з 7 лютого 2012 року по 25 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 589 грн. 85 коп.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 4.2.1 договору від 26 лютого 2010 року № 44 сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цієї угоди з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Водночас преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої ПАТ "АЕС Рівнеобленерго", відповідає вищезазначеним нормам законодавства, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 562 грн. 61 коп. пені підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Случ" (34642, Рівненська область, Березнівський район, село Прислуч, вулиця Андріївська, будинок 118, ідентифікаційний код: 32413751) на користь публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) 8 092 (вісім тисяч дев'яносто дві) грн. 09 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 61 коп. пені, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко