Постанова № 25622737, 09.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.12 Справа № 5008/367/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Уж-енергія»Ужгородської міської ради

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 року

у справі № 5008/367/2012

за позовом: ПАТ «Закарпатгаз», м. Ужгород

до відповідача: КП «Уж-енергія»Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення 1 283 692,71 грн.

за участю представників:

від позивача: Коцур Т.В. -представник

від відповідача: Радь І.І. -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Данко Л.С..

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 року у справі № 5008/367/2012 (суддя Журавчак Л.С.) позовні вимоги ПАТ «Закарпатгаз»задоволено частково: стягнуто з КП «Уж -енергія»Ужгородської міської ради на користь ПАТ «Закарпатгаз»- 1 239 952,05 грн. боргу за газ, 5 000 грн. пені, три проценти річних у розмірі 6 550,10 грн., 3 348,36 грн. втрат від інфляції та 25 673,85 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, а саме отриманий природний газ за актами передачі-приймання від 01.03.2012 року та від 29.03.2012 року на загальну суму 1 239 952,05 грн. не оплатив, про що також не заперечив у поданому відзиві на позовну заяву, а тому вимога позивача про стягнення боргу підлягає до задоволення повністю.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та річних належним чином доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, сума основного боргу відповідачем у відзиві визнана, а тому до стягнення підлягає три проценти річних у розмірі 6 550,10 грн. та 3 348,36 грн. втрат від інфляції.

Щодо стягнення пені, місцевий господарський суд, керуючись положеннями п. 3 ст. 551 ЦК України та на підставі ч. 3 п.1 ст 83 ГПК України, а також беручи до уваги, що невиконання договірних зобов'язань спричинила несплата фізичними особами коштів за надані послуги з теплопостачання, що привело до дебіторської заборгованості, важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується довідкою банку про залишок коштів на рахунку, копією балансу підприємства станом на 01.04.2012р., копією звіту про фінансові результати за І квартал 2012 року, прийшов до висновку про зменшення розміру пені та стягнення її в розмірі 5000,00 грн..

Окрім цього, приймаючи рішення господарський суд першої інстанції, відхилив клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, оскільки на момент прийняття рішення відповідачем не надані переконливі докази для надання такої до кінця 2012 року.

КП «Уж-енергія»не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що зі змісту розділу 4 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 6 ТЕ/12 від 19.01.2012 року випливає, що сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову в даній справі. Обов'язок відповідача сплатити платежі, обумовлені сторонами, кореспондується з обов'язком позивача виставити (пред'явити) рахунки-фактури відповідачу. Однак, судом першої інстанції не було досліджено питання, чи виставляв позивач як виконавець договірних зобов'язань такі рахунки, тому місцевим судом зроблено передчасний і не підтверджений належними доказами висновок про те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за договором. Крім цього, відсутність рахунків-фактур не дає можливості однозначно встановити момент прострочення виконання зобов'язання, від якого залежить початок нарахування штрафних санкцій,інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, тому зроблений позивачем розрахунок штрафних санкцій не перевірено судом першої інстанції належним чином.

Також, апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у відстроченні виконання рішення, оскільки доводи та наявні в матеріалах докази в обґрунтування відстрочки є переконливими та достатніми і підтверджують необхідність забезпечення збалансування інтересів стягувача та боржника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 07/2039 від 08.08.2012 року та представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить залишити апеляційну скаргу КП «Уж-енергія»без задоволення, а рішення -без змін. Зокрема, позивач вважає, що твердження відповідача про те, що сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову в даній справі та те, що обов'язок відповідача сплатити платежі за договором кореспондується з обов'язком позивача виставити (пред'явити) рахунки-фактури відповідачу не може братися до уваги, оскільки у відповідності абз. 2 п. 4.6 Договору №6ТЕ/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 19 січня 2012 року, споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу заявленого на наступний розрахунковий період.

Більше того, у відповідності до абз. 3 п. 4.6 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, незалежно від наявності виставлених рахунків позивачем, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість наданих послуг з постачання природного газу до 5 (п'ятого) числа наступного місяця за звітним.

Разом з тим, враховуючи вимоги договору по остаточній оплаті наданих послуг з постачання природного газу, товариством було здійснено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починаючи з 6-го числа місяця наступного за розрахунковим включно, що відображено в розрахунку позовних вимог.

Дані фактичні обставини справи були досліджені судом першої інстанції та викладені в рішенні, що оскаржується, тому твердження відповідача про невизначеність моменту виникнення зобов'язання за договором, посилання на прострочення кредитора та неправильність розрахунку штрафних санкцій є надуманими та безпідставними.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

19.01.2012 року між ПАТ «Закарпатгаз»(постачальник) та КП «Уж-енергія»Ужгородської міської ради (споживач) укладено договір на постачання природного за регульованим тарифом № 6ТЕ/12 (а.с. 10), відповідно до умов якого (п. 1.1), постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до 4.2 договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 005,66 грн., а тому числі ПДВ в розмірі -71,08 грн.

Розрахунковий період за договором становить один місяць (п. 4.5 договору).

Згідно п. 4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки в наступному порядку: внесення оплати 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та проведення остаточного розрахунку за спожитий газ в поточному місяці до 25 числа на підставі виданих постачальником рахунків-фактур.

Пунктом 4.6. договору, сторони визначили, що у разі недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору, позивачем за період лютий-березень 2012 року поставлено КП «Уж-енергія»природний газ в кількості 309 550 куб.м., загальною вартістю 1 239 952,05 грн., що підтверджується Актами приймання -передачі природного газу № 2624 від 01.03.2012 року (а.с. 17) та № 3827 від 29.03.2012 року (а.с. 15).

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідач не здійснив жодної оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 239 952,05 грн..

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Закарпатгаз» та КП «Уж-енергія» Ужгородської міської ради укладено договір № 6ТЕ/12 від 19.01.2012 року на постачання природного газу за регульованим тарифом для використання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, яка споживається бюджетними організаціями та установами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. , до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 за № 355 (із змінами і доповненнями), розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Як вбачається з умов договору, а саме п. 4.7 договору, оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки в наступному порядку: внесення оплати 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та проведення остаточного розрахунку за спожитий газ в поточному місяці до 25 числа на підставі виданих постачальником рахунків-фактур.

Однак, пунктом 4.6. договору, сторони визначили, що у разі недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи, що споживач, недоплатив вартості послуг за розрахунковий період, в силу п. 4.6 договору, остаточний розрахунок проводиться не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, а саме за поставлений природний газ в березні 2012 року, відповідно до 05 квітня 2012 року, за поставлений природний газ в лютому 2012 року, відповідно до 05 березня 2012 року.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про передчасність та непідтвердженість належними доказами висновку місцевого господарського суду про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, оскільки позивачем як виконавцем договірних зобов'язань не виставлялись відповідачу рахунки-фактури, а їх відсутність не дає можливості однозначно встановити момент прострочення виконання зобов'язання, від якого залежить початок нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, судовою колегією до уваги не приймається, зважаючи на те, що погодження сторонами в договорі порядку оплати поставленого газу до 25 числа на підставі виданих постачальником рахунків-фактур, не звільняє відповідача від обов'язку сплати боргу з дотриманням встановленого порядку, навіть у разі не виставлення рахунку-фактури, з огляду на те, що рахунок-фактура містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Крім того, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором.

Аналогічні висновки викладено у постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2010 року № 18/321 та від 12.01.2011 року № 19/9-10-76.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечно відповідачем у господарському суді першої інстанції, КП «Уж-енергія»взяті на себе зобов'язання по оплаті за постачання природного газу не виконало, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 1 239 952,05 грн., яка обґрунтовано задоволена до стягнення судом першої інстанції.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних, суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу, утворилась заборгованість, на яку позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні в сумі 3 348,36 грн. та річні у розмірі 6 550,10 грн..

Крім того, пунктом 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 06.02.2012 року по 18.04.2012 року в розмірі 33 842,19 грн. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені. Господарським судом першої інстанції таке клопотання задоволене з посиланням на те, що строк прострочення боржника є незначним та беручи до уваги, що невиконання договірних зобов'язань спричинила несплата фізичними особами коштів за надані послуги з теплопостачання, що привело до дебіторської заборгованості, важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується довідкою банку про залишок коштів на рахунку, копією балансу підприємства станом на 01.04.2012р., копією звіту про фінансові результати за І квартал 2012 року, до того ж, крім пені відповідачу нараховано також інфляційні втрати і три проценти річних, які підлягають стягненню в повному обсязі, і які компенсують позивачу втрати від прострочення. Саме дані обставини послугували підставою для зменшення розміру пені підставі ч. 3 п. 1 ст. 83 ГПК України до 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГС України від 23.03.2012р. № 3), встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати за поставлений позивачем природний газ, враховуючи причини порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до стягнення з відповідача 5000,00 грн. пені.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про необґрунтованість та безпідставність відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вважає, що відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996 р. № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями)).

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.2003 року № 14, зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Разом з тим, положення ГПК України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно норм статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, оскільки доказів, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду до кінця 2012 року не подано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.

Не може слугувати належним доказом неможливості виконання рішення суду і рішення Ужгородської міської ради «Заходи по підготовці об'єктів теплопостачання КП «Уж-енергія»до опалювального сезону 2012-2013 років» на яке покликається відповідач, оскільки рішенням передбачаються заходи, які необхідно провести по підготовці об'єктів теплопостачання КП «Уж-енергія»на ІІІ-IV квартал 2012 року, та дане рішення не є тією обставиною, що ускладнює виконання рішення суду .

Крім вищенаведеного, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту ухвалення судового рішення. Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року клопотання апелянта про відстрочку сплати судового збору задоволено.

Пунктом 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В судовому засіданні представником відповідача подано платіжне доручення № 758 від 08.08.2012 року про сплату судового збору в розмірі 3000,00 грн. за подання апеляційної скарги.

За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що недооплачений скаржником судовий збір за розгляд апеляційної скарги, слід достягнути з останнього до Державного бюджету України в розмірі 9 836,93 грн. (12 836,93 грн. -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми -3000,00 грн. -сплачені відповідачем 08.08.2012р.).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 року у справі залишити без змін, апеляційну скаргу КП «Уж-енергія»Ужгородської міської ради -без задоволення.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Уж-енергія»Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. Квітів, 53а, код ЄДРПОУ 30420217) в дохід Державного бюджету України -9 836,93 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.