Постанова № 25622711, 06.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2012 № 5011-7/5897-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Буравльова С.І.

Чорної Л.В.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Байда В.В. - представник за дов. б/н від 27.02.2012р.;

від відповідача: Гринько О.А. - представник за дов. №14-312 від 07.02.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

на рішення господарського суду м. Києва

від 11.06.2012р. (дата підписання - 15.06.2012р.)

у справі №5011-7/5897-2012 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 4 050 189,87 грн.

встановив:

У травні 2012р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату наданих позивачем відповідачу послуг з транспортування газу розподільними газопроводами згідно укладеного між сторонами Договору №14/1629/09 від 29.12.2009р.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов вказаного Договору він за завданням відповідача у період з січня по грудень 2010р. здійснив транспортування природного газу в обсязі 204 205,666 тис. м. куб.

Однак, відповідач усупереч умов укладеного між сторонами Договору своєчасну оплату послуг, наданих йому протягом січня-серпня 2010р., не здійснив, розрахувавшись із позивачем тільки у жовтні 2010р.

Враховуючи наведене, позивач вважав, що відповідач, як боржник, який прострочив виконання зобов'язання, у відповідності до вимог п.7.4 Договору та ст.625 ЦК України повинен сплатити на користь ПАТ «Миколаївгаз» 712 180,69 грн. пені, 2 495 408,28 грн. інфляційних втрат та 842 600,90 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.05.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-7/5897-2012.

Відповідач позов не визнав. Умотивовуючи свої заперечення, відповідач вказував на те, що він повністю розрахувався із позивачем спожиті у спірному періоді послуги, тому не повинен нести відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України.

Крім того, відповідач вважав, що вимоги ПАТ «Миколаївгаз» про стягнення пені у розмірі 712 180,69 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем був пропущений встановлений ст.258 ЦК України спеціальний строк позовної давності на вимоги про стягнення неустойки.

Вказуючи на необгрунтованість заявлених позивачем вимог, відповідач в той же час виконав власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.115, 116), які підлягали до сплати у зв'язку із порушенням строків оплати наданих за Договором послуг.

У цьому зв'язку відповідач зазначив, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивачем не взяв до уваги положення п.6.2 Договору, згідно якого оплата послуг по транспортуванню газу повинна була здійснюватися замовником на підставі рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі.

Враховуючи, що акти приймання-передачі газу за січень-березень 2010р. були підписані сторонами тільки 30.07.2010р., то відповідно до умов вказаного пункту Договору, обов'язок оплатити вартість послуг, наданих протягом вказаного періоду настав 02.06.2010р. Аналогічним чином, вказував відповідач, повинні були визначатися строки оплати послуг, наданих протягом травня-серпня 2010р.

Згідно наданого відповідачем господарському суду контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат, до стягнення з НАК «Нафтогаз України» могли бути заявлені вимоги щодо 69 294,49 грн. 3% річних та 241 226,49 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2012р. у справі №5011-7/5897-2012 (суддя - Якименко М.М.) у позові відмовлено повністю.

Висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 712 180,69 грн. умотивований положеннями ч.2 ст.258, ч.4 ст.267 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення із відповідача інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача по оплаті вартості наданих за Договором послуг виконані у повному обсязі, тому підстави для нарахування та стягнення із НАК «Нафтогаз України» інфляційних і 3% річних відсутні.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування місцевим господарським судом норми ст.ст. 530, 625 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов неправомірного висновку про відсутність у позивача права вимагати від відповідача сплати інфляційних та 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи наведене, апелянт вважав, що висновок місцевого господарського суду про необгрунтованість заявлених позивачем вимог є незаконним та порушує майнові права ПАТ «Миколаївгаз».

Водночас, у своїй апеляційній скарзі позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк на її подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. №5011-7/5897-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Буравльов С.І., Рудченко С.Г.) відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 06.08.2012р.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направив.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Буравльов С.І., Чорна Л.В.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги ПАТ «Миколаївгаз» задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2009р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - замовник, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - виконавець, позивач), був укладений Договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/1629/09 (далі - Договір, а.с.9-12), за умовами якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника прийняти природний газ замовника у пунктах приймання-передачі газу (газорозподільних станціях на магістральних трубопроводах та/або пунктах виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України) і прос транспортувати газ системою газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користування виконавця до пунктів призначення (вхідної запірної/відключаючої) арматури газопроводів та/або ГРП споживача (п.1.1 Договору). Замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, вказані у п.1.1 цього Договору (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору факт надання послуг з транспортування газу споживачеві оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу.

Тарифи на послуги з транспортування газу визначені у розділі 5 Договору (з урахуванням змін і доповнень, що вносились до Договору шляхом підписання сторонами Додаткових угод до нього №1 від 27.05.2010р. (а.с.13) та №2 від 14.09.2010р. (а.с.14).

Наявними у справі документами, зокрема, двосторонньо підписаними актами здачі-прийомки послуг (а.с.73-99), підтверджується, що в період з січня по серпень 2010р. позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 11 049 231,50 грн.

Згідно погодженого сторонами у п.6.2 порядку здійснення розрахунків за Договором, оплата послуг по транспортуванню газу повинна була здійснюватися замовником на підставі рахунку-фактури у розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування газу, протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі.

Судовою колегією встановлено, що акти здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу за січень - березень 2010р. сторони підписали 30.07.2012р., за квітень 2010р. - 30.04.2010р., за травень 2010р. - 31.05.2010р., за червень 2010р. - 30.06.2010р., за липень 2010р. - 31.07.2012р., а за серпень - 31.08.2012р.

Отже, з урахуванням положення п.6.2 Договору строки оплати наданих позивачем у спірному періоді послуги настали:

- за січень-березень 2010р. на суму 12 248 751,73 грн. - 31.08.2010р.;

- за квітень 2010р. на суму 937 361,80 грн. - 02.06.2010р.;

- за червень 2010р. на суму 780 334,72 грн. - 29.07.2010р.;

- за липень 2010р. на суму 1 124 106,43 грн. - 31.08.2010р.;

- за серпень 2010р. на суму 598 211,92 грн. - 29.09.2010р.

Утім, відповідач оплатив надані позивачем протягом січня-серпня 2010р. послуги із транспортування природного газу тільки 12.10.2010р., тобто з порушенням строку, встановленого Договором.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, позивач вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положення ч.2 ст.625 ЦК України. За оцінкою апелянта, він має право вимагати від відповідача, як від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплати пені згідно п.7.3 Договору, а також інфляційних втрат і 3% річних.

Заперечуючи наявність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, зокрема, зазначав, що він у повному обсязі розрахувався із позивачем у жовтні 2010р., а порушення строків оплати наданих позивачем у спірному періоді послуг відбулося не з його вини, тому підстави для нарахування інфляційних та 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України відсутні.

Утім, судова колегія вважає, що такий висновок місцевого господарського суду суперечить приписам діючого законодавства України та не відповідає фактичним обставинам справи з наступних мотивів.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки надані позивачем протягом січня-серпня 2010р. послуги не оплатив, він вважається боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не було взято до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з цим зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі N 6-38цс11.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із відповідача інфляційних та 3% річних у зв'язку із порушенням ним строків оплати наданих позивачем послуг є неправомірним та підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення.

Водночас, перевіривши наданий позивачем господарському суду розрахунок 2 495 408,28 грн. інфляційних та 842 600,90 грн. 3% річних, судовою колегією встановлено, що при його виконанні позивачем не були враховані положення п.6.2 Договору щодо строків оплати послуг по транспортуванню газу.

У цьому зв'язку відповідач обгрунтовано зауважив, що настання обов'язку оплатити надані позивачем послуги пов'язується зі спливом двадцяти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі. Отже, нарахування інфляційних та 3% річних повинно було здійснюватися з урахуванням погоджених сторонами строків оплати послуг по транспортуванню газу.

Дослідивши наявний у матеріалах справи контррозрахунок 3% річних на суму 69 264,49 грн. (а.с.115), судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням п.6.2 укладеного між сторонами Договору, адже визначені відповідачем періоди нарахування відсотків річних за кожен місяць спірного періоду відповідають фактичним обставинам справи.

Натомість, виконаний відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат (а.с.116) є невірним, у зв'язку з чим судовою колегією було здійснено власний перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат.

При здійсненні перерахунку, судовою колегією застосовувались вірно визначені відповідачем у його контррозрахунку 3% річних (а.с.15) суми простроченої заборгованості та періоди нарахування інфляційних.

За розрахунком апеляційного господарського суду до стягнення із відповідача підлягають інфляційні у розмірі 487 964,58 грн.

Таким чином, прийняте судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 2 495 408,28 грн. інфляційних та 842 600,90 грн. 3% річних підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового судового акту про стягнення із відповідача 64 294,49 грн. 3% річних та 487 964,58 грн. інфляційних. В іншій частині заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних підстави для задоволення відсутні.

Водночас, судова колегія погоджується із законним рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 712 180,69 грн. на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в силу п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг із транспортування природного газу за січень-серпень 2010р. припинилося 29.03.2011р. Позивач звернувся до господарського суду з позовом 28.04.2012р., тобто із пропуском встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України річного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

В силу ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені за прострочення виконання договірних зобов'язань є законним та обгрунтованим.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 2 495 408,28 грн. інфляційних втрат та 842 600,90 грн. 3% річних слід скасувати, прийнявши у цій частині новий судовий акт, яким стягнути із відповідача 487 964,58 грн. інфляційних втрат та 69 294,49 грн. 3% річних. В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012р. у справі №5011-7/5897-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012р. у справі №5011-7/5897-2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 2 495 408,28 грн. інфляційних втрат та 842 600,90 грн. 3% річних скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким стягнути із Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ - 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ - 05410263) 487 964,58 грн. інфляційних втрат та 69 294,49 грн. 3% річних.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ - 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ - 05410263) 8 857,94 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

6. Стягнути із Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ - 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ - 05410263) 4 428,97 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

8. Матеріали справи №5011-7/5897-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Буравльов С.І.

Чорна Л.В.