Рішення № 25622599, 07.08.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Справа № 02/5026/999/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Комзюк О.Л., за участю представників: позивача: Порядков В.Б. - за довіреністю, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Агронафтакомп"

до приватного підприємства "Торгівельна Компанія "ТВС"

про стягнення 106 629 грн. 78 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 106 629 грн. 78 коп., зокрема, 95 822 грн. 88 коп. боргу за поставлений товар відповідно до договору поставки № 188 від 24.10.2011, 8 411 грн. 33 коп. пені та 2395 грн. 57 коп. індексу інфляції від простроченої відповідачем суми боргу відповідно до умов вказаного договору.

19.07.2012 до канцелярії суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача за довіреністю, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що оскільки згідно умов договору поставки оплата товару проводиться на умовах передплати, то поставка товару могла бути здійснена лише після надходження грошових коштів на банківський рахунок відповідача і борг за даним договором не міг виникнути, продавець не направляв вимоги щодо сплати грошових коштів, також відповідач зауважив, що розрахунки пені та інфляційних втрат складені не належним чином.

07.08.2012 позивач подав до канцелярії суду уточнення до позовних вимог за підписом представника позивача, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 106707 грн. 82 коп. (в загальній сумі позовних вимог допущено опечатку), зокрема: 95822,88 грн. боргу, 7071,72 грн. пені за період з 15.12.11 по 15.06.12, три проценти річних в сумі 1417,65 грн., 2395,57 грн. інфляційних витрат за період з грудня 2011 року по червень 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що в уточненні до позовних вимог він помилково вказав три проценти річних, оскільки заявлення до стягнення такої вимоги фактично змінює предмет позову, що неможливо після початку розгляду справи по суті, підтримав позов в сумі 95 822,88 грн. боргу, 7071,72 грн. пені, 2395,57 грн. індексу інфляції, з підстав, викладених у позові, просив розглянути справу та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, з огляду на наступне. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у справі є повідомлення про вручення ухвали суду представнику відповідача, ухвали суду надіслані відповідача за його адресою, вказаною в позовній заяві, відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, чим також підтвердив наявність у нього повідомлення про час і місце розгляду справи. Суду не надіслано заяву про розгляд справи за участі представника відповідача, не повідомлено поважних причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обов'язком.

Суд прийняв до розгляду Уточнення позивачем позовних вимог лише в частині вимоги про стягнення з відповідача 95822,88 грн. боргу, 7071,72 грн. пені, 2395,57 грн. інфляційних витрат; вимога позивача про стягнення з відповідача 1417,65 грн. трьох процентів річних не підлягає прийняттю до розгляду у даній справі з огляду на те, що така вимога у позовній заяві не заявлялася, вона фактично є новою вимогою і частковою зміною предмету позову, що відповідно до статті 22 ГПК України можливо лише до початку розгляд справи, а виходячи із протоколу судового засідання від 19.07.2012 розгляд справи по суті розпочався. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 822,88 грн. боргу, 7071,72 грн. пені, 2395,57 грн. індексу інфляції.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Між приватним підприємством "Агронафтакомп" (Постачальник за договором, позивач у справі) та приватним підприємством "Торгівельна Компанія "ТВС" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 188 від 24.10.2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність масло к/в для енергетичних цілей ( далі - Товар), в кількості і по ціні, узгоджених сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість товару.

Умовами Договору передбачено, зокрема, наступне:

- поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця, які сторони погоджують між собою й передають факсом, поштою або особисто уповноважені представники сторін у телефонному режимі погоджують всі істотні умови поставки Товару (п. 2.1. Договору);

- датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати передачі Товару Покупцеві за видатковою накладною (п. 2.3.);

- документом, що підтверджує передачу Товару на умовах даного Договору, є видаткова накладна (п. 2.4.);

- Покупець оплачує отриманий Товар за цінами, передбаченими у накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна за одиницю Товару, вартість партії вказуються в рахунках на товар або накладних на кожну партію Товару (п. 3.1.);

- розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.1.);

- оплата товару проводиться Покупцем на умовах передплати (п. 4.2.);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним Договором.

Приватне підприємство "Агронафтакомп" виставило покупцеві приватному підприємству "Торгівельна Компанія "ТВС" рахунок-фактуру № СФ-1411/1 від 14 листопада 2011 року для оплати товару та залізничного тарифу на загальну суму 294 322 грн. 88 коп. із посиланням на договір № 188 від 24.10.2011.

Позивач передав відповідачу, а останній прийняв по видатковій накладній № 2 від 15.11.2011 Товар на загальну суму 294 322 грн. 88 коп., при цьому в накладній вказана підстава передачі товару - договір № 188 від 24.10.2011. Накладна підписана представником відповідача, підпис якого скріплений печаткою приватного підприємства "Торгівельна Компанія "ТВС" (оригінал видаткової накладної оглянутий судом у судовому засіданні).

Відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальній сумі 198 500 грн. наступними платежами:

50 000 грн. - 15.11.2011 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011;

50 000 грн. - 16.11.2011 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011;

50 000 грн. - 17.11.2011 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011;

25 000 грн. - 18.11.2011 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011;

6 000 грн. - 07.12.2011 згідно договору № 188 від 24.10.2011;

4 000 грн. - 08.12.2011 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011;

10 000 грн. - 04.01.2012 згідно рахунку № 1411/01 від 15.11.2011;

3 500 грн. - 23.02.2012 згідно рахунку № 1411/01 від 14.11.2011.

За доводами позивача залишок боргу відповідача за отриманий у позивача товар складає 95 822 грн. 88 коп.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення з огляду на наступне.

Договір поставки № 188 від 24.10.2011, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар по видатковій накладній № 2 від 15.11.2011 на загальну суму 294 322 грн. 88 коп. на підставі договору № 188 від 24.10.2011. Приватне підприємство "Агронафтакомп" виставило покупцеві приватному підприємству "Торгівельна Компанія "ТВС" рахунок-фактуру № СФ-1411/1 від 14 листопада 2011 року для оплати товару та залізничного тарифу на загальну суму 294 322 грн. 88 коп. із посиланням на договір № 188 від 24.10.2011.

15 листопада 2011 року відповідач перерахував на рахунок відповідача, вказаний у реквізитах Договору, кошти в сумі 50 000 грн. із посиланням на рахунок № 1411/01 від 14.11.2011, тобто, фактично відповідач приступив до виконання договору, сплативши 15.11.2011 частину передоплати за товар, і позивач в цей же день виконав умови договору та передав відповідачу товар, вказаний у договорі, рахунку-фактурі та у видатковій накладній.

Однак відповідач не перерахував позивачу решту вартості товару в цей же день, а здійснював платежі протягом листопада 2011 - лютого 2012 та сплатив позивачу кошти за отриманий товар у загальній сумі 198 500 грн. із посиланням на рахунок та договір. Таким чином, залишок боргу відповідача за отриманий у позивача товар складає 95 822 грн. 88 коп.

Доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання не настав, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі та суперечать фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Виходячи із умов договору та із видаткової накладної № 2 від 15.11.2011, відповідач повинен був сплатити кошти в сумі 294 322 грн. 88 коп. до отримання товару, тобто, не пізніше 15.11.2011. Вказане відповідає припису частини 1 статті 692 ЦК України, за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В частині 1 статті 693 ЦК України вказано, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, обов'язок виконання зобов'язання відповідачем і строк його виконання встановлені Договором № 188 від 24.10.2011, тому невиконання відповідачем свого обов'язку свідчить про порушення ним договірних зобов'язань перед позивачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 95 822 грн. 88 коп. боргу за отриманий товар є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає задоволенню.

За неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з оплати за товар відповідачу нараховані пеня в сумі 8 411 грн. 33 коп. та індекс інфляції в сумі 2395 грн. 57 коп. У поданих уточненнях позивачем здійснено перерахунок суми пені та зменшено її розмір і позивач просить стягнути пеню в розмірі 7071,72 грн. Ці позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Аналогічна вимога щодо визначення розміру штрафних санкцій у договорі виписана і в статті 231 Господарського кодексу України.

Договором поставки № 188 від 24.10.2011 сторони не встановили розмір штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені є безпідставною та незаконною, отже задоволенню не підлягає.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В результаті перерахунку індексу інфляції на суму боргу суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає до часткового задоволення в сумі 862 грн. 41 коп..

Вимога позивача в Уточненні до позовних вимог від 07.08.2012 щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних не прийнята судом до розгляду відповідно до статті 22 ГПК України та не підтримана представником позивача, тому у даній справі не розглядається.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру позовних вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 933 грн. 71 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із приватного підприємства "Торгівельна Компанія "ТВС" (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 14, ідентифікаційний код 33363314) на користь приватного підприємства "Агронафтакомп" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Дружби Народів, 31, кв. 25, ідентифікаційний код 32943900) - 95 822 грн. 88 коп. основного боргу, 862 грн. 41 коп. індексу інфляції, 1 933 грн. 71 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.08.2012

Суддя А.Д.Пащенко