Рішення № 25622511, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7876-2012 07.08.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»простягнення 5.065,00 грн. в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Губенко І. В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5.065,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5.065,00 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7876-2012 та призначено до розгляду на 02.07.2012.

Ухвалою суду від 02.07.2012 розгляд справи було відкладено на 16.07.2012 в зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалами суду від 16.07.2012 та 31.07.2012 розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав проте через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності до спірних правовідносин.

У судовому засіданні 07.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»та ОСОБА_2 (далі -страхувальник) 06.11.2008 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 209.200404 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_2

В місті Донецьку 25.05.2009 по вул. Куйбишева, 75-В сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «Subaru», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3 та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 15.06.2009 у справі № 3-1665/09 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_2, позивач замовив у ФОП Голубенко Н.Г. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6466/08 від 23.01.2008) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 141/5 від 27.05.2009 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 5.808,47 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 529-06/09 від 09.06.2009, звіту № 141/5 від 27.05.2009 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 5.575,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 2510 від 12.06.2009.

Транспортний засіб марки «Subaru», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3, що на час скоєння ДТП перебував під його керування, застраховано у відповідача згідно полісу № ВА/1634836 (1 типу), що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 4726 від 20.10.2010 про виплату страхового відшкодування у розмірі 5.575,00 грн., але станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено (копія відмітки від 26.10.2010 про отримання регресної вимоги уповноваженим представником відповідача міститься в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що транспортний засіб марки «Subaru», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3, що на час скоєння ДТП перебував під його керування, застраховано у відповідача згідно полісу № ВА/1634836 (1 типу), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, особами, відповідальним за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності 25.500,00 грн. та за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510 грн., відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВА/1634836, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5.065,00 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Згідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування у останнього виникло право подати регресний позов до суду (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-20гс12 від 27.03.2012 у справі № 58/168).

Судом установлено, що страхове відшкодування було сплачено позивачем 12.06.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовом до суду 12.06.2012, про що свідчить штамп на поштовому конверті про направлення позовної заяви до Господарського суду міста Києва, тобто без порушення встановленого законодавством строку позовної давності, а тому клопотання відповідача визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5Б, код ЄДРПОУ 35893575) страхове відшкодування в розмірі 5.065 (п'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.