Рішення № 25622208, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/8594-2012 07.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Державного підприємства "Наш дім"

Про стягнення 59971,96 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача Гаркавенко С.В. (дов. №93/2012/02/13-9 від 13.02.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Наш дім" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 59971,96 грн., з яких 56613,11 грн. основного боргу за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №540344 від 01.03.2002р., 2488,24 грн. пені, 181,09 грн. інфляційних втрат, 689, 52 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540344 від 01.03.2002р. в частині проведення оплат, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 611, 614, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/8594-2012, розгляд справи призначено на 24.07.2012 року.

23.07.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки щодо відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, а позивач є конкурсним кредитором, всі питання щодо заборгованості перед ним повинні вирішуватись у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в рамках справи про банкрутство. Розрахунок та додані у якості доказів копії документів не дають належного обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 року розгляд справи відкладено на 07.08.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

26.07.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 07.08.2012 року відповідач не з'явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням на вручення поштового відправлення.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (далі по тексту -Позивач; Енергопостачальна організація за Договором) та Державним підприємством «Наш дім»(далі по тексту -Позивач; Абонент за Договором) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540344 (далі по тексту -Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1), предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору, Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. Абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до доручення-звернення про укладання договору нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку за тарифами встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики.

Згідно з Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п. 5 Додатку 1 до Договору).

Відповідно до Додатку №3 до Договору, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.04р. №2249 (п.1). Можлива зміна тарифів в період дії Договору (п. 3).

На підставі п. 2 Додатку 4 до Договору Відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число отримувати у Районному відділі тепло збуту №5 за адресою: вул. Товарна, буд.№1,табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У відповідності до п. 3 Додатку №4 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

За твердженням Позивача, зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.06.2011р. по 01.06.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 року становить 56613,11 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Також, Позивачем заявлено вимоги про стягнення 2488,24 грн. пені, 181,09 грн. інфляційних втрат, 689, 52 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву, Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, з посилання на порушення провадження у справі про банкрутство стосовно Державного підприємства "Наш дім" ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 у справі №50/371-б. Відповідач також зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 щодо підприємства відповідача було введено процедуру санації. У зв'язку з цим Відповідач стверджує, що оскільки АК "Київенерго" є конкурсним кредитором, всі питання щодо заборгованості перед ним повинні вирішуватись у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в рамках справи про банкрутство. Також, Відповідачем зазначається про безпідставність та необґрунтованість розрахунку основної заборгованості, наведеного Позивачем у позовній заяві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір №540344 від 01.03.2002р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням умов Договору (Додаток №4) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості, по якій виник спір у даній справі, з боку Відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 56613,11 грн., що виник в періоді з 01.06.2011р. по 01.06.2012р.

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно постанови НКРЕ №1729 від 14.12.2010р.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він є таким, що не виконав договірні зобов'язання належним чином, чим порушив умови Договору.

Щодо заперечень Відповідача про те, що порушення справи про банкрутство відносно боржника, є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, то суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог Позивача є стягнення з Відповідача заборгованості за Договором №540344 від 01.02.2002, яка виникла за період з 01.06.2011р. по 01.06.2012 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі №50/371-б.

За таких обставин, ПАТ "Київенерго" у даній справі є поточним кредитором за позовними вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушення справи про банкрутство автоматично порушує введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а оскільки поточним може бути тільки такий кредитор, вимоги якого виникли після порушення справи про банкрутство, тому на поточних кредиторів дія мораторію не розповсюджується.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач факту наявності заборгованості не спростував, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основної заборгованості підлягають задоволенню на суму - 56613,11 грн.

В зв'язку з тим, що Відповідач припустився прострочення по платежах, Позивач на підставі п. 3.5. Додатку №4 до Договору просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 2488,24 грн. пені за період з грудня 2011 року по травень 2012 року (183 дні) з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до п. 3.5. Додатку №4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку), Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та перевіривши розрахунок Позивача, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені на суму 2488,24 грн. у розмірі подвійної облікової сатвки НБУ за період, який не перевищує, встановлений чинним законодавством.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 689,52 грн. трьох відсотків річних та 181,09 грн. інфляційних збитків за період з липня 2011р. по травень 2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних збитків ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, підлягають задоволенню згідно розрахунку Позивача перевіреного судом.

При цьому, суд також зазначає, що дія мараторію в процедурі банкрутства не розповсюджується на нарахування штрафних санкцій на поточні зобов'язання боржника.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Наш дім»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34; код ЄДРПОУ 30723920; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 56613 (п'ятдесят шість тисяч шістсот тринадцять) грн. 11 коп. основної заборгованості, 2488 (дві тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 24 коп. пені, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 181 (сто вісімдесят одна) грн. 09 коп. інфляційних збитків, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 13.08.2012 року

СуддяГ.П. Бондаренко