Рішення № 25621784, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7124-2012 07.08.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком в особі: Центру технічної експлуатації № 2 філія спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком»до третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації Київська обласна державна адміністрація про стягнення суми основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Крушинський О. В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився,від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком в особі: Центру технічної експлуатації № 2 філія спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 57.988,80 грн., 3% річних у розмірі 1.739,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 300,01 грн. за договором № 142/13 від 01.10.2007, а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по договору № 142/13 від 01.10.2007 щодо повної та своєчасної оплати робіт, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 57.988,80 грн., нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7124-2012 та призначено до розгляду на 18.06.2012.

У судовому засіданні 18.06.2012 було оголошено перерву до 03.07.2012.

Ухвалою суду від 03.07.2012 розгляд справи було відкладено на 16.07.2012 у зв'язку з задоволенням клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.07.2012 розгляд справи було відкладено на 24.07.2012 у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про залучення у справі Київської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

У судовому засіданні, що відбулося 24.07.2012 було оголошено перерву до 26.07.2012.

Ухвалою суду від 26.07.2012 розгляд справи було відкладено на 07.08.2012 в зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно відповідача.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зазначене клопотання визнається судом необгрунтованим враховуючи те, що позивачем не доведено, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що з 2009 року відповідач вважає спірний договір розірваним; акти виконаних робіт зі сторони відповідача не підписувались, що свідчить про не прийняття зі сторони відповідача наданих послуг; щомісячний платіж визначений в актах та рахунках не відповідає сумі зазначеній у кошторисі витрат який є додатком до договору №142/13 від 01.10.2007.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у наданих поясненнях заперечила проти задоволення позову.

У судовому засіданні 07.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.10.2007 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком в особі: центру технічної експлуатації № 2 філія спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком»(далі -позивач, виконавець) та Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (далі -відповідач, замовник) було укладено договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку ЦО № 142/13 (далі - Договір), згідно умов якого виконавець прийняв на себе обов'язок щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших засобів оповіщення і зв'язку ЦО та здійснення ремонту, обслуговування та контролю за робочим станом і збереженням апаратури, а замовник своєчасно оплачувати виконані роботи, допускати в приміщення працівників виконавця на яких покладено обов'язок виконання робіт та забезпечувати виконавця запасними частинами та приладами для обслуговування апаратури.

Відповідно до п. 3.1 Договору підставою для розрахунку за експлуатаційно-технічне обслуговування є акт виконаних робіт, що виставлений з урахуванням кошторисно-фінансового розрахунку від 01.10.2008 (додаток №2 до Договору). Зазначеним розрахунком сторони погодили, що вартість обслуговування складає 2.548,07 грн. на місяць, що становить 30.576,84 грн. на рік.

Як установлено судом, додатковою угодою № 2 сторони погодили змінити додаток № 2 від 01.10.2007 до Договору додатком № 2(А) від 01.12.2008 у якому визначено ціну за послуги, що надаються позивачем, яка складає 9.725,47 грн. на 2011 рік.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач щомісячно направляв відповідачу рекомендованою поштою акти виконаних робіт та відповідні рахунки (докази чого знаходяться в матеріалах справи), однак, відповідач не повернув підписаними жодного акту та рахунки не оплатив. Відповідно до зазначених актів виконаних робіт та враховуючи переглянуту позивачем вартість експлуатаційно-технічного обслуговування засобів оповіщення відповідача склала 4.832,40 грн. (що є меншою ніж встановлено сторонами у додатку № 2(А) до Договору) у зв'язку з чим за період з січня по грудень 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 57.988,80 грн.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг не виконав, за надані послуги не розрахувався. У наданому відзиві на позовну заяву, обґрунтував відмову від підписання актів виконаних робіт тим, що щомісячний платіж визначений в актах та рахунках не відповідає сумі зазначеній у кошторисі витрат який є додатком до договору №142/13 від 01.10.2007.

Водночас, зазначені доводи відповідача спростовуються підписаною сторонами додатковою угодою № 2 від 01.12.2008, якою було замінено ціну послуг, що надаються позивачем та яка склала 9.725,47 грн. При цьому суд визнає, що зазначена позивачем в актах виконаних робіт вартість послуг зазначена в меншому розмірі, а саме 4.832,40 грн., тоді як сторонами додатковою угодою № 2 від 01.12.2008 погоджено ціну 9.725,47 грн., не свідчить про порушення позивачем умов Договору.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлений факт укладання між сторонами договору про надання послуг.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у відзиві на позовну заяву обґрунтовує свої заперечення відсутністю належного фінансування та тим, що ще в 2009 році повідомляв позивача про свій намір щодо розірвання Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008. Якщо жодна з сторін не заявила за два місяці до закінчення терміну дії Договору про його розірвання, то термін дії Договору продовжується на наступний рік. Доповнення і зміни умов Договору повинні бути оформлені додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору.

За твердженням позивача, сторони пролонгували строк дії Договору №142/13 і на 2011 рік, а тому роботи по обслуговуванню обладнання здійснювались позивачем належним чином та відповідно до умов Договору.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що ним в установленому законом та умовами Договору порядку було за два місяця до закінчення терміну дії Договору попереджено позивача про розірвання Договору. Зазначене спростовує доводи відповідача, що з 2009 року відповідач висловив бажання розірвати спірний договір, а тому вважає його розірваним. Зазначене свідчить про те, що термін дії Договору було продовжено відповідно до п. 6.1 Договору і на 2011 рік.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що передбачені Договором послуги у 2011 році надавались позивачем у повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт за період з січня по грудень 2011 року, проте оплати за надані послуги зі сторони відповідача на розрахункові рахунки позивача не надходила, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 57.988,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 57.988,80 грн. також 3% річних у розмірі 1.739,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 300,01 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадках невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Положення зазначеного пункту Договору спростовують доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовного того, що Договором не передбачені санкції щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 300,01 грн. та 3% річних в розмірі 1.739,67 грн. за період зазначений у розрахунку. Зазначений розрахунок здійснено позивачем помісячно стосовно кожного з виставлених відповідачу рахунків, що були виставлені за спірний період. Водночас, судом враховано, що відповідно до умов Договору та рахунків, оплата за надані послуги мала здійснюватись до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, а тому право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат по кожному рахунку окремо виникло у позивача з 11 числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 97,29 грн. та інфляційні витрати у розмірі 230,93 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код ЄДРПОУ 14372952) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком в особі: Центру технічної експлуатації № 2 філія спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком»(04071, м. Київ, вул. Нижній вал, 49-А, код ЄДРПОУ 26549551) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 57.988,80 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 97 (дев'яносто сім) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 63 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.