Рішення № 25621773, 24.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/15/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5009/2072/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпортгрупп»(68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська, буд. 32-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство «Югсервіс»(65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатеринівський м'ясокомбінат»(70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31-Д)

про стягнення 16 074 грн. 07 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -Скоропис О.М. -довіреність № 37 від 23.07.2012 р.;

Падалкін М.М. -директор, протокол № 1 від 27.07.1996 р.;

від третьої особи -не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продімпортгрупп»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатеринівський м'ясокомбінат»про стягнення 16 074 грн. 07 коп., з яких: 11 992 грн. 28 коп. основного боргу, 731 грн. 53 коп. інфляційних витрат; 545 грн. 07 коп. 3% річних та 2 805 грн. 19 коп. пені.

Позов подано на підставі ст.ст. 509, 512, 513, 514, 516, 517, 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 231 Господарського кодексу України та умов договору купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р. та договору відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р. та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р. продукції, та уступкою третьою особою позивачу права вимоги за цим договором.

05.06.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, судове засідання призначено на 19.06.2012 р.

19.06.2012 р. представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін та не подання ними доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 03.07.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 03.07.2012 р. не з'явилися. Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заявою від 02.07.2012 р. позивач просив направити на його адресу ухвалу про порушення провадження у справі та відкласти розгляд справи.

Однак, як свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи представником позивача ухвала про порушення провадження у справі була отримана 26.06.2012 р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін та не подання ними доказів по справі, задовольняючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався на 24.07.2012 р.

13.07.2012 р. та 17.07.2012 р. від позивача у справі надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом та про розгляд справи без участі представника позивача. Клопотання позивача були задоволені судом.

24.07.2012 р. від відповідача у справі надійшли заперечення на позов та документи, в його обґрунтування. Заперечення та документи були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позову та просили суд відмовити у позові у повному обсязі, посилаючись на відсутність жодних підстав виникнення зобов'язань у відповідача перед позивачем.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Позивач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті та прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали позовної заяви, 30.06.2010 р. між третьою особою (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 2-30/06 (надалі - договір купівлі-продажу) , згідно умов якого, продавець зобов'язувався передати покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати продукцію у строки та розмірах, передбачених даним договором. Відповідно до розділу 4 договору, ціна та загальна кількість товару узгоджується сторонами у товаросупровідних документах, а оплата здійснюється покупцем у вигляді 100% передоплати за кожну партію продукції, згідно виставленого продавцем рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення.

За видатковою накладною № 30/6/2 від 30.06.2010 р. третя особа передала відповідачу у справі заморожену свинячу грудку у кількості 1161, 70 кг. на загальну суму 32 992 грн. 28 коп.

Третьою особою було виписано рахунок-фактуру № 2-30/06 від 30.06.2010 р. на суму 32 992 грн. 28 коп.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р., яким позивач обґрунтовує позов, третя особа у справі (первісний кредитор) в рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем (новим кредитором) за Договором № 16/11/10 від 16.11.2010 р., уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне третій особі (первісному кредиторові), і стає кредитором в правовідносинах, які склалися між первісним кредитором та боржником (відповідачем) за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р. (основним договором). До нового кредитора також переходить право на стягнення з боржника санкцій, штрафів, пені, інфляції, 3% річних, а також збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань боржником перед первісним кредитором в обсягах що існували на момент укладення основного договору. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимогати від боржника сплати 11 992 грн. 28 коп. за основним договором. Згідно додатку 1 до цього договору, первісний кредитор передав новому кредитору копії: договору купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р., видаткової накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р., довіреності серії ЯПГ № 446235 від 30.06.2010 р., рахунок-фактуру № 2-30/06 від 30.06.2010 р., податкову накладну № 3062 від 30.06.2012 р.

Стягнення з відповідача на користь позивача 11 992 грн. 28 коп. основного боргу, 731 грн. 53 коп. інфляційних витрат; 545 грн. 07 коп., 3% річних та 2 805 грн. 19 коп. пені.

було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного:

Так, вимоги позивача були заявлені на підставі ст.ст. 509, 512, 513, 514, 516, 517, 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 231 Господарського кодексу України, договору відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р. та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р. продукції та відступленням права вимоги за цим договором третьою особою позивачу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом при розгляді справи, згідно видаткової накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р. третя особа передала відповідачу у справі заморожену свинячу грудку у кількості 1161, 70 кг. на загальну суму 32 992 грн. 28 коп. У накладній було відсутнє посилання на договір купівлі-продажу.

Третьою особою у справі було виписано рахунок-фактуру № 2-30/06 від 30.06.2010 р. на суму 32 992 грн. 28 коп., у якому також було відсутнє посилання на договір купівлі-продажу.

Згідно податкової накладної № 3062 від 30.06.2012 р. третьою особою було зазначено у цій накладній умову поставки: рахунок № 2-30/06 від 30.06.2010.

Як свідчать платіжні доручення, які були надані відповідачем, останнім було сплачено 21 000 грн. 00 коп. саме на підставі рахунку-фактури № 2-30/06 від 30.06.2010 р.

Як стверджує відповідач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Єкатеринівський м'ясокомбінат»укладався із третьою особою договір № 2-30/06 від 30.06.2010 р., але спірна поставка продукції відбулась не на виконання цього договору, а на підставі видаткової накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р., тобто на підставі інших господарських правовідносин.

Отже, як свідчать матеріали справи, спірна поставка відбулась на підставі видаткової накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р., в якій не міститься посилання на договір № 2-30/06 від 30.06.2010 р. Вказаний факт підтверджується податковою накладною № 3062 від 30.06.2012 р., виданою третьою особою на поставлену партію продукції, в якій, як підстава поставки зазначено не договір, а саме рахунок № 2-30/06 від 30.06.2010 р. При розрахунках відповідачем за поставлену згідно вказаної накладної продукції, у платіжних документах, як підстава оплати, також, міститься посилання на рахунок № 2-30/06 від 30.06.2010 р. У довіреності серії ЯПГ № 446235 від 30.06.2010 р. також міститься посилання на видаткову накладну: «ВН № 30/6/2 від 30.06.2010 р.»і жодного посилання на договір купівлі-продажу. Умови поставки отриманої відповідачем продукції також відрізняються від умов встановлених договором, так, згідно п. 1.3 договору умови поставки: EXW склад продавця, згідно Інкотермс 2000, що передбачає отримання продукції на складі продавця з доставкою за рахунок покупця, однак згідно товарно-транспортної накладної від 30.06.2010 р., поставлена продукція була доставлена на склад покупця за рахунок продавця. До того ж, згідно п. 4.3 договору, оплата по договору здійснюється покупцем у вигляді 100 % передоплати за кожну партію продукції, згідно виставленого продавцем рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення. Рахунок-фактуру № 2-30/06 від 30.06.2010 р. на оплату продукції поставленої згідно накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р. було виставлено у день поставки -30.06.2010 р.

До того ж, про здійснення між відповідачем і третьою особою поставки продукції саме на підставі видаткової накладної № 30/6/2 від 30.06.2010 р., а не договору купівлі-продажу, свідчать і висновки Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області, викладені у акті № 22/2311/34517435 від 28.10.2010 р. Так, згідно змісту акту, в ході проведення перевірки відповідача, встановлено, що у 2 кварталі 2010 р. ТОВ «Єкатеринівський м'ясокомбінат»мав взаємовідносини з підприємством ПП «Югсервіс»на загальну суму 32 992 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 5 498 грн. 71 коп., а саме: придбання товару - заморожена грудина свинини, операції з придбання товару оформлені наступними податковими та видатковими накладними: податкова накладна № 3062 від 30.06.2010 р., видаткова накладна № 30/6/2 від 30.06.2012 р. ТОВ «Єкатеринівський м'ясокомбінат»до перевірки надало видаткову накладну, податкову накладну, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, обігово-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками». Договори, укладені між ТОВ «Єкатеринівський м'ясокомбінат»на придбання товару ПП «Югсервіс»до перевірки не надано.

У акті також було зазначено, що враховуючи інформацію надану ДПІ у Малинівському районі м. Одеса ДПІ у Запорізькому районі дійшло до висновку, що ПП «Югсервіс»видавалась документи, що не відповідають дійсності та є такими, що суперечать нормам ЦК України. На підставі встановлених порушень, відповідачу було донараховано ПДВ та застосовані податкові санкції.

Отже, поставка продукції третьою особою відповідачу була здійснена саме за видатковою накладною № 30/6/2 від 30.06.2010 р., а не за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні може бути передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 вказаного кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно договору відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р., третя особа у справі (первісний кредитор) в рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем (новим кредитором) за Договором № 16/11/10 від 16.11.2010 р., уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне третій особі (первісному кредиторові), і стає кредитором в правовідносинах, які склалися між первісним кредитором та боржником (відповідачем) за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р. (основним договором).

За вказаним договором відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р., яким позивач обґрунтовує правомірність заявлених позовних вимог, третя особа уступила позивачу права вимоги саме за правовідносинами, які склалися за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідачем у справі, поставка продукції, на яку посилається позивач у позовних вимогах, та в підтвердження якої позивачем були надані документи, була здійснена не на виконання договору купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р., а на виконання інших правовідносин між третьою особою та відповідачем у справі, що підтверджується видатковою накладною № 30/6/2 від 30.06.2010 р., довіреністю серії ЯПГ № 446235 від 30.06.2010 р., рахунком-фактурою № 2-30/06 від 30.06.2010 р., товарно-транспортною накладною від 30.06.2010 р. та податковою накладною № 3062 від 30.06.2012 р., в яких посилання на договір купівлі-продажу взагалі не значиться.

Таким чином, докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед третьою особою саме за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р., право вимоги на яку було передано третьою особою позивачу у справі, а підтверджують заборгованість за іншими правовідносинами, що склалися між третьою особою та відповідачем, право вимоги якої не уступалось за договором про відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р.

До того ж, слід зазначити, що як свідчать матеріали справи, до подання позову до суду, позивачем при повідомленні відповідача про відступлення права вимоги в правовідносинах, які склалися за договором купівлі-продажу № 2-30/06 від 30.06.2010 р., копія договору відступлення права вимоги № 18/11/10-4 від 18.11.2010 р. не передавалась, тоді як, передача документів, які посвідчують права, що передаються новому кредитору, має також і юридичне значення, оскільки згідно ч.2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржникові надано право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, якщо останній не надасть боржникові доказів переходу до нього прав у зобов'язанні.

Доказів відступлення права вимоги за правовідносинами, що підтверджуються видатковою накладною № 30/6/2 від 30.06.2010 р., довіреністю серії ЯПГ № 446235 від 30.06.2010 р., рахунком-фактурою № 2-30/06 від 30.06.2010 р., товарно-транспортною накладною від 30.06.2010 р. та податковою накладною № 3062 від 30.06.2012 р., в яких посилання на договір купівлі-продажу, взагалі не значиться, позивачем надано не було. Як і не надано доказів в підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги в цих правовідносинах.

Отже позовні вимоги заявлені безпідставно.

Слід також зазначити і про безпідставність нарахування позивачем інфляційних витрат, пені та річних, також і з тих підстав що згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а договором, п. 1.2, передбачено, що до нового кредитора також переходить право на стягнення з боржника санкцій, штрафів, пені, інфляції, 3% річних, а також збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань боржником перед первісним кредитором в обсягах що існували на момент укладення основного договору.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

В даному випадку, позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «06»серпня 2012 року.