Рішення № 25621757, 10.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" серпня 2012 р. Справа № 5004/901/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»», м. Київ

до відповідача: державного підприємства «Маневицьке лісове господарство», смт. Маневичі

про стягнення 3505,31 грн.

Суддя: Шум М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Приймаченко А.О., юрисконсульт (дов. №8/998 від 01.08.2012р.)

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»»звернувся в господарський суд з позовом до державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» в якій просив суд стягнути 3505,31 грн. в т.ч. 3290 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № уп0224 від 22.02.2012р., 173,06 грн. пені, 7,64 грн. збитків, завданих інфляцією та 34,61 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання від 03.08.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 173,06 грн. пені, 7,64 грн. збитків, завданих інфляцією та 34,61 грн. 3% річних.

Зазначене клопотання прийнято судом до уваги.

Відповідач у відзиві та представник відповідача в судовому засіданні просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки заборгованість виникла внаслідок недостатності обіговиш коштів. Наявні кошти в першу чергу направлялися на сплату податків та інших обов'язкових та поточних платежів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2012р. між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»»та відповідачем - державним підприємством «Маневицьке лісове господарство» укладено договір поставки № уп0224 (далі - договір поставки).

Відповідно до п.1.1. договору поставки постачальник (позивач) зобов'язаний передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у Специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На виконання умов договору поставки позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 5790 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-0000117 від 03.03.2012р.

Згідно п. 3 додатку №1 до договору поставки (Специфікації №1) сторонами визначено, що оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку: покупець здійснює передоплату в розмірі 2500 грн. на поточний рахунок постачальника, решта 3290 грн. перераховуються покупцем на поточний рахунок постачальника до 07.03.2012р.

22.02.2012р. на виконання умов договору поставки відповідачем здійснено попередню оплату вартості товару на суму 2500 грн.

Разом з тим в порушення умов договору поставки повну вартість отриманого товару позивачем оплачено з порушенням визначеного строку до 07.03.2012р., лише 20.07.2012р. (провадження у справі порушено 25.07.2012р.).

В силу ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно нараховано відповідачу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 34,61 грн. 3% річних, за період з 07.03.2012р. по 13.07.2012р.

Проте суд не погоджується щодо наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат в сумі 7,64 грн., оскільки суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат встановив, що за період з 07.03.2012р. по 13.07.2012р. відбувся процес дефляції, а тому індекс інфляції є від'ємним, відтак позивачем безпідставно нараховано 7,64 грн. індексу інфляції.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у договорі поставки від 22.02.2012р. № уп0224 сплату відповідачем пені за прострочку платежу не передбачили, тому позовна вимога про стягнення 173,06 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру-2 відсотки від суми позову, але не менше мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи із уточнених позивачем позовних вимог, сума позову становить 215,31 грн. В даному випадку позивач сплатив судовий збір в розмірі 1653 грн. - це більше, ніж передбачено законодавством (1609,50 грн.), отже 43,50 грн. - зайво сплачена сума судового збору.

Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про судовий збір»від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що 43,50 грн., зайво сплаченого судового збору, підлягають поверненню з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»».

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 258,65 грн. згідно ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Згідно п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 21.11.2011 р. N 01-06/1625/2011 ч.1 ст.7 Закону, сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» ст.ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, ст.230 ГК України, , ст.625, ЦК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» (Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул. Карла Маркса, буд. 31, код ЄДРПОУ 00991545) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»»(м. Київ, вул. Чигоріна, буд 55, н/п 41, офіс 1-9 В літ. А, код ЄДРПОУ 37569769) 34,61 грн. 3% річних та 258,65 грн. в повернення витрат зі сплати судового збору.

3. В частині стягнення 173,06 грн. пені та 7, 64 грн. індексу інфляції в позові відмовити.

4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрпромекспорт»»(м. Київ, вул. Чигоріна, буд 55, н/п 41, офіс 1-9 В літ. А, код ЄДРПОУ 37569769) з УДКСУ у м. Луцьку Волинської області зайво сплачений судовий збір в розмірі 43,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 2144 від 13.07.2012р.р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 10.08.12