Вирок № 25617953, 13.08.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.08.2012 Справа № 1622/2748/2012

Справа № 1622/2748/2012 1/1622/286/2012

Категорія: ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ст. 198 КК України

В И Р О К

Іменем України

10 серпня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурорів Болгара В.В.,Беркути Б.А.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

Оніпко Т.Є., ОСОБА_6

ОСОБА_7, ОСОБА_8.

підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, в силу статті 89 КК України не судимого,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і мешканця АДРЕСА_2 українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого

13 лютого 2009 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 292, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, громадянина Російської Федерації, освіта середня, одруженого, не працюючого, судимого

8 квітня 2011 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. ч. 1 і 2 ст. 292, 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 292, ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Алаверди Вірменія, мешканця АДРЕСА_4, вірменина, громадянина України, освіта вища, одруженого, заступника директора «Ава експрес», в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч.1 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_5, українця, громадянина Російської Федерації, освіта середня-спеціальна, розлученого, не працюючого, в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Ленінське Красноградського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_6, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця і мешканця АДРЕСА_7, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, директора ПНВП «Шельф», в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України,

в с т а н о в и в :

В ніч з 20 на 21 серпня 2010 року ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області, використовуючи заздалегідь виконану невідомими особами врізку, шляхом наповнення напівпричепу типу ТЗ Цистерна до автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 викрали 18 т газоконденсату на загальну суму 57600 грн. із розрахунку цін станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. При цьому з метою завуалювання крадіжки та запобігання спробі викриття під час її вчинення, для відволікання працівників служби охорони конденсатопроводу, які могли їх виявити, вони використали автомобіль «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 під керуванням водія ОСОБА_13, який під час наповнення напівпричепу типу ТЗ Цистерна до автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»виїхав з місця скоєння злочину та поїхав по маршруту можливого під'їзду працівників служби охорони в напрямку м. Полтави. Під час його руху він був затриманий неподалік від с. Тахтаулово Полтавського району Полтавської області працівниками служби охорони конденсатопроводу та Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, а ОСОБА_14., наповнивши напівпричіп типу ТЗ Цистерна газоконденсатом, скориставшись цим, з місця скоєння злочину зник.

Приїхавши із викраденим газоконденсатом до переробного заводу ТОВ «Пасіпол»у с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області він по вказівці ОСОБА_9 залишив автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна із викраденим газоконденсатом біля в'їзду, оскільки підсудним ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 не вдалось домовитись з керівництвом заводу про збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, про що у них була домовленість з підсудним ОСОБА_9

Органами досудового слідства ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що у травні 2010 року з метою вчинення систематичного розкрадання газоконденсату з конденсатопроводу газопромислового управління «Полтавагазвидобування»(далі - ГПУ) (с. Стасі Диканського району Полтавської області) організував групу осіб у стійке об'єднання для вчинення особливо тяжких злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

При створенні групи ОСОБА_9 залучив свого давнього знайомого ОСОБА_14., якому була відведена роль помічника та водія транспорту.

ОСОБА_14., виконуючи вказівки ОСОБА_9, залучив до злочинної діяльності свого знайомого ОСОБА_20, якому згідно плану була відведена роль заправника ємкостей вантажних автомобілів. Окрім того, було доручено підшукати особу, яка володіє навиками несанкціонованого під'єднання до конденсатопроводу.

Згідно доручення ОСОБА_9 ОСОБА_20 для під'єднання до конденсатопроводу підшукав та залучив як безпосереднього учасника групи ОСОБА_10

Для вивезення викраденого конденсату ОСОБА_9 за допомогою свого знайомого ОСОБА_21, який не був обізнаний про злочинні наміри першого, орендував у ПП «Лікоїл-трак»сідельний тягач «Мерседес -Бенц 1838», оформивши оренду на ОСОБА_14 Також за усною домовленістю орендував у ОСОБА_22 напівпричіп-цистерну ППТЦ-99983 та автомобіль «ВАЗ-21099», який передав у користування ОСОБА_20 та ОСОБА_10

ОСОБА_9 домовився про користування автомобілем «ВА3-21214»із ОСОБА_23, якому не повідомляв про свої злочинні наміри та передав для користування ОСОБА_14

Для збуту викраденого конденсату та з метою розробки більш детального плану крадіжок конденсату та для запобігання викриття злочинної діяльності створеної ним групи, ОСОБА_9 звернувся до свого давнього знайомого ОСОБА_11, який раніше працював на посаді охоронця ДП «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України».

ОСОБА_11, не будучи обізнаним про наявність організованої ОСОБА_9 злочинної групи, підшукав та залучив у якості співучасника свого знайомого ОСОБА_12, який погодився приймати участь у крадіжках газового конденсату у якості посібника, що заздалегідь пообіцяв збувати викрадений конденсат.

У подальшому ОСОБА_12 за дорученням ОСОБА_9 залучив до крадіжок конденсату свого давнього знайомого, неодноразово судимого за вчинення крадіжок конденсату ОСОБА_13

Залучивши ОСОБА_13 як водія орендованого транспорту для перевезення викраденого конденсату до місця збуту безпосередньо під власним керівництвом, ОСОБА_9 не повідомив його а ні про наявність злочинного угрупування, а ні про розроблений детальний план крадіжок конденсату протягом тривалого часу.

Створена ОСОБА_9 організована група у складі ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у період з кінця травня по 21 серпня 2010 року неодноразово викрадали конденсат за наступних обставин.

Е п і з о д № 1. Наприкінці травня 2010 року, ОСОБА_9, діючи в складі організованої злочинної групи з ОСОБА_14., ОСОБА_20 та ОСОБА_10, згідно розподілених ролей, здійснили несанкціоноване під'єднання до трубопроводу, розташованому між селами Стасі та Проні Диканського району Полтавської області, що призвело до порушення його цілісності та втрати продукції в кількості 15,7 т на суму 52332,81 грн. Збитки, завдані ліквідаційними роботами, склали 59752,12 грн.

Е п і з о д № 2. На початку червня 2010 року, ОСОБА_9, ОСОБА_14. та ОСОБА_20 здійснили несанкціоноване під'єднання до трубопроводу, розташованого біля с. Водяна Балка Диканського району Полтавської області. Збитки, завдані вимушеними ліквідаційними роботами, склали 856,03 грн.

Е п і з о д № 3. В середині липня 2010 року, ОСОБА_9, ОСОБА_14., ОСОБА_20 та ОСОБА_10 здійснили несанкціоноване під'єднання до трубопроводу, розташованого біля с. Стасі Диканського району Полтавської області. Збитки, завдані вимушеними ліквідаційними роботами, склали 3680,19 грн.

Е п і з о д № 4. Наприкінці травня 2010 року, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_20 та ОСОБА_10 біля села Стасі Диканського району Полтавської області викрали 24 т газоконденсату та збули невстановленій слідством особі за 40000 грн., розподіливши вилучені від цього кошти між собою в залежності від виконаної ролі кожного із учасників. Внаслідок крадіжки ГПУ «Полтавагазвидобування»було завдано матеріальної шкоди на суму 76800 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату.

Е п і з о д № 5. Наприкінці травня 2010 року, через три дні після вчинення попередньої крадіжки конденсату ОСОБА_9 ОСОБА_14., ОСОБА_20 і ОСОБА_10 знову викрали 24 т газоконденсату та збули його невстановленій органами досудового слідства особі приблизно за 30-40 тис. грн., розподіливши кошти між собою в залежності від виконаної ролі кожного із учасників крадіжки. Злочинними діями вказаних осіб ГПУ «Полтавагазвидобування»завдано шкоди на суму 76800грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату.

Е п і з о д № 6. Повторно, в ніч з 13 на 14 липня 2010 року, ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20та ОСОБА_10 згідно заздалегідь обумовленого плану за попередньою змовою з ОСОБА_12, залученого до злочинної діяльності в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого конденсату, на відстані приблизно 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області викрали 23,5 т газового конденсату, на загальну суму 75200 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. Викрадений газоконденсат ОСОБА_12 за допомогою ОСОБА_11 збув ТОВ «Пасіпол» в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, а кошти передав ОСОБА_9, який розподілив їх між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 7. Повторно, в ніч з 16 на 17 липня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи (далі - ОЗГ) ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20 і ОСОБА_10, за попередньою змовою із ОСОБА_12, залученого в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 10,88 т газоконденсату на загальну суму 34816 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. Викрадений газоконденсат ОСОБА_12 збув переробному заводу ТОВ «Пасіпал»в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, а кошти передав ОСОБА_9, які ним були розподілені між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 8. Повторно, в ніч з 17 на 18 липня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14, ОСОБА_20 і ОСОБА_10, за попередньою змовою із ОСОБА_12, залученого в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 22,7 т газоконденсату на загальну суму 72640 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. Викрадений газоконденсат ОСОБА_12 збув переробному заводу ТОВ «Пасіпал»в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, а кошти передав ОСОБА_9, які ним були розподілені між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 9. Повторно, в ніч з 18 на 19 липня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20 і ОСОБА_10, за попередньою змовою із ОСОБА_12, залученим в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 23,02 т газоконденсату на загальну суму 73664 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. Викрадений газоконденсат ОСОБА_12 збув переробному заводу ТОВ «Пасіпал»в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, а кошти передав ОСОБА_9, які ним були розподілені між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 10. Повторно, в ніч з 23 на 24 липня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_11, залученим в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, за селом Великі Будища в напрямку руху до с. Кратова Говтва Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 21,88 т газоконденсату на загальну суму 77192,64 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_11 передав виручені від злочинної діяльності кошти ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 11. Повторно, в ніч з 26 на 27 липня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_11, залученим в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, за с. Великі Будища в напрямку руху до с. Кратова Говтва Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 24,36 т газоконденсату на загальну суму 85924,08 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_15 після отримання грошових коштів від ПП «Ресурс-трейд-ойл»передав їх ОСОБА_11, а останній в свою чергу ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 12. Повторно, в ніч з 3 на 4 серпня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_11, залученим в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 22,04 т газоконденсату на загальну суму 77757,12 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_15 після отримання грошових коштів від ПП «Тіса Ойл»за вирахуванням своєї винагороди передав їх ОСОБА_11, а останній в свою чергу ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 13. Повторно, в ніч з 5 на 6 серпня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_11, залученим в якості пособника, який повинен був забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 22,42 т газоконденсату на загальну суму 86153,76 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_15 після отримання грошових коштів від ПП «Тіса Ойл»за вирахуванням своєї винагороди передав їх ОСОБА_11, а останній в свою чергу ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 14. Повторно, в ніч з 13 на 14 серпня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_13, залученим для керування автомобілем, а також ОСОБА_12 та ОСОБА_11, залученими до злочинної діяльності в якості пособників, які повинні були забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 22,12 та 21,9 тн газоконденсату на загальну суму 162358,56 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 тн газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_15 після отримання грошових коштів від ПП «Тіса Ойл»за вирахуванням своєї винагороди передав їх ОСОБА_11, а останній в свою чергу ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Е п і з о д № 15. Повторно, в ніч з 13 на 14 серпня 2010 року, продовжуючи злочинну діяльність, діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_9 із ОСОБА_14., ОСОБА_20, за попередньою змовою із ОСОБА_13, залученим для керування автомобілем, а також ОСОБА_12 та ОСОБА_11, залученими до злочинної діяльності в якості пособників, які повинні були забезпечити збут викраденого, приблизно за 5 км від с. Стасі Диканського району Полтавської області із трубопроводу викрали 23,82 та 21,24 т газоконденсату на загальну суму 158971,68 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату. ОСОБА_11 забезпечив збут викраденого газоконденсату ТОВ «Пасіпол»за допомогою підсудного ОСОБА_15, який не був обізнаний про походження газового конденсату та заздалегідь не обіцяв збувати викрадений газовий конденсат та який надав документи підприємству (накладні на поставку газового конденсату на адресу ПП «Ресурс-трейд-ойл»від ПНВП «Шельф», а також від ПП «Ресурс-трейд-ойл»на адресу ТОВ «Пасіпол»). В подальшому ОСОБА_15 після отримання грошових коштів від ПП «Тіса Ойл»за вирахуванням своєї винагороди передав їх ОСОБА_11, а останній в свою чергу ОСОБА_9, який розподілив ці кошти між учасниками групи та співучасниками злочину.

Таким чином, ОСОБА_9, повторно, у складі організованої групи з ОСОБА_14., ОСОБА_20 та ОСОБА_10, а також за попередньою змовою із ОСОБА_11, ОСОБА_13, та ОСОБА_12 у період з кінця травня по 21 серпня 2010 року вчинили крадіжку газового конденсату ГПУ «Полтавагазвидобування» у загальній кількості 327,88 т на суму 1194421,84 грн. із розрахунку станом на кінець травня 2010 року 3200 грн. за 1 т газоконденсату.

Допитані в суді підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_14., ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів визнали частково, а саме у вчиненні однієї крадіжки газоконденсату, заперечивши при цьому факт скоєння злочинів в складі ОЗГ, як і створення та існування останньої як такої. Підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_15 вини не визнали взагалі, заперечивши при цьому свою причетність до їх скоєння. При цьому всі вони зазначили, що в ході досудового слідства обмовляли себе у причетності до скоєння більшого обсягу злочинних діянь внаслідок застосування до них недозволених методів досудового слідства як з боку оперативних працівників міліції, так і слідчого, який розслідував кримінальну справу.

Так, допитаний під час розгляду справи в суді підсудний ОСОБА_9 показав, що ОЗГ він не створював, участі в її діяльності не брав та про її існування не знав. Вважає, що в цій частині матеріали справи сфальсифіковані слідчим та іншими особами, які брали участь у її розслідуванні. Зазначаючи про осіб, які нібито входили до складу ОЗГ та брали участь у скоєнні злочинів, він наголосив, що ОСОБА_20 взагалі не знає, його ніколи не бачив і про його існування не чув. Прізвище ОСОБА_20 він почув від працівників УБОЗ, які змусили його визнати членом ОЗГ. Ця особа взагалі не притягується до кримінальної відповідальності, а тому включення його як до членів групи, так і до учасників скоєння злочинів є вигаданим. Підсудного ОСОБА_10 взнав тільки тоді, коли той знаходився в СІЗО, а до цього бачив лише один раз, коли на прохання ОСОБА_14. разом з ним їздив в Лубенський район в с. Віли, де той зустрічався з ОСОБА_10 по питанню придбання у нього металошукача, який необхідний був йому для пошуку металу в лісосмугах, про що прочитав оголошення в газеті. З ОСОБА_10 тоді не знайомився і взнав про те, що він є учасником ОЗГ і притягується до відповідальності лише тоді, коли вже була порушена кримінальна справа. З підсудним ОСОБА_12 перебуває в дружніх стосунках, підтримуючи їх як особисто, так і сім'ями. З підсудним ОСОБА_11 знайомий з літа 2009 року, стосунки були товариськими.

Стверджуючи про свою непричетність до створення ОЗГ і вчинення всіх крадіжок, які йому інкримінуються, він зазначив, що на той час займався сільським господарством і утримував приблизно 3300 голів курей в с. Стасі Диканського району. Для утримання пташника і птиці необхідно було мати техніку і людей. У нього у власності був автомобіль «КамАЗ», комбайн і інша техніка, яку необхідно було заправляти. Для цього він взяв в оренду в ПП «ЛІКОІЛ-ТРАК»автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна, щоб купувати пальне та доставляти його до свого підприємства. Як робітника на пташник та водія на взятий в оренду автомобіль він найняв підсудного ОСОБА_14., з яким був у дружніх стосунках. Неодноразово з підсудними ОСОБА_11 та ОСОБА_14 обговорював питання про можливі варіанти придбання недорогого пального, але найти його так і не вдалося. В той час в с. Стасі Диканського району в полі стався розлив конденсату і коли він з сім'єю в липні 2010 року поїхав відпочивати на море, то ОСОБА_14 повідомив йому, що знайшов врізку в конденсатопровід. Після повернення з моря домовився з ОСОБА_14. про заправку на місці виявлення врізки на трубопроводі двох цистерн конденсату з метою його продажі на завод на переробку та отримання коштів. Про другий автомобіль домовився з підсудним ОСОБА_13, який на ньому мав приїхати до с. Стасі. Крадіжку вирішили вчинити в ніч з 20 на 21 серпня 2010 року. До місця врізки поїхали ОСОБА_14 на автомобілі «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12, за ним ОСОБА_13 на автомобілі «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13. Він їхав за ними на автомобілі «Нива», так як мав намір повернутися додому, оскільки в той час у нього хворою була мати і їй необхідно було привезти ліки. Через деякий час після того як він повернувся додому йому зателефонував ОСОБА_14 та попросив, щоб він приїхав та допоміг йому заправити цистерну з конденсатопроводу. Він приїхав і допоміг. ОСОБА_14 після цього поїхав в с. Сагайдак Шишацького району для того, щоб здати конденсат на переробний завод, про що повинен був домовитись підсудний ОСОБА_11 В цей час останній зателефонував йому на мобільний телефон і повідомив, що в смт. Диканці про їх дії нібито стало відомо працівникам міліції. ОСОБА_13 тоді не став заправляти свій автомобіль і з місця, де вчинювалась крадіжка і де він очікував заправки, поїхав в напрямку м. Полтави. По дорозі він був зупинений і затриманий працівниками служби охорони конденсатопроводу і доставлений в Диканський РВ УМВС України в Полтавській області. ОСОБА_14 же, прибувши в с. Сагайдак, зателефонував і повідомив йому, що на заводі не приймають від нього конденсат, так як на нього немає документів. Тоді він сказав йому, щоб той залишив там автомобіль на площадці біля заводу і чекав, доки він приїде за ним на власному автомобілі. Приїхавши туди, він забрав ОСОБА_14 і зразу ж поїхали в м. Харків, де вони в той час проживали. Знаходячись там, від своєї матері він дізнався, що затримали ОСОБА_13, а скоро і він був затриманий працівниками міліції, коли знаходився в м. Полтаві. При затриманні його дуже побили, а потім відвезли в ІТТ ПМУ УМВС України в Полтавській області (далі - ІТТ), де продовжували бити і вимагати зізнання у створенні ОЗГ та вчинення злочинів у її складі. При допитах застосовували електрострум, не допускали захисника. Допити проводили вночі, примушували відмовлятись від участі захисника. Про це через родичів і захисника, який не був допущений слідчим до участі в справі, писали скарги в різні інстанції. Про побиття він повідомляв і начальнику внутрішньої безпеки УМВС України в Полтавській області, який його відвідував і який пропонував писати про це офіційно. Його били весь час, доки утримувався в ІТТ, про що він розповідав в суді, коли відносно нього обирався запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Зазначив, що ніколи до 15-16 серпня 2010 року з підсудним ОСОБА_14 розмов про крадіжку конденсату не вів і почали говорити про це лише, коли останнім був виявлений врізаний в конденсатопровід кран. З ОСОБА_15 не був знайомий взагалі. Про нього йому сказав підсудний ОСОБА_11 як про особу, яка має можливість легально купувати та збувати конденсат.

Визнав вину тільки у вчиненні викрадання конденсату 21 серпня 2011 року. Інших крадіжок і врізок не вчинював і вину у цьому не визнає. Про визнання вини на досудовому слідстві зазначив, що зробив це під примусом з боку працівників міліції, які шляхом застосування до нього недозволених методів досудового слідства змусили його обмовити себе і інших підсудних у вчиненні злочинів, яких не скоював. Про побиття він неодноразово повідомляв в відповідні органи. Наголосив, що всі допити проводились в ІТТ, куди їх вивозили і де інколи не проводили ніяких слідчих дій, а тільки били, застосовували електрострум, поміщали в холодні камери роздягнутих, примушуючи таким чином визнавати вину.

Заперечив як свою, так і інших підсудних причетність до врізки в конденсатопровід, зазначивши, що її виявив підсудний ОСОБА_14., який вивозив послід від курей, в місці, де був розлив конденсату в полі, про який знали всі мешканці села Стасі.

Наголосив, що в ході досудового слідства відтворення обстановки і обставин події злочину з ним, як і з іншими підсудними на предмет перевірки відповідності їх показань на місці скоєння злочину, не проводились, а також, що в період з 20 чисел липня до середини серпня 2010 року, коли йому і іншим підсудним, в тому числі і ОСОБА_12, інкримінується вчинення крадіжок конденсату, він разом з останнім та своїми сім'ями знаходились на відпочинку в Криму, а тому не могли скоювати злочинів та бути присутніми на місці їх скоєння.

Він також не визнав заявлений по справі цивільний позов.

Допитаний в ході розгляду справи в суді підсудний ОСОБА_10 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і показав, що приблизно в квітні 2010 року йому зателефонував невідомий і запитав, чи дійсно він продає металошукач, об'яву про що ним було зроблено. Він підтвердив це та домовився з ним про зустріч в кав'ярні на автодорозі Київ-Харків в с. Віли Лубенського району Полтавської області. Зустріч, на яку прибули до того часу йому незнайомі підсудні ОСОБА_14 і ОСОБА_9, відбулася 20 квітня 2010 року. Під час зустрічі він за 500 грн. продав ОСОБА_14. металошукач, не з'ясовуючи при цьому, для яких цілей він його придбаває і не допускаючи, що це може бути використано при крадіжках. Коли ОСОБА_14. і ОСОБА_9 поїхали, він повернувся додому і зразу ж був затриманий працівниками міліції та доставлений в Лохвицький РВ УМВС України в Полтавській області в ІТТ, де був підданий адміністративному арешту строком на 15 діб, які відбував чомусь в ІТТ ПМУ УМВС України в Полтавській області в м. Полтаві. Після відбуття адміністративного стягнення ще приблизно 4 доби утримувався в УМВС України в Полтавській області в різних службових кабінетах, після чого його відпустили, але продовжували допитувати та перевіряти на причетність до скоєння врізок в конденсатопроводи по інших справах. 24 липня 2010 року він був затриманий тими ж працівниками, але по кримінальній справі, яка розслідувалась в Гадяцькому РВ УМВС України в Полтавській області. 8 квітня 2011 року був засуджений Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. ч. 1 і 2 ст. 292, 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, яке на даний час відбув.

Перебуваючи під вартою, знав, що відносно нього була порушена і ця кримінальна справа, по якій були проведені дві очні ставки його як свідка з підсудними ОСОБА_9 і ОСОБА_14 При цьому було грубо порушено його право на захист, оскільки він не володів мовою, якою проводився допит та допитувався при цьому як свідок без участі захисника. Інших підсудних по справі не знав аж до початку розгляду справи в суді.

Про те, що підсудним ОСОБА_9 була створена ОЗГ, до складу якої як член він також входив та вчинював злочини в її складі, він дізнався лише під час розгляду справи в суді. Категорично заперечив факт входження його до складу ОЗГ та факт її створення і існування, зазначивши, що це не відповідає дійсності.

Наголосив, що в період липня-серпня 2010 року, коли йому інкримінується вчинення врізок в конденсатопровід та крадіжок конденсату із нього в складі ОЗГ з іншими учасниками групи, він був заарештований по іншій справі і утримувався в СІЗО, в зв'язку з чим вчинювати цих злочинів не міг.

Зазначив, що за час, коли він утримувався в СІЗО, будучи заарештованим по іншій справі, слідчий приходив до нього лише один раз з двома оперативними працівниками без понятих. Ніяких прав йому не роз'яснював, ніяких документів він не підписував, з матеріалами справи не знайомився, оскільки той їх в СІЗО не приносив і в ті дні, коли зазначено про це в протоколі слідчий його не відвідував. Ніякого обвинувачення йому не пред'являлось, оскільки він, не розуміючи мови відмовлявся від спілкування із слідчим. Підкреслив, що українською мовою володіє лише в межах побутового спілкування, так як з народження і до двадцятирічного віку проживав в м. Нижній Тагіл РФ, де навчався і спілкувався виключно російською мовою, а тому спеціальної юридичної термінології не розуміє.

Заявлений по справі цивільний позов він не визнав.

Підсудний ОСОБА_11 під час допиту в суді вину у вчиненому визнав частково і показав, що з ОСОБА_9 він знайомий давно. Останній цікавився у нього, де можна придбати пальне і він обіцяв йому сприяння у цьому. Стосунки підтримували в основному по телефону, зустрічались рідко. З ОСОБА_12. і ОСОБА_15 перебуває в хороших стосунках. ОСОБА_14. бачив декілька раз, коли він приїжджав з ОСОБА_9, але з ним не спілкувався. З ОСОБА_10 познайомився в залі суду. В серпні 2010 року під час зустрічі з ОСОБА_9 в кафе «Мухомор», де були також ОСОБА_15 і ОСОБА_12, вони домовились про те, щоб взяти в оренду автомобіль для перевезення ПММ. При цьому він наголосив, що в нього вже є один автомобіль і необхідно інший. Про те, що автомобіль буде використовуватись для крадіжок, йому ніхто не говорив і він про це не здогадувався. З приводу прохання ОСОБА_9 знайти йому водія на автомобіль він дав йому телефон ОСОБА_13 і запропонував з ним зв'язатись. Більше ніяких контактів з ним не було. Вночі 21 серпня 2010 року йому зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що затримали автомобіль, яким керував ОСОБА_13 і що автомобіль при цьому був пустим.

Вину визнав частково в тому, що надавши автомобіль, який було використано у скоєнні крадіжки, сприяв цим вчиненню злочину.

На досудовому слідстві визнавав вину повністю і давав показання про це внаслідок застосування до нього недозволених методів досудового слідства під примусом з боку працівників міліції. Вимушено також відмовлявся від участі в справі захисника. До нього застосовували електрострум, примушуючи зізнатись у тому, що йому інкримінувалось як вчинення злочину. Його допити на досудовому слідстві проводились весь час в ІТТ. Показань він не давав, а тільки підписував вже заготовлені тексти протоколів слідчих дій. На ІТТ вивозили і тримали, не допитуючи, а просто примушуючи до зізнання. Саме таким чином він був примушений до обмови як себе, так і інших підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Підсудному ОСОБА_15 з проханням прийняти автомобіль з конденсатом на заводі по його переробці в с. Сагайдак Шишацького району телефонував один раз. Про створення та існування ОЗГ йому нічого невідомо. Сам він учасником групи не був, її не створював і участі у скоєнні нею злочинів не брав.

Цивільний позов по справі він також не визнав.

Підсудний ОСОБА_12 під час розгляду справи в суді вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і показав, що ніколи і ні з ким із підсудних крадіжок конденсату не вчинював. Серед підсудних знає тільки ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_11, з іншими не знайомий. По суті справи йому нічого невідомо. З приводу притягнення його до кримінальної відповідальності зазначив, що в один із днів йому з УМВС області зателефонував ОСОБА_28 і попросив з'явитись до нього о 22 год. Коли він з'явився, то його опитали на предмет того, чи не вчинював він з іншими підсудними крадіжок та що йому відомо про це. Він заперечив факти як вчинення злочинів, так і обізнаності його про це і його відпустили. Приблизно через півтора місяця його викрали працівники міліції з гіпермаркету «Епіцентр», доставили в УМВС, де вже знаходились два слідчих, які зразу ж затримали його в порядку статті 115 КПК України. В п'ятницю доставили в суд без захисника, спотворили анкетні дані, зазначивши, що він є особою без певного місця проживання, в зв'язку з чим строк його затримання був продовжений до 10 діб, а через тиждень він був звільнений під заставу. Протягом часу затримання на нього тиснули, щоб він визнав вину і обмовив інших підсудних у причетності до скоєння злочинів. Він відмовився і не підписав таких процесуальних документів та не дав ніяких показань. Його змушували визнати вину в тому, що нібито він домовився за автомобілі, на яких викрадався конденсат. Про походження цих автомобілів йому нічого невідомо.

З підсудним ОСОБА_9 і його сім'єю він перебуває в дружніх стосунках і з кінця липня та приблизно до середини серпня 2010 року вони сім'ями відпочивали на морі, про що є відеозапис і фотографії, які підтверджують це. Підсудного ОСОБА_10 побачив вперше в суді.

Він знав, що ОСОБА_9 займався сільським господарством, а ОСОБА_13 працював водієм на маршрутному таксі. Коли останній звернувся до нього з проханням працевлаштуватися, то він порадив йому звернутись до ОСОБА_9 Чим конкретно займався ОСОБА_11, він не знає. Ніколи не чув, щоб хтось із підсудних пропонував займатися крадіжками конденсату.

Працівники міліції йому пропонували дати показання, що він був свідком розмови підсудних, коли вони домовлялись вчинювати крадіжки конденсату.

Про створення та існування ОЗГ, а також вчинення злочинів членами групи, якщо така існувала, йому нічого невідомо. Заявлений по справі цивільний позов він не визнав.

Підсудний ОСОБА_13, в суді, вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів і заявлений по справі цивільний позов не визнав і показав, що з підсудних він був знайомий тільки з ОСОБА_12 і ОСОБА_9, з іншими не знайомий, а тільки бачив їх уже в суді. Про створення ОЗГ ким-небудь із підсудних, її існування та вчинення злочинів членами групи йому нічого невідомо. Маючи професію водія, він з питанням про сприяння в працевлаштуванні звернувся до ОСОБА_12, який запропонував йому звернутись до підсудного ОСОБА_11, давши йому при цьому номер його мобільного телефону. Він звернувся і домовився про роботу, характер якої і чіткі умови її виконання, не були обумовлені і йому було запропоновано чекати виклику на роботу по телефону. Через деякий час його на власному автомобілі забрав підсудний ОСОБА_9, попередньо попередивши його про це по телефону та привіз в с. Стасі Диканського району, де вже стояло два автомобілі «МАЗ 5432» д. н. з. НОМЕР_13 і «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12., біля яких знаходився підсудний ОСОБА_14. Там ОСОБА_9 запропонував йому на автомобілі «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 їхати за ОСОБА_14, який управляв автомобілем «Меrcedes-Benz 1838», не попередивши при цьому, що вони їдуть скоювати крадіжку конденсату, а вказавши лише, що він повинен діяти подібно ОСОБА_14. По дорозі виключили світло. Приїхали до якоїсь лісосмуги. ОСОБА_14. на автомобілі пропав з поля його зору і він, зупинившись, почекав в лісосмузі деякий час, а коли зрозумів, що вчинюється крадіжка, то сів в автомобіль і поїхав, так як не бажав брати участі в крадіжці. Коли виїхав на автодорогу, то почув, що пробив шину і зупинився. Про це повідомив по телефону ОСОБА_9 В цей час до нього приїхали працівники служби охорони конденсатопроводу, затримали його, одягли кайдани на ноги і почали бити. Коли пересвідчились, що в цистерні немає пального, дали змогу замінити колесо і повезли в Диканський РВ УМВС України в Полтавській області. Там продовжили бити і змушували підписувати якісь процесуальні документи, на що він відмовлявся. Наступного дня працівники міліції повідомили, що відпускають його при умові, що він відтранспортує автомобіль на якийсь завод біля смт. Диканьки. Він погодився і разом з працівниками міліції зробив це. Залишив автомобіль і звідти був доставлений спочатку в Диканський РВ, а потім в ІТТ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Там до нього були застосовані недозволені методи досудового слідства, застосовували електрострум і домагалися підписання складених ними процесуальних документів. Зразу підписувати їх відмовлявся, а коли взяли під варту, то тоді все розпочалось спочатку і тоді він змушений був все це підписати.

На досудовому слідстві обмовляв себе внаслідок застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства, а також із-за того, що його схилив до цього адвокат, який був запропонований йому працівниками міліції. Ця особа виявилась вигаданою, але вона обманним шляхом його схилила до обмови себе у вчиненні злочину. Всі слідчі дії з ним проводились в ІТТ, де перед допитами його били, примушували, а тому просив вважати показання, які він дав під час цих допитів не дійсними.

Скарги на незаконні дії працівників міліції під час досудового слідства писав в прокуратуру і в інші органи.

Заявлений по справі цивільний позов він також не визнав.

Підсудний ОСОБА_14. під час розгляду справи в суді вину визнав частково, а саме за фактом викрадення 18 т конденсату в ніч з 20 на 21 серпня 2010 року. Скоєння злочинів у складі ОЗГ як і її створення та участь в її діяльності не визнав. Зазначив, що знайомий з ОСОБА_9 і перебував з ним у дружніх стосунках. Підсудних ОСОБА_12 бачив лише один раз, ОСОБА_11 - двічі, ОСОБА_15 взагалі не знає. З ОСОБА_10 познайомився, коли придбавав у нього металошукач.

Наприкінці травня 2010 року підсудний ОСОБА_9, у якого він в той час працював по найму на птахофабриці, взяв в оренду автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна, щоб привозити пальне для власного використання, який поставили на стоянку, так як у нього не було відкрито відповідної категорії для керування автомобілями такого типу. Приблизно в середині серпня 2010 року він на автомобілі «Нива»возив ОСОБА_9 в кафе «Мухомор», де той зустрічався з підсудним ОСОБА_15 Працюючи на птахофабриці, він часто на тракторі вивозив послід від курей в поле і виявив там врізку в трубопровід. Про це розповів ОСОБА_9

20 серпня 2010 року ОСОБА_9 запропонував йому вчинити крадіжку конденсату з конденсатопроводу, для чого використати автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом до нього. Він приїхав до автомобіля і побачив, що його хтось використовував, так як він стояв не на місці, з нього було злито або використано пальне. Слідом за ним на автомобілі «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 туди приїхав підсудний ОСОБА_13, якого він до того не знав і про якого ОСОБА_9 сказав, що він теж поїде з ними на крадіжку конденсату. Він на автомобілі «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 поїхав першим, а ОСОБА_13 за ним. Перед цим він попередив ОСОБА_13, щоб той зупинився біля посадки, доки він заправиться. Розпочавши заправку конденсатом напівпричепу, він зателефонував та попросив ОСОБА_9 приїхати йому на допомогу, що той і зробив. Під час заправки конденсатом він побачив, що ОСОБА_13 на автомобілі чомусь поїхав звідти. Після цього ОСОБА_9 поїхав додому, а він повіз набраний в напівпричіп конденсат на завод в с. Сагайдак Шишацького району, де за словами останнього його повинні були зустріти. Але там виявився сам охоронець і конденсат не прийняли. Тоді він залишив автомобіль біля території заводу, не заїжджаючи на неї, а сам зателефонував ОСОБА_9, щоб той його забрав. ОСОБА_9 приїхав за ним і вони разом поїхали в м. Харків. 22 серпня 2010 року він був затриманий в м. Полтаві. Після затримання до нього застосовували недозволені методи досудового слідства, били та примушували підписувати ті протоколи, зміст яких був вигаданий і написаний ними. Його примушували відмовлятись від участі захисника, застосовуючи електрострум. Саме внаслідок цього він змушений був підписати все, що вимагали, в тому числі і визнання вини та відмову від захисника. Кожного тижня на три дні їх вивозили із СІЗО на ІТТ, де він піддавався катуванням там змушений був обмовляти себе і інших співучасників у скоєнні злочинів, до яких не мав причетності. Адвокат по справі йому був допущений в лютому 2011 року. До того всі слідчі дії вже були проведені. Тільки очні ставки з ОСОБА_10 і ОСОБА_12 були проведені з участю захисника, на яких названі особи допитувались як свідки по справі.

Ніяких знарядь, за допомогою яких здійснювалась врізка в конденсатопровід, в ході досудового слідства вилучені не були і речовими доказами не визнані. Від визнання вини зразу ж відмовився як тільки но появився захисник. Кожного разу при допиті були присутні оперативні працівники, прізвища яких в протокол не вписувались. Давали підписувати лише останню сторінку, не дозволяючи прочитати протокол. Жодного разу з ним не проводили відтворення обстановки і обставин події для перевірки показань на місці і на місце не вивозили. При огляді автомобіля він не був присутнім. ОСОБА_9 його не залучав до участі в ОЗГ і про її існування не знав і не здогадувався, з цього приводу ніколи і ніким не допитувався.

Підсудний ОСОБА_15, в суді, вину визнав повністю і показав, що він до порушення кримінальної справи лише один раз зустрічався в кафе «Мухомор» з підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 Під час тієї зустрічі останній запитав, чи займається він скупкою конденсату і чи згоден придбавати його у ОСОБА_9 Він відповів ствердно, але зазначив, що робитиме це тільки офіційно і тільки при наявності документів про його походження. Після цієї зустрічі лише один раз йому телефонував ОСОБА_11 та пропонував купити конденсат, але він відмовився його купувати, так як ціна була великою.

На досудовому слідстві показання давав вимушено внаслідок застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства. Під вартою утримувався протягом двох місяців, адвоката не допускали протягом місяця і не давали окулярів, без яких він практично не може читати і писати. Внаслідок застосування недозволених методів досудового слідства з боку працівників міліції під час його проведення змушений був обмовити як себе, так і інших підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів. В зв'язку з цим просить не приймати до уваги ті показання, які він давав в ході досудового слідства та визнати їх як недопустимі докази по справі.

Заявлений по справі цивільний позов він також не визнав.

Крім визнання підсудними ОСОБА_9 та ОСОБА_14 своєї вини у вчиненні крадіжки 18 т конденсату та фактичного визнання вини по цьому ж епізоду підсудним ОСОБА_13 їх винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_29 показав, що він на той час працював оператором по наливу на ТОВ «Пасіпол». Пам'ятає, що був заарештований автомобіль «Мерседес»зеленого кольору. Це він бачив, так як знаходився на чергуванні на території заводу. Територія заводу огорожена металевою сіткою, через яку все й видно. Про те, що автомобіль заарештовується він зрозумів із-за того, що там знаходилось багато працівників міліції. Цей автомобіль знаходився за територією заводу і водія в ньому не було. З цього приводу він був допитаний слідчим в Шишацькому РВ УМВС України в Полтавській області і в цей же день з ним проводили впізнання водія по фотознімках. При проведенні впізнання були присутні охоронник з заводу і двоє осіб. Для впізнання були пред'явлені чотири фотокартки, на яких були зображені лише обличчя. По пред'явлених фотознімках він впізнав особу, яка перед цим днем привозила на завод конденсат і зливала його. Про те, що ця особа приїжджала на завод 3-4 рази йому повідомив слідчий. З підсудним ОСОБА_14 він ніколи в житті не спілкувався, а впізнав його по фотознімку, так як до цього бачив його під час зливання конденсату на заводі. Його допит і впізнання з ним проводились в один день. Пред'явлення для впізнання здійснювалось по фотознімках, так як зі слів слідчого йому було повідомлено, що водій втік. Прізвище водія, який втік, слідчий не називав. Його допит і впізнання проводились приблизно через 4-5 днів після того як був затриманий автомобіль.

При пред'явленні для впізнання по ксерокопіях фотознімків він впізнав підсудного ОСОБА_14. як особу, яка була водієм автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 в ніч з 21 на 22 серпня 2010 року, коли він залишив цей автомобіль на ТОВ «Пасіпол»(том 2 а. с. 78-79).

Свідок ОСОБА_25, водій ТОВ «Альфа-щит», чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 178), показав, що 21 серпня 2010 року, приблизно о 22 год. 30 хв. він разом зі старшим сектору ОСОБА_30 на автомобілі вивіз піший патруль в с. Глухове Полтавського району. В цей час по мобільному телефону він отримав вказівку виїхати в с. Стасі Диканського району для перевірки охоронюваного об'єкту. По дорозі туди він помітив, що з автодороги, яка веде в с. Стасі виїхав автомобіль «МАЗ 5432», освітлювальні прибори якого були виключені, та направився в бік м. Полтави. Вони поїхали за ним і виявили його на узбіччі дороги, не доїжджаючи приблизно 200 м до повороту на с. Кротенки Полтавського району, де він стояв і почали спостерігати за ним. Від старшого сектора йому стало відомо, що автомобіль затримали працівники міліції.

Аналогічні показання про обставини виявлення автомобіля «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 дав свідок ОСОБА_30, старший сектора ТОВ «Альфа-щит», показання якого були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 1 а. с.180-181). При цьому він зазначив, що в с. Стасі на охорону ділянки конденсатопроводу вони виїхали тому, що він отримав повідомлення від охорони УКПГ про різке зниження до критичного рівня тиску в магістралі конденсатопроводу, що означало про можливу врізку в неї та крадіжку конденсату, про що він повідомив спеціалісту служби безпеки ТОВ «Альфа-щит»ОСОБА_31, який і дав йому розпорядження на переслідування та затримання виявленого автомобіля.

Це підтвердив допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_31, показання кого були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 1 а. с. 179).

Свідок ОСОБА_32, начальник СКР Диканського РВ, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 1 а. с. 185-186), показав, що 21 серпня 2010 року, приблизно о 21 год. 30 хв., під час відпрацювання території Диканського району була отримана інформація про те, що в напрямку с. Стасі до лісосмуги звернули два автомобілі з напівпричепами «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 та «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13, вимкнули світло фар та габаритні вогні та продовжили рух до конденсатопроводу. Після цього він з іншими працівниками міліції, сховавшись в полі, почав здійснювати спостереження, в ході якого побачив, що через деякий час автомобіль «МАЗ»виїхав з лісосмуги на автодорогу та ввімкнувши світло, поїхав в напрямку м. Полтави. Він з іншими працівниками міліції почав переслідувати його. Автомобіль зупинився, не доїжджаючи до повороту на с. Кротенки, оскільки в нього було пробито передню ліву шину. Водій, а ним виявився підсудний ОСОБА_13, пояснив, що він та ОСОБА_14., який керував автомобілем «Меrcedes-Benz 1838», за вказівкою ОСОБА_9 здійснювали крадіжку конденсату. В зв'язку з цим він був затриманий, а автомобіль, цистерна якого була пустою, доставлений до Диканського РВ.

Свідок ОСОБА_33, інспектор охорони ПП БПФ «Кобра», чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 2 а. с. 72-73), показав, що в ніч на 22 серпня 2010 року він знаходився на чергуванні по охороні об'єкту переробного заводу ТОВ «Пасіпол»у с. Сагайдак Шишацького району. Приблизно о 24 год. на територію заводу приїхав автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна. Водій швидко залишив автомобіль і вийшовши з нього, зник у невідомому напрямку.

При пред'явленні для впізнання по ксерокопіях фотознімків він впізнав підсудного ОСОБА_14. як особу, яка була водієм автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 в ніч, коли він залишив цей автомобіль на ТОВ «Пасіпол»(том 2 а. с. 74-75).

Під час огляду поля поблизу с. Стасі Диканського району Полтавської області 22 серпня 2010 року (том 21 а. с. 21-27) було виявлене місце врізки в конденсатопровід, з якого здійснено крадіжку конденсату підсудними, протокол про що був досліджений в суді.

Відповідно до протоколу огляду від 21 серпня 2010 року (том 1 а. с. 30) на узбіччі автодороги Полтава-Гадяч в напрямку м. Полтави неподалік від повороту на с. Кротенки Полтавського району був затриманий автомобіль «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 з причепом-цистерною, яка на момент затримання була пустою.

Згідно протоколу огляду місця події -в'їзду на територію ТОВ «Посіпол», що в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області ід 22 серпня 2010 року (том 1 а. с. 62-64) було виявлено автомобіль «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна без номера.

Відповідно до протоколу огляду автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна від 26 серпня 2010 року (том 1 а. с. 60) в цистерні було виявлено рідину, схожу на нафтопродуки в кількості 24,042 куб. м, що становить 18,031 т.

Згідно висновку експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № 1714 від 27 серпня 2010 року (том 7 а. с. 10-25) представлені на дослідження зразки відносяться до нафтопродуктів і є стабільними газовими конденсатами. Зразки газового конденсату, які представлені на дослідження мають загальну групову належність.

Отже, судом доведено факт вчинення крадіжки конденсату підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в кількості 18 т та заподіяння внаслідок цього значної шкоди на суму 57600 грн., а підсудними ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 замаху на збут майна, одержаного злочинним шляхом.

В ході розгляду справи в суді підсудні не визнали своєї вини у вчиненні крадіжки в особливо великих розмірах організованою групою та пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, тобто злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 292 КК України. При цьому кожний із підсудних категорично заперечив свою причетність до скоєння вказаних злочинів, наголосивши, що докази їх вини в ході досудового слідства були сфальсифіковані працівниками міліції та слідчими, які проводили розслідування справи шляхом їх примусу до визнання вини в цьому та застосування щодо них недозволених методів досудового слідства з грубим порушенням права на захист кожного із них, що проявилось у недопущенні до участі у справі захисників фактично до закінчення її розслідування та не забезпечення участі у справі перекладача підсудному ОСОБА_10, як особі, що не володіє мовою, якою проводилось досудове слідство по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6-1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенції) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього;

b) мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту;

с) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або - якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника -одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

е) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Частиною 3 статті 63 Конституції України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, а частиною 1 статті 59 Конституції України, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Конституційні права і свободи людини, відповідно до статті 64 Конституції України, не можуть бути обмежені.

Ці положення Конвенції та Конституції України закріплені у Кримінально-процесуальному кодексі України, який гарантує підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному право мати захисника і побачення з ним до першого допиту або з моменту затримання. В випадках, коли особа не володіє мовою, якою ведеться судочинство -п. 3 ч. 1 ст. 45 КПК України -участь захисника у справі є обов'язковою.

Зазначені положення Конвенції, Конституції України і КПК України були грубо порушені органами досудового слідства при проведенні досудового слідства щодо кожного із підсудних, про що вони заявили в суді, зазначивши, що слідчим та оперативними працівниками вони були змушені писати відмову від захисника, вказуючи при цьому нібито на добровільність прийнятого ними рішення, заперечувати чого в умовах тримання їх в ізоляції та в обстановці, в якій це відбувалося, вони не могли.

Так, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_10 являється громадянином РФ, не володіє українською мовою, якою ведеться судочинство в справі, однак всупереч зазначеному перекладач до участі в справі не був залучений, а захисник на стадії досудового слідства не був допущений, що є грубим порушенням його права на захист. Ці обставини були відомі слідчому, оскільки після затримання підсудного 2 лютого 2010 року і допиті його як підозрюваного та обвинуваченого (том 6 а. с. 232-233, 241) було встановлено, що він являється громадянином РФ і про це зазначено в протоколі допиту. Однак, вочевидь необхідності з'ясування питання відповідно до статті 19 КПК України про те, чи володіє він мовою, якою ведеться судочинство, слідчий цього не зробив і в порушення вимог статті 45 КПК України захисника до участі у справі не допустив і перекладача не залучив. Натомість всупереч вимогам ч. 5 ст. 85 КПК України залучив до участі як понятих осіб, які засвідчили своїми підписами нібито відмову підсудного давати пояснення по суті підозри та обвинувачення його у вчиненні злочину та підписувати протокол його допиту про це.

В ході очної ставки з підсудним ОСОБА_9 27 січня 2011 року (том 6 а. с. 213-214) та 28 січня 2011 року з підсудним ОСОБА_14. (том 6 а. с. 215-216) ОСОБА_10 був допитаний як свідок без участі перекладача і захисника, де він категорично заперечував не тільки свою причетність до крадіжок, а й факт розмови з іншими підсудними на цю тему.

Під час та по закінченню досудового слідства слідчим всупереч вимогам ч. 3 ст. 19 КПК України слідчі документи не були вручені у перекладі на його рідну, тобто російську мову. В порушення вимог ч. 6 ст. 223 КПК України слідчим не був складений також обвинувальний висновок в перекладі на російську мову і це було зроблено лише тоді, коли справа почала розглядатись в суді.

Отже, наведене дає підстави суду вважати, що в ході досудового слідства слідчим було грубо порушено право на захист підсудного ОСОБА_10

Судом встановлено також і порушення слідчим права на захист підсудного ОСОБА_9 Про це він та його захисники заявили в суді, зазначивши при цьому, що в ході досудового слідства вони неодноразово звертали увагу на це слідчого, вимагаючи від нього дотримуватись закону в ході розслідування справи.

Так, 25 жовтня 2010 року за проханням підсудного ОСОБА_9 при розгляді подання слідчого про взяття його під варту брала участь як захисник Оніпко Т.Є., тобто вона була допущена до участі в цій якості в справі, про що нею з підсудним була укладена угода, свідченням чому є ордер № 777 від цієї ж дати (том 4 а. с. 54).

Не зрозуміло, з яких причин і на підставі яких норм КПК України слідчий Говоренко Д.Ю. в цей же день (том 4 а. с. 55) письмово запитує згоди підсудного ОСОБА_9 на участь у справі як захисника адвоката Оніпко Т.Є., з якою ним вже була укладена угода про надання правової допомоги. І в цей же день підсудний письмово відмовляється від послуг захисника, заявляючи, що вони йому не потрібні (том 4 а. с. 56). Зважаючи на обстановку, в якій він в той час перебував -затриманий в ІТТ, суд вважає, що ця відмова, як про це стверджує в суді підсудний, була вимушеною. Свідченням цьому суд приймає до уваги і іншу заяву підсудного від 28 жовтня 2010 року (том 4 а. с. 214), в якій він, невідомо чому, повідомляє слідчого про те, що захисник йому потрібна в цей день лише в суді при розгляді подання про взяття його під варту, а в послідуючому при виконанні інших слідчих дій її послуг він не потребує. Аналіз таких дій підсудного, на думку суду, свідчить про їх вимушеність, а тому усунення захисника слідчим від участі в справі на цей період під час виконання слідчих дій з його участю суд розцінює як порушення права на захист останнього, що тягне за собою недопустимість як доказів по справі процесуальних документів про виконання слідчих дій з участю підсудного ОСОБА_9

Свідченням порушення права на захист останнього суд вважає також звернення іншого захисника підсудного ОСОБА_7 в цей період до Генерального прокурора України, прокурора м. Полтави з вимогою припинення порушення права на захист підсудного та допуск до участі в справі захисника.

Суд вважає також незаконною постанову слідчого Говоренка Д.Ю. від 25 жовтня 2010 року (том 4 а. с. 57), якою той відмовив у допуску захисника підсудному ОСОБА_9, пославшись на небажання останнього мати захисника, не надавши йому можливості побачення з ним, зважаючи на вимогу цього як захисника Оніпко Т.Є., так і дружини підсудного, яка укладала угоду з захисником про надання правової допомоги підсудному.

На аналогічність дій слідчого і інших працівників міліції про примус до відмови від захисника вказали в суді і інші підсудні, зокрема: ОСОБА_13, якому захисник ОСОБА_34 до участі в справі був допущений 22 серпня 2010 року, тобто в день його затримання (том 1 а. с. 162-163), коли було проведено його допит як підозрюваного, в ході якого він відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України (том 1 а. с. 176). Однак, в цей же день він подав заяву про відмову від участі в справі захисника, аналіз змісту якої та оформлення, на думку суду, свідчать про недобровільність прийнятого рішення. 9 вересня 2010 року він звернувся до в. о. слідчого з заявою про призначення йому захисника (том 1 а. с. 240), якого було допущено до участі в справі лише 13 жовтня 2010 року (том 1 а. с. 245); підсудному ОСОБА_14. захисника до участі в справі слідчим було допущено лише 29 листопада 2010 року (том 5 а. с. 223); постановою слідчого Говоренка Д. Ю. від 8 листопада 2010 року відмовлено у допуску до участі у справі захисника, з яким була укладена угода на надання правової допомоги його дочкою (том 6 а. с. 22); відповідно до постанови слідчого Говоренка Д.Ю. захисник до участі в справі підсудному ОСОБА_9 був допущений 19 листопада 2010 року (том 6 а. с. 118-119).

Виходячи з того, що відносно названих підсудних порушення їх права на захист знайшло своє підтвердження в суді, суд приймає до уваги і показання інших підсудних в цій частині, а тому приходить до висновку і про порушення їх права на захист шляхом примусу до відмови у допуску до участі в справі захисників.

Відповідно ж до ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»«визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами».

Не приймаючи до уваги показань підсудних на досудовому слідстві, в яких вони визнавали свою вину у вчиненому, суд виходить як з відсутності доказів їх вини, які б були зібрані у визначеному статтею 82 КПК України порядку, так і наявності об'єктивних даних про те, що зізнання від них було отримано за умови позапроцесуального примусу з застосуванням недозволених методів досудового слідства з боку працівників міліції.

При цьому суд виходить з того, що стаття 3 Конвенції, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»проголошує одну з основоположних цінностей демократичного суспільства і, по суті, беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України»(п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України»(п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), що в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень в порушення статті 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов'язку держави відповідно до статті 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

У ході розгляду справи підсудні не заявляли про необхідність проведення такого розслідування та не наполягали на цьому, зазначаючи, що воно не буде ефективним, оскільки такі дії чинились за відсутності інших свідків працівниками міліції, які цих фактів не визнають, а інших об'єктивних даних на даний час встановити вже не можливо. Однак, вони наголошували, що факти примусу з боку працівників міліції в ході досудового слідства щодо них є очевидними, так як при його проведенні грубо порушувалось їх право на захист, слідчі дії по справі проводились з грубим порушенням вимог Конституції України та кримінально-процесуального законодавства, а також з порушенням правил їх утримання, що створювало умови для застосування такого насильства.

Судом в ході розгляду справи було встановлено порушення слідчим в ході розслідування справи вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», згідно з якою установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Ці вимоги слідчим порушувались. Так, підсудний ОСОБА_14. згідно вимоги слідчого з 11 по 13, з 16 по 19 листопада, з 1 по 3, з 7 по 10 грудня 2010 року, з 18 по 20, з 27 по 28 січня, з 11 по 14 лютого 2011 року утримувався в ІТТ, що не завжди визначалось потребою в проведенні слідчих дій, так як не в усі дні вони з ним виконувались. Такі ж порушення допускались і щодо підсудного ОСОБА_9 та інших підсудних.

Оцінюючи їх показання про це в сукупності з іншими доказами по справі, суд приймає їх до уваги, вважаючи, що в цей час кожний із підсудних перебув під вартою, слідчі дії з ними проводились в умовах ІТТ, де вони безпідставно всупереч вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення»утримувались і слідчі дії з ними проводились без захисників. Тому суд приходить до висновку, що на підсудних чинився позапроцесуальний тиск з боку органів, які проводили досудове розслідування.

В зв'язку з цим суд не приймає до уваги як допустимі докази по справі протоколи додаткового допиту ОСОБА_13 як підозрюваного 23 серпня та 10 грудня 2010 року (том 1 а. с. 193-196, том 6 а. с. 156-157) і проведення з ним відтворення обстановки та обставин події від цієї ж дати (том 1 а. с. 200-202), протокол його допиту як обвинуваченого від 1 серпня 2010 року (том 1 а. с. 222); протокол допиту як обвинуваченого ОСОБА_14. від 22, 28 жовтня, 12 листопада 2010 року та його додаткового допиту від 25 жовтня 2010 року, протоколи відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю від 26 жовтня 2010 року, протокол допиту його як підозрюваного від 25 жовтня 2010 року (том 4 а. с. 26-29, 64-69, 85-92, 157-160, 178-188, 207-209, том 6 а. с. 31-33); протокол допиту як обвинуваченого підсудного ОСОБА_9 від 22 та 28 жовтня 2010 року та його додаткового допиту від 26 жовтня, 12 та 16 листопада 2010 року, протоколи відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю від 26 жовтня 2010 року, протокол допиту його як підозрюваного від 25 жовтня 2010 року (том 4 а. с. 43-46, 76-82, 93-98, 164-167, 172-177, 197-198, том 6 а. с. 38-40, 44); протокол очної ставки між підозрюваними ОСОБА_9 та ОСОБА_14 від 27 жовтня 2010 року (том 4 а. с. 168-171); протокол допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 26 жовтня 2010 року (том 5 а. с. 15-18), протокол допиту його як обвинуваченого від 28 жовтня, 9 листопада 2010 року (том 5 а. с. 33-37, том 6 а. с. 8-12); протокол очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_14 і підозрюваним ОСОБА_11 від 27 жовтня 2010 року (том 5 а. с. 19-20), між обвинуваченим ОСОБА_9 і підозрюваним ОСОБА_11 від 27 жовтня 2010 року (том 5 а. с. 21-24); протокол допиту підозрюваного ОСОБА_15 від 1 листопада 2010 року та допит його як обвинуваченого від 4 листопада 2010 року (том 5 а. с. 64-69, 87-88); протоколи очних ставок від 3 листопада 2010 року між обвинуваченими ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_11 і підозрюваним ОСОБА_15 (том 5 а. с. 71-73, 74-75, 76-78); протоколи очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_9, ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_22 від 18 листопада 2010 року (том 6 а. с. 81-84, 85-86); протокол допиту підозрюваного ОСОБА_12 від 2 грудня 2010 року (том 6 а. с. 137-138) та протокол очної ставки між ним і обвинуваченими ОСОБА_11 від цієї ж дати та ОСОБА_9 від 8 грудня 2010 року (том 6 а. с. 139-141, 151-153); протоколи допиту від 2 лютого 2011 року як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_10 (том 6 а. с. 232-233, 241).

Не приймає до уваги суд як доказ по справі і протокол явки з повинною, яку написав підсудний ОСОБА_14. 25 жовтня 2010 року, перебуваючи вже під вартою після пред'явлення йому обвинувачення (том 4 а. с. 144). Не приймаючи її до уваги як доказ по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 96 КПК явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Воно може бути зафіксоване у власноруч написаній заяві про таку явку або занесене до протоколу, якщо робиться в усній формі. Така явка з повинною є приводом до порушення кримінальної справи (ст. 94 КПК). У переліку доказів, що наведений у ч. 2 ст. 65 цього ж Кодексу, ні протокол явки з повинною, ні заява про неї не вказані.

Виходячи з того, що у статтях 73, 74 КПК передбачена можливість покладення в основу обвинувачення лише визнання підозрюваним або обвинуваченим своєї винності за умови підтвердження цього визнання сукупністю доказів, що є у справі, таке визнання винності має бути занесено у протокол допиту як підозрюваного або обвинуваченого (статті 107, 145 і 146 КПК) і не може встановлюватися з будь-якого іншого джерела, не передбаченого законом, зокрема із заяви або протоколу про явку з повинною. У зв'язку з цим суд позбавлений можливості посилатися у вироку на відомості, повідомлені підсудним у явці з повинною, оскільки вони відрізняються від показань, даних під час допиту його як обвинуваченого, які зафіксовані у протоколах його допиту.

Надання ж переваги поясненням, викладеним у заяві чи протоколі про явку з повинною, перед показаннями, даними під час допиту як підозрюваного (обвинуваченого), істотно порушує право на захист особи, оскільки перед прийняттям заяви про таку явку або перед внесенням останньої до протоколу її не повідомляють про права, гарантовані підозрюваному чи обвинуваченому у кримінальному процесі, насамперед про право не давати показання або мати побачення із захисником перед першим допитом (статті 43, 43-1 КПК). Оскільки в подальшому під час допиту обвинувачений відмовився від явки з повинною, яка була зроблена без роз'яснення йому всіх прав, що є складовими права на захист, то підстав у суду стверджувати про добровільність такої явки немає.

Оцінюючи показання підсудних, які вони давали під час їх допиту в ході досудового слідства, суд виходить з положень відповідності їх вимогам справедливості, викладеним у п. 1 ст. 6 Конвенції, беручи до уваги якість доказів, у тому числі й те, чи не викликають обставини, за яких вони отримані, сумнівів у їхній надійності й точності.

Як зазначено вище, ці обставини дають підстави суду для сумніву у надійності й точності показань підсудних, які вони давали під час їх допиту на досудовому слідстві, оскільки були отримані в умовах позапроцесуального примусу останніх, коли вони допитувались без участі захисників та з грубим порушенням правил їх утримання як заарештованих осіб, що створювало умови для порушення їх права на мовчання та привілею проти самовикриття.

Оскільки суд зіштовхнувся з двома суперечливими версіями правди, які пропонує одна особа, то він віддає перевагу показанням, які підсудні надали у відкритому суді, оскільки ця перевага є обґрунтованою, а самі показання підсудні надали добровільно.

Суд не приймає до уваги як доказ по справі і протокол обшуку від 26 серпня 2010 року (том 2 а. с. 7-24) в будинку ОСОБА_35 в АДРЕСА_1, оскільки його було проведено з порушенням вимог статей 177, 181 КПК України. В ході розгляду справи було встановлено, що даний будинок, як і речі виявлені в ньому, не належать підсудному ОСОБА_9, а тому судом не приймаються до уваги як доказ його вини у вчиненні крадіжок та пошкодження конденсатопроводу.

Такими, що не мають відношення до справи, суд розцінює документи, вилучені у ПП «Ресурс Трейд Оіл»відповідно до протоколів виїмки від 21 та 25 січня 2011 року (том 8 а. с. 191-216, 222-234).

В ході розслідування справи частина слідчих дій по ній виконана не процесуальними суб'єктами, що позбавляє суд можливості відповідно до статті 82 КПК України прийняти до уваги процесуальні документи, виконані такими суб'єктами як джерела доказів по справі.

Так, відповідно до п. 7 ст. 32 КПК України слідчим являється -слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції. Кримінально-процесуальний закон не містить такого поняття як «в. о. слідчого», а тому не наділяє його процесуальними повноваженнями вчинювати процесуально значимі дії, в тому числі і допит підозрюваного, обвинуваченого або свідків по справі, проведення впізнання, обшуку, виїмки що згідно з статтями 107, 145, 175-176, 177, 181, 183, 186, 188, 189 КПК України є виключною компетенцією слідчого.

Всупереч цим вимогам кримінально-процесуального закону впізнання по ксерокопіях фотознімків підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_14. 26 серпня 2010 року, яке проводив в. о. слідчого Дериконь Д.С. (том 1 а. с. 208-211), суд розцінює як таке, що проведено процесуально неповноважним суб'єктом, а тому протоколи про це в розрізі вимог статті 82 КПК України не приймаються до уваги як допустимі докази по справі.

27 серпня 2010 року в. о. слідчого Дериконь Д.С., являючись процесуально неповноважною особою, виніс постанову про проведення обшуку та провів обшук автомобіля «ВАЗ-2121»д. н. з. НОМЕР_14 (том 2 а. с. 38-43) і в цей же день виніс постанову та провів виїмку в ПП «Тиса-Оіл»(том 3 а. с. 1, 2-37). 28 серпня 2010 року він же виніс постанову та провів виїмку документів фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах із ПП «Тиса-Оіл» за період з березня до 21 серпня 2010 року в ТОВ «Пасіпол»(том 3 а. с. 44, 45-76).

16 вересня в. о слідчого Дериконь Д.С. виніс постанову про проведення виїмки, а оперуповноважений СВ УДСБЕЗ УМВС України в Полтавській області Шабанов Д.С. без будь-якого доручення на це провів виїмку в ПНВП «Шельф»фінансово-господарських документів по взаємовідносинах із ПП «Тіса-Оіл за період з 22 липня до 31 серпня 2010 року (том 3 а. с. 79,80-115). Аналогічно 30 вересня 2010 року цей же в. о. слідчого виніс постанову про проведення виїмки, а начальник СВ УДЕСБЕЗ УМВС України в Полтавській області Яремчук М.В. провів виїмку в ТОВ «Пасіпол»фінансово-господарських документів по взаємовідносинах із ПП «Тиса-Оіл»за період з березня до 21 серпня 2010 року (том 3 а. с. 126, 127-227).

Виходячи з положень статті 82 КПК України суд розцінює протоколи цих слідчих дій як недопустимі докази по справі та не приймає їх до уваги.

З цих же підстав суд не приймає до уваги як допустимі докази по справі протоколи допиту підсудних ОСОБА_10 від 31 серпня 2010 року та ОСОБА_15 від 21 вересня 2010 року в. о. слідчим Дериконем Д.С. в якості свідків (том 1 а. с. 212, том 3 а. с. 118-119), в яких, перший із названих, визнавав свою вину у вчиненні пошкодження конденсатопроводу, в той час як він був заарештований та утримувався під вартою, а останній визнавав свою причетність до вчинення протиправних діянь. Крім того, суд не визнає зізнавальні показання підсудних як доказ їх вини, оскільки вони давали їх як свідки по справі. При цьому суд виходить з того, що на відміну від підозрюваного або обвинуваченого, які мали право зберігати мовчання, свідок був зобов'язаний повідомити все йому відоме під загрозою кримінального покарання. Крім того, на відміну від підозрюваного або обвинуваченого, за законом свідок не мав права консультуватися з адвокатом перед першим допитом.

З цих же підстав суд визнає як недопустимі докази протоколи очних ставок від 27 та 28 січня 2011 року між підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_14 і ОСОБА_10, на яких останній допитувався як свідок по справі (том 6 а. с. 213-214).

При розгляді справи в суді було встановлено, що підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_12 в період з 26 липня по 16 серпня 2010 року, коли їм інкримінується вчинення ряду крадіжок газоконденсату, разом з сім'ями знаходились на відпочинку в Криму, докази чого ними були надані для огляду в суді. Суд приймає це до уваги як доказ їх непричетності до скоєння інкримінованих злочинів в цей період.

В ході розгляду справи в суді було встановлено, що дати і час скоєння викрадень підсудними конденсату встановлені на підставі даних, які не можуть бути перевірені в суді, оскільки їх наявність та існування є сумнівними.

Так, відповідно до протоколу огляду від 22 серпня 2010 року, складеного процесуально неповноважною особою в. о. слідчим Дериконем Д.С. (том 1 а. с. 57), що в силу статті 82 КПК України позбавляє суд можливості прийняти цей процесуальний документ як доказ по справі, на ТОВ «Пасіпол»нібито були вилучені 2 зошити, які містять дані про те, що нібито в дні і часи, які інкримінуються підсудним, вони викрадали і здавали конденсат для переробки на ТОВ «Пасіпол», свідченням чому є дані їх огляду, які містяться в протоколі про це від 18 січня 2011 року (том 1 а. с. 58). Ці зошити визнані речовими доказами по справі (том 1 а. с. 59) та забрані слідчим нібито на зберігання і місце їх знаходження на даний час невідоме і на вимогу суду вони надані не були.

Аналіз змісту протоколу огляду цих речових доказів, спосіб їх вилучення та їх відсутність викликають у суду сумніви з приводу їх існування в дійсності, а тому не дають можливості прийняти ці процесуальні документи як належні та допустимі докази по справі. Відсутність же інших будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували факти вчинення крадіжок підсудними конденсату в указані дні і часи дає суду підстави прийти до висновку про недоведеність їх вини в цьому та надуманість пред'явленого їм обвинувачення, яке ґрунтується на припущеннях та доказах, зібраних у невизначеному законом порядку, що в силу ч. 3 ст. 62 Конституції України зобов'язує суд не приймати їх до уваги.

Судом встановлено, що органами досудового слідства безпідставно звинувачено підсудних у вчиненні злочинів у складі ОЗГ.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим у складі організованої групи, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього злочину, об'єднаного єдиним планом із розподілом функцій учасників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями»суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, наявності в нього корупційних зв'язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об'єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.

При розгляді багатоепізодних справ судам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об'єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об'єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою) чи трансформується з одного виду в інший (наприклад, декілька організованих груп об'єднуються в злочинну організацію, організована група озброюється і набуває ознак банди).

Органами досудового слідства підсудним ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_14. інкримінується вчинення злочинів в складі організованої злочинної групи. При цьому, як слідує з наведеного вище, під час допитів жодного разу ніхто із них не допитувався про створення й організацію стійкого злочинного об'єднання та їх спільну злочинну діяльність у його складі з єдиним планом і розподілом функцій учасників групи, не з'ясовувалося, коли вони почали усвідомлювати факт існування організованої групи та якими діями вони підтвердили свої наміри щодо вступу до неї, коли досягли домовленості про вчинення першого злочину та чи мали вони плани щодо подальшої злочинної діяльності, що могло б свідчити про утворення саме організованої групи.

Крім того, за змістом закону стійкість організованої групи полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).

Проте в ході досудового слідства ці дані не з'ясовувались, підсудні або інші особи з цього приводу не допитувались взагалі, інші докази, які б свідчили про створення та існування стійкого злочинного об'єднання, участь у якому та скоєння злочинів в його складі інкримінується підсудним, не збирались.

Керування організованою групою полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління її функціонуванням як стійкого об'єднання осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо).

Проте, визнавши ОСОБА_9 керівником організованої групи, органи досудового слідства не вмотивували своїх висновків у цій частині та не навели доказів на їх підтвердження. Таких доказів не було надано стороною обвинувачення і в суді під час розгляду справи як в частині, що стосується керування організованою групою, так і її створення та функціонування взагалі.

На підставі цього суд приходить до висновку про недоведеність вини підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_14. у вчиненні ними злочинів в складі організованої групи та виключає цю ознаку з їх обвинувачення.

Суд перевірив усі докази, надані сторонами, і вичерпав усі можливості по збиранню нових доказів по справі.

Аналіз наведених вище доказів свідчить про те, що вони зібрані з недотриманням вимог та у спосіб, який суперечить визначеному кримінально-процесуальним законом, а тому судом розцінюються як недопустимі та до уваги не приймаються.

Сторонами в справі не заявлялись клопотання про виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін. За змістом чинного законодавства, як це зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд вправі це робити тільки за клопотанням сторін.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність виправдання підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_14. за ч. 3 ст. 292 КК України за відсутністю в їх діяннях складу цього злочину.

Суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_14., які органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 та ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, а дії ОСОБА_13, які кваліфіковані за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили крадіжку, що завдала значної шкоди.

Дії інших підсудних підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ст. 198 КК України. Кваліфікацію їх дій органами досудового слідства як співучасть у крадіжці чужого майна суд вважає невірною.

Обставинами, що пом'якшують покарання кожного із підсудних, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину в частині доведеного обвинувачення, а у підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14. також добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.

Обставин, що обтяжують їх покарання, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує конкретні обстави справи, тяжкість вчинених злочинів, поведінку підсудних під час вчинення злочину і після цього, особу кожного із них, наявність на утриманні підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_11 малолітніх дітей, обставин, що пом'якшують їх покарання, кількох обставин, що пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_14.

Враховуючи наведене, суд зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає за можливе підсудним ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14. перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, а саме обмеження волі.

Суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_14. повинне бути призначено за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки встановлено, що після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

Зважаючи на те, що підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 вчинили замах на злочин середньої тяжкості вперше і на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене ними діяння втратило суспільну небезпечність і особа кожного із них перестала бути суспільно небезпечною, суд відповідно до статті 48 КК України вважає за можливе звільнити їх від кримінальної відповідальності.

Цивільним позивачем Дочірною компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»заявлено цивільний позов на суму 1448 547,27 грн., який складається з 3680,19 грн. вартості робіт по ліквідації врізки, 67149,31 грн. вартості газового конденсату, який передано на зберігання, 122687,78 грн. витрат, понесених на зберігання вилучених в ході досудового слідства автомобілів і причепів, 1194421,84 грн. вартості викраденого конденсату, 59752,12 грн. вартості втрати 15,7 т газового конденсату та ліквідації врізки, 856,03 грн. вартості ліквідації врізки.

В ході розгляду справи в суді вину підсудних у вчиненні врізок та викрадення газового конденсату на суму 1194421,84 грн. не доведено та вони виправдані в цій частині пред'явленого їм обвинувачення, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Викрадений підсудними конденсат на суму 67149,78 грн. переданий на зберігання позивачу, а тому в цій частині ним заявлено відмову від позовних вимог, в зв'язку з чим позов також не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги на суму 122687,78 грн. за зберігання автомобілів підлягають залишенню без розгляду, оскільки заявлені не до належного відповідача.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до положень статті 81 КПК України.

Судові витрати за проведення судової трасологічної експертизи по справі становлять 206,40 грн. (том 7 а. с. 204) і підлягають стягненню з підсудних у рівних долях з кожного, тобто по 68,80 грн.

Суд вважає, що інші судові витрати по справі повинні бути віднесені за рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до положень статті 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 321, 323 та 324 КПК України, суд,

в и р і ш и в :

ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 України, засудити їх та призначити покарання:

ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України один рік чотири місяці обмеження волі.

Зарахувати в строк відбування покарання час його перебування під вартою в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі з 22 жовтня 2010 року по 20 червня 2011 року (том 4 а. с. 30-36, 213, 218-219, том 12 а. с. 50-52).

Виходячи з положень підпункту «б»пункту 1 частини 1 статті 72 КК України про те, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі і вважати його таким, що відбув покарання та від його відбування звільнити.

За ч. 3 ст. 292 КК України ОСОБА_9 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України один рік вісім місяців обмеження волі.

Зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_13 час його перебування під вартою в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі з 22 серпня 2010 року по 20 червня 2011 року (том 1 а. с. 164-172, 205-207, том 12 а. с. 50-52).

Виходячи з положень підпункту «б»пункту 1 частини 1 статті 72 КК України про те, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі і вважати його таким, що відбув покарання та від його відбування звільнити.

ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України два роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю вироків у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2009 року.

Початок строку відбування покарання рахувати з 22 жовтня 2010 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі (том 4 а. с. 13-19, 148-154, 217, 220-221).

За ч. 3 ст. 292 КК України ОСОБА_14. виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 292 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжні заходи ОСОБА_9, ОСОБА_13 у вигляді підписки про невиїзд, ОСОБА_14. у вигляді взяття під варту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Закрити справу щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 в зв'язку з зміною обстановки, звільнивши їх від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ст. 198 КК України на підставі ст. 7 КПК України та ст. 48 КК України.

Обрані відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд, а відносно ОСОБА_12 у вигляді застави -скасувати.

Стягнути з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_14. 206,40 грн. судових витрат за проведення трасологічної експертизи по справі у рівних частках з кожного по 68,80 грн., перерахувавши їх одержувачу НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області (рахунок отримувача № 35220002003664, Банк отримувача: ГУДК України в Полтавській області, Код -25574067, МФО-831019).

Судові витрати за проведення експертизи по дослідженню нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № 19-НП від 13 жовтня 2010 року в сумі 2233,21 грн., за проведення судово-економічної експертизи № 1071 від 24 грудня 2010 року в сумі 1376 грн. (том 7 а. с. 117-122, 186-188), а також інших експертиз віднести на рахунок держави.

Цивільний заявлений Дочірною компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на суму 122687,78 грн. за зберігання автомобілів залишити без розгляду, оскільки він заявлений не до належного відповідача, а в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Арешти накладені на:

- розрахунковий рахунок 2605590531001 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у АБ «КИЇВСЬКА РУСЬ», у м. Києві, МФО - 319092, у м. Київ, вул. Хорива 11-А (том 8 а. с. 144);

- розрахунковий рахунок 2600090531001 ПНВП «Шельф», (код валюти 643,840,978,980) у АБ «КИЇВСЬКА РУСЬ», у м. Києві, МФО - 319092, у м. Київ, вул. Хорива 11-А (том 8 а. с. 147);

- розрахунковий рахунок 26007000395001 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у Полтавському РУ ВАТ КБ «Надра», МФО-331809, у м. Полтава, вул. Шевченка, 80 (том 8 а. с. 150);

- розрахунковий рахунок 26002054503783 ПНВП «Шельф», (код валюти 978) у КБ «ПриватБанк», м. Полтава, МФО-331401, у м. Полтава, вул. Жовтнева, 70-а (том 8 а. с. 153);

- розрахунковий рахунок 26003054503760 ПНВП «Шельф», (код валюти 840, 980) у КБ «ПриватБанк», м. Полтава, МФО-331401, у м. Полтава, вул. Жовтнева, 70-а (том 8 а. с. 156);

- розрахунковий рахунок 26006054504852 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у КБ «ПриватБанк», м. Полтава, МФО-331401, у м. Полтава, вул. Жовтнева, 70-а (том 8 а. с. 159);

- розрахунковий рахунок 26056054502020 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у КБ «ПриватБанк», м. Полтава, МФО-331401, у м. Полтава, вул. Жовтнева, 70-а (том 8 а. с. 162);

- розрахунковий рахунок 260011985 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО-331489, у м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а (том 8 а. с. 165);

- розрахунковий рахунок 260042404 ПНВП «Шельф», (код валюти 840) у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО-331489, у м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а (том 8 а. с. 168);

- розрахунковий рахунок 260082477 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО-331489, у м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а (том 8 а. с. 171);

- розрахунковий рахунок 260062073 ПНВП «Шельф», (код валюти 643) у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО-331489, у м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а (том 8 а. с. 174);

- розрахунковий рахунок 260040101 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у ПАТ «Мегабанк», м. Полтава, МФО-331757, у м. Полтава, вул. Комсомольська, 17 (том 8 а. с. 177);

- розрахунковий рахунок 260011985 ПНВП «Шельф», (код валюти 980) у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО-331489, у м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а (том 8 а. с. 165);

- сідловий тягач «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12, 1983 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_15(том 9 а. с. 232-233);

- сідловий тягач «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13, 2005 року випуску (том 9 а. с. 232-233);

- напівпричеп-паливоцистерна ППЦ-28 д. н. з. НОМЕР_16, 1995 року випуску (том 9 а. с. 232-233);

- автомобіль «УАЗ-3303 ЗНГ», 1994 року випуску, д. н. з НОМЕР_17 (том 9 а. с. 243);

- автомобіль «ВАЗ 21214», 2005 року випуску, д. н. з. НОМЕР_14 (том 9 а. с. 243);

- вантажний автомобіль «ЗИЛ-131», д. н. з. НОМЕР_18 (том 9 а. с. 243);

- автомобіль «Тойота Ленд Крузер 100», д. н. з. НОМЕР_19», 2003 року випуску, НОМЕР_20;

- автомобіль «Лінкольн «Навігатор»д. н. з. НОМЕР_21 (том 11 а. с. 18) - зняти.

Арешт, накладений на рухоме та нерухоме майно: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідно до постанови слідчого від 27 жовтня 2010 року (том 9 а. с. 253) -зняти.

Речові докази:

- автомобіль «Меrcedes-Benz 1838», 1983 року випуску, д. н. з. НОМЕР_12 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна, який знаходиться на відповідальному зберіганні на території Машівського цеху з видобутку нафти та газу ГПУ «Полтавагазвидобування»за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Базилівщина, вул. Польова, 4 -повернути власнику -ОСОБА_41, який мешкає в АДРЕСА_8 (том 1 а. с. 54-56, 69-70, 81-82);

- автомобіль «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13 з напівпричепом-цистерною НОМЕР_22, який знаходиться на відповідальному зберіганні в ГС «Солоха»-повернути власнику (том 1 а. с. 31,41), а свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу та напівпричепа-паливоцистерна ППЦ-28 д. н. з. НОМЕР_16, ліцензійну картку на перевезення вантажів до ліцензії НОМЕР_23 на автомобіль «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13, свідоцтво про перевірку автоцистерни каліброваної № НОМЕР_24 на ППЦ, договір оренди причепу, договір оренди автомобіля «МАЗ 5432»д. н. з. НОМЕР_13, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів ППЦ-28 д. н. з. НОМЕР_25, поліс автоцивілки, квитанцію, бланк подорожнього листа, які приєднані до матеріалів справи (том 1 а. с. 31-40), - зберігати при справі;

- документи, вилучені з автомобіля «Меrcedes-Benz 1838»д. н. з. НОМЕР_12 відповідно до протоколу огляду від 30 вересня 2010 року (том 1 а. с. 67-152), які приєднані до матеріалів справи, зберігати при справі;

- газоконденсат вагою 18,031 т, який переданий на відповідальне зберігання УКПГ «Машівка»на території Машівського цеху з видобутку нафти та газу ГПУ «Полтавагазвидобування»за адресою: Полтавська область, Машівський район, с.Базилівщина, вул. Польова, 4 (том 1 а. с. 61, 65-66), - повернути власнику;

- мобільний телефон «Samsung E1080i»з картою оператора мобільного зв'язку MTS № НОМЕР_8 та інші речі, які перераховані в п. 2 постанови про визнання речовими доказами від 30 вересня 2010 року (том 1 а. с. 174), які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, - повернути засудженому ОСОБА_13;

- мобільні телефони «Nokia 2330 c»імеі НОМЕР_26 з картою оператора мобільного зв'язку MTS НОМЕР_27, «Nokia 2330с»імеі НОМЕР_28 з картою оператора мобільного зв'язку MTS № НОМЕР_29, «Nokia 1208»імеі НОМЕР_30 з картою оператора мобільного зв'язку «Екотел»№ НОМЕР_9, «Samsung SGH-D-780», імеі НОМЕР_31, НОМЕР_32 з двома картками оператора мобільного зв'язку МТS № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11, які передані на зберігання дружині ОСОБА_11 (том 5 а. с.11), - повернути йому ж;

- шкіряне портмоне темного кольору, водійські документи (посвідчення водія ОСОБА_15, видане Нікопольським МРЕВ ДАІ 12 вересня 2003 року з талоном попередження, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Лінкольн-Навігатор»1998 року випуску, д. н. з. НОМЕР_21 на ОСОБА_15, ключі від автомобіля «Лінкольн», паспорт для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_15, три пластикові картки «ПриватБанк»№ НОМЕР_33 НОМЕР_34, секюрети-кард № 40а 139 на ім'я ОСОБА_15, які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, мобільні телефони: «Nokia 8800 арт»імей НОМЕР_35 з картою оператора мобільного зв'язку «Билайн», «Nokia 8800 сирокко»імей НОМЕР_36, «Nokia 2330»з картою оператора мобільного зв'язку «МТS», імей НОМЕР_37, «Nokia 2330», імей НОМЕР_38 з карткою оператора мобільного зв'язку МТS, які передані на зберіганні дочці ОСОБА_15, - повернути йому ж (том 5 а. с. 59-60);

- мобільні телефони «Nokia 1280» імей НОМЕР_39 з картою оператора мобільного зв'язку «МТS», «Nokia 1280»імей НОМЕР_40 з картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», які передані на зберігання в камеру схову Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 6 а. с. 132), - повернути ОСОБА_12;

- металевий кульковий кран, гумовий шланг високого тиску з кульковим краном діаметром 4 см, матерчата печатка синього кольору, які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 1 а. с. 29), - знищити;

- речі, вилучені відповідно до протоколу огляду від 12 жовтня 2010 року під час обшуку земельної ділянки та будівель на АДРЕСА_1, які знаходяться на зберіганні в Диканському РВ УМВС України в Полтавській області (том 2 а. с. 25-27), - повернути за належністю;

- речі, вилучені та оглянуті в ході обшуку автомобіля «ВАЗ-2121»д. н. з. НОМЕР_14 27 серпня 2010 року, знайденого біля дачного кооперативу «Космос»в с. Гавронці, Диканського району Полтавської області, (том 2 а. с. 44), - повернути за належністю;

- вантажний автомобіль «ЗІЛ-131»д.н.з. НОМЕР_41 з ємкістю для перевезення ПММ, який знаходиться на зберіганні на майданчику зберігання автотранспорту УДАІ УМВС України в Полтавській області (том 2 а. с. 60) та речі вилучені в ньому відповідно до протоколу огляду від 30 вересня 2010 року, які передані на зберігання в кімнату речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області відповідно до постанови про це від цієї ж дати, крім зазначених в п. 1 названої постанови, (том 2 а. с. 61-62), - повернути за належністю, а зазначені в п. 1 -зберігати при справі;

- речові докази, які визнані такими відповідно до постанови слідчого від 10 листопада 2010 року і зберігаються в кімнаті речових доказі Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 2 а. с. 85-86), - повернути за належністю;

- біржову угоду купівлі-продажу від 30 грудня 2009 року напівпричепу ППГЦ 99983, шасі НОМЕР_42, вилучену 13 листопада 2010 року при виїмці у громадянки ОСОБА_42, яка приєднана до матеріалів кримінальної справи (том 2 а. с. 103), - зберігати в матеріалах справи;

- документи, вилучені 27 серпня 2010 року у ході виїмки на ПП «Тиса-оіл»(том 3 а. с. 39), які приєднані до матеріалів справи, - зберігати при ній;

- документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах ТОВ «Пасіпол»із ПП «Тиса-Оіл»за період з березня до 21 серпня 2010 року, які визнані речовими доказами відповідно до постанови про це від 25 вересня 2010 року (том 3 а. с. 78), - зберігати при матеріалах справи;

- документи фінансово-господарської діяльності ПНВП «Шельф»по взаємовідносинах із ПП «Тиса-Оіл»за період з березня до 21 серпня 2010 року в ТОВ «Пасіпол», які визнані речовими доказами відповідно до постанови про це від 25 вересня 2010 року (том 3 а. с. 117), - зберігати при матеріалах справи;

- документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пасіпол»по взаємовідносинах із ПП «Тиса-Оіл»за період з березня до 21 серпня 2010 року, які визнані речовими доказами по справі відповідно до постанови слідчого від 20 січня 2011 року (том 3 а. с. 231-232), - зберігати при матеріалах справи;

- відрізок металевої труби з кульковим краном, матерчата печатка помаранчевого кольору та частину пластикової пляшки, які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 4 а. с. 110), - знищити;

- металевий кран з краєм відводу, який визнаний речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 25 червня 2010 року і зберігається в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 5 а. с. 147), - знищити;

- зразки пально-мастильних матеріалів, які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області (том 7 а. с 219), - знищити;

- речові докази, які визнані такими відповідно до постанови слідчого від 10 лютого 2011 року (том 7 а. с. 218) і приєднані до матеріалів справи, зберігати при ній;

- речові докази, визнані такими відповідно до постанови слідчого від 10 лютого 2011 року (том 9 а. с. 256), - зберігати при матеріалах справи;

- документи, вилучені 21 січня 2011 року у ході виїмки на ТОВ «Пасіпол»та оглянуті згідно протоколу огляду від 10 лютого 2011 року (том 8 а. с. 218-219), - зберігати при матеріалах справи;

- документи, які визнані речовими доказами постановами слідчого від 10 лютого та 25 січня 2011 року, 28 листопада 2010 року (том 8 а. с. 236, 237, 238), - зберігати при матеріалах справи;

- автомобіль «УАЗ-3303 ЗНГ», 1994 року випуску, д. н. з НОМЕР_17 (том 9 а. с. 243) -повернути власнику;

- автомобіль «ВАЗ 21214», 2005 року випуску, д. н. з. НОМЕР_14 (том 9 а. с. 243) - повернути власнику;

- вантажний автомобіль «ЗИЛ-131», д. н. з. НОМЕР_18 (том 9 а. с. 243) -повернути власнику.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський райсуд м. Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення копії вироку.

СуддяА.Г. Савченко