Постанова № 25615701, 06.08.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. 11 год. 00 хв.Справа № 2а-2695/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

за участю:

представника позивача - Заремби М.В.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - ПСП "Каїсса", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 лютого 2012 р. № 0001012301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 152 621,65 грн., у тому числі за основним платежем на 152 620,65 грн. та за штрафними санкціями на 1,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і пояснив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі протиправних висновків акту перевірки, зроблених податковим органом за результатами дослідження господарських відносин ПСП "Каїсса" з такими підприємствами як ТОВ "Калина Торг Плюс" та ТОВ "Спалдус". Висновки податкового органу про нікчемність угод між цими контрагентами базуються лише на припущеннях.

На думку позивача, він є добросовісним платником податку на додану вартість та не зобов'язаний нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо його сплати іншими платниками податків. Ним виконані вимоги, передбачені податковим законодавством України, для відображення показників по названим контрагентам у податковій звітності. Всі операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, а придбаний товар використаний в господарській діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні. Відповідач вважає, що для формування податкового кредиту у перевіреному періоді позивач використав безтоварні операції з поставки товарів від ТОВ "Калина Торг Плюс" та ТОВ "Спалдус". Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПСП "Каїсса" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту від 26.12.2011 р. № 4485/23-2/14115089, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Калина Торг Плюс" за лютий 2011 р., ТОВ "Спалдус" за березень 2011 р. та ТОВ "Ерфольгія" за червень 2011 р.

В ході перевірки ДПІ у м. Херсоні дійшла висновку про безтоварність господарських операцій ПСП "Каїсса" з постачальниками ТОВ "Калина Торг Плюс" і ТОВ "Спалдус" та, як наслідок, заниження позивачем суми податку на додану вартість на 152 620,65 грн., в тому числі за лютий 2011 р. - на 105 000,00 грн., за березень 2011 р. - на 47 620,65 грн.

За актом перевірки взаємовідносини між ПСП "Каїсса" та ТОВ "Калина Торг Плюс", ПСП "Каїсса" та ТОВ "Спалдус" відбувались на підставі договорів про поставку олії соняшникової, відповідно, від 10.01.2011 р. № 100111 та від 01.03.2011 р. № 010311. ПСП "Каїсса" не було надано документів про якість товару, отриманого від ТОВ "Калина Торг Плюс" та ТОВ "Спалдус", хоча це є умовою договорів про поставку товарів зазначеними контрагентами. Не надано, також, договорів оренди транспортних засобів на підтвердження транспортування товару від ТОВ "Калина Торг Плюс" та документів щодо розрахунків за транспортування товару.

При перевірці проходження товару далі в ланцюгах постачання податковими органами з'ясовано, що контрагентом ТОВ "Калина Торг Плюс" було ТОВ "Международный труд", яке, в свою чергу, відображало факти придбання товарів, робіт (послуг) від ТОВ ТФ "Діаніт", ТОВ ТФ "Діаніт" - у ПП ПФ "Текомс", а останнє формувало податковий кредит за рахунок реквізитів ПП ТД "Злато". Операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу ТОВ "Международный труд" мають ознаки "безтоварних", оскільки: згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в декларації з податку на прибуток, ТОВ "Международный труд", ПП ПФ "Текомс" та ПП ТД "Злато" відсутні за місцем реєстрації, не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. ПП ТД "Злато" звітує про відсутність фінансово-господарської діяльності в лютому 2011 року.

Здійснити перевірку іншого контрагента позивача - ТОВ "Спалдус", не видалось можливим. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, та податкової звітності не встановлено наявності в нього власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Підприємство не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2011 р. до податкового органу не надавалась.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають підстави для висновку, що операції ПСП "Каїсса" з ТОВ "Калина Торг Плюс" та ТОВ "Спалдус" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Дослідивши господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками - ТОВ "Калина Торг Плюс" та ТОВ "Спалдус", суд дійшов висновку, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності.

Так, поставка олії соняшникової від ТОВ "Калина Торг Плюс" приватному сільськогосподарському підприємству "Каїсса" підтверджується:

- договором поставки від 10.01.2011 р. № 100111, укладеним між ТОВ "Калина Торг Плюс" і ПСП "Каїсса", та додатковою угодою від 02.02.2011 р. № 1 до договору ;

- договором оренди вантажного транспорту від 04.01.2011 р., укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ПСП "Каїсса";

- актом прийому-передачі транспортних засобів від 05.01.2011 р. (відповідно до договору від 04.01.2011 р.);

- податковими накладними;

- товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що перевезення олії здійснювалось ПСП "Каїсса" орендованим транспортом;

- видатковими накладними.

Поставка олії соняшникової від ТОВ "Спалдус" приватному сільськогосподарському підприємству "Каїсса" підтверджується:

- договором поставки від 01.03.2011 р. № 010311, укладеним між ТОВ "Спалдус" і ПСП "Каїсса", та додатковою угодою від 01.03.2011 р. № 1 до договору;

за умовами договору постачання продукції здійснюється постачальником, тобто ТОВ "Спалдус", на склад покупця - ПСП "Каїсса";

- податковою накладною;

- накладною про відпуск товару.

За змістом акту перевірки до видів діяльності, які мало право здійснювати ПСП "Каїсса" у періоді, що перевірявся, які воно фактично здійснювало, належать: виробництво рафінованих олії та жирів, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринними маслами та жирами, діяльність автомобільного вантажного транспорту та організація перевезень вантажів.

Отже, товар, який придбавав позивач у названих постачальників, є характерний та необхідний для його господарської діяльності. Доказами подальшої переробки олії соняшникової є:

- договір про переробку сировини, укладений між ТОВ "ВВВВ" та ПСП "Каїсса", від 24.12.2010 р. № 241210;

- видаткові накладні;

- вагові відомості відпуску олії соняшникової на переробку від ПСП "Каїсса" до ТОВ "ВВВВ".

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що відсутність документів, які посвідчують якість поставленого товару (на що посилається відповідач), не може бути підставою для визнання самих правочинів нікчемними та не позбавляє права позивача на податковий кредит.

Суд звертає увагу, що недекларування трудового та матеріального потенціалу постачальниками також не є беззаперечним доказом проведення безтоварних операцій. Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Відповідач при проведенні перевірки мав врахувати те, що за своєю специфікою торгівельно-постачальницька діяльність може будуватись на використанні найманих складських приміщень, при цьому перехід права власності на товар не означає обов'язкового переміщення товару, а економічним зиском посередника є націнка за перепроданий товар. Ця обставина не підтверджена та не спростовна відповідачем під час перевірки позивача та його контрагентів.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Але законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, в тому числі за декларуванням податкових зобов'язань його постачальниками. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Відповідач, виконуючи функцію податкового контролю, зобов'язаний з'ясувати ланцюг проходження товарів та послуг, операції в якому не були оподатковані їх продавцями, та підтвердити ці висновки беззаперечними докази, а не перекладати ці обов'язки на платника податків.

Відповідач, позбавляючи права позивача на податковий кредит та визначаючи додаткові грошові зобов'язання на підставі того, що не підтверджено факт здійснення операцій з купівлі-продажу товарів контрагентами по ланцюгах проходження товарів та у зв'язку з несплатою ПДВ по цим операціям постачальниками товарів (робіт, послуг), перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обов'язком та функцією такого контролю.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 6 лютого 2012 р. № 0001012301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" (ідентифікаційний код 14115089) судовий збір у розмірі 1 526,22 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять шість гривень двадцять дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 серпня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1