Постанова № 25615424, 19.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Миколаїв

12:00

19.07.2012 р. Справа № 2а-8255/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Сугацького О.М., Біляєва О.О.,

присутніх: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 54038),

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029),

про: визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.10.2011 № 0002001702 та № 0002011702, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (надалі -ДПІ або відповідач) від 17.10.2011 № 0002001702 збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у сумі 37626,35 грн. і № 0002011702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18689 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 4672,25 грн.

В обґрунтування вимог позивач послався на безпідставність висновків, що викладені в аті перевірки, і на незаконність визначення грошових зобов'язань.

У письмових запереченнях (ар. с. 37-38) відповідач, з посиланням на обґрунтованість донарахування грошових зобов'язань і застосування штрафних (фінансових) санкцій, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, представники відповідача проти позову заперечували.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 19.07.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін і показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

В період з 01.09.2011 по 21.09.2011 ДПІ здійснила документальну планову невиїзну перевірку позивача «з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства»за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт від 28.09.2011 № 3617/17-200/НОМЕР_3 (надалі -Акт, ар. с. 9-18).

На стор. 18 Акта (розділ 4. Висновок, ар. с. 18) ДПІ вказала, що перевіркою встановлені порушення:

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(надалі -Декрет) - заниження фізичною особою -підприємцем податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності в сумі 37626,35 грн. (в т.ч. за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 в сумі 14016,35 грн., за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в сумі 23610 грн.);

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон про ПДВ) -заниження податкового зобов'язання за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 на суму 18689 грн.

17.10.2011 ДПІ склала додаткові повідомлення-рішення:

- № 0002001702 -про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів з фізичних осіб з підприємницької діяльності на 37626,35 грн. (ар. с. 19);

- № 0002011702 -про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 23361,25 грн., з яких 18689 грн. -податок, 4672,25 грн. -штраф, передбачений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (ар. с. 20).

В якості фактичних обставин, на підставі яких ДПІ дійшла висновку про збільшення сум грошових зобов'язань, в Акті зазначено таке.

1. За даними декларації про доходи за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 валовий дохід позивача (без урахування ПДВ) - 1220622,88 грн. За даними перевірки валовий дохід (без урахування ПДВ) за 2008 рік -1314070,27 грн. Розбіжність між сумами -93447,39 грн., позитивне значення (ар. с. 12). Цю різницю, за вирахуванням ПДВ, ДПІ визначила в якості об'єкта оподаткування прибутковим податком з громадян (частина 2 статті 13 Декрету) і нарахувала податкове зобов'язання за ставкою 15% (як вказано в Акті, сума податку -14016,35 грн., Рішення № 0002001702).

2. Суму 93447,39 грн. ДПІ визначила в якості об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в зв'язку з чим, на підставі підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ, нарахувала податкове зобов'язання за ставкою 20% (18689 грн., Рішення № 0002011702) і на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувала штраф (4627,25 грн., Рішення № 0002011702).

3. За даними декларації про доходи за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 валові витрати позивача (без урахування ПДВ) -4249868,37 грн. За даними перевірки валові витрати (без урахування ПДВ) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 -4092468,37 грн. Розбіжність між сумами - 157400 грн. (від'ємне значення, ар. с. 13). На думку ДПІ, позивач не мав права включати до складу валових витрат суму 157400 грн. (вартість придбаного у ТОВ «ГУТ»у грудні 2010 року цукру (24 т), оскільки укладена позивачем і ТОВ «ГУТ»угода, згідно з частинами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статтею 228 Цивільного кодексу України, є нікчемною). Цю різницю (157400 грн.) ДПІ визначила в якості об'єкта оподаткування прибутковим податком з громадян (частина 2 статті 13 Декрету) і нарахувала податкове зобов'язання за ставкою 15% (23610 грн., Рішення № 0002001702).

На думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 № 984 (надалі -Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка. Акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 6 розділу І Порядку). Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушенням з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законним представниками (підпункт 5.3 пункту 5 розділу ІІ Порядку).

Таким чином, належним доказом порушення платником податків податкового законодавства є акт перевірки, оформлений відповідно до Порядку.

У таблиці «Узагальнені показники діяльності суб'єкта господарської діяльності»на ар. 12 Акта (ар. с. 12, зворотній бік) за період 01.07.2008-31.12.2008 зазначені такі показники:

Валовий дохід за даними декларації про доходи -1220622,88 грн.

Валовий дохід за даними перевірки -1314070,27 грн.

Розбіжність -(-)93447,39 грн.

Витрати за даними декларації про доходи -1199457,98 грн.

Витрати за даними перевірки -1199457,98 грн.

Посилань на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, на докази, що підтверджують наявність факту порушення, Акт в цій частині не містить.

ДПІ в абз. 4 ар. 8 Акта (ар. с. 12, зворотній бік) вказала, що «… фізичною особою -підприємцем у період з 01.07.2008 по 31.12.2010 фактично сплачено в готівковій та безготівковій формі контрагентам -постачальникам товарів та послуг 1314070,27 грн., а саме: сплачено за придбання товару згідно виписок банку 1383310,27 грн. (з урахуванням ПДВ), перерахування коштів на інші витрати склали -56834,33 грн. (без урахування ПДВ), сплачено згідно квитанцій прибуткових ордерів -125373,86 грн. (з урахуванням ПДВ)». Виходячи з цього, визначена ДПІ сума 1314070,27 грн. є витратами позивача, а не валовим доходом.

Таким чином, та обставина, що сума 1314070,27 грн. є валовим доходом позивача за період з 01.07.2008 по 31.12.2008, спростована самим Актом.

В ході розгляду справи представник відповідача надав письмові пояснення стосовно визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян та з ПДВ, виходячи з суми 93447,39 грн. (ар. с. 117). Суд ці пояснення до уваги не приймає, оскільки, по-перше, вони не є належним доказом; по-друге, інформація, що в них міститься, не відповідає дійсності (щодо наявності в Акті інформації про сальдо станом на 01.07.20008, про сальдо станом на 01.01.2009, про «обороти по витратам»); по-третє, визначені представником відповідача на підставі цих пояснень суми розбіжності і суми податкових зобов'язань не відповідають сумам, що вказані в Акті і в податкових повідомлення-рішеннях.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (здійснював перевірку позивача) пояснив, що вказана в Акті сума 1314070,27 грн. є встановленою в результаті перевірки сумою витрат позивача. Оскільки позивач задекларував валовий дохід в сумі 1220622,88 грн., а витратив 1314070,27 грн., ДПІ математичним шляхом дійшла висновку про те, що сума валового доходу позивача за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 не могла бути меншою 1314070,27 грн.

З цього приводу представник позивача пояснила, що перевищення витрат над валовим доходом в другому півріччі 2008 році мало місце за рахунок внесення позивачем власних коштів, що не забороняється чинним законодавством. Сума таких коштів не включається до складу валового доходу від підприємницької діяльності. На підтвердження цього позивач надав банківські виписки (ар. с. 106-111, колонка 301).

І свідок, і представники відповідача в судовому засіданні підтвердили, що, навіть при такому визначенні об'єкта оподаткування, сума прибуткового податку з громадян встановлена невірно. Так, різниця між валовим доходом і витратами, як стверджує ДПІ, складає 93447,39 грн. Без ПДВ (18689 грн., як визначила ДПІ) цей показник дорівнює 74758 грн. Відповідно, сума податку за ставкою 15% - 11214 грн., а не 14016,35 грн.

Частиною 2 статті 13 Декрету (норма, на яку послалась ДПІ при збільшенні податкового зобов'язання) визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону про ПДВ (норма, на яку послалась ДПІ при збільшенні податкового зобов'язання, в редакції, що діяла у другому півріччі 2008 року) об'єктом оподаткування є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку яка оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ).

Оскільки твердження ДПІ про те, що різниця між валовим доходом і витратами позивача за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 склала 93447,39 грн., є абсолютно недоведеним, приймаючи до уваги ту обставину, що ДПІ визначила податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян не з суми сукупного чистого доходу позивача, а з суми перевищення його витрат над валовим доходом, а також те, що у ДПІ не було жодних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, суд вважає Рішення № 0002001702 в сумі 14065,10 грн. і Рішення № 0002011702 протиправними.

Суд вважає також протиправним визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 23610 грн. (Рішення № 0002001702).

Висновок ДПІ про те, що позивач безпідставно включив до складу витрат вартість придбаного у ТОВ «ГУТ»цукру (157400 грн.) ґрунтується виключно на акті від 08.04.2011 № 593/22-1/36675024, що був складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ»з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року (ар. с. 103-105).

Як вказано вище, належним доказом порушення платником податків податкового законодавства є акт перевірки, оформлений відповідно до Порядку. Акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ», складений у квітні 2011 року, не є носієм доказової інформації про порушення вказаним товариством вимог податкового законодавства у грудні 2010 року.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що в ході перевірки товарність (або безтоварність) господарської операції з придбання у ТОВ «ГУТ»цукру не досліджувалась. Позивач надав документи, що підтверджують факт придбання у ТОВ «ГУТ»цукру на суму 157400 грн. (без ПДВ), а також документи і пояснення, яким контрагентам і коли товар був в подальшому реалізований (ар. с. 21-40). Ці документи, на думку суду, спростовують висновки ДПІ. Як зазначалось вище, сукупним чистим доходом, відповідно до частини 2 статті 13 Декрету, є різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. В Акті відсутні висновки про те, що витрати в сумі 157400 грн. не були безпосередньо пов'язаними з одержанням позивачем доходу від реалізації цукру покупцям-контрагентам.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва 17.10.2011 № 0002001702 про збільшення грошового зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності на суму 37626,35 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва 17.10.2011 № 0002011702 про збільшення грошового зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з податку на додану вартість в сумі 23361,25 грн. (з яких: 18689 грн. -сума податку, 4672,25 грн. -сума штрафу).

4. Відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у сумі 28,23 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 20 липня 2012 року.