Постанова № 25615123, 06.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2012 року 2а-3138/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання -Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 4 300 822,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 55 051,52 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, пояснив, що протягом 2011 року підприємством щомісячно подавались звіти до відділень центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів за формою № 3-ПН, проте інваліди на роботу до відповідача не направлялись, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»є юридичною особою, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926.

Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов , які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (Надалі Закон № 875-ХІІ).

Частиною 1 статті 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, ст. 18 Закону №875-ХІІ не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

У ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою ст. 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Згідно поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 26 758 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача становив 1 070 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -783 особи.

Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи копій листів відповідача до відділень центру зайнятості та доказів їх отримання, протягом 2011 року відповідачем було створено та забезпечено робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що протягом року повідомлялись Васильківський районний центр зайнятості, Енергодарський міський центр зайнятості, Бердянський районний центр зайнятості, Мелітопольський центр зайнятості, Запорізький обласний центр зайнятості, Правобережний центр зайнятості м. Запоріжжя, Шевченківський центр зайнятості м. Запоріжжя, Комунарський центр зайнятості м. Запоріжжя, Заводський центр зайнятості м. Запоріжжя, Запорізький міський центр зайнятості, Сєверодонецький міський центр зайнятості, Дружківський міський центр зайнятості, Маріупольський міський центр зайнятості, Краматорський міський центр зайнятості, Голосіївський районний у м. Києві центр зайнятості, Дарницький районний у м. Києві центр зайнятості, Деснянський районний у м. Києві центр зайнятості, Дніпровський районний у м. Києві центр зайнятості, Оболонський районний у м. Києві Центр зайнятості, Печерський районний у м. Києві центр зайнятості, Подільський районний у м. Києві центр зайнятості, Святошинський районний у м. Києві центр зайнятості, Солом'янський районний у м. Києві центр зайнятості, Шевченківський районний у м. Києві центр зайнятості, Києво-Святошинський районний у Київській області центр зайнятості, Львівський, Рівненський та Тернопільський міські центри зайнятості,

З метою виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів відповідачем протягом 2011 року також надсилались листи до Севастопольського, Кримського республіканського, Київського обласного відділень Фонду соціального страхування інвалідів якими повідомлялось про можливість працевлаштування інвалідів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних листів та доказами їх отримання.

Також відповідачем розміщувались оголошення у засобах масової інформації щодо наявності у торгівельній мережі «Сільпо»вакансій для працевлаштування, у тому числі інвалідів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями примірників журналу «Пропоную роботу». Інформація розміщувалась під знаком для товарів та послуг «Сільпо», який використовується ТОВ «Фоззі-Фуд»на підставі ліцензійного договору на право використання знаку для товарів і послуг № 1009/2010-ТЗ від 10.09.2010.

Доказів направлення до відповідача інвалідів для працевлаштування та факту відмови підприємством у їх працевлаштуванні позивачем суду не надано.

Отже, відповідачем були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо визначення кількості й створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування центру зайнятості, чим спростовуються доводи позивача про вину відповідача та правомірність застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України № 875-ХІІ.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що передбачені законом обов'язки по забезпеченню працевлаштування інвалідів відповідачем виконані шляхом вжиття всіх залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів на його підприємстві протягом 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів направлення інвалідів до відповідача з метою працевлаштування та докази того, що їм було відмовлено у працевлаштуванні, тому суд вважає, що позивач не довів, що відповідачем порушено встановлені правила здійснення господарської діяльності з одночасним повним та належним обґрунтуванням відповідачем заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 серпня 2012 р.