Рішення № 25608321, 03.04.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

5

Справа № 22ц/0591/565/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Вайновський А.М.

Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Попової С.А.,

при секретарі - Дороженко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом прокурора міста Маріуполя Донецької області, діючого в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 листопада 2009 року прокурор м.Маріуполя, діючи в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (нині Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»), від імені якого виступає Маріупольське відділення №8013 (далі Ощадбанк), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №220301165 від 02.08.2006 року у розмірі 27031,80грн.

11 грудня 2009 року прокурор м.Маріуполя, діючи в інтересах держави в особі Ощадбанку, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №220301680 від 19.11.2007 року у розмірі 55189,73грн.

Ухвалою суду від 10.02.2010 року зазначені позови були об'єднані в одне провадження.

В ході розгляду справи Ощадбанк неодноразово змінював позовні вимоги та в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 02.08.2006 року №2203301165 в сумі 37778,05грн. та за кредитним договором від 19.11.2007 року №220301680 в сумі 75245,75грн. (а.с.33-34,47-48,50-51,96,98,115,117,119-120,122-123,140-141,151-152,154-155,172-173,185-186).

Свої вимоги прокурор та Ощадбанк обґрунтовували тим, що відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не погасив.

Раніше по справі 26 серпня 2010 року виносилось заочне рішення про задоволення позову, яке ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 25 жовтня 2010 року було скасоване за заявою відповідача.

За результатами повторного розгляду справи рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 12 грудня 2011 року позов прокурора задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Ощадбанку заборгованість за кредитним договором №220301165 від 08.08.2006 року у розмірі 37063,05грн., за кредитним договором №220301680 від 19.11.2007 року у розмірі 75245,75грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 1123,08грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 22 лютого 2012 року виправлено описку в рішенні суду щодо написання по батькові відповідача та замість «ОСОБА_3» правильно вказано «ОСОБА_3».

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, стягнути з нього заборгованість за кредитними договорами від 02.08.2006 року та від 19.11.2007 року в сумі, пред'явленій прокурором, зменшивши розмір неустойки. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно належним чином шляхом направлення телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм за №336. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України за згодою представника Ощадбанку, колегія суддів розглянула справу у відсутності прокурора.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника - адвоката Оснач Л.О., які доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, рішення суду змінити, стягнути з відповідача на користь Ощадбанку заборгованість за обома кредитними договорами в розмірі, зазначеному в первісному позові прокурора, заперечення представника Ощадбанку - Александрової І.О., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 02.08.2006 року між Ощадбанком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №220301165, згідно якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 45870грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних строком на 60 місяців та кінцевим терміном повернення - по 01.08.2011 року.

Згідно п.3.3.4 даного договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця погашати кредит рівними частками у сумі 764,50грн. і в цей же термін сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

У разі порушення цих умов відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не менше денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, яка визначається як частка від ділення розміру річної процентної ставки від суми сплаченого кредиту, за кожен день прострочення (п.4.2 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором згідно договору застави майна №220301165 від 02.08.2006 року відповідач передав Ощадбанку у заставу належний йому на праві власності автомобіль ГАЗ 2705, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 53700грн. Згідно п.7.2 договору застави відповідач як застоводавець зобов'язався у разі порушення умов договору сплатити на користь Ощадбанку неустойку у розмірі 5% від вартості предмету застави та відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору сторони домовились, що у разі порушення умов кредитного договору або договору застави Ощадбанк має право достроково стягнути суму кредиту, суму нарахованих відсотків, комісійних винагород та інших платежів, що підлягають сплаті, у разі порушення боржником умов кредитного договору.

Відповідно до витягів руху грошових коштів та розрахунку заборгованості відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами кредиту та застави щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, станом на день постановлення рішення у нього утворилась заборгованість на загальну суму 37778,05грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 18414,05грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 8775,32грн., пені за прострочення платежів по кредиту та відсоткам в розмірі 7903,68грн., неустойки у розмірі 5% відповідно до п.7.2 договору застави у розмірі 3400грн.

Судом також встановлено, що 19.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №220301680, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 68000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15,2% річних, строком на 60 місяців та кінцевим строком повернення кредиту по 18.11.2012 року.

Пунктами 1.5.1 та 3.3.4 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше 18 числа кожного місяця, погашати кредит рівними частками у сумі 2565грн. і у такий же термін сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

У разі порушення цих умов відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (п.5.2 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором згідно договору застави від 19.11.2007 року відповідач передав Ощадбанку в заставу належний йому на праві власності автомобіль ГАЗ 2705, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 68000грн.

Згідно п.7.2 зазначеного договору застави відповідач зобов'язався у разі порушення умов договору сплатити неустойку у розмірі 5% від вартості предмету застави та відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору у разі порушення умов кредитного договору або договору застави Ощадбанк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, комісійних винагород та інших платежів, що підлягають сплаті.

Згідно витягів руху грошових коштів та розрахунку відповідач свої зобов'язання за вказаними кредитним договором і договором застави щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, станом на день постановлення рішення у нього утворилась заборгованість на загальну суму 75245,75грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 46002,38грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14360,14грн., пені за прострочення платежів по кредиту та відсоткам в розмірі 11483,23грн., неустойки у розмірі 5% відповідно до п.7.2 договору застави у розмірі 3400грн.

За таких обставин, виходячи з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами та договорами застави належним чином не виконує, має прострочену заборгованість, та, враховуючи те, що розрахунок заборгованості, окрім неустойки у розмірі 5% від вартості предмету застави за договором застави від 02.08.2006 року, яка складає 2685грн. (53700%100Х5), а не 3400грн., Ощадбанком проведено правильно та підтверджується витягом з руху грошових коштів на рахунку боржника, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь Ощадбанку заборгованість за кредитним договором від 02.08.2006 року у розмірі 37063,05грн. та за кредитним договором від 19.11.2007 року у розмірі 75245,75грн.

При цьому заперечення відповідача та його представника щодо незгоди з розрахунком заборгованості не прийняв, посилаючись на те, що ними не надано ніяких доказів на підтвердження своїх доводів та спростування наданих Ощадбанком розрахунків заборгованості. Також суд не встановив підстав для зменшення розміру неустойки, посилаючись на те, що з наданої ними довідки про доходи відповідача не вбачається тенденції до різкої зміни його майнового становища.

Колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитними договорами та договорами застави, тому є підстави для стягнення з нього заборгованості, що утворилась.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. у разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено два кредитних договори від 02.08.2006 року та від 19.11.2007 року, згідно яких відповідач отримав певні кредитні кошти та зобов'язався погашати кредит щомісячними платежами і сплачувати обумовлені ними відсотки за користування кредитними коштами у визначені ними строки.

Ощадбанк свої зобов'язання за кредитними договорами виконав та надав відповідачу грошові кошти у зазначеній в договорах сумі.

Відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, платежі проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, у тому числі, за кредитним договором від 02.08.2006 року з липня 2008 року, за кредитним договором від 19.11.2007 року - з січня 2009 року. Внаслідок чого станом на 01.11.2011 року згідно розрахунків Ощадбанку у нього утворилась заборгованість: за кредитним договором від 02.08.2006 року - по кредиту у розмірі 18414,05грн., по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 8775,32грн., пені за порушення строків погашення кредиту в розмірі 4281,98грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3621,70грн., неустойки за порушення зобов'язань за договором застави у розмірі 3400грн.; за кредитним договором від 19.11.2007 року - по кредиту в розмірі 46002,38грн., по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 14360,14грн., пені за порушення строків погашення кредиту в розмірі 8162,91грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3320,32грн., неустойки за порушення зобов'язань по договору застави в розмірі 3400грн.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність у Ощадбанку підстав вимагати погашення всієї суми кредиту та сплати інших платежів.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник не оспорювали суму залишку непогашеного кредиту за обома кредитними договорами.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розмір відсотків за користування кредитними коштами розраховано невірно, що позивач відповідно до ст.625 ЦК України має право тільки на 3% річних та суму інфляції є неспроможними, оскільки відповідно до вказаної норми права дана відповідальність наступає за порушення строків виконання грошових зобов'язань. А відсотки за користування кредитними коштами нараховуються відповідно до умов кредитних договорів і підлягають сплаті до повного погашення кредиту незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання. З огляду на наведене суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в розрахунках розмірі, так як ці розрахунки проведено відповідно до умов кредитних договорів, є правильними та підтверджуються витягом з рахунку позивальника щодо руху грошових коштів (а.с.22,36,187,190) і ґрунтується на вимогах закону.

Також суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що позивачем правильно проведено розрахунок пені за порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків, оскільки ці розрахунки проведено відповідно до руху коштів на рахунках позичальника та умов кредитних договорів за кожен день прострочення.

Посилання в апеляційній скарзі на вимоги ст.625 ЦК України є неспроможними, оскільки відповідно до вказаної норми права відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань у розмірі 3% річних наступає, якщо інший процент не передбачений договором. Зі справи вбачається, що згідно кредитних договорів сторони домовились про інший процент відповідальності за порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до якого з урахуванням тривалості прострочення внесення платежів проведено розрахунок пені.

Зі справи також вбачається, що відповідач визнав той факт, що в порушення умов п.7.2 договорів застави від 02.08.2006 року та від 19.11.2007 року він не укладав щорічно договір страхування предмету застави - транспортних засобів. Тому з урахуванням вартості предмету застави суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідно до п.7.2 договорів застави неустойка за договором застави від 02.08.2006 року складає 2685грн., а за договором застави від 19.11.2007 року - 3400грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснив Верховний Суд України в листі від 07.10.2010 року про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. Істотними обставинами в розумінні статті 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що, починаючи з грудня 2007 року за двома кредитними договорами відповідач повинен був щомісячно проводити платежі на погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, що значно перевищує його задекларовані доходи за період з 2007 року по 2011 рік і що значно зменшення доходів за цей період у відповідача не відбулося. Однак, помилково дійшов до висновку, що це не дає підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки положеннями ч.3 ст.551 ЦК України право суду на зменшення розміру неустойки не пов'язується з різкою зміною майнового стану боржника порівняно з тим, який був на час укладення договору.

Зі справи вбачається, що відповідач, незважаючи на те, що його доходи значно менші, ніж встановлені кредитними договорами щомісячні платежі, за договором від 02.08.2006 року погашав кредит та сплачував відсотки за користування кредитом по липень 2008 року, у тому числі вносив авансові платежі, по договору від 19.11.2007 року погашав кредит та сплачував відсотки за користування кредитними коштами по липень 2009 року, після чого у нього утворилась прострочена заборгованість, яка на час постановлення судового рішення не погашена.

Будь-яких даних про наявність у відповідача інших доходів, окрім зазначених в деклараціях приватного підприємця, у справі не має.

Як вбачається з довідки квартального комітету №9 відповідач проживає разом з батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, які є пенсіонерами за віком, та братом ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

З огляду на наведене, враховуючи важкий матеріальний стан та сімейне становище відповідача, ступінь виконання боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами, а також неодноразову зміну Ощадбанком позовних вимог, ненадання повних розрахунків збільшених позовних вимог, що тягло відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до переконання про можливість зменшення суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором та зобов'язань за договором застави від 02.08.2006 року з 9345,28грн. (3621,70+4281,98+2685) до 6000грн., за порушення зобов'язань за кредитним договором та договором застави від 19.11.2007 року з 14883,23грн. (3320,32+8162,91+3400) до 10800грн. У зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні та з відповідача на користь Ощадбанку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 02.08.2006 року у розмірі 33189,37грн. (18414,05+8775,32+6000), за кредитним договором від 19.11.2007 року у розмірі 71162,52грн. (46002,38+14360,14+10800).

У зв'язку із зміною рішення суду підлягають перерозподілу судові витрати, тому рішення суду в частині судового збору також підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, оплата якого при подачі позову прокурором не проводилась із-за звільнення від такої оплати на підставі закону, у розмірі 1043,52грн. (1% від суми 33189,37+71162,52).

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не грунтуються на вимогах закону та не мають значення для справи.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами та судового збору підлягає зміні, а в решті частини, тобто в частині відмови в задоволенні позову, - залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Маріупольського відділення №8013 (розрахунковий рахунок №29098011, код ЄДРПОУ 02789397, МФО 394200) заборгованість за кредитним договором №220301165 від 02 серпня 2006 року у розмірі 33189 (тридцять три тисячі сто вісімдесят дев'ять) гривень 37 копійок, за кредитним договором №220301680 від 19 листопада 2007 року у розмірі 71162 (сімдесят одна тисяча сто шістдесят дві) гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1043 (одна тисяча сорок три) гривень 52 копійки.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :