Рішення № 25604236, 06.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5017/1949/2012

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Попова Ю.Р. за довіреністю №24/01-05 від 03.01.2012р.;

Від відповідача: Шаркова Н.Р. за довіреністю №48 від 09.11.2011р.;

Від 3-ї особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ";

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу "КОМБИНАТ" ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фінансова Інспекція в Одеській області;

про стягнення 127762,58 грн., -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" ( далі -Позивач ) звернулось із позовом до Акціонерного товариства закритого типу "КОМБИНАТ" ( далі - Відповідач ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фінансова Інспекція в Одеській області, про стягнення 127762,58 грн. - суми недоотриманої орендної плати, посилаючись на наступне.

У відповідності до наказу Міністерства енергетики України від 03.09.1998р. № 154 на базі відокремленого підрозділу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Одесаобленерго»Одеська теплоелектроцентраль з 01.10.1998р. було створено державне підприємство «Одеська теплоелектроцентраль»(ДП «Одеська ТЕЦ»). Державне підприємство було створено на державній власності та підпорядковано Міністерству енергетики України.

04.01.1993р. Одеська теплоелектроцентраль, яка станом на 04.01.1993 р. була відокремленим структурним підрозділом Виробничо-енергетичного об'єднання Одесаенерго», а на теперішній час реорганізовано у ПАТ «Одеська ТЕЦ»(надалі -Позивач) та АТЗТ «Комбінат»(надалі - Відповідач) уклали договір оренди нежитлового приміщення у відомчому домі ТЕЦ-1 (надалі - Договір оренди) відповідно до умов якого Відповідачу було передано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 383,14 м2, розташовані у житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6.

Строк оренди відповідно до п.1.2 договору оренди визначений з 01.01.1993р. по 01.01.2018р.

Відповідач користувався майном з моменту його передачі в оренду та продовжує їм користуватися і дотепер.

Житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6 на момент укладання договору був відомчим та відповідно до статті 5 Житлового кодексу відносився до державного житлового фонду, а нежитлові приміщення у цьому будинку до державної власності.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001р. №326 державне підприємство «Одеська ТЕЦ»було перетворене шляхом корпоратизації у відкрите акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ». Під час корпоратизації жилий будинок вул. Загубанського (Комітетська) 4/6 був включений до переліку майна, що не підлягає приватизації, не увійшло до статутного фонду, але при цьому знаходиться на балансі ВАТ «Одеська ТЕЦ».

Відповідно до додаткової угоди від 31.01.2005 року до Договору оренди вартість орендної плати з 01.02.2005 року складає 4637 грн. з урахуванням 20% ПДВ. Розрахунок орендної плати проводився на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабміну України від 4 жовтня 1995 p. N 786. Для розрахунку орендної плати була використана діюча на той момент ставка за використання нерухомого державного майна, яка дорівнювала 10%.

Однак, як було встановлено перевіркою виконання вимог ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V, постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і використання плати за оренду державного майна», яку здійснювало контрольно-ревізійне управління в Одеській області, встановлено, ПАТ «Одеська ТЕЦ»не було переукладено договір оренди із застосуванням нових ставок за використання державного нерухомого майна. Згідно внесених змін до методики № 786, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2006р. № 1846, орендна ставка для іншого використання майна становить 15%.

В порушення вимог п.8 Методики 786 ПАТ «Одеська ТЕЦ»з 27.12.2006 року застосовувалася орендна ставка у розмірі меншому ніж передбачено методикою. З моменту укладення договору оренди застосовувалась орендна ставка у розмірі 10%, в той час як з 27.12.2006 року додатком 2 Методики 786, передбачена орендна ставка за розміщення фінансових установ у розмірі 15%. В результаті цього протягом ревізуємого періоду з 01.07.2009р. по 11.02.2011р. ПАТ «Одеська ТЕЦ»недоотримало доходів від операційної оренди на загальну суму 127 762,58 грн. (з ПДВ), з яких належало до перерахування до державного бюджету (70% відповідно до Методики 786) 74 528,17 грн., відповідно до доданого розрахунку

24.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №13/01-02, у якому повідомив про недоотримані доходи від операційної оренди і запропонував сплатити їх, однак Відповідачем було відмовлено у задоволенні цих вимог (лист №28 від 12.03.2012р.).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, керуючись п. 8 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, ст.ст. 193, 224 Господарського Кодексу України, ст.ст. 16, 526 Цивільного Кодексу позивач просить стягнути з АТЗТ «Комбінат»(Код ЄДРПОУ 01564236, вул. Водопровідна, буд.1, м. Одеса, 65007) недоотриману орендну плату в сумі 127 762,58 гривень та судовий збір в сумі 2 555,25 гривень.

Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив на позов у якому зазначив таке.

Позивач звернувся з позовом до АТЗТ «КОМБІНАТ»про стягнення збитків, завданих ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ»нібито внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно зі ст. 611 ЦК України відшкодування збитків є правовим наслідком, який настає у разі порушення зобов'язання. Тобто відсутність порушення зобов'язання виключає відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В даному випадку зобов'язання сторін виникли з договору оренди нежитлового приміщення від 04.01.1993 року.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є відплатним. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Починаючи з дати укладення указаного договору АТЗТ «КОМБІНАТ»щомісяця сплачує на користь ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ»орендну плату за користування нежитловими приміщеннями, що розташовані на першому поверсі та у підвалі житлового будинку 4/6 по вул. Комітетській. Орендна плата сплачується в розмірі та в строки, встановлені договором оренди нежитлового приміщення б/н від 04.01.1993 року, з урахуванням укладених до нього додаткових угод.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, після 27.12.2006 року і до квітня 2012 року до указаного договору зміни щодо збільшення розміру орендної плати не вносилися. На думку відповідача, ніякої вини АТЗТ «КОМБІНАТ»в цьому не має.

Протягом всього часу користування державним майном АТЗТ «КОМБІНАТ»справно виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати в розмірі, встановленому договором оренди нежитлового приміщення б/н від 04.01.1993 року. На цей час АТЗТ «КОМБІНАТ»не має заборгованості перед ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ»за користування державним майном у 2009 - 2011 році.

За указаний період договір оренди виконаний АТЗТ «КОМБІНАТ»в повному обсязі. Ніяких порушень зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 04.01.1993 року, які могли б стати підставою господарсько-правової відповідальності, АТЗТ «КОМБИНАТ» не вчиняло.

Враховуючи викладене, вимоги ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ», про стягнення з АТЗТ «КОМБИНАТ»збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, на думку відповідача, є цілком безпідставними.

На думку відповідача, не заслуговують на увагу і посилання позивача на акт ревізії КРУ в Одеській області як на підставу для стягнення з АТЗТ «КОМБІНАТ»збитків, оскільки в розумінні ст. 11 ЦК України указаний акт не є підставою для виникнення у АТЗТ «КОМБІНАТ»цивільних прав та обов'язків.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, згідно зі ст. 33 ЦПК України позивач не довів ані наявність підстав для стягнення з АТЗТ «КОМБІНАТ»збитків, ані наявність у ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ»збитків та їх складу з урахуванням ст. 225 ГК України, ані наявність причинно-наслідкового зв'язку між нібито допущеними АТЗТ «КОМБИНАТ»правопорушеннями і виникненням збитків.

Враховуючи викладене, Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 16.07.2012р. до 06.08.2012 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, 04.01.1993р. між сторонами у справі був укладений вищевказаний договір оренди нежитлового приміщення.

Будь - яких претензій з боку Позивача до Відповідача з приводу невиконання останнім умов вказаного договору Позивачем не заявлено.

Наявна у справі претензія Позивача від 24.02.2012 р. № 13/01-02 виникла на підставі акту ревізії фінансово -господарської діяльності Публічного акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль" за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р. № 05-19/808 складеного контрольно-ревізійного управління в Одеській області 23.12.2011 р., відповідно до якого у вказаному договорі оренди орендна ставка застосовувалась у меншому розмірі ніж передбачено методикою. При цьому КРВ будь-яких вимог, відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", до Відповідача не пред'являло.

Відповідно до вимог вказаного Закону, - акти перевірки можуть використовуватися тільки для обґрунтування вимог відповідного контролюючого органу, за умови прийняття за ними рішення про застосування фінансових санкцій.

Будь-які вимоги до відповідача або позивача, за твердженням сторін, з боку органів контрольно-ревізійної служби не висувалися, рішення за даними актами не прийняті. Немає таких доказів і у матеріалах справи.

Таким чином, підстав для посилання в якості обґрунтування позовних вимог на акт перевірки органів КРВ у позивача немає.

Більш того, на думку суду, акт ревізії взагалі не може бути правовою підставою для стягнення коштів, отриманих внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором підряду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги взагалі, і тому правових підстав для задоволення позову немає.

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 82 ГПК України, - суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" -відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.08.2012 р.

Суддя Никифорчук М.І.