Рішення № 25603382, 07.08.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3045/12

2609/10153/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пушкінський завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Люксойл" до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 про визнання недійсним частково свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачів 02.04.2012 року звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним свідоцтво України №38725 на знак для товарів та послуг "LUXOIL", видане на ім'я відповідача ОСОБА_1, в частині товарів 01 та 04 класу МКТП та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідні зміни, що стосуються визнання свідоцтва України №38725 на знак для товарів та послуг "LUXOIL" недійсним, та опублікувати відповідні відомості у офіційному бюлетені "Промислова власність".

Посилається в позові на те, що подання заявки № 2001085005 та отримання свідоцтва України № 38725 на знак для товарів та послуг "LUXOIL" є протиправною та недобросовісною дією, а знак за вказаним свідоцтвом є неправдивим знаком, оманливим або таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар 01 та 04 класу МКТП, оскільки породжує у свідомості споживачів асоціації, пов'язані з виробником - ВАТ "Пушкінський завод", які не відповідають дійсності.

Також стверджує, що позначення "LUXOIL" є комерційними позначеннями ВАТ "Пушкінський завод" та за своїм фонетичним змістом відповідає комерційному найменуванню ТОВ "Компанія "Люксойл". Його використання іншими особами в якості знаку призводить до змішування та є порушенням прав ВАТ "Пушкінський завод" та ТОВ "Компанія "Люксойл" на ведення в Україні чесної господарської діяльності та конкуренції.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити повністю, пояснивши, що ВАТ "Пушкінський завод" використовує позначення "LUXOIL" для товарів власного виробництва з 1999 року.

Протягом 1999-2002 років ВАТ "Пушкінський завод" були подані 8 заявок на реєстрацію товарних знаків "LUXOIL" та протягом 2002-2004 років отримана відповідна кількість свідоцтв про їх реєстрацію в різних кольорах та класах МКТП, в тому числі здійснена і міжнародна реєстрація зазначеного знака.

Починаючи з 2000 року товари ВАТ "Пушкінський завод" під позначенням "LUXOIL" ввозилися в Україну і були відомими українським споживачам завдяки їх присутності на українському ринку, а також рекламній компанії, яка проводилася в пресі та телебаченні Російської Федерації, що розповсюджувалася та транслювалося на території України.

Отже, на думку представника позивачів, знак для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 не є результатом інтелектуальної, творчої діяльності заявника, а є результатом недобросовісних дій по використанню вже відомого на той час чужого позначення товарів ВАТ "Пушкінський завод", у зв'язку з чим оскаржений знак є оманливим або таким, що може вводити споживачів в оману стосовно особи, яка виробляє товар, оскільки породжує у свідомості споживачів асоціації, пов'язані з виробником - ВАТ «Пушкінський завод», які не відповідають дійсності.

Крім того, за своїм змістом спірний знак відповідає комерційному найменуванню ТОВ "Компанія Люксойл", що також порушує права останнього.

Представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні зазначив, що на момент державної реєстрації знаку для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 у закладу експертизи були відсутні відомості стосовно використання ВАТ "Пушкінський завод" позначення "LUXOIL" для товарів власного виробництва, а тому стверджував, що реєстрація оскаржуваного знаку була проведена відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Посилався на норми п. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»05.12.1993 року № 3689-ХІІ, відповідно до якого експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до Закону та правил, встановлених на його основі Установою.

Відповідно до п. 15 ст. 10 Закону під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, передбаченим цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та офіційні видання. Тобто, перевірка відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони здійснюється лише за доступними для проведення експертизи джерелами інформації.

На момент проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу спірного свідоцтва України на знак для товарів і послуг інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання, не містили в собі документів та матеріалів, на підставі яких позивачі обґрунтовують свої вимоги.

Таким чином, вказує, що установа діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, які не передбачають підстав, повноважень та способу виявлення і перевірки обставин, на які посилаються позивачі у позовній заяві.

При цьому, як пояснив в судовому засіданні представник Державної служби інтелектуальної власності України, якщо б на час подання заявки на реєстрацію спірного знаку були відомі обставини та документи, що досліджуються в межах даної судової справи, експерт міг би їх взяти до уваги, що б могло створити перешкоду для державної реєстрації спірного знаку.

Представники відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечували та стверджували, що реєстрація знаку для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 була проведена відповідно до чинного законодавства України та результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно ст.10 Закону, встановлено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони.

Тобто, на момент подання та розгляду заявки експертиза не встановила, що заявлене позначення є оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Також вказували, що станом на дату подання оспорюваної заявки № 2001085005 в Російській Федерації було чинним лише одно свідоцтво позивача ВАТ "Пушкінський завод" на товарний знак № 190449. Інформація щодо цього знака стала відомою для третіх осіб на території Росії з дати публікації - 25.11.2000 року. Всі інші знаки були зареєстровані пізніше, а саме протягом березня 2002 року - вересня 2004 року.

Проте, усі реєстрації товарних знаків, на які посилаються позивачі у своїй позовній заяві, в Російській Федерації були визнані недійсними протягом 2008 року у зв'язку з тим, що загальна відомість компанії ВАТ «ЛУКОЙЛ» та товарного знака «ЛУКОЙЛ»має можливість введення споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар.

Також, на їх думку, на час реєстрації спірного знаку товари ВАТ "Пушкінський завод" під позначенням "LUXOIL" не були відомі в Україні, оскільки в матеріалах справи немає жодного належного, як вони вважають, доказу присутності в торгівельній мережі на території України протягом 2000 -2004 року товарів з позначенням "LUXOIL".

Крім того, в судовому засіданні представниками ОСОБА_1 була подана заява про застосування позовної давності, обґрунтована тим, що про існування спірного знаку для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 ВАТ "Пушкінський завод" було відомо ще з 2005 року, коли останній здійснював міжнародну реєстрацію товарного знаку "LUXOIL" за сертифікатом реєстрації №822543 і вказаному товарному знаку на території України був протипоставлений саме знак відповідача за свідоцтвом України № 38725. А оскільки, на думку представників ОСОБА_1, ВАТ "Пушкінський завод" протягом 3-х років з моменту повідомлення його про існування спірного знаку для товарів і послуг не оскаржив його в судовому порядку, то цей факт, свідчить про сплив позовної давності і є підставою для відмови в позові.

Заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлює, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Підпункт 4.3.1.3 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 року № 116 (в редакції від 20.08.1997 року №72), передбачає, що при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до п. 2 ст. 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до пп. 4.3.1.9 Правил до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Судом встановлено, що знак для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України №38725 був зареєстрований в Україні для товарів 1, 4 та 9 класів МКТП 15.04.2004 року.

Відповідна заявка на реєстрацію вказаного знаку була подана заявником 08.08.2001 року.

Згідно зі ст. 16 закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Таким чином, спірний знак отримав правову охорону в Україні для товарі 1, 4 та 9 класів МКТП з 08.08.2001 року.

ВАТ "Пушкінський завод" використовує позначення "LUXOIL" у своїй господарській діяльності для відрізнення товарів власного виробництва від аналогічних товарів інших виробників з початку 2000 року. Зазначене підтверджується датами затвердження Технічних умов на товари ВАТ "Пушкінський завод" та датами реєстрації номерів штрих-кодів для товарів ВАТ "Пушкінський завод", що містять у своїй назві позначення "LUXOIL" та "ЛЮКСОЙЛ" , копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, на території Російської Федерації протягом 1999 -2002 років були подані заявки та протягом 2002-2004 років зареєстровані за ВАТ "Пушкінський завод" товарні знаки "LUXOIL" за №№ 190449, 209323, 209387, 212356, 225930, 252882, 275898, а також міжнародний товарний знак "LUXOIL" за № 822543.

Вищезазначене свідчить про використання ВАТ "Пушкінський завод" позначення "LUXOIL" на території Російської Федерації з 1999 року. Більше того, знак "LUXOIL" в Російській Федерації був визнаний загальновідомим.

Представник позивачів не заперечував, що дійсно вказані знаки були скасовані, але лише у 2008 році, що підтверджує факт того, що ці знаки масштабно та інтенсивно до того тривалий час з 1999 року використовувалися не лише в якості вирізняльного комерційного позначення власних товарів від товарів інших виробників, а й в якості зареєстрованих товарних знаків, із вкладенням в рекламу цих знаків значних матеріальних та фінансових ресурсів, на чому тепер недобросовісно намагається паразитувати відповідач.

З викладеного випливає, що ВАТ «Пушкінський завод»доклав значних зусиль щодо просування свого бренду "LUXOIL" в Україні, створивши в українських споживачів асоціації щодо себе як виробника продукції "LUXOIL".

Так, відповідно до листа Вінницької митниці Державної митної служби України № 9/2-1509 від 12.03.2012 року протягом 2000-2001 років на територію України олива моторна ЛЮКСОЙЛ (LUXOIL) виробництва ВАТ "Пушкінський завод" ввозилась ФОП ОСОБА_2

15.01.2001 року між ВАТ "Пушкінський завод" та ТОВ Торговий дім "Стандарт -Авто П" був укладений дилерський договір, відповідно до якого останнє отримало виключне право продажу товарів на всій території СНД, включаючи Україну.

16.01.2001 року між ВАТ "Пушкінський завод" та ТОВ Торговий дім "Стандарт-Авто П" був укладений договір поставки № 02-2001 продукції під товарними знаками "LUXOIL".

03.07.2001 року ТОВ Торговий дім "Стандарт -Авто П" уклало контракт № 002/2001-07-05 на поставку продукції під товарним знаком "LUXOIL" з ООО Мале підприємство "Океан" (Україна).

Також в Інтернеті з 05.09.2000 року функціонує сайт: www.luxoil.ru, на якому розміщувався увесь асортимент продукції "LUXOIL" з його характеристиками та на який є можливість доступу споживачів з усього світу, в тому числі і з України.

Вказані обставини підтверджують факт присутності продукції "LUXOIL" виробництва ВАТ "Пушкінський завод" на українському ринку та обізнаність українських споживачів з нею з 2000 року, тобто і на момент подання заявки на спірний знак.

Таким чином, суд приходить до висновку що на дату подання заявки на реєстрацію спірного знаку "LUXOIL" за свідоцтвом № 38725, а саме на 08.08.2001 року, продукція ВАТ "Пушкінський завод", маркована позначенням "LUXOIL", була введена в обіг на території України та стала відомою українському споживачу.

Такий висновок підтверджується також результатами соціологічного дослідження "Оценка известности торговой марки "LUXE" в Украине", підготовленими Бюро Статистичного Аналізу, згідно з дослідженнями якого 78,5% опитаних відповіли, що знають торговельну марку "LUXOIL". При цьому, 70,4% з них зазначили, що країною виробником товарів під торговельною маркою "LUXOIL" є Російська Федерація та є відомою з початку 2000 років.

Зазначене соціологічне опитування було проведено з метою аналізу, визначення та оцінки рівня відомості торговельної марки "LUXE", яка була створена в результаті ребрендінгу марки "LUXOIL", та безпосередньо самої марки "LUXOIL" серед споживачів в Україні. Відповідно до висновків зазначеного соціологічного дослідження частина опитаних респондентів, які асоціюють країну виробництва товарів під торговельною маркою "LUXOIL", найбільш часто вказували їх виробником саме ВАТ "Пушкінський завод".

Крім того, колегія Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України у сукупності з іншими доказами дослідила та оцінила вказаний звіт та і своєму рішенні від 20.06.2012 року підтвердила факт використання ВАТ «Пушкінський завод»комерційного позначення "LUXOIL" з 2000 року, який споживачі сприймають нерозривно із знаком "LUXE" і повністю асоціюють та пов'язують ці знаки між собою.

Так, вказаним рішенням в Україні добре відомим станом на 01.06.2008 року був визнаний знак "LUXE", який є наступником позначення "LUXOIL", відносно ВАТ «Пушкінський завод»для товарів 01, 03 та 04 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг. Разом з тим, зазначеним рішенням підтверджені факти використання ВАТ «Пушкінський завод»позначення "LUXOIL" з початку 2000 років, досліджена його історія розвитку, визнана висока репутація та відомість знака.

Також факт використання та обізнаності українських споживачів з позначенням "LUXOIL" був підтверджений і висновком судової експертизи, що була проведена в межах розгляду даної справи.

Згідно з висновком № 35 від 05.06.2012 року, складеним судовим експертом Жила Б. В., стосовно всіх наведених у свідоцтві України № 38725 товарів 1 класу МКТП, за виключенням таких, як: диспергатори олій; емалебарвильні хімікати; емульгатори; знебарвники на промислові потреби; мінеральні кислоти; промислові хімікати; цідильні (фільтрувальні) керамічні матеріали подрібнені; цідильні (фільтрувальні) матеріали (мінеральні речовини); цідильні (фільтрувальні) матеріали (рослинні речовини), цідильні (фільтрувальні) матеріали (хімічні речовини); та всіх, наведених у свідоцтві України № 38725 товарів 4 класу МКТП за виключенням таких, як: вазелін технічний; віск на промислові потреби; касторова олія на технічні потреби; олії до фарб; ріпакова олія технічна; соняшникова олія технічна; торговельна марка (знак для товарів і послуг) "LUXOIL" за вказаним свідоцтвом є такою, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар.

Разом з тим, у висновку судового експерта також зазначено про відсутність підстав для ствердження, що товари 9 класу МКТП, наведені у свідоцтві України № 38725, є спорідненими з моторними, промивними, трансмісійними оліями, що вироблялись ВАТ "Пушкінський завод" під назвою "LUXOIL".

Таким чином, товари 9 класу МКТП, наведені у свідоцтві України № 38725 не можуть розглядатися як оманливі або такі, що можуть ввести в оману стосовно особи, яка виробляє товар відносно заявленого позову.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 про те, що обсяги поставки продукції "LUXOIL" ВАТ "Пушкінський завод" в Україну були незначними, а, отже, спірний знак для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України №38725 не може вводити споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар. Зазначені доводи є оціночними та спростовуються матеріалами справи.

В силу норм ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та 4.3.1.9 Правил, приведених вище, для відмови в наданні позначенню правової охорони достатньо лише можливості виникнення небезпеки введення в оману при використанні позначення.

Факт введення позначення "LUXOIL" в господарський обіг в Україні підтверджується наявними в справі документами, а можливість введення споживача в оману підтверджується матеріалами статистичного дослідження та висновком судового експерта.

Крім того, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів про обсяги виробництва та реалізації товарів, маркованих спірним знаком для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 для їх співставлення з обсягом продукції "LUXOIL" ВАТ "Пушкінський завод" на ринку України за відповідний період.

Суд також не приймає до уваги доводи представників відповідача стосовно обмеження території правової охорони для свідоцтв позивачів на торгові знаки Російської Федерації та їх скасування. Вказані доводи не стосуються предмету спору, оскільки позовні вимогу заявлені не у зв'язку з протиставленням спірного знаку за свідоцтвом України № 38725 торговим знакам Російської Федерації, а у зв'язку з можливістю введення в оману стосовно особи, яка виробляє товар.

Отже, як свідчать матеріали справи, докази, якими обґрунтовуються вимоги, доводять обставини невідповідності зареєстрованого знаку вказаній умові надання правової охорони, що створює ускладнення у веденні господарській діяльності в Україні.

При цьому представники відповідача ОСОБА_1 лише піддавали сумніву результати соціологічного дослідження та судової експертизи. Між тим, всі їх сумніви стосувались методології проведення соціологічного дослідження та постановки питань експерту, не спростовуючи їх висновків по суті.

Проте, суд погоджується з доводами представників відповідачів про відсутність порушення прав позивача ТОВ "Компанія "Люксойл" на комерційне (фірмове) найменування у зв'язку з реєстрацією спірного знаку "LUXOIL" для товарів і послуг за свідоцтвом України №38725 у зв'язку з тим, що ТОВ "Компанія "Люксойл" була створена вже після реєстрації спірного знаку.

Отже, під час реєстрації знаку порушити права ще не існуючої юридичної особи на комерційне (фірмове) найменування не вбачається можливим.

Разом з тим, комплексний аналіз приписів ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дозволяє суду зробити висновок про те, що доведення вказаних вище обставин є достатнім фактором для висновку про наявність підстав для визнання свідоцтва недійсним.

Стосовно заяви представника відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності при розгляді справи у зв'язку з тим, що ВАТ "Пушкінський завод" дізнався про існування спірного знаку за свідоцтвом України № 38725 ще в 2005 році, коли ВАТ "Пушкінський завод" здійснював процедуру міжнародної реєстрації товарного знаку "LUXOIL" за Сертифікатом реєстрації № 822543 і вказаному товарному знаку на території України був протипоставлений саме знак відповідача за свідоцтвом України № 38725, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Сертифікату реєстрації № 822543 міжнародну реєстрацію товарного знаку ВАТ "Пушкінський завод" здійснював через патентного повіреного Російської Федерації Разіну О. Г., яка була зазначена як представник заявника та вказана її поштова адреса.

Аналогічна інформація міститься і в матеріалах міжнародної реєстрації № 822543 під кодом №740. Відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності ST.60 "Рекомендації, що відносяться до бібліографічних даних про знаки" код № 740 є кодом імені та адреси представника.

В Сертифікаті реєстрації № 822543 міжнародного товарного знаку "LUXOIL", який був виданий Міжнародним бюро ВОІВ та переданий Разіною О. Г. ВАТ "Пушкінський завод", є відсутньою будь-яка інформація про наявність відмови на території України в реєстрації відповідного знаку та про протиставлення йому спірного знаку за свідоцтвом України № 38725.

Відповідно до п. (3) ст. 5 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 року, яка набула чинності для України 25.12.1991 року, міжнародне бюро негайно пересилає відомству країни походження і власникові знака чи його повіреному, якщо про останнього зазначене відомство повідомило Бюро, один з примірників такого повідомлення про відмову. Тобто, в силу зазначеної норми при повідомлені міжнародного бюро про наявність повіреного усе листування здійснюється за його адресою останнього.

Виходячи зі змісту письмових пояснень патентного повіреного Разіної О.Г., підпис якої був засвідчений нотаріусом Російської Федерації, вона не отримувала жодних офіційних документів стосовно відмови в правовій охороні на території України міжнародного товарного знаку за Сертифікатом реєстрації № 822543, а також жодних документів про протиставлення йому спірного знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 38725.

Відповідна публікація в офіційному бюлетені "Промислова власність" від 19.05.2005 року №15 не може вважатися належним повідомленням ВАТ "Пушкінський завод" про відмову в реєстрації оскільки бюлетень є спеціалізованим виданням з обмеженим тиражем та не розповсюджується на території Російської Федерації. Позивачі є юридичними особами Російської Федерації, які не здійснюють професійної діяльності в галузі інтелектуальної власності і не мають в своїх штатах патентних повірених, а тому офіційний бюлетень "Промислова власність" ніколи не отримували та не могли отримати, за реєстрацією об'єктів інтелектуальної власності в Україні не слідкують і обов'язку такого не мають.

Патентний повірений Російської Федерації Разіна О. Г., яка здійснювала усі дії щодо міжнародної реєстрації № 822543, не повідомляла позивачів про наявність спірного свідоцтва України № 38725, що підтверджується вищезазначеними письмовими поясненнями Разіної О. Г. Тому позивачі не мали можливості довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Жодних доказів про те, що позивачам про порушення їх прав було відомо з 19.05.2005 року -дати публікації про часткову відмову в реєстрації, як про це стверджує у своєму запереченні представник ОСОБА_1, представниками відповідачів не надано.

Представник позивачів стверджував, що про видачу свідоцтва України № 38725 позивачі довідалися тільки в травні 2011 року, коли на ринку України з'явилася продукція під знаком "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 на підставі ліцензійного договору про передачу прав на використання торговельної марки від 07.04.2011 року, який підтверджує цю обставину та за умовами якого ОСОБА_1 передав право на використання знаку "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 для позначення товарів іншій особі - виробнику щодо всіх товарів і послуг, зазначених у свідоцтві України № 38725, після чого у травні 2011 року продукція під відповідним знаком з'явилася на ринку України.

Жодних доказів того, що спірний знак для товарів і послуг свідоцтвом України № 38725 використовувався до травня 2011 року для позначення товарів і послуг в Україні і що про це мало би бути відомо позивачам, представниками відповідачів суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає наведені обставини поважними та такими, що заслуговують на увагу, та приходить до висновку, що підстави для застосування наслідків позовної давності відсутні, у зв'язку з чим порушене право позивача ВАТ "Пушкінський завод" підлягає захисту.

Крім того, у своєму Рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2004 року N15-рп/ 2004 зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України, зокрема частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається принцип верховенства права - панування права в суспільстві, яке не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, зазначивши, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, враховуючи усі доводи представника позивачів, якими останній достатнє обґрунтовано переконав, що є абсолютно очевидним, що використання відповідачем оскаржуваного знака "LUXOIL" за свідоцтвом України № 38725 не виключає можливість введення в оману споживачів щодо особи виробника, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача ВАТ "Пушкінський завод", що базується на загальних засадах справедливості, яким має відповідати судове рішення.

Пунктом 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року № 10, передбачено, що в процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково і такі відомості (зміни щодо правового статусу свідоцтва) в силу п. 1.3 вказаного положення Державна служба публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність", суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Державної служби внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання частково недійсним свідоцтва України № 38725.

Враховуючи, що Державна служба інтелектуальної власності України не володіла та не могла володіти всією інформацією, що була надана позивачами під час розгляду судової справи, суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267, 492-495, 499 ЦК України, Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Люксойл" до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 про визнання недійсним частково свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Позов Відкритого акціонерного товариства "Пушкінський завод" до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 про визнання недійсним частково свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати свідоцтво України № 38725 на знак для товарів і послуг недійсним частково для товарів 1 класу МКТП, а саме: антидетонатори до палива двигунів внутрішнього згорання; антистатики, крім побутових; антифризи; ацетон; вулканувальні препарати; прискорювачі вулканування; домішки хімічні до моторного палива; здистильована вода; каучук рідкий; клеї для шин; клеї на промислові потреби; корозивні препарати; нейтралізатори отрутних газів; хімікати для очищання олій; очищальні домішки до бензину; очищальні препарати; препарати, що сприяють ощадженню палива; підкислена вода для перенаснажування акумуляторів; протинакипники (препарати, що запобігають накипові); протипінні розчини для акумуляторів електричних; рідини для вилучання сульфатів з електричних акумуляторів; рідини до гідравлічних систем; рідини трансмісійні; непрозорники до скла; склобарвильні хімікати; спирт етиловий; трансмісійні рідини; речовини для лагодження шин;

та товарів 4 класу МКТП, а саме: бензин; бензол; газолін; газ; дизельне паливо; домішки нехімічні до моторного палива; жири тверді; зволожувальні олії; мазут; мастила для зброї; мастила для пасів; мастильний графіт; мастильні жири; мастильні матеріали; мастильні оливи; метилований денатурат; мінеральне паливо; моторне паливо; моторні оливи; нафта; нафтовий газ; оливи для двигунів; паливний газ; паливні олії; паливні суміші скарбюровані; паливо; паливо на основі спирту; рідини різально-охолоджувальні; технічні оливи.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності Україну внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України № 38725 на знак для товарів і послуг недійсним частково для товарів 1 класу МКТП, а саме: антидетонатори до палива двигунів внутрішнього згорання; антистатики, крім побутових; антифризи; ацетон; вулканувальні препарати; прискорювачі вулканування; домішки хімічні до моторного палива; здистильована вода; каучук рідкий; клеї для шин; клеї на промислові потреби; корозивні препарати; нейтралізатори отрутних газів; хімікати для очищання олій; очищальні домішки до бензину; очищальні препарати; препарати, що сприяють ощадженню палива; підкислена вода для перенаснажування акумуляторів; протинакипники (препарати, що запобігають накипові); протипінні розчини для акумуляторів електричних; рідини для вилучання сульфатів з електричних акумуляторів; рідини до гідравлічних систем; рідини трансмісійні; непрозорники до скла; склобарвильні хімікати; спирт етиловий; трансмісійні рідини; речовини для лагодження шин;

та товарів 4 класу МКТП, а саме: бензин; бензол; газолін; газ; дизельне паливо; домішки нехімічні до моторного палива; жири тверді; зволожувальні олії; мазут; мастила для зброї; мастила для пасів; мастильний графіт; мастильні жири; мастильні матеріали; мастильні оливи; метилований денатурат; мінеральне паливо; моторне паливо; моторні оливи; нафта; нафтовий газ; оливи для двигунів; паливний газ; паливні олії; паливні суміші скарбюровані; паливо; паливо на основі спирту; рідини різально-охолоджувальні; технічні оливи та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України "Промислова власність".

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Пушкінський завод" 53,65 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: