Постанова № 25602298, 07.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2012 року № 2а-6121/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до1. Київської регіональної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинною картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/03186 від 15.11.2011; визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці №100000006/2011/413335/2 від 15.11.2011 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом (метод №6); стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 201721,94 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Київської регіональної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подав заперечення проти позову та просив розглядати справу без його участі.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 25.07.2012 представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за згодою представників сторін, судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122, ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.06.2010 між ТОВ «Аскоп-Україна»та компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія) було укладено контракт №10/06-2010 NOR, відповідно до умов якого Marine Harvest Norway AS (Норвегія) здійснює поставку товару -замороженої або охолодженої риби виробництва Норвегії на користь ТОВ «Аскоп-Україна», яке приймає товар на умовах FCA Норвегія (Інкотермс 2000) та оплачує його вартість.

15.11.2011 на підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар - риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000 та подано до Київської регіональної митниці ВМД № 100190000/2011/133548 з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту. Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 15.11.2011 №100190000/2011/133548 та відповідні супровідні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10.06.2010 № 10/06-2010 NOR, укладений безпосередньо з виробником товару компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія); інвойс; прайс-лист виробника товару; лист виробника товару; цінові довідки; вантажно митна декларація країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю; транспортну довідку перевізника про вартість перевезення; заявка на перевезення; ветеринарне свідоцтво; сертифікат відповідності; сертифікат походження; податкові та видаткові накладні на попередні партії товару; попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в останнього після проведення митного оформлення товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ «Аскоп-Україна»митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі ВМД № 100190000/2011/133548 від 15.11.2011, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

15.11.2011 Київською регіональною митницею було прийнято рішення №100000006/2011/413335/2 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Аскоп-Україна», яким підвищено митну вартість риби охолодженої лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою з 4,58 долл. США до 8,47 долл. США за 1 кг.

У зв'язку з корегуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД від 15.11.2011 №100190000/2011/133548, для випуску товарів у вільний обіг, з метою уникнення простою транспортного засобу та враховуючи обмеженість терміну придатності товару, що швидко псується, 15.11.2011 позивачем оформлено ВМД №100190000/2011/133684, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 139788,88 долл. США або 1115836,78 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 15.11.2011 у розмірі 7,98 грн. 1 долл. США), в тому числі ПДВ у розмірі 223167,36 грн., внаслідок чого проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною у розмірі 8,47 долл. США за 1 кг. риби охолодженої лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000 виробництва Норвегії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 259 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною першою ст. 262 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Згідно з п. 2 ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

З матеріалів справи видно, що митна вартість товару була визначена позивачем у ВМД від 15.11.2011 № 100190000/2011/133548 виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 266 Митного кодексу України.

Відповідно до змісту п.п. 6, 7, 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 №1766, декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем було надано повний перелік документів, передбачений п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а також додаткові документи - ВМД країни відправлення (Норвегія), прайс-лист виробника товару, лист виробника товару, висновок експертної організації про вартісні характеристики товару, ветеринарне свідоцтво.

Відповідно до змісту п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

За змістом п.п. 13, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналіз вищенаведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Отже, рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, які регулюють такі відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.12.2011 за позовом ТОВ «Тар Альянс»до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішень про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Як видно з матеріалів справи, та не оспорюється сторонами, ні в процесі консультацій з декларантом, ні в рішенні про визначення митної вартості товару, жодних вимог щодо подання додаткових документів стосовно підтвердження митної вартості заявленого товару представники Київської регіональної митниці не висували, потребу в поданні таких документів не обґрунтовували.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавством не передбачено.

Таким чином, всупереч п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження від позивача не було витребувано додаткові документи, за наявності у Київської регіональної митниці сумнівів щодо рівня заявленої митної вартості для її підтвердження, про що свідчить відсутність відміток у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості від 15.11.2011 №100190000/2011/133548.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській регіональній митниці визначити митну вартість товару за першим методом -за ціною договору щодо товарів.

Судом не приймається посилання Київської регіональної митниці, як на підставу для визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом, на те, що, по-перше, в результаті аналізу поданих до розгляду додаткових документів щодо вартості доставки товару у митного органу виникли сумніви стосовно пропорційності розподілу транспортних витрат відповідно до заявленого маршруту Gardermoen (Норвегія) - кордон України (м/п «Ягодин») - м. Київ, по-друге, заявка перевізника передбачає суму оплати 4000 євро або 43349,16 грн., а довідка про транспортні витрати містить суму 30000 грн., інша розбивка не зазначена, а також без зазначення відстані до кордону України, що не дає змогу перевірити правильність її визначення, по-третє, копії експортних декларацій не містять відміток митних органів країн відправлення та країн транзиту, по-четверте, прайс-лист від виробника надано виключно на продукцію, оформлення якої здійснювалось, по-п'яте, висновки ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 08.11.11 №3199 та від 19.10.2011 №2977 видані ТОВ «Аскоп-Україна»містили цінову інформацію з посиланням на інші інвойси, ніж заявлені у ВМД, але ціна на вказаний товар формується щотижня на основі аукціонів, у зв'язку з чим, може коливатись, з огляду на наступне.

По-перше, ні дані обставини, ні обґрунтовані сумніви не вказані у відповідній графі декларації митної вартості наданої Київській регіональній митниці для оформлення позивачем, по-друге, подання митному органу для митного оформлення товару документів про його транспортування, прайс-листів виробника, експортних декларацій продавця, висновків експертних організацій в силу приписів п.п. 7, 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження не є обов'язковим, такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає обґрунтовані сумніви у митного органу, а у даному випадку декларантом з власної ініціативи були надані додаткові документи, які митний орган не вимагав, і дані документи додатково підтверджують правильність визначення митної вартості товару за ціною договору, по-третє, такі посилання митного органу не спростовують правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах, по-четверте, митний орган не навів причин, за яких надані декларантом основні документи не можуть бути підставою для визначення митної вартості товару за першим методом.

Судом також враховується, що імпорт товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії в Україну не може здійснюватися за ціною 8,47 долл. США за 1 кг., оскільки його роздрібна вартість на території України з урахуванням податку на додану вартість є меншою за таку ціну, у зв'язку з чим, пояснення представника митного органу щодо обставин коригування митної вартості товару до рівня 8,47 доларів США за 1 кг. не відповідають дійсності та не підтверджуються допустимими у справі доказами.

Судом також не приймається до уваги твердження Київської регіональної митниці, як на підставу для визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом (метод №6), про те, що при діапазоні пошуку у базі даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню, було з'ясовано, що за кодом УКТЗЕД 0302120000 було здійснено митне оформлення товару «Риба лосось охолоджений»за ціною 8,47 доларів США за 1 кг., оскільки згідно даних розміщених на офіційному веб-сайті Державної митної служби України (www.customs.gov.ua), середньорозрахункова вартість імпорту лосося атлантичного (УКТЗЕД 0302120000) в листопаді 2011 року складала 4,843 долл. США за 1 кг.

За таких умов, рішення Київської регіональної митниці від 15.11.2011 №100000006/2011/413335/2 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом є необґрунтованим та протиправним, а відтак, і картка відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.11.2011 №100190000/1/03186, як похідний документ від рішення про визначення митної вартості товарів, законність прийняття якої напряму залежить від правомірності рішення визначення митним органом вартості товару, що підлягає оформленню, є безпідставною та протиправною.

Водночас, відповідно до змісту п. 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за N 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пп. 5 п. 9 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

З матеріалів справи видно, що податок на додану вартість за ВМД від 15.11.2011 № 100190000/2011/133684 та переплата у зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 102554,35 грн. (різниця між сумою ПДВ 120613,01 грн., нарахованою на самостійно визначену декларантом вартість товару, та сумою ПДВ 223167,36 грн., нарахованою на митну вартість товару, відкориговану митним органом) сплачена, а кошти були перераховані до Державного бюджету за платіжним дорученням від 16.11.2011 №3617, що підтверджується копією службової записки заступника начальника відділу митних платежів.

За таких обставин, вказана сума надмірно сплаченого ПДВ підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Водночас, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого, на думку позивача, податку на додану вартість у розмірі 99167,59 грн. по ВМД від 15.11.2011 №100190000/2011/133673 не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, позивачем самостійно заявлено митну вартість товару по ціні 8,7 долл. США за 1 кг., по-друге, рішення про збільшення митної вартості товару Київською регіональною митницею не виносилось, а відтак, у суду відсутні належні правові підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України суми ПДВ у розмірі 99167,59 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення та картки.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним рішення Київської регіональної митниці від 15.11.2011 №100000006/2011/413335/2 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом; визнання протиправною картки відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.11.2011 №100190000/1/03186; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 102554,35 грн.

Крім того, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1089,92 грн. за рахунок Київської регіональної митниці, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого було допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, оф. 600, код ЄДРПОУ 30579869) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Київської регіональної митниці від 15.11.2011 №100000006/2011/413335/2 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою»виробництва Норвегії за резервним методом.

3. Визнати протиправною картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.11.2011 №100190000/1/03186.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 102554,35 грн.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1089,92 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської регіональної митниці (03680, м. Київ-680, бул. І.Лепсе, 8-А) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко