Постанова № 25601980, 08.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2012 року № 2а-9222/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 13.03.2012р.)

ОСОБА_3 (дов. від 13.03.2012р.)

від відповідача: Кагарлик Д.М.(дов. від 29.02.2012 №42)

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.08.2012 року в 11 год. 37 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оспорювані податкові повідомлення -рішення винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства, не відображають дійсних обставин справи, відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності Позивача з дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт від 03.03.2012 р. № 57/17-4-НОМЕР_1, у якому відображені наступні порушення:

- завищення валових витрат, чим порушено пп. «а»н. 19.1 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (до сплати ІІДФО -52199,99 грн.);

- заниження до сплати ПДВ, чим порушено пп. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. І. п. 7.З., пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 ЗУ «Про податок па додану вартість»від 03.04.1997 р. (до сплати ПДВ - 69500,00 грн.).

На підставі висновків про порушення Позивачем приписів законодавства, викладених у Акті перевірки, Відповідачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення від 19 березня 2012 року: №0000191704 про сплату Позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 52 199,99 гривень; №0000181704 про сплату Позивачем податкових зобов'язань з податку па додану вартість на суму 87 062,50 гривень (69 650,00 гривень сума основного платежу, 17 412,50 гривень сума штрафних санкцій).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач не погодившись із визначенням податкових зобов'язань, оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача, податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року № 0000191704, №0000181704 залишені без змін (рішення ДПС у місті Києві про результати розгляду скарги № 12-314 від 25.05.2012 р. та рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 0-2315 від 27.06.2012 p.).

Аналізуючи докази, надані представниками сторін в ході судового розгляду в їх сукупності, Суд прийшов до висновку про те, що висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду про наступне.

Так, згідно Акту перевіркою встановлено до складу валових витрат приватним підприємцем віднесено придбаний товар (кава, чіпси, вафлі, шоколад, драже, горішки та інше) згідно наданих до перевірки видаткових накладних на суму на суму 348000,00 грн. (без ПДВ) у жовтні 2010 року від ТОВ Торгмонтажрєсурс»(3 7026705). З даним підприємством СПД- ф/о ОСОБА_1 укладено договори поставки продукції, а саме: - договір № 83 від 25.09.2009р. з ТОВ «Торгмонтажрєсурс»(37026705). У зв'язку з наявністю по вищезазначеному контрагенту акту нікчемних правочинів (п. 3.1.5 даного Акту придбаний товар у даних підприємствах не приймається до складу валових витрат. Разом з цим, відповідно до п. 5.1 cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Порушено пп. «а», п.19.1 cm. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України прибутковий податок з громадян»встановлений оподатковуваний дохід та згідно до cт. 14 Декрету проведено перерахунок податку з доходів фізичних осіб.

Проте такий висновок Відповідача в акті перевірки не відповідає дійсності, виходячи з такого.

Позивач в перевіряє мий період по відношенню до ТОВ «Торгмонтажрєсурс»була Покупцем на підставі укладеного 25 вересня 2009 року Договору поставки продукції № 83.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим Договором, Товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаних в специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В ході розгляду справи встановлено, що в період з 01 по 26 жовтня 2010 року ТОВ «Торгмонтажресурс»на виконання умов Договору від 25 вересня 2009 року поставив на користь Позивача товар на загальну суму 417 600,00 гривень, що підтверджується відповідною первинною бухгалтерською документацією, належним засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Так на підтвердження виконання Договору ТОВ «Торгмонтажресурс»виписало Позивачу наступні видаткові накладні:

№ 0110/14 від 01.10.2010 р. на суму 26 977,86 гривень; № 0510/9 від 054 0.2010 р. на суму 25 296,41 гривень; №0610/11 від 06.10.2010 р. на суму 16 152,34 гривень; № 0710/2 від 074 0.2010 р. на суму 18 410,40 гривень; № 0810/5 від 084 0.2010 р. на суму 27 688,87 гривень; № 1 110/9 від 11.10.2010 р. на суму 28 491,77 гривень; № 1210/3 від 12.10.2010 р. на суму 29 250,72 гривень; № 1410/8 від 14.10.2010 р. на суму 32 257,44 гривень; № 1510/8 від 15.10.2010 р. на суму 23 865,96 гривень; № 1810/9 від 18.10.2010 р. на суму 28 428,41 гривень; №1910/4 від 19.10.2010 р. на суму 32 682,17 гривень; №2110/7 від 21.10.2010 р. на суму 31 191,12 гривень; № 2610/6 від 26.10.2010 р. на суму 37 688,65 гривень; №-2.74.0/2 від 27.10.20Ю.р. на суму 27 053,32 гривень та податкові накладні: №011013 від 01.10.2010р. на суму 26 977, 86 грн.; № 041014 від 04.10.2010р. № на суму 32 164, 56 грн.; №015008 від 05.10.2010р. на суму 25 296, 41 грн.; №061011 від 06.10.2010р. на суму 16 152, 34 грн.; №071001 від 07.10.2010р. на суму 18 410, 40 грн.; №081005 від 08.10.2010р. на суму 27 688, 87 грн.; №111008 від 11.10. 2010р. на суму 28 491, 77 грн.; № 121003 від 12.10.2010р. на суму 29 250,72 грн.; 141007 від 14.10.2010р. на суму 32 257, 44 грн.; №151003 від 15.10.2010р. на суму 23 865, 96 грн.; №181002 від 18.10.2010р. на суму 28 428, 41 грн.; №191002 від 19.10.2010р. на суму 32 682, 17 грн.; №211006 від 21.10.2010р. на суму 31 191, 12 грн.; №251001 від 25.10.2010р. на суму 64 741, 97 грн.

Здійснення оплати Позивачем поставленого Товару в рамках договору з контрагентом ТОВ «Торгмонгажресурс» підтверджується наступним чином:

- платіжне доручення №2352 від 13 жовтня 2010 року на суму 115 000,00 гривень;

- платіжне доручення №2395 від 15 жовтня 2010 року на суму 125 000.00 гривень;

- платіжне доручення №2423 від 19 жовтня 2010 року на суму 93 000.00 гривень;

- платіжне доручення №2466 від 25 жовтня 2010 року на суму 84 600,00 гривень, а всього 417 600,00 гривень.

Як випливає з положень ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що усі необхідні первинні документи, що є обов'язковими для підтвердження реальності взаєморозрахунків між Позивачем та ТОВ «Торгмонтажсервіс»наявні, надавалися Відповідачу під час проведення відповідної перевірки, проте при оформлені Акту перевірки не були враховані.

Таким чином, Суд прийшов до висновку про те, що Позивач мав повне право включити до складу своїх валових витрат суму платежів, сплачену на користь ТОВ «Торгмонтажсервіс»під час виконання договору поставки продукції № 101 від 26 вересня 2009 року.

Щодо доводів Відповідача про невикористання отриманих товарів в господарській діяльності Позивача, вони спростовані матеріалами справи та імперативними нормами чинного податкового законодавства.

Окрім того, підставою для визнання договорів Позивача нікчемними є Акт перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 06.06.2011р. №31366/2307/37026705, який складений за наслідками проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки контрагента Позивача - ТОВ «Торгмонтажсервіс».

Так, оскільки Актом перевірки №31366/2307/37026705 встановлено факт відсутності ТОВ «Торгмонтажсервіс»за місцезнаходженням, встановлено відсутність у ТОВ «Торгмонтажсервіс»адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, Відповідач прийшов до висновку про те, що укладений договір купівлі -продажу Позивача з ТОВ «Торгмонтажсервіс»є нікчемними.

Проте, Суд прийшов до висновку про те, що такі доводи суб'єкта владних повноважень не носять правого підгрунття та є помилковим трактуванням Відповідачем норм чинного законодавства України.

Відповідно до 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня них ціп, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Одночасно суд приймає до уваги, правову позицію щодо спірних правовідносин, викладену в Листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Так, згідно змісту даного листа, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції належить з'ясувати,зокрема такі обставини: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших виплат і господарською діяльністю платника податків.

Щодо руху товарів, за наслідками розгляду справи Судом встановлено наступне.

Позивач є власником декількох Мафів, що спеціалізуються на роздрібну продажу напоїв та харчових товарів. За умовами договору, що був укладений з ТОВ «Торгмонтажсервіс»Позивачем придбано саме той товар, що саме і реалізовується Позивачем у своїй торгівельній мережі.

Первинною документацією, що підтверджує рух товарів є відповідні податкові та видаткові накладні.

Щодо установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, то він відображається у Звітах про використання РРО та КОРО.

Так, в поданих Звітах відображено обсяги продажу товарів по кожному окремому РРО, тобто по кожній окремій Мафі та розмір нарахованого ПДВ. Оскільки продаж даних товарів здійснювався у роздріб фізичним особам, що були кінцевими споживачами, то відповідно до закону у даному випадку договори купівлі -продажу укладалися в усній формі, а податкові та видаткові накладні не складалися, а лише роздруковувалися фіскальні чеки.

Враховуючи вищевикладене, висновок Відповідача про нікчемність Договору поставки продукції №101 від 26.09.2009р. укладеного між Позивачем та ТОВ «Торгмонтажсервіс»є хибним, а податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДПС від 19 березня 2012 року №000191704.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДПС від 19 березня 2012 року №0000181704.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1392 грн. 62 коп. на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур