Постанова № 25601916, 09.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

09 серпня 2012 року № 2а-5820/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової службипро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 № 0000491710/03449901

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 № 0000491710/03449901.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.11 року, про що складено акт від 19.03.2012 № 79/22-20/03449901 (далі -Акт перевірки)

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року № 0000491710/03449901.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, як вбачається судом з матеріалів справи, пояснень представників сторін, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вміщує в собі порушення в частині взаємовідносин позивача з СГД ОСОБА_4, ОСОБА_5 (питання відсутності у відповідному свідоцтві платника єдиного податку належного виду діяльності), а також питання отримання доходу працівниками підприємства у натуральній формі -у вигляді пального, і не утримання податковим агентом відповідного податку з цього доходу, оскільки по видатковим чекам платіжних терміналів паливо відпускалося у вихідні дні, хоча працівники позивача в останні (тобто ці вихідні дні) згідно табелів обліку робочого часу не працювали (стор.37 Акту перевірки).

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження обґрунтування своїх доводів, викликано та заслухано свідків.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів останньої.

Суд не може погодитися з обставинами відсутності та ненадання до перевірки свідоцтва про сплату єдиного податку за 2010 рік відносно ОСОБА_5. з огляду на наступне.

У відповідності до положень п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010; далі - ПКУ) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.4. ст.84 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6. ст. 85 ПКУ).

Аналізуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що належним доказом підтвердження обставин ненадання (внаслідок відсутності документів у платника податку) податковій службі при перевірці документів відносно ОСОБА_5. є витребування податковим інспектором копій відповідного свідоцтва платника єдиного податку та інших документів, а за фактом ненадання таких копій -складання відповідного акту, передбаченого вказаними вище нормами ПКУ. Зазначене (відповідний акт ненадання документів) буде виключним і належним доказом відсутності документів. Разом з тим, позивачем надано суду документи відносно ОСОБА_5.: копію свідоцтва про державну реєстрацію СПД фізичної особи, свідоцтво про сплату єдиного податку за 2008, 2009, 2010, 2011 роки.

Наявність цих документів під час перевірки і надання податковому інспектору також підтверджуються свідченнями головного бухгалтера ОСОБА_3, яка повідомила суд про надання всіх документів під час перевірки, в тому числі відносно ОСОБА_5.

Свідок (відповідний інспектор) з боку податкової служби повідомлявся належним чином, проте явку свою до суду не забезпечив.

З огляду на наявність відповідних документів відносно СПД фізичної особи ОСОБА_5. (свідоцтво про сплату єдиного податку, свідоцтво про державну реєстрацію СПД фізичної особи)., зауваження суду на відсутність належних і допустимих доказів (згідно положень ПКУ) щодо тверджень податкової служби у Акті перевірки про відсутність перших, пояснення свідка, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх задоволення.

Що стосується нарахувань відносно СПД ОСОБА_4, то суд не може погодитися з доводами неможливості поширення режиму свідоцтва платника єдиного податку на операцію продажу запасних частин для автомобіля, оскільки свідоцтво містить вид діяльності «роздрібна торгівля продуктами харчування», з огляду на наступне.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Встановлений чинним законодавством порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування не передбачає обов'язок суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Законодавством України (зокрема, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України") встановлені певні обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності, тоді як додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 N 599.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, з зазначеного вище можна дійти висновку, що суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Водночас статтею 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Порушення ж умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Отже, оскільки податковою службою не встановлено в Акті перевірки обставин порушення ОСОБА_4 вимог Указу, зокрема в перевищені доходів у 500 тисяч, або реалізацію товарів на які законодавчо встановлені обмеження поширення спрощеної системи оподаткування, що унеможливлювало б поширення на останнього спрощеної системи оподаткування, то висновки податкової служби не є обґрунтованим. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на відсутність прямого законодавчого обмеження здійснення господарської діяльності з застосуванням спрощеної системи виключно відносно тих видів діяльності, які зазначені у відповідному свідоцтві платника єдиного податку. Вказана позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України зокрема в Ухвалі у справі номер К-32266/09 від 17.11.2011р.)

А тому, оскільки ОСОБА_4 перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку), а торгівля запасними частинами для автомобілів не віднесена законами України до тих видів господарської діяльності на які не поширюється спрощена система оподаткування (відносно платників єдиного податку), то позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання отримання доходів фізичними особами працівниками позивача за наслідком отримання матеріальних цінностей у вигляді бензину і неотримання податковим агентом податку, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Державна податкова адміністрація України наказом № 984 від 22.12.2010 затвердила "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Порядок). Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (абз.2. п.3 розділу І Порядку).

У відповідності до положень п.6 розділу І Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В Акті перевірки викладено обставини і зміст порушення відносно безоплатного отримання пального (стор.37). Зміст опису порушення полягає у зазначенні інспектором обставин видачі палива працівникам підприємства під час обліку відпочинку (у вихідні дні) таких працівників. До перевірки не надано наказ про закріплення за працівниками смарт-карток. Вказані обставини призвели до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи зазначене у сукупності, а також питання достовірності і належності доказів, викладених вище відносно ОСОБА_5., суд вважає необхідним зазначити наступне.

По-перше, податковою службою не оформлено жодних актів, які б свідчили про ненадання або відмову у наданні копій документів, відносно обставин встановленого порушення.

На противагу вказаному позивачем надано суду договір № 1903 від 20.03.2010 року на постачання нафтопродуктів позивачу, правила використання та зберігання смарт-карт, які є додатком до вказаного договору, акти прийому передачі смарт-карт. Додатково до цього надано суду наказ від 01.03.10 року № 12-в та від 01.09.10 № 21-в про надання права користування смарт-картами (директору, першому заступнику директора, головному інженеру та водію), розпорядження № 1/09.051 до наказу № 12-в від 01.03.10 та № 1/12.051 до наказу № 21-в від 01.09.10 про заправку автомобіля у вихідний день, якщо виїзд автомобіля буде здійснюватись у перший робочий день тижня.

По-друге, в Акті перевірки не вказано відносно яких фізичних осіб не утримано податку (не виконано функції податкового агенту), які працівники і в які дати та на підставі яких табелів (за який період, дати) отримували пальне та були вихідні (не працювали).

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим на вимогу суду позивачем надано, в тому числі і вибірково, за перевіряємий період документи, а саме: посвідчення на відрядження посадових осіб позивача, які мають доступ до смарт-карток, договори підряду (з яких вбачається виконання робіт позивачем в тому числі і за межами міста Києва), додатки до колективної трудової угоди (з якої вбачається вахтовий метод роботи працівників), накази від 01.02.2008 року № 8-п, від 09.02.2009 № 12-п, від 05.02.10 № 10-п, від 26.05.11 № 16-п про дозвіл виїзду у вихідні дні посадовим особам підприємства, договори підряду (№ 83 від 11 червня 2009, № 23-СП від 23 вересня 2009 року, № 42 від 02 листопада 2009 року, № 6/10 від 6 жовтня 2010 року та інш. ) та субпідряду (№ Б0240/8 від 3 червня 09 року; подорожні листи до службового автомобілю).

З вказаного судом вбачається, що оскільки роботи працівники підприємства виконують вахтовим методом, а місця виконання робіт розташовані по Україні, то використання службового транспорту є таким, що спрямоване для виробничих потреб позивача.

З відряджень службових осіб та подорожніх листів судом вбачається, що останні мають тривалість, яка перевищує сім календарних днів, та маршрути по різних містах України. Тобто становлять календарний тиждень і більше. Вказане зумовлює випадки можливих заправлень службових автомобілів і у вихідні дні, оскільки вказані дні припадають на періоди службових відряджень. Зазначені обставини використання пального оформлені наказами та розпорядженнями по підприємству. Поряд з цим, зазначені вище накази по підприємству передбачають можливість заправлення службових автомобілів і у вихідні дні. Проте, оскільки в Акті перевірки, в порушення вимог Порядку не зафіксовано як конкретні вихідні дні згідно відповідних табелів обліку робочого часу, так і не визначено прізвища фізичних осіб працівників, які отримали пальне у вихідні дні в які останні відпочивали (не обліковувались за відповідними табелями), то вказані доводи податкової служби дають підстави суду останні вважати безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними належними і допустимими доказами (в тому числі копіями документів первинного фінансового, бухгалтерського обліку), які в силу положень статті 85 ПКУ у податковій службі повинні бути сформовані та підтверджувати розрахунок як податкових зобов'язань, так і штрафних санкцій зазначених у оскаржуваному рішенні суб'єкта владних повноважень. За таких умов позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року № 0000491710/03449901 Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Судові витрати в сумі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 42 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»(03148, м.Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 03449901) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (03115, м.Київ, вул. Верховинна, 9).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк