Постанова № 25601614, 26.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року 15:37 № 2а-8511/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»до Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Дяків Г.М.

від відповідача: Корнієнко В.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.07.2012 року о 15 год. 37 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2012 р. №0000054120 та від 10.04.2012 р. №0003404120.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийнято без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступницею якої є Окружна державна податкова служба -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, було проведено камеральну перевірку податкової звітності Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»з податку на прибуток за період ІІ -ІІІ квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2011 р. за № 1167/41-20/00135390 (надалі по тексту Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що товариством порушено п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ -ІІІ квартал 2011 року на 14 383 396 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Актом перевірки, Позивачем було подано заперечення до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, за результатом розгляду яких Відповідачем було надано відповідь на заперечення від 06.01.2012 №446/10/41-255, якою висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000054120 від 12.01.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14 383 396 грн. за основним платежем та 3 595 849 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, Позивачем подано первинну скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатом розгляду скарги Державна податкова служба у м. Києві прийнято рішення від 26.03.2012 р. № 1596/10/12-114, яким скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 12.01.2012 р. № 0000054120 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 595 849 грн.

Відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0003404120 від 10.04.2012 р. за формою «Р», яким Позивачу визначено грошове зобов'язання у розмірі 14 383 396 грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись із рішенням ДПС у м. Києві та прийнятим податковим повідомленням-рішенням Відповідачем, Позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України. За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 08.06.2012 р. № 9627/6/10-2115, відповідно до якого залишено «без змін податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000054120 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 р. №0003404120)».

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, податкова декларація з податку на прибуток підприємств Позивача за ІІ -ІІІ квартали 2011 року, складена за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 р. № 114, декларація отримана Відповідачем 09.11.2011 р. за вхідним номером 9010954634.

Відповідно до даних рядків 08 «об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню»та 12 «податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню»декларації Позивач за підсумками ІІ -ІІІ кварталів 2011 року від діяльності, що підлягає патентуванню, прибуток не отримав, а задекларував від'ємний показник об'єкта оподаткування від патентованої діяльності, тобто збиток.

За таких обставин у Позивача за підсумками ІІ -ІІІ кварталів 2011 року обов'язок із сплати податку від діяльності, що підлягає патентуванню, не виник, як наслідок -не виникло у Позивача і право зменшити на вартість придбаних ним патентів податок, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню.

Стаття 152 Податкового кодексу України, на порушення якої вказує Відповідач, покликана визначити порядок обчислення податку на прибуток. У той же час, зазначена стаття не містить спеціальних правил, які повинні застосовуватись платниками податку, що здійснюють поряд з непатентованою діяльністю також діяльність, що підлягає патентуванню, у випадках, якщо результатом здійснення ними патентованої діяльності є збиток.

Відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно із ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Не містять і зазначені норми спеціальних правил визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманого тими платниками податку, які поряд з непатентованою діяльністю здійснюють і діяльність, що підлягає патентуванню, у випадках отримання ними збитків від патентованої діяльності.

Таким чином, Позивач при визначенні суми податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету за підсумками ІІ -ІІІ кварталів 2011 року, повинен був керуватись зазначеними вище положеннями ст. ст. 134 та 149.

Відповідач не вказує на те, що при розрахунку податку, що підлягав сплаті до бюджету за підсумками ІІ -ІІІ кварталів 2011 року, Позивач припустився порушення зазначених положень.

У той же час, як вбачається із змісту Акта перевірки та наданих Відповідачем пояснень нормативне обґрунтування зафіксованого в Акті перевірки порушення зводиться до порушення Позивачем положень Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток»від 28.02.2011 р. № 114 (надалі по тексту Наказ № 114).

Відповідно до Наказу № 114 податок на прибуток за звітний період -показник рядка «14»декларації, розраховується за формулою -«рядок 11 + рядок 12 - рядок 13». Рядок «11»-показник «податку на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню»; рядок «12»- «податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів»; рядок «13»- «зменшення нарахованої суми податку».

При розрахунку показника рядка «11»- «податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню»Наказ № 114 використовує наступну формулу - «рядок 07 -рядок 08 -рядок 09 (при позитивному значенні) х рядок 10/100».

При цьому при заповненні показника рядка «08»декларації -«об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню», платник податку відповідно до вимог Наказу № 114 зобов'язаний вказувати як позитивний із знаком «+», так і негативний із знаком «-»результат розрахунку об'єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню.

У той же час, як зазначалось судом вище, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України не встановлює для тих платників податку на прибуток, які за результатом здійснення ними патентованої діяльності отримують збиток, додаткових обов'язків при обчисленні податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Закріплена ж у рядку «11», з урахуванням змісту інших, зазначених вище рядків декларації, формула покладає на платника податку додаткові обов'язки та по суті, з огляду на відображену в Акті перевірки позицію Відповідача, може бути розцінена як така, що спрямована на додаткове виключення з об'єкта оподаткування частини доходів та витрат, що не передбачено положеннями Податкового кодексу України.

З огляду на те, що норми Податкового кодексу України не містять вказівки на подібні формули обчислення податку на прибуток, як і не місять чітких та однозначних норм, які б встановлювали для платників податку на прибуток, що здійснюють патентовану діяльність, обов'язок виключати з складових об'єкта оподаткування податком на прибуток, показники патентованої діяльності, а саме ті з них, які формують збитковий результат такої діяльності, положення Наказу № 114 припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податку на прибуток.

Крім того, суд звертає увагу на наступне, що у відповідності до п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України, у редакції яка діяли в періоді виникнення спірних правовідносин, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган державної податкової служби повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Наказ № 114, яким було затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства, було оприлюднено 11.04.2012 року. Таким чином, затверджена Наказом № 114 форма податкової декларації підлягала застосуванню при декларуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств уже за підсумками ІІ кварталу 2012 року.

При цьому центральний орган державної податкової служби не приймав та не оприлюднював жодних роз'яснень з питань застосування нової форми декларації, як і не приймав нормативних документів, якими б встановлювався порядок застосування платниками податків такої форми декларації.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своїм змістом податкова декларація з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена Наказом № 114, відрізняється від податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»та яка застосовувалась платника податку на прибуток до набрання чинності Наказом № 114 та в умовах дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений факт відповідно до ч. 3 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України зобов'язував центральний орган державної податкової служби вжити заходів, пов'язаних із застосуванням таких змін, що однак, на переконання суду, зроблено не було.

У матеріалах справи міститься податкова декларація з податку на прибуток підприємств Позивача за ІІ квартал 2011 року, отримана Відповідачем 09.08.2011 року за вхідним номером 9006467884 (надалі по тексту -декларація за ІІ квартал 2011 року). Зазначена декларація складена Позивачем за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114. У рядку «07»-«об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»декларації за ІІ квартал 2011 року Позивачем було задекларовано показник 480 783 866 грн. У рядку «08»-«Об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає оподаткуванню»декларації Позивач задекларував показник «-»61 768 559 грн. (від'ємний показник, збиток). За результатом розрахунку показника рядка «11»декларації -«податку на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню», що відповідно до форми декларації з податку на прибуток, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114, повинен розраховуватись за формулою -«рядок 07 -рядок 08 -рядок 09 (при позитивному значенні) х рядок 10/100», Позивач вказав показник -110 580 289 грн. Таким чином, декларація за ІІ квартал 2011 року була заповнена Позивачем з використанням аналогічного підходу, що застосовувався при заповненні податкової декларації з податку на прибуток Позивача за ІІ -ІІІ квартали 2011 року.

Доказів наявності заперечень у Відповідача щодо заповнення показників декларації за ІІ квартал 2011 року суду не надано.

Зазначене, на думку суду, підтверджує, що положення Наказу № 114 припускають не лише неоднозначне тлумачення прав та обов'язків платників податку на прибуток у співвідношенні із положеннями Податкового кодексу України. Практика застосування зазначеного наказу Відповідачем підтверджує, що і норми самого наказу тлумачаться та застосовуються Відповідачем по-різному.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Також відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин суд вважає неправомірним висновок Відповідача про допущене Позивачем порушення п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, що привело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 14 383 396 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. №0000054120 та від 10.04.2012 р. №0003404120 -скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. №0000054120 та від 10.04.2012 р. №0003404120.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук