Постанова № 25601250, 31.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 липня 2012 р. № 2-а- 4777/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - не прибув, третя особа 1 - ОСОБА_2, третя особа 2, 3 - не прибули, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення у справах громадян, імміграції і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, третя особа 1 - ОСОБА_2, третя особа 2- ЖЕК № 25 Київського району м. Харкова, третя особа 3 - Київський РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання недійсною реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділення у справах громад, імміграції і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМС України в Харківській області, у якому, з урахуванням поданих уточнень просить визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_2 у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, а також зобов'язати анулювати вказану реєстрацію. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, здійснив реєстрацію ОСОБА_2 без отримання згоди позивача як співвласника житла, чим порушив право позивача на володіння та користування своєю власністю.

Відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Третя особа 1 в письмових поясненнях по справі просила суд відмовити в задоволені адміністративного позову з підстав необґрунтованості та не доведеності.

Представник третьої особи 2 в усних поясненнях, наданих в процесі розгляду справи, підтримав правову позицію відповідача по справі.

У судовому засіданні 31.07.2012 року позивач та третя особа 1 підтримали свою правову позицію по справі.

Представники відповідача та третьої особи 2, 3, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Враховуючи вищенаведені обставини, зважаючи на те, що вказаними учасниками судового процесу були надані пояснення по суті спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі вказаних учасників судового процесу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником частини квартири АДРЕСА_1, а саме: ј частини (згідно рішення Апеляційного суду Харківської області /22-ц-4024/07/16.08.07р.), 1/12 частини (свідоцтва про право на спадщину/№ 1-275/17.02.09р./8-ХДНК) та 4/12 частини (договір купівлі -продажу/676/01.06.2010р./Іванова, приватний нотаріус ХМНО).

Власником іншої частини цієї квартири є: ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає в ній, а саме: ј частини (рішення Апеляційного суду Харківської області /22-ц-4024/07/16.08.07р.; б/н/03.12.07р./Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верхового суду України); 1/12 частини (свідоцтво про право на спадщину/№ 1-279/17.02.09р./8 ХДНК).

20.05.2010 року ОСОБА_2 на підставі особистої заяви від 18.05.2010 року була зареєстрована в АДРЕСА_1, частка якої, як вже встановлено судом, належить на праві власності її матері ОСОБА_3.

Позивач вважає дії відповідача щодо реєстрації ОСОБА_2 неправомірними та такими, що порушують його права, а тому звернувся до суду з заявленими позовними вимогами.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні та порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Статтею 2 цього Закону визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За нормами статті 3 згаданого Закону, реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Норми статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначають, що для здійснення реєстрації особа має подати:

письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;

паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

два примірники талона зняття з реєстрації.

При цьому, нормами статті 6 законодавцем чітко врегульовано, що вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів забороняється.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, можна дійти висновку, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»№985 від 27 липня 2004 року затверджені зразки документів, зокрема, зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.

Так, зазначеною постановою передбачено, що на зворотному боці заяви має бути зазначено, як підстава для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Позивач у судовому засіданні наполягав, що своєї згоди, як власника частини квартири, а отже як співвласника квартири АДРЕСА_1 на реєстрацію ОСОБА_2 за цією адресою він не надавав, а тому дії відповідача є протиправними і здійснена відповідачем реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за вищевказаною адресою має бути анульована.

Проте, таку думку позивача суд вважає помилковою з огляду на наступне.

По-перше, частиною квартири АДРЕСА_1 володіє ОСОБА_3, яка надала згоду на реєстрацію місця проживання заявниці. Тому твердження позивача, що реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 порушується право позивача на користування та володіння своєю власністю є безпідставним.

До того ж, реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння нерухомістю інших осіб, право на яке документально підтверджується в установленому законом порядку.

По-друге, як вже було вище зазначено, статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначений чіткий перелік документів, який має подати особа для реєстрації свого місця проживання, і більше того, норми статті 6 Закону містять пряме застереження щодо заборони вимагання інших документів.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»№ 985 від 27 липня 2004 року.

Відповідач, здійснюючи реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, діяв у відповідності з вимогами, встановленими нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», при цьому, брав до уваги ще й інші документи, які були надані заявником, а тому підстав для визнання дій відповідача неправомірними та анулювання реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, суд не знаходить.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення у справах громадян, імміграції і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, третя особа 1 - ОСОБА_2, третя особа 2- ЖЕК № 25 Київського району м. Харкова, третя особа 3 - Київський РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання недійсною реєстрації - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст виготовлено 06.08.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.