Постанова № 25601166, 09.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2012 р. № 2-а- 8182/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача по оформленню результатів документальної невиїзної перевірки позивача у акті № 559-15-109/36372997 від 24.02.2012 р. "Про проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року";

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2012 року № 0001331510, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Кубар А.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Дуброва К.П. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 р., за результатами якої 24.02.2012 р. було складено акт перевірки № 559-15-109/36372997, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства України а саме:

- порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період лютий 2011 року;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 12850 грн.;

- ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджет за результатами роботи підприємства за лютий 2011 року на загальну суму 12850 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 року № 0001331510 на загальну суму 12851,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, згідно мотивувальної частини вказаного акту перевірки позивач в ході ведення власної фінансово-господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ "Промспец Консалтинг".

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м Харкова , на акт якої маються посилання відповідача, було встановлено, що у ТОВ "Промспец Консалтинг" відсутні достатні трудові ресурси, складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. Також встановлено недодержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, відповідач зазначає, що перевіркою було встановлено відсутність поставки товарів ТОВ "Промспец Консалтинг" платникам податків, в даному випадку підприємству ТОВ "ПСЕ" за лютий 2011 року на суму 77100,00 грн., в тому числі ПДВ 12850,00 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже відповідач зазначає, що зазначені обставини свідчать про наявність у сторін договору під час його укладання мети суперечної інтересам держави та суспільства. Таким чином укладений правочин відповідачем визнано нікчемним.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" був укладений договір № 95 від 23.02.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (колесо кранове привідне та холосте) на умовах вказаного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість та ціна на постачаєму продукцію відображається в додатках (специфікаціях), які складають його невід'ємну частину, у зв'язку з чим сторони підписали специфікацію № 1 (додаток до договору) від 23.02.2011 р.

Позивач оплатив вартість продукції, а постачальник виписав податкову накладну від 25.02.2011 р. за № 594, після чого позивач отримав обумовлену специфікацією продукцію згідно видаткової накладної від 11.03.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначену продукцію перевозив директор ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" ОСОБА_1. на власному автомобілі Нyndai Ассеnt (держ. номер НОМЕР_2), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.03.2011 р., в подальшому вказана продукція була використана для виготовлення крана мостового електричного однобалочного підвісного та реалізовано ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", згідно договору № 80 поставки та виконання робіт від 21 січня 2011 р. і калькуляції № 82 вартості виготовлення продукції від 16.05.2011 р.

Також суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПС України, ТОВ "Промспец Консалтинг" та позивач на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ та мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, нн підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас, згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного -5 періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також зазначу, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог чинного законодавства щодо форми первинних документів, які відображають господарські операції позивача з контрагентами.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності так і в подальшому.

Також суд звертає увагу, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для застосування в даному випадку до позивача грошових зобов'язань у вигляді збільшення податку на додану вартість.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу О сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Юридична особа, яка є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ "Промспец Консалтинг" є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг", визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Також, суд зазначає, що згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 р. у справі № 2а - 8226/11/2070 скасовано наказ від 24.03.11 за № 289 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг", виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.11р. по 31.03.11р. на підставі якої був складений акт перевірки від 01.06.11 за № 1253/15-05-14/37091549.

Окрім того, дійсність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ "Промспец Консалтинг". підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2012 року у справі № 5023/432/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то на думку суду вони не доведені в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ, оскільки в даному випадку позивачем не оскаржуються загалом дії відповідача при реалізації свого права на проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають частковому відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 128,51 грн. за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.03.2012 року № 0001331510, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 128,51 грн.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено року 09.08.12 р.

Суддя Самойлова В.В.