Постанова № 25600608, 19.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2012 р. Справа № 2а-2235/12/1470

м. Миколаїв

10:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенкової Л.В.,

представника позивача: Гайчевої Н.В.,

представника відповідача: Дудара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Виноградівський», вул. Миру, 14, с. Виноградівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56175

доБаштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби , вул. М.Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100 провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 19.12.2011 № 0000392301 та від 20.03.2011 № 0000092301; визнання протиправним та скасування рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 20.12.2011 № 8, В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Виноградівський»(надалі -Товариство або позивач) звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011 № 0000392301, податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000092301, рішення від 20.12.2011 № 8 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, що були прийняті Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -МДПІ або відповідач).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені у позовній заяві (т. 1, ар. с. 5-9). Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність прийнятих рішень (т. 1, ар. с. 110-114).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 19.06.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Згідно з пунктом 1.1 Статуту (т. 1, ар. с. 12) позивач був заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 18.03.1997 № 219 шляхом перетворення державного підприємства радгосп «Виноградівський»у відкрите акціонерне товариство. Як вказано у пункті 2.2 Статуту (т. 1, ар. с. 13), предметом діяльності Товариства є виробнича діяльність, пов'язана з виробництвом, заготівлею, переробкою та реалізацією посадкового матеріалу плодово-ягідних і лісо-квітково-декоративних культур, плодово-ягідної, тваринницької і іншої сільськогосподарської і промислової продукції. Товариство було зареєстровано 16.09.1997 (т. 1, ар. с. 15). Як зазначено у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 24.10.2007 (т. 1, ар. с. 16), основними видами діяльності Товариства за КВЕД є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (01.13.0); вирощування зернових та технічних культур (01.11.0).

Пунктом 81.1 статті81Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон про ПДВ) передбачалось, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування, суть якого полягає в тому, що сума податку на додану вартість (надалі -ПДВ), нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей (пункт 81.2 статті 81). Згідно з пунктом 81.6 статті 81 Закону про ПДВ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Пунктом 11.29 статті 11 Закону про ПДВ передбачалось, що до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 Закону про ПДВ в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Пунктом 81.11 статті 81 Закону про ПДВ визначено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Аналогічні норми містяться у статті 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пояснень представника позивача (т. 1, ар. с. 47-48), з 1997 по 2009 роки Товариство перебувало на спеціальному режимі оподаткування ПДВ на підставі свідоцтва № 20146107 серія НВ № 197080 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1, ар. с. 91). З 09.02.2009 почало діяти видане ДПІ у Баштанському районі свідоцтво № 100193782 серія НБ № 071225 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства (Товариства) як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. У свідоцтві вказані види діяльності за КВЕД -01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур і 01.13.0 -вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (т. 1, ар. с. 18).

В період з 01.09.2008 по 30.09.2011 позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з витягом з реєстру державного земельного кадастру Баштанського району Миколаївської області станом на 01.01.2011 (вих. № 305/06-32 від 28.01.2011, т. 1, ар. с. 143) та довідкою Відділу Держкомзему у Баштанському районі Миколаївської області про нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь (вих. № 304/06-32 від 28.01.2011, т. 1, ар. с. 144) землекористувачем сільськогосподарських угідь загальною площею 301,59 га на території Мар'ївської сільської ради Баштанського району в межах колишнього радгоспу «Виноградівський»є ВАТ «Виноградівський».

З 22.11.2011 по 28.11.2011 посадові особи МДПІ здійснили позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, результати якої оформили актом від 05.12.2011 № 374/23-00413920 (надалі -Акт, т. 1, ар. с. 49-87, 125-137, т. 4, ар. с. 90-117).Здійсненню перевірки передував запит МДПІ від 19.10.2011 № 8879/10/15-015 (т. 1, ар. с. 138-139) щодо надання відомостей про виробничу діяльність Товариства (в тому числі спеціальної інформації про вирощування сільськогосподарської продукції). Відповідь на запит Товариство направило 03.11.2011 (т. 1, ар. с. 140-142). Представники сторін пояснили, що вся запитувана відповідачем інформація була надана Товариством в ході перевірки і досліджувалась посадовими особами МДПІ.

Як вказано в Акті (т. 1, ар. с. 69-70), в період з 01.10.2008 по 30.09.2011 Товариство для вирощування сільськогосподарської продукції використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Мар'ївської сільської ради відповідно до договорів, що були укладені з власниками земельних ділянок. Відносини, що пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі»(надалі -Закон № 161). У статті 15 Закону № 161 наведений перелік істотних умов договору і встановлено, що невід'ємною частиною договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із Законом. Ці документи Товариство під час перевірки не надало.

Статтею 18 Закону № 161 передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. З урахуванням того, що договори оренди земельних ділянок не були зареєстровані в установленому законом порядку, посадові особи відповідача зробиливисновок про те, що Товариство не дотримувалось вимог, викладених у пункті 81.6 статті 81 Закону про ПДВ і у пункті 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, оскільки виробляло сільськогосподарські товари не на орендованих виробничих потужностях.

На підставі викладеного МДПІ дійшла висновку (т. 1, ар. с. 56-57) про заниження Товариством податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 на суму 244042 грн. (сума ПДВ, нарахованого позивачем на вартість поставлених ним у зазначений період сільськогосподарських товарів (послуг), що не була сплачена до бюджету і залишилась у розпорядженні Товариства). Оскільки в ході перевірки МДПІ виявила також заниження податкового кредиту на суму 66633 грн. (т. 1, ар. с. 58), сума донарахованого податку склала 177409 (т. 1, ар. с. 21).

19.12.2011 МДПІ видала свідоцтво № 200015676 серія НБ № 042346 про реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість (т. 1, ар. с. 19).

19.12.2011 МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000392301 (надалі -ППР № 1, т. 1, ар. с. 20), яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктів 123.1, 123.2 статті 123 Податкового кодексу України збільшила Товариству грошове зобов'язання з ПДВ на суму 273876 грн. (177409 грн. -основний платіж, 96467 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

20.12.2011 МДПІ прийняла рішення № 8 про виключення Товариства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (т. 1, ар. с. 38-39).

Рішенням від 03.03.2012 № 335/10/25-009 про результати розгляду скарги Товариства (т. 1, ар. с. 24-31) Державна податкова служба у Миколаївській області ППР № 1 скасувала в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 11137 грн. та застосування штрафу у сумі 7324,50 грн.

20.03.2012 МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000092301 (надалі -ППР № 2, т. 1, ар. с. 32, т. 4, ар. с. 89), яким збільшила Товариству грошове зобов'язання з ПДВ на суму 255414,50 грн. (155272 грн. -основний платіж, 89142,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, єдиною підставою для збільшення грошового зобов'язання Товариства став факт відсутності державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Результати дослідження інших документів, що надавались Товариством (з інформацією про вирощування сільськогосподарської продукції), в Акті не відображені.

На думку суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадку, визначеному підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання. Таким чином, з дня отримання Товариством ППР № 2 ППР № 1 є відкликаним. Враховуючи це, підстави для визнання ППР № 1 протиправним і скасування його відсутні.

У ППР № 2 МДПІ вказала, що Товариство порушило: підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.2.8 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункти 81.1, 81.2, 81.6, 81.11 статті 81Закону про ПДВ, пункт 44.5 статті 44, підпункт «а»пункту 185.1 статті 185, підпункт «а»пункту 186.1 статті 186, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, підпункт «а»пункту 198.1, пункти 198.2, 198.3 статті 198, пункти 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, статтю 18 Закону № 161.

Матеріалами справи (в тому числі наданими позивачем копіями договорів оренди і документами, що засвідчують їх виконання, податковими розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку за період 2008-2011 роки, т. 2, т. 3, т. 4, ар. с. 1-88, т. 1, ар. с. 97-109) підтверджено, що у вказаному в Акті періоді позивач використовував за призначенням сільськогосподарські угіддя площею 301,59 га. Копіями розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) підтверджено, що у 2008-2011 роках питома вага вартості сільськогосподарських товарів була не менше 75 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Як вказано вище, позиція відповідача у справі ґрунтується виключно на відсутності однієї з ознак, за якими, згідно з пунктом 81.6 статті 81 Закону про ПДВ і пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України,підприємство вважається сільськогосподарським - власні (або орендовані) виробничі потужності, до яких МДПІ відносить землі. У статті 14 Податкового кодексу України («Визначення понять») відсутні поняття «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності».Пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України встановлено, що терміни, що застосовуються у цьому Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Законодавчі визначення «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності»відсутні. На підтвердження заперечень проти позову представник відповідача послався в судовому засіданні на ГОСТ 26640-85 (СТ СЭВ 4472-84) «Земли. Термины и определения», утвержденный постановлением Государственного комитета СССР по стандартам 28.10.1985 № 3452, згідно з пунктом 1 якогоземля является основным средством производства в сельском хозяйстве. Суд з цим аргументом не погоджується. Згідно з пунктом 10 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. У ГОСТ 26640-85 не вказано, що він використовується при застосуванні норм законів про оподаткування, а зазначено, що «Термины, установленные настоящим стандартом, обязательны для применения во всех видах документации и литературы, входящих в сферу действия стандартизации или использующих результаты этой деятельности».

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача у ППР № 2 на статтю 18 Закону № 161 як на підставу для збільшення грошового зобов'язання Товариства. Статтею 37 Податкового кодексу України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату податку. Відповідно до підпункту 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи це, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не може обґрунтовуватись нормами Закону № 161.

На думку суду, при вирішенні питання про наявність у Товариства ознак сільськогосподарського підприємства МДПІ мала застосовувати визначення, що містяться саме у Податковому кодексі України. Так, відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 лізингова (орендна) операція -господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам за плату та на визначений строк. Факт здійснення орендних операцій (у розумінні підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) підтверджений належними доказами.

Як зазначалось, в Акті вказано, що землекористувачем сільськогосподарських угідь загальною площею 301,59 га на території Мар'ївської сільської ради Баштанського району в межах колишнього радгоспу «Виноградівський»є Товариство. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів, які б спростували цей факт.

Враховуючи це, суд дійшов висновку про безпідставність висновків МДПІ щодо відсутності у позивача права перебувати на спеціальному режимі оподаткування.

Рішення № 8 про виключення сільськогосподарського підприємства (позивача) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (надалі -Рішення про виключення) МДПІ прийняла на підставі абзацу «б»пункту 209.11, абзацу «б»пункту 209.12 статті 209 Податкового кодексу України. Згідно з цією нормою якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Доказів перевищення вказаної питомої ваги МДПІ не надала (більш того, протилежне підтверджено належними доказами -розрахунками Товариства). Висновок про те, що питома вага несільськогосподарських товарів була 100 відсотків, відповідач зробив виключно на підставі того, що Товариство, на думку МДПІ, не є сільськогосподарським підприємством. З огляду на викладене вище (оцінка правомірності ППР № 2), суд вважає Рішення про виключення незаконним.

Крім того, суд звертає увагу на таке. МДПІ визначила податковезобов'язання Товариства в загальній сумі 155272 грн. (в тому числі за 2008 рік -в сумі 1945 грн., т. 4, ар. с. 89), в той час як у Рішенні про виключення вказано, що дата, з якої позивач вважається платником податку на загальних підставах, - 1 січня 2009 року.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 18.04.2011, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.02.2007, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.03.2011 (т. 1, ар. с. 115-117, 118, 119-120), оскільки у розглянутих Верховним Судом України і Вищим адміністративним судом України справах не застосувались стаття 81 Закону про ПДВ і стаття 209 Податкового кодексу України.

Відповідачем надані постанови Баштанського районного суду від 21.02.2012 у справі № 3-155/2012 рік і від 28.02.2012 у справі № 3-163/2012 рік (т.1, ар. с. 121, 122), згідно з якими посадові особи Товариства були притягнуті до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку -заниження податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість на суму 177409 грн.). Як зазначив представник МДПІ, наявність цих постанов свідчить про те, що факт заниження податку на додану вартість вже досліджувався Баштанським районним судом.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Суд не визнає ці докази (постанови Баштанського районного суду) належними у розумінні частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки предметом розгляду у цій справі не є правові наслідки вчинення посадовими особами Товариства правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною 1 статті 1631 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000092301, прийняте Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 20.03.2012, про збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «Виноградівський» з податку на додану вартість в сумі 255 414, 50 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення № 8 Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 20.12.2011 про виключення сільськогосподарського підприємства (ВАТ «Виноградівський») з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у сумі 1073 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 25 червня 2012 року.