Постанова № 25600456, 13.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7990/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Парханова О.І. Гопайца С.І., Онасенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексо" до Дніпропетровська митниця про скасування податкового повідомлення форми "Р" від 05.07.2012р. №136

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» від 05.07.2012 року № 136 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів увезених на територію України СПД на суму 70 210,98 гривень, в тому числі за основним платежем - 70 207,98 гривень та штрафними санкціями - 3,00 гривень, яке винесено Дніпропетровською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року ввіз товар на митну територію України. Митна вартість товару визначена відповідачем самостійно на підставі шостого резервного методу. Після слати позивачем обов'язкових платежів визначеним відповідачем, товар був випущений на територію України. Наведені в Акті перевірки від 06.06.2012 року № Н56/12/1100000000/34884397 висновки є невірними, оскільки наявна інформація, зокрема, відповідь митної кримінальної поліції з Німеччини, а також копія інвойсу № 8249992 від 12.05.2011 року не підтверджуються фактичними даними, а саме: в частині відносно листа отриманого з митних органів Федеративної республіки Німеччина, в якому вказано, що одержувачем товару, який був експортований з Німеччини на підставі декларації № 11ДЕ665999780200ЕО є підприємство «МСС Proxima для ТОВ «СНТІ Nojabr-95». Ці фактичні дані свідчать про те, що жодних взаємовідносин між позивачем та компанією «THOR GbmH», як стверджують представники митниці, не було. Постачальником товару на адресу позивача за вантажними митними деклараціями № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року є METPLAST TRADE LIMITED.

Ухвалою суду від 19.07.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, зазначаючи що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для проведення перевірки позивача слугувала інформація надана митними органами Німеччини у відповідь на запит Держмитслужби України стосовно законності ввезення на митну територію України дезінфекційних препаратів на адресу позивачу у 2011 році. Митними органами Німеччини надано копію інвойсу від 24.06.2011 року № 8252478 на підставі якого був здійснений експорт дезінфекційних препаратів з території Німеччини. При цьому справжня вартість вивезеної з Німеччини продукції перевищувала вартість, яка була заявлена позивачем при митному оформленні товарів в Україні. Підставою для нарахування податкових зобов'язань слугували норми п.п.54.3.6 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Позивач на підставі вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року ввіз товар на митну територію України.

Товари ввезені позивачем на територію України на підставі Контракту № 040209-ТО-ТН від 04.02.2009 року, у відповідності до умов якого METPLAST TRADE LIMITED продала, а позивач придбав товар, який вироблений фірмою «THOR GbmH», Німеччина.

Судом на підставі вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року, а також рішень Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000012/12/2011/200930/2 від 08.06.2011 року, № 110000012/2011/200931/2 від 08.06.2011 року та № 1100000/12/2011/200637/2 від 14.04.2011 року встановлено, що відповідачем самостійно визначено митну вартість товарів на підставі шостого резервного методу визначення митної вартості.

Судом також встановлено, що позивач погодився з митною вартість товарів, яка визначена відповідачем за шостим резервним методом, що підтверджується графою 43 вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року та сплатив грошові зобов'язанні визначені відповідачем, що підтверджується штампом відповідача «оплачено» на вказаних вище вантажних митних деклараціях.

Після випуску товару на митну територію України відповідачем отримано від митних органів Німеччини листа від 01.02.2012 року, у відповідності до якого згідно наданих документів та інформації фірма METPLAST TRADE LIMITED придбала товари у фірми «THOR GbmH» та перепродала їх в подальшому на територію України. Також митними органами Німеччини надано копію інвойсу від 24.06.2011 року № 8252478, на підставі якого був здійснений експорт дезінфекційних препаратів з території Німеччини (постачальник «THOR GbmH», отримувач: ТОВ «Проксіма» покупець: ТОВ «Ноябрь-95). При цьому справжня вартість вивезеної з Німеччини продукції перевищувала вартість заявлену позивачем при митному оформленні в Україні.

На підставі вказаної інформації відповідачем проведено перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи з 28.05.2012 року по 01.06.2012 року, на підставі якої складено Акт № Н56/12/110000000/34884397 від 06.06.2012 року, яким зафіксовано факт порушення позивачем вимог статей 81,88,267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року.

На підставі Акт № Н56/12/110000000/34884397 від 06.06.2012 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «р» від 05.07.2012 року № 136 на суму 70 210,98 гривень, в тому числі за основним платежем - 70 207,98 гривень та штрафними санкціями - 3,00 гривень.

Суд не погоджується з висновками відповідача, які зроблені останнім у Акті № Н56/12/110000000/34884397 від 06.06.2012 року з наступних причин.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами до 01.06.2012 року, а тому підлягає застосуванню Митний кодекс України від 11.07.2012 року та Податковий кодекс України.

Як вже було встановлено судом на підставі вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року, а також рішень Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000012/12/2011/200930/2 від 08.06.2011 року, № 110000012/2011/200931/2 від 08.06.2011 року та № 1100000/12/2011/200637/2 від 14.04.2011 року відповідачем самостійно визначено митну вартість товарів на підставі шостого резервного методу визначення митної вартості у відповідності до положень статті 273 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, з чим погодився позивач та сплатив суму грошових зобов'язань, яка визначена відповідачем у повному обсязі; після чого товар був випущений на митну територію України.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 07.11.2011 року по справі № 21-223а11 (номер у ЄДРСР 21193498) та від 26.06.2012 року по справі № 21-130а12 платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом, а контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Наведений випадок визначення податкових зобов'язань контролюючим органом і, як наслідок, звільнення (у цьому випадку) платника податку від відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків визначає декларант, а не контролюючий орган. Зокрема, відповідно до статті 273 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Резервний метод визначення митної вартості може застосовуватися безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.

Це правило не може бути застосовано у разі коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня.

Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Враховуючи той факт, що відповідач самостійно визначив митну вартість товару за шостим резервним методом та пропустив товар на митну територію України після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів, то останній не в праві приймати податкові повідомлення про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Судом на підставі пояснень представника відповідача встановлено, що службова перевірка не проводилась, а кримінальна справа не порушувалась щодо змови між позивачем та відповідачем, яка спрямована на заниження обов'язкових платежів.

У відповідності до п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За даних обставин позивач не повинен нести відповідальності за повноту та достовірність нарахування відповідачем суми грошових зобов'язань, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «р» від 05.07.2012 року № 136 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 року, яка набрала законної сили та є остаточною, встановлено недоведеним той факт, що директор позивача Гурін С.В. використовуючи офшорну компанію METPLAST TRADE LIMITED подав неправдиві документи з метою навмисного заниження вартості поставленого товару, який надійшов від METPLAST TRADE LIMITED.

Згідно ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теско» до Дніпропетровської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «р» від 05.07.2012 року № 136 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» від 05.07.2012 року № 136 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів увезених на територію України СПД на суму 70 210,98 гривень, в тому числі за основним платежем - 70 207,98 гривень та штрафними санкціями - 3,00 гривень, яке винесено Дніпропетровською митницею.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теско» судовий збір у розмірі 702,11 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2012 року

Суддя С.В. Златін