Рішення № 25597926, 07.08.2012, Балаклавський районний суд міста Севастополя

справа № 2-1902/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

«07»серпня 2012 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя

складі: головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

а участю секретаря -Іванової В.В.

за участю позивача -ОСОБА_1

за участю представника -ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсним кредитного договору, суд -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсними кредитного договору №SE00GA00000264, укладеного між сторонами 14.02.2008 Р. Позов мотивований тим, що відповідачем при укладенні кредитного договору про надання їй кредиту в грошовій одиниці -іноземній валюти (доларах США) були порушені норми чинного законодавства України. Так позивач зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк»не має відповідної індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті; при оформленні нею документів на отримання кредиту нею були надані довідки про доходи в національній валюті України, на сьогодні ж доходи позивача стали значно меншими, а курс долара відносно гривні значно «виріс», тобто у зв'язку з знеціненням національної валюти та ростом курсу долара США їй необхідно повернути банку кредитні кошти значно більше, ніж було отримано. Тобто на даний час позивач вважає умови кредитного договору несправедливими, тому що вони значно погіршують фінансовий стан позичальника. Окрім цього, відповідачем безпідставно збільшений розмір відсоткової ставки за договором, що разом з коливаннями курсу долара призвели до неможливості виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим і просить в його задоволенні відмовити. Так в своїх запереченнях на позов відповідач вказує на наявність у банку повноважень (відповідного дозволу) на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Доводи позивача щодо несправедливості умов кредитного договору відповідач вважає безпідставними, оскільки стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, тому ОСОБА_1, укладаючи зазначений договір усвідомлював, що курс долару не є незмінним незалежно від настання економічної кризи. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_1 при укладенні договору кредиту ніхто не змушував до його укладення, тобто позичальником в момент укладення кредитного договору були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника прийняти ці умови. Також, договором передбачений порядок підвищення відсоткової ставки, який на момент укладання договору відповідав вимогам законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.02.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк»(позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №SE00GA00000264, згідно пункту 1.1. даного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 13.02.2023 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 37220,58 дол. США., зі сплатою за користування кредитором відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк»виконав свої договірні зобов'язання в повному об'ємі та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 35882,00 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несправедливість умов кредитного договору, на порушення відповідачем при укладені договору чинного законодавства України щодо можливості укладення такого договору в іноземній валюті в порушення вимог ст. 524 ЦК України, ст.35 ЗУ «Про Національний банк України»та Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Крім того, позивач вказує на суттєву зміну обставин, якими вона керувалася при укладенні кредитного договору, який був укладений в іноземній грошовий одиниці-доларах США, а саме, зріст курсу долара США по відношенню до національної валюти України, і те, що вона не могла передбачити настання такої ситуації, коли їй необхідно буде повернути суму кредиту на 40% більшу ніж за одержану.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги зазначені доводи позивача, оскільки позивач особисто звернулася до позивача з анкетою-заявою від 21.12.2007 р. про отримання кредиту у розмірі 32000,00 доларів США, вказавши в ній свій дохід у доларах США, при укладення кредитного договору сторонами додержано вимоги до письмової форми договору, ОСОБА_1 до банку чи в суд із заявою про тлумачення даного договору не зверталася, тобто текст та положення договору були їй зрозумілі, крім того, недійсним договір також не визнаний, заборгованість за кредитним договором позивача зростає та станом на день розгляду справи становить 56215,20 доларів США, щомісячні платежі, згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивач не сплачує з листопада 2009 р., і цей факт сторонами не оскаржується.

Доводи представника відповідача щодо недійсності кредитного договору з причини укладення кредитного договору в доларах США, суд вважає необґрунтованими на наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або одержувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ «Приватбанк»04.12.2001 р. отримав банківську ліцензію №22, зареєстровану Національним Банком України 19.03.1992 р. за №92 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також банком отримано дозвіл №22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з Додатком до цього Дозволу.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

Вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсним кредитного договору -відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Севастополя через Балаклавський районний суд м. Севастополя.

Суддя