Ухвала суду № 25596949, 09.08.2012, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 1231/4147/2012

Провадження №2-н/1231/1261/2012

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

09.08.2012

суддя Стахановського міського суду Луганської області ШАРГАРОВСЬКА В.І.,

розглянувши матеріали заяви Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг опалення та гарячого водопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся з заявою до суду 27.07.2012р., в якій просив видати судовий наказ, яким стягнути з боржника заборгованість згідно облікового рахунку НОМЕР_1 з оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, Стаханов, -станом на 01.06.2012р. в розмірі 1168,28грн, збільшену на суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з липня 2009р. до липня 2012р. (244,17грн), трьох відсотків річних від простроченої суми за період з липня 2009р. до липня 2012р. (105,45грн), тобто усього сума вимоги складає -1517,90грн.

Разом з тим, подана суду заява не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст.98 ЦПК України, відповідно до якої в заяві про видачу судового наказу зазначаються обставини, на яких ґрунтується вимога стягувача.

Згідно ч.2 ст.103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчий документ має містити індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України. Враховуючи, що обов'язок щодо надання суду доказів в обґрунтування заявлених вимог покладається саме на заявника, заявник міг скористатися своїм право на звернення до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, а після цього протягом трьох днів звернутися до суду (ч.4 ст.133 ЦПК) з заявою про захист його прав в порядку, який залежить від змісту вимог (ст.96, 118 ЦПК). Проте, заявником не зазначено в заяві про видачу судового наказу ані індивідуального ідентифікаційного номера боржника-платника податків, ані серія та номер його паспорта.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник надав суду заяву про забезпечення доказів, в якій просив суд витребувати у податкових органів ідентифікаційний номер боржника. Разом з тим, враховуючи, що розділом II ЦПК процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, не може бути застосовано такі процесуальні інститути, як забезпечення доказів, призначення експертизи та інше. Забезпечення доказів проводиться під час підготовчих дій при розгляді справ в порядку позовного провадження чи до звернення позивача до суду з позовом, якщо подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. За таких обставин, інститут забезпечення доказів в цивільному процесі є засобом сприяння судом сторонам у здійсненні їх прав та обов'язків щодо доказування обґрунтованості своїх вимог задля правильного вирішення спору. Тож наявність у учасників процесу необхідності у забезпеченні доказів свідчить про недостатню обґрунтованість їх вимог, що в свою чергу свідчить про наявність спірної вимоги, тобто спору про право. Таким чином, розгляд заяви про забезпечення доказів в порядку наказного провадження діючим процесуальним законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявник має самостійно надати суду усіх необхідних документів та даних для винесення судом судового наказу, скориставшись для цього усіма наданими процесуальним законодавством правами, або звернутися до суду в порядку позовного провадження, якщо у заявника є перешкоди в отриманні доказів.

Крім того, заявник вимагає стягнути з боржника заборгованість з оплати послуг централізованого опалення, що надавались за адресою: вул. Войкова, 6/105, м. Стаханов. Разом з тим, згідно довідки з адресного бюро м. Стаханова ОСОБА_1 зареєстрована з 14.05.1996р. за адресою: АДРЕСА_2. До заяви про видачу судового наказу не додано договору про надання послуг, що укладений між сторонами. Також заявник не надає суду доказів підтверджуючих фактичне проживання ОСОБА_1 за адресою надання послуг заявником. Таким чином заявник не надає суду підтвердження наявності в нього права вимоги до ОСОБА_1.

Згідно ч.6 ст.98 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про видачу судового наказу застосовуються норми статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг опалення та гарячого водопостачання залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків тривалістю у п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

У разі не усунення зазначених в ухвалі недоліків до вказаного строку, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Копію ухвали для усунення недоліків надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Шаргаровська