Рішення № 25591611, 30.07.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/3010/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

при секретарі - Власенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Граве Україна», публічного акціонерного товариства «Запорізькій автомобілебудівельний завод», товариства з обмеженою відповідальністю «Мотус», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Граве Україна», ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод», ВГП «Іллічівський завод автомобільних агрегатів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що є власником автомобіля Нісан Мікра, н.з. НОМЕР_4.

28 березня 2011 року о 9 год. 25 хв. на Володимирському узвозі в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль I-VAN, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 зіткнувся з автомобілем Нісан Мікра, н.з. НОМЕР_4, під її керуванням.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Граве Україна».

29 березня 2011 року вона звернулася до ПАТ «Граве Україна» з вимогою про виплату шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 5 травня 2011 року розмір матеріального збитку, завданого їй внаслідок пошкодження автомобіля складає 97 054 грн. 32 коп.

Ні ОСОБА_2, ні ПАТ «Граве Україна» матеріальна шкода їй не відшкодована.

Відповідно до постанови інспектора з дізнання ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_3 від 12 жовтня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за наслідками зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди.

З постанови вбачається те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася у зв'язку з несправною гальмівною системою автомобіля I-VAN, н.з. НОМЕР_1, а саме: у зв'язку з відсутністю кріплення між штоком головного гальмівного крана та педаллю гальма, а тому завод-виробник автомобілів I-VAN є також відповідальним за те, що зазначена дорожньо-транспортна пригода мала місце.

Посилаючись на зазначені обставини та норми ст. ст. 22, 1166, 1188, 1194 ЦК України, просила стягнути солідарно з ОСОБА_2, ПАТ «Граве Україна», ЗАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод», ЗАТ «Іллічівський завод автомобільних агрегатів» 97 054 грн. 32 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, зазначала, що діями відповідачів їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у моральних переживаннях, пов'язаних із значним пошкодженням її автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди нею було отримано струс головного мозку, у зв'язку з чим, з 31 березня 2011 року до 9 квітня 2011 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ КОР «Київська обласна лікарня № 2».

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 1 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову представники ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод» просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод» не є учасником дорожньо-транспортної пригоди та не є винною особою, позивачем не надані докази, які вказують на те, що з вини ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод» було завдано шкоду позивачці, також відсутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також відсутні докази, які вказують на вину відповідача. Крім того, зазначали, що відповідно до діючого законодавства України автобус I-VAN А07А шасі № НОМЕР_11, як транспортний засіб для перевезення пасажирів, має Сертифікат відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО, відповідно до якого даний автобус вироблений в повній відповідності з вимогами технічних умов ТУ У 34.1-25480917-221:2005 і відповідає Державним стандартам України. В гарантійний період експлуатації зазначеного автобуса ОСОБА_2 не звертався ні до ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод», ні в дилерську мережу дистриб'юторської компанії з проблемами порушення роботи гальмівної системи автобуса, що свідчить про те, що гальмівна система автобуса протягом всього періоду його експлуатації була справною, доказами цього є пояснення ОСОБА_2 в судовому засіданні 11 червня 2012 року, а також документи, які вказують на виконання лише одного гарантійного ремонту автобуса в період його експлуатації. Згідно з вимогами заводу-виробника, які викладені в сервісній книжці, власник автобуса зобов'язаний регулярно надавати автобус на СТО уповноваженого дилера для проведення його технічного обслуговування згідно з установленим виробником регламентом та періодичністю, при цьому при кожному ТО перевіряється ефективність гальм та працездатність гальмівної системи автобуса. ОСОБА_2 лише один раз надав автобус в сервісну мережу продавця для проведення його технічного обслуговування з пробігом 3 500 км. в квітні 2010 року, при цьому, огляд автобуса повинен був бути проведений в серпні, грудні 2010 року та в березні 2011 року. Гарантія виробника діє та розповсюджується на автобуси, які своєчасно проходили регламентне ТО в сервісній мережі продавця, однак ОСОБА_2 не проводив регламентні ТО після 2 квітня 2010 року, а тому з моменту не проведення чергового ТО (приблизно з серпня 2010 року) ОСОБА_2 втратив право на гарантію виробника і з цього моменту несе повну відповідальність за технічний стан автобуса. Крім того, представники відповідача вказали на те, що висновок складений спеціалістами НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4, ОСОБА_5 не може бути розцінений як об'єктивний та достовірний, оскільки з початку виробництва автобусів А07А в 2007 році по теперішній час не було зафіксовано ні одного випадку порушення працездатності гальмівної системи автобусів по причині «відсутності кріплення між штоком головного гальмівного крана та педаллю гальма». Конструкція кріплення педалі гальма до виделки гальмівного крана забезпечує 100% гарантію надійності виконання функцій педалі гальма і виконання функцій гальмівного крана при гальмуванні автобуса і виключає можливість їх роз'єднання без по стороннього впливу в конструкцію автобуса.

Крім того, зазначали, що згідно договору купівлі-продажу спірного автобуса від 25 лютого 2010 року гарантія продавця та виробника на зазначений автобус закінчилася 25 лютого 2011 року, а тому з 25 лютого 2011 року відповідальність за технічний стан автобуса та за всі наслідки, пов'язані з його експлуатацією лежить на власнику та особах, які його експлуатують. Відповідальність за технічний стан транспортного засобу також визначена Правилами дорожнього руху. До того ж, згідно з договором від 21 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Мотус», останнє зобов'язано забезпечити щоденний контроль технічного стану автобуса, відповідно до шляхового листа від 28 березня 2011 року технічний стан автобуса був задовільний, про що свідчить підпис механіка, який допустив виїзд автобуса на маршрут. Про те, що автобус був у справному технічному стані свідчить і пояснення ОСОБА_2 (а.с. 10-13, 105-106).

Заперечуючи проти позву представник ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що позивач незаконно та необґрунтовано намагається стягнути матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП солідарно з усіх відповідачів, які не є та не були солідарними боржниками, оскільки договірних відносин між позивачем та відповідачем не було. ОСОБА_2 винним у ДТП визнаний не був, а тому підстав для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди згідно норм ст. ст. 1166, 1188 ЦК України немає. До того ж, між ОСОБА_2 і ТОВ «Мотус» було укладено договір про спільну експлуатацію автобуса I-VAN, а тому належним відповідачем має бути ТОВ «Мотус» (а.с. 14).

У подальшому до участі у справі в якості співвідповідача за клопотанням позивача було залучено ТОВ «Мотус».

Заперечуючи проти позову представник ТОВ «Мотус» просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що 1 квітня 2010 року ТОВ «Мотус» і ФОП ОСОБА_2 уклали договір про спільну експлуатацію автобуса I-VAN, н.з. НОМЕР_1, згідно зазначеного договору ТОВ «Мотус» забезпечує щоденний контроль технічного стану автобуса, умови договору ТОВ «Мотус» були виконані і на момент огляду транспортний засіб був у справному стані, про що свідчить запис у журналі механіка. Крім того, ТОВ «Мотус» не є власником зазначеного автобуса та не несе відповідальність як власник джерела підвищеної небезпеки. До того ж, на момент ДТП, автобус не знаходився в управлінні ТОВ «Мотус», а отже відповідно до ст. 1166 ЦК України не несе відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди. Крім того, згідно висновків спеціалістів НДЕЦК при ГУ МВС України ДТП сталося через технічні особливості транспортного засобу (а.с. 112).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до виробничого госпромрозрахункового підприємства «Іллічівський завод автомобільних агрегатів» залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 81).

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 28 березня 2011 року близько 9 год. 20 хв. на вул. Володимирській узвіз у м. Києві сталося зіткнення 10 автомобілів: автобуса I-VAN, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобілів: Кіа Ріо, н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, Кіа Маджентікс», н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, Нісан Мікра, н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, Нісан Прем'єра, н.з. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_8, Хюндай Гетс, н.з. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_10, Хюндай Елантра, н.з. НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_11, Сузукі Грант Вітара, н.з. НОМЕР_8, під керуванням ОСОБА_14, Шкода Октавіа, н.з. НОМЕР_9, під керуванням ОСОБА_16, Шевроле, н.з. НОМЕР_10, під керуванням ОСОБА_13 (а.с. 59-60).

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 жовтня 2011 року в порушенні кримінальної справи по ст. 286 КК України було відмовлено (а.с. 59-60).

З постанови вбачається те, що згідно висновку спеціалістів НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві № 80/ат несправність гальмівної системи автобуса I-VAN, н.з. НОМЕР_1, яка полягає у відсутності кріплення між штоком головного гальмівного крана та педалі гальма впливає на роботу гальм таким чином, що після натиснення на важіль (педаль гальм) система не приводиться в дію, та водій не міг виявити вказану несправність перед ДТП.

31 грудня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Мотус» було укладено договір про спільну експлуатацію автомобіля по перевезенню пасажирів на міському маршруті № 238 (а.с. 128).

Предметом договору є спільна експлуатація автобуса марки І-VAN, н.з. НОМЕР_1, по перевезенню пасажирів на міському маршруті № 238, де головним перевізником є ТОВ «Мотус» для Київської міської державної адміністрації з водієм працівником, від фізичної особи підприємця, згідно з графіком затвердженим ТОВ «Мотус» на міський маршрут № 238 підтверджений дозволом на перевезення пасажирів та маршрутним листом встановленого зразка Київської міської державної адміністрації (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надати автобус в технічно справному стані, в разі виникнення ДТП по вині водія проводить самостійно взаєморозрахунки з постраждалою стороною, страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті і цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Допускається до керування автобусом водій робітник ФОП ОСОБА_2 (п. 3.4. договору)

Пунктом 1.2. договору передбачено, що ТОВ «Мотус» забезпечує щоденний контроль технічного стану випускаючого ОСОБА_2 автобуса.

Згідно маршрутного листа автобус 28 березня 2011 року був у технічно-справному стані та був допущений до виїзду на маршрут (а.с. 131).

Заперечуючи проти позову представники ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод» зазначали, що відповідно до діючого законодавства України автобус I-VAN А07А шасі № НОМЕР_11, як транспортний засіб для перевезення пасажирів, має Сертифікат відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО, відповідно до якої даний автобус вироблений в повній відповідності з вимогами технічних умов ТУ У 34.1-25480917-221:2005 і відповідає Державним стандартам України (а.с. 15-23, 31-59 т.2).

Відповідно до п.п. 5.1.-5.4. договору купівлі-продажу автомобіля від 25 лютого 2010 року, укладеного між АТ «Українська Автомобільна Корпорація» та ОСОБА_2, (а.с. 24-30) продавець гарантує, що продає новий, без попередньої реєстрації та експлуатації автомобіль, який відповідає технічним вимогам заводу-виробника. Автомобіль може мати технологічний пробіг (до 40 км). якщо пробіг більший про це повідомляється покупець. Гарантійні зобов'язання на автомобіль визначаються згідно умов визначених в інструкції (керівництві) з експлуатації та/або сервісній книжці, якщо інше не буде визначене додатковими угодами та/або додатками до цього договору, що стосується гарантійних відносин. Покупець зобов'язани дотримуватися гарантійних умов експлуатації і зберігання автомобіля та проводити гарантійне обслуговування і ремонт автомобіля у авторизованих сервісних центрах дилерської мережі продавця, перелік яких наведено в інструкції (керівництві) по експлуатації та /або сервісній книжці. Покупець зобов'язаний надати автомобіль на сервісне обслуговування у відповідності зх. Картою ТО, передбаченою заводом-виробником.

Згідно сервісної книжки для автобусу А07А гарантійні зобов'язання виробника втрачають силу у разі не проходження технічного обслуговування, недотримання періодичності та обсягів робіт технічного обслуговування (а.с. 60-66).

Відповідно до п. 6 гарантійних зобов'язань, що є додатком № 2 до договору купівлі-продажу автомобіля від 25 лютого 2010 року, періодичне технічне обслуговування автомобіля здійснюється у відповідності з регламентом технічного обслуговування, передбаченого заводом-виробником у сервісній книжці, яка передається покупцю разом з автомобілем. У разі відмови зі сторони покупця від проходження періодичного технічного обслуговування автомобіля в порядку та обсягу передбаченому у сервісній книжці, інструкції (посібнику) по експлуатації, гарантійні зобов'язання продавця припиняються.

Згідно заперечень ПАТ «Запорізькій автомобілебудівельний завод» автобус в сервісну мережу продавця для проведення його технічного обслуговування з пробігом 3 500 км. був наданий лише в квітні 2010 року, при цьому, огляд автобуса повинен був бути проведений в серпні, грудні 2010 року та в березні 2011 року.

Відповідно до ст. ст. 58-59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказів того, що ОСОБА_2 виконав вимоги щодо проведення гарантійного технічного обслуговування автобуса, останній суду не надав.

За весь час експлуатації автомобіль був у технічно-справному стані, що підтверджується особистими письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 187).

Відповідно до п. 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі - Правила), в редакції діючої на час виникнення спірних правовідносин, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 31.1. Правил технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з п. 31.4. Правил забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: гальмові системи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у порядку, визначеному ст. 1188 ЦК України, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Ураховуючи те, що доказів того, що ОСОБА_2 виконав вимоги щодо проведення гарантійного технічного обслуговування автобуса, останній суду не надав, цим самим порушив вимоги п.п. 2.3., 31.1.-31.4. Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який на момент дорожньо-транспортної пригоди був власником автобуса та згідно договору здійснював спільну експлуатацію зазначеного автомобіля з ТОВ «Мотус».

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 березня 2010 року ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «Граве Україна» строком на один рік (а.с. 126).

Згідно з зазначеним Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

29 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Граве Україна» з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля (а.с. 15).

4 листопада 2011 року ПАТ «Граве Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, страхова компанія повинна встановити загальну матеріальну шкоду всіх потерпілих учасників по дорожньо-транспортній пригоді, в разі отримання всіх необхідних документів страховик повідомить про прийняте рішення у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 121).

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 5 травня 2011 року розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобіля складає 97 054 грн. 32 коп. (а.с. 16-58).

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У порушення вимог чинного законодавства відповідач рішення про виплату чи про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймав.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення з ПАТ «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 24 990 грн. страхового відшкодування за вирахуванням франшизи та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 064 грн. 32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, підлягає частковому задоволенню і позов в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 1 600 грн. на відшкодування моральної шкоди, остання посилалася на те, що діями відповідачів їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у моральних переживаннях, пов'язаних із значним пошкодженням її автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди нею було отримано струс головного мозку, у зв'язку з чим, з 31 березня 2011 року до 9 квітня 2011 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ КОР «Київська обласна лікарня № 2».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 8 зазначеної постанови за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2, позивач зазнала моральних страждань, суд, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню судовий збір відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 737 грн. 64 коп. судового збору та в дохід держави 60 грн. 10 коп. судового збору, а також підлягає стягненню з ПАТ «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 249 грн. 90 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 56, 58, 59, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Граве Україна», публічного акціонерного товариства «Запорізькій автомобілебудівельний завод», товариства з обмеженою відповідальністю «Мотус», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 064 (сімдесят дві тисячі шістдесят чотири) грн. 32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 (сто) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 737 (сімсот тридцять сім) грн. 64 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 60 (шістдесят) грн. 10 коп. судового збору.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом..

Суддя С. С. Захарчук