Рішення № 2558632, 08.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2008 р. Справа № 29/582-08

вх. № 8901/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Поддашкіної О.Ю. – адвокат, дов. б/н від 28.10.2008 р. відповідача - 1. не з*явився;

2. не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків

до 1. ТОВ "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків

2. ВАТ «Завод «ДНІПРОПРЕС» м. Дніпропетровськ

про стягнення 510000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» та ВАТ «Завод «ДНІПРОПРЕС» основний борг в сумі 510000,00 грн., державне мито у сумі 5100,00 грн., 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 50000,00 грн. вартості адвокатських послуг.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» заборгованості заперечує, просить застосувати строки позовної давності до правовідносин сторін за договором поруки № 1 від 20.11.2007 року.

Представник другого відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

20.11.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес» був укладений договір № 71120.1 від 20.11.2007 року. Зазначеним договором сторони врегулювали наступний зміст зобов’язання: за пунктом 1.1. договору позивач зобов’язався у строк та на умовах передати, а другий відповідач, тобто Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» зобов’язався прийняти та сплатити вартість наступного обладнання: обробляючий центр, моделі GW 1000, що був в експлуатації 1988 року випуску.

Згідно доказів, що містяться у матеріалах справи виконуючи умови договору у частині передачі обладнання на території ВАТ «Завод «Дніпропрес» позивач на території другого відповідача, а саме: у місті Дніпропетровськ, передав, а другий відповідач прийняв без жодних зауважень обробляючий центр, моделі GW 1000, що був в експлуатації 1988 року випуску.

Зазначена істотна обставина справи засвідчена актом приймання – передачі № 1 по договору № 71120.1 від 20.11.2007 року, підписаним у двосторонньому порядку, як з боку позивача так і з боку другого відповідача – ВАТ «Завод «Дніпропрес». Зазначеним документом встановлено, що 26 листопада 2007 року у місті Дніпропетровськ, на території Заводу відбулася передача обладнання на користь другого відповідача. Так ТОВ «Інтертранслогістик» передав, а ВАТ «Завод «Дніпропрес» прийняв обробляючий центр моделі GW 1000 (бувший в експлуатації) 1988 року випуску у кількості 1 штука та зобов’язався сплатити за нього суму грошових коштів у розмірі 420000,00 грн. З акту приймання – передачі вбачається, що під час приймання – передачі обладнання ВАТ «Завод «Дніпропрес» провів огляд товару та підтвердив, що центр і його комплектність відповідають його вимогам. Під час прийому обладнання другим відповідачем прийнята також технічна документація на товар. Під час приймання – передачі обладнання другому відповідачу був вручений рахунок – фактура № 71120/1 від 20.11.2007 року до договору № 71120.1 від 20.11.2007 року на сплату вартості відвантаженого обробляючого центру у розмірі 420000,00 грн., у тому рахунку ПДВ 70000,00 грн.

Вартість обробляючого центру, що є предметом договору № 71120.1 від 20.11.2007 року врегульована сторонами також у пункті 2.1., в силу якого ціна товару становить 420000,00грн., а розрахунок за товар повинен бути здійснений шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений безпосередньо в договорі чи рахунку-фактурі - п. 2.2. договору. При цьому п. 2.3. договору № 71120.1 від 20.11.2007 року регулює, що на протязі 15 календарних днів після укладення цього договору, з метою забезпечення зобов’язань покупця по сплаті товару у відповідності з договором, покупець, тобто другий відповідач ВАТ «Завод «Дніпропрес», виконує оплату у розмірі 50% вартості товару за цим договором, що складає 210000,00 грн. Повний розрахунок за товар повинен бути виконаний ВАТ «Завод «Дніпропрес» на протязі третьої декади грудня місяця 2007 року. Отже другий відповідач у зазначений термін прийняв на себе зобов’язання виконати остаточну доплату вартості обробляючого центру у розмірі ще 50% вартості товару у сумі 210000,00 грн.

Матеріалами справи, а саме двостороннім актом приймання – передачі № 1 по договору № 71120.1 від 20.11.2007 року, товарно – транспортними накладними серії ААБ № 000135, серії ААБ № 000134 встановлений факт виконання позивачем зобов’язання з передачі на користь другого відповідача обробляючого центру, моделі GW 1000, що був в експлуатації 1988 року випуску на території ВАТ «Завод «Дніпропрес».

Доказів виконання другим відповідачем – ВАТ «Завод «Дніпропрес» розрахунків за прийнятий 26 листопада 2007 року обробляючий центр, модель GW 1000 матеріали справи не містять.

Договором № 71120.1 від 20.11.2007 року сторони врегулювали, що у разі невиконання другим відповідачем положень пункту 2.4. договору у частині сплати ВАТ «Завод «Дніпропрес» повної, остаточної вартості за прийнятий товар, ціна обробляючого центру, моделі GW 1000, що є предметом договору та визначена його пунктом 2.1. починаючи з 01.01.2008р. буде становити 462000,00 грн. Зазначене положення врегульовано пунктом 2.5. договору. Матеріалами справи підтверджено, що у зв’язку з настанням події невиконання другим відповідачем зобов’язань з розрахунків за прийнятий обробляючий центр, 31 липня 2008 року між позивачем та другим відповідачем ВАТ «Завод «Дніпропрес» була підписана двостороння додаткова угода № 1 до договору № 71120.1 від 20.11.2008 року на виконання саме положень пункту 2.5. договору. Згідно додаткової угоди, що міститься у матеріалах справи, враховуючи невиконання ВАТ «Завод «Дніпропрес» зобов’язань з розрахунків за переданий за договором обробляючий центр, сторони доповнили розділ 2 договору пунктом 2.6. наступного змісту: «сторони дійшли згоди, що у разі невиконання покупцем, тобто другим відповідачем у справі, пункту 2.5. договору, ціна за товар, обумовлена п. 1.1. з 31.07.2008 року буде становити 510000,00 грн. у тому рахунку ПДВ 85,00 грн.»

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів виконання зобов’язань ВАТ «Завод «Дніпропрес» по сплаті вартості отриманого обробляючого центру згідно положень договору № 71120.1 від 20.11.2008 року та додаткової угоди № 1 до договору, матеріали справи не містять. Отже станом на день розгляду справи заборгованість за поставлений товар у сумі 510000,00 грн. є підтвердженою матеріалами справи.

Враховуючи приписи статті 525 Цивільного Кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а також ту обставину, що строки виконання ВАТ «Завод «Дніпропрес» зобов’язання по оплаті за товар чітко встановлені договором, підписаним позивачем та другим відповідачем, позовні вимоги позивача у сумі 510000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню.

У частині позовних вимог про покладення на першого відповідача зобов’язання по сплаті суми грошових коштів у розмірі 510000,00 грн. солідарно з другим відповідачем суд зазначає наступне:

Згідно ст. 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2007 року між позивачем та першим відповідачем ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» був укладений договір поруки № 1 відповідно до умов якого поручитель, тобто перший відповідач зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання Відкритим акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес» зобов'язань, що випливають з договору N 71120.1 від 20.11.2007р., без урахуванням змін до нього, які будуть (були) прийняті після укладення цього договору у обсязі 210000,00 грн., що обумовлений п. 2.3. договору № 71120.1 від 20.11.2007р. такого змісту: «на протязі 15 календарних днів після укладення цього договору, з метою забезпечення зобов’язань покупця по сплаті товару у відповідності з даним договором, Покупець виконує оплату у розмірі 50% вартості Товару за цим договором, що складає 210000,00 грн.».

Ґрунтуючи позовні вимоги до першого відповідача позивач посилається на положення статей 553, 554 Цивільного Кодексу України, якими унормовано, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Під час розгляду справи судом встановлено, що умовами договору поруки № 1 від 20.11.2007 року, а саме пунктом п. 4.1. позивач та перший відповідач дійшли згоди, що договір поруки укладено строком до 06 березня 2008 року і діє він саме до зазначеного строку. Договір строком дії не подовжувався і доводи позивача про його продовження не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Вимагаючи покладення на першого відповідача солідарної відповідальності за договором № N 71120.1 від 20.11.2007р. позивач безпідставно залишає поза увагою, що положення пункту 4.3. договору поруки, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог до ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» містять припис, що дія даного договору припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов’язання за п. 2.3. договору № 71120.1 від 20.11.2007 року, укладеного між кредитором і боржником, тобто у строк до 06 березня 2008 року – не пред’явив позову поручителю. Доказів пред’явлення вимог до першого відповідача у строк визначений п. 2.3. договору позивач не надав.

Статтею 559 Цивільного Кодексу України регламентується, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з питання стягнення заборгованості за договором № 71120.1 від 20.11.2007 року солідарно, лише у грудні 2008 року, тобто понад встановлені ЦК України та договором поруки строки, доказів пролонгації договору поруки, чи зміни його умов, чи звернення з вимогою у строки, що передбачені договором позивач до матеріалів справи не залучив.

Статтею 267 ч. 4 ЦК України передбачено правові наслідки звернення до суду поза межами строків позовної давності про застосування яких заявлено стороною у спорі. Так сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, положень договору поруки № 1 від 20.11.07 та приписів ЦК України дія договору поруки, укладеного між позивачем та першим відповідачем на сьогоднішній день припинилася, а позивач у встановлені строки з вимогою до ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» не звернувся, заява першого відповідача про застосування строків позовної давності є обґрунтованою, а позовні вимоги ТОВ «Інтертранслогістик» в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ фірма «КОНЕКС,ЛТД» задоволенню не підлягають.

Згідно наявних у справі доказів у зв’язку з необхідністю отримання правової допомоги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області з питання стягнення з ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» та ВАТ «Завод «Днепропрес» в солідарному порядку заборгованості за договором N 71120.1 від 20.11.2007 року, ТОВ «Інтертранслогістик» уклав з адвокатом Поддашкіной О.Ю. договір доручення № 124 від 28.10.2008 року.

Оплата за договором здійснена на підставі платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи, у розмірі 4700,00 грн.

В розумінні статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем згідно зі ст. 49 ГПК України. У частині розміру вартості послуг за договором на надання правової допомоги, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково у сумі 4700,00 грн., фактично сплаченої позивачем на користь адвоката.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, тому витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката суд покладає на другого відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритогоакціонерного товариства «Завод «ДНІПРОПРЕС» (м. Дніпропетровськ, 49700, вул. Героїв Сталінграду, 139, код 05748772, р/р 2600630054909 банк «Кредит-Днепр», МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранслогістик” (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) – суму основного боргу у розмірі 510000,00 грн., державне мито у сумі 5100,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4700,00 грн. вартість адвокатських послуг.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя