Рішення № 25585502, 19.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.12 р. Справа № 5006/12/105/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Донбасхліб», м.Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ

про стягнення 6811,52грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стьопкіна С.С. - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Донбасхліб», м.Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в сумі 4808,41грн, пені у розмірі 169,26грн., штрафу у розмірі 1800,00грн. та 3% річних у розмірі 33,85грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №602-МАГ від 01.07.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних платежів, однак належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4808,41грн. Одночасно позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 169,26грн., штрафу у розмірі 1800,00грн. та 3% річних в сумі 33,85грн. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 549, 551-552, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.283,286 Господарського кодексу України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того на адресу відповідача було надіслано телеграму з вимогою з'явитися у судове засідання, яка повернулася на адресу суду із повідомленням, що вона не доставлена, оскільки квартира відповідача зачинена, а за повідомленням пошти він не з'явився .

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім«Донбасхліб», м.Донецьк (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ (Орендатор) 01 липня 2010р. було укладено договір оренди приміщення №602-МАГ.

Предметом договору (згідно п.1.1.) є оренда без права викупу нежитлового приміщення, площею 49,90 кв.м., разом з товарно-матеріальними цінностями, для використання під продовольчий магазин з обов'язковим розміщенням хлібобулочного та кондитерського відділу, договірною вартістю 96000,00грн., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, яке належить орендодавцю на підставі договору купівлі - продажу від 21.06.2010р.

Відповідно до умов п.1.2 договору стан приміщення, яке передається на момент передачі в оренду відображено в акті приймання - передачі приміщення, який є невід'ємною частиною даного договору. Залогова вартість приміщення та ТМЦ, які в ньому знаходяться складає 8000000 грн. без урахування ПДВ.

Згідно п.4.1. договору Орендатор зобов'язаний своєчасно у встановлені даним договором строки сплачувати орендну плату незалежно від результату своєї господарської діяльності.

За приписами п.5.1. договору Орендодавець надає орендарю приміщення протягом 3-х днів з моменту укладення договору по акту приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. У цьому акті детально відображається майно, яке здається в оренду та його стан.

Відповідно до п.5.2. договору орендар зобов'язаний прийняти приміщення по акту приймання - передачі протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення дійсного договору.

Пунктом 6.1. договору передбачена щомісячна сума орендної плати за користування приміщеннями, що складає 1800,00грн., із розрахунку 36,07грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ, не включаючи компенсацію Орендодавцю комунальних витрат. Комунальні послуги орендар компенсує окремо від орендної плати згідно фактичному споживанню. У разі підвищення встановленого ліміту споживання комунальних послуг або у випадку збільшення комунальних тарифів, орендодавець збільшує компенсацію комунальних послуг пропорційно збільшенню тарифів.

Згідно положень п.6.2. договору оплата за перший місяць оренди приміщення сплачується орендатором у три денний термін з моменту підписання дійсного договору з урахуванням днів, які фактично залишились з поточного місяця. У подальшому орендатор не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує орендну плату (предоплату) шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця 100% орендної плати за користування приміщенням в наступному за звітним місяці. Інші рахунки сплачуються орендатором протягом 5-ти банківських днів з моменту складання рахунку. Рахунок вважається врученим орендатору на наступний день від дати його складення. Орендар не вправі посилатися на відсутність рахунку і зобов'язаний самостійно приймати заходи до своєчасного його отримання у орендодавця та сплаті.

Як зазначено у п.6.3. договору орендодавець щомісячно надає орендатору акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується орендатором протягом 5-ти днів. У випадку якщо орендар не підписав акт виконаних робіт у вказаний термін и письмово не мотивував відмову від підписання, акт виконаних робіт вважається не ос пореним орендатором і є достатнім доказом для оплати.

Відповідно до п.6.4. договору окрім орендної плати, Орендатор перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця страхову суму, рівну вартості однієї місячної орендної плати в якості забезпечення виконання зобов'язання Орендодавця за даним договором. Дана сум може бути використана Орендодавцем на власний розсуд без погодження Орендатора для погашення заборгованості з орендної плати, заборгованості по компенсації комунальних платежів.

За приписами п.7.1. договору у разі прострочення платежів за оренду приміщень та компенсації комунальних послуг, Орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. У разі, якщо таке прострочення складає більше 30 днів, окрім пені Орендар сплачує штраф у розмірі місячної суми орендної плати.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012р. (п.10.1.) Пунктом 9.6.1. встановлено, що за згодою сторін можливе дострокове розірвання договору. Даний договір підписано обома сторонами.

На виконання умов договору позивачем були складені та підписані акти виконаних робіт, які підтверджують надання послуг з оренди приміщення та відшкодування вартості витрат з електроенергії, а саме: акт №ОУ-0000220 від 31.01.2012р. на суму 1725,00грн., акт №ОУ-0000266 від 15.02.2012р. на суму 773,28грн., акт №ОУ-0000260 від 15.02.2012р. на суму 1319,28грн., акт №ОУ-0000628 від 16.03.2012р. на суму 533,91грн. Акти виконаних робіт підписані з боку позивача.

На підставі договору оренди та актів виконаних робіт позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури, а саме рахунок-фактура №СФ-0000035 від 17.03.2012р. на суму 640,69грн., рахунок-фактура №СФ-0000034 від 16.02.2012р. на суму 1583,14грн.

13 лютого 2012р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі відповідно до якого Орендар повернув Орендодавцю орендоване ним нежитлове приміщення за договором оренди №602-МАГ від 01.07.2010р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: за оренду приміщення - 2584,58грн. за надані комунальні послуги - 2223,83грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 6.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату на умовах передоплати в строк до 25 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №602-МАГ від 01.07.2010р. належним чином не виконав, орендну плату за грудень 2011р. та січень 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2584,58грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 2584,58грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Окрім орендної плати договором передбачено також обов'язок відповідача компенсувати витрати за комунальні послуги. Згідно наданого до матеріалів справи 26.06.2012р. розрахунку суму заборгованості вбачається, що позивач просить суд стягнути заборгованість за комунальні послуги в сумі 2223,83грн., яка виникла у період з лютого 2012р. по березень 2012р.

Однак як вбачається з матеріалів справи 13 лютого 2012р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого відповідачем було повернуто орендоване ним нежитлове приміщення, що відповідно до умов п.9.6.1. договору оренди є угодою про дострокове розірвання договору за погодженням сторін. Відтак, оскільки з 14.02.2012р. між сторонами вже не існувало договірних відносин, суд дійшов висновку, що нарахування заборгованості за комунальні послуги з 21.02.2012. по 25.04.2012р. та з 22.03.2012р. по 25.04.2012р. в сумі 2223,83грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,85грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлена позивачем сума боргу задоволена частково, а саме борг за оренду приміщення у розмірі 2584,58грн., суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 3% річних, які нараховані саме на суму боргу за оренду приміщення у розмірі 23,55грн., перевіривши розрахунок якого суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та обґрунтованим.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 169,26грн. та штраф в сумі 1800,00грн. на підставі умов пункту 7.1 договору.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки заявлена позивачем сума боргу задоволена частково, а саме борг за оренду приміщення у розмірі 2584,58грн., суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня, яка нарахована саме на суму боргу за оренду приміщення у розмірі 117,76грн., перевіривши розрахунок якої суд дійшов висновку, що вона є арифметично вірною та обґрунтованою.

Щодо штрафу в сумі 1800грн. суд вважає наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Донбасхліб», м.Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в сумі 4808,41грн, пені у розмірі 169,26грн., штрафу у розмірі 1800,00грн. та 3% річних у розмірі 33,85грн., задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Донбасхліб» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 43, п/р 26004962482745, в ПАТ «ПУМБ», м. Донецька, МФО 334851, код ЄДРПОУ 31535142) заборгованість в сумі 2584,58грн, пеню у розмірі 117,76грн., штраф у розмірі 1800,00грн. та 3% річних у розмірі 23,55грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Донбасхліб» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 43, п/р 26004962482745, в ПАТ «ПУМБ», м. Донецька, МФО 334851, код ЄДРПОУ 31535142) витрати по сплаті судового збору в сумі 1069,35грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.07.2012р.

Суддя Тоцький С.В.