Постанова № 25583680, 31.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 № 5011-64/993-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мандригеля Р.С., довіреність № 115/10 від 26.12.2011 року,

відповідача: Комісар С.П., довіреність № 93/2012/02/16-1 від 16.02.2012 року,

Матвеєва В.П., довіреність № 93/2012/02/16-2 від 16.02.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду

м. Києва

від 30.03.2012 р.

у справі № 5011-64/993-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 25421838,10 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про стягнення 25421838,10 грн., з яких: 24008300,15 грн. основного боргу, 1124113,70 грн. пені, 72024,90 грн. інфляційних втрат та 217399,35 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2012 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24008300,15 (двадцять чотири мільйони вісім тисяч триста грн. 15 коп.) грн. заборгованості за поставлений природний газ. В іншій частині позову відмовлено.

ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема позивач стверджує про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати пені, інфляційних та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

30 серпня 2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"(за договором - Постачальник) та ПАТ "Київенерго"(за договором - Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/11-1211БО-41 (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язався передати Покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 10903,296 тис. куб.м., а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до вимог п. 4.1. Договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Термін дії договору відповідно до умов п. 10.1 Договору встановлений з 06.08.2011 року і діє в частині поставки газу по 30.09.2011 року включно, а в частині розрахунків за газ -до їх повного виконання.

Поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи умовами поставки і обліку газу від 30.08.2011 року та актами прийому-передачі природного газу від 30.08.2011 року та від 31.08.2011 року стверджується наявність заборгованості відповідача за договором № 06/11-1211БО-41 від 30.08.2011 року в сумі 24008300,15 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача відповідно підлягає стягненню 24008300,15 грн. основного боргу за поставлений газ.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1124113,70 грн. пені, 72024,90 грн. інфляційних втрат та 217399,35 грн. трьох процентів річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Як визначено ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7.3.1 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 21.09.2011 по 27.01.2012 в розмірі 1 124 113,70 грн.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлений позивачем природний газ споживача використовувався відповідачем для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання житлових будинків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності врегульовані даним законом.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.06.2006.

Заборгованість за договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування і її погашення мало місце в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію".

Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється відповідачем, не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що, в свою чергу, сприяло виникненню боргу у відповідача перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що пеня, яку нарахував на підставі п. 7.3.1 позивач, підлягає стягненню в сумі 562056,85 грн., що становить 50% від заявленого розміру пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 72024,90 грн. інфляційних втрат та 217399,35 грн. трьох процентів річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши подані матеріли можна зробити узагальнення, що законодавством передбачено спосіб компенсації різниці в тарифах, що не впливає на чинність умов договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань та прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 72024,90 грн. інфляційних втрат та 217399,35 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2012 р. підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. В частині стягнення суми основного боргу рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/993-2012 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 24008300,15 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 562056,85 грн. пені, 72024,90 грн. інфляційних втрат, 217399,35 грн. трьох процентів річних, 64380 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 8514,81 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.