Постанова № 25583571, 07.08.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2012 року Справа № 8/5005/2535/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Стрелец Т.Г., Чимбар Л.О.

Секретар судового засідання Мацекос І.М.

За участю представниквів сторін:

від позивача: Алексєєв С.С., юрисконсульт, дов. №55 від 01.01.2012р.

від відповідача: Скиба С.Г., представник, дов. від 10.01.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012р. у справі № 8/5005/2535/2012

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля",

м. Павлоград

про стягнення 16 162,86 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012р. у справі №8/5005/2535/2012 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - 11 596,83 грн інфляційних втрат, 4 566,03 грн - 3% річних, 1 609,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апе-ляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення суду пер-шої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуаль-ного права, не відповідає обставинам справи. В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не навів відповідного правового обґрунтування, чому після стягнення штрафу Відповідач є зобов`язаним за грошовим зобов`язанням. Крім того, суд першої інстанції повинен був встановити, з якої дати зобов`язання вважається простроченим. Позивач вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат Відповідачу не надсилав, штраф не є грошовим зобов`язанням та законом передбачена пряма заборона щодо нарахування процентів на неустойку. Звертає увагу суду також на той факт, що 17.09.2007р. виконавче провадження по наказу від 10.08.2007р. у справі №22/362 було зупинено у зв`язку з внесенням Відповідача до реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу. Отже, на час зупинення виконавчого провадження Відповідач не міг виконати наказ у зв`язку з обставинами, які від нього не залежали, та вина Відповідача у несвоєчасному його виконанні відсутня.

Апелянт в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, в позові відмовити.

Позивач вважає рішення суду законним та просить залишити його в силі, посилаючись на те, що рішення суду від 23.10.2006р. у справі №22/362 про стягнення штрафу відповідач не виконав, та з часу набрання цим рішенням законної сили у відповідача виникло грошове зобов'язання в сумі 50 641,20 грн, та він правомірно нарахував інфляційні та річні за невиконання грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2006р. господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі №22/362, яким позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задово-лено та стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №577860 від 22.04.2011р. змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля") штраф за неправильне зазначення у залізничній накладній коду вантажоодержувача (ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України) -49968,00 грн, витрати по сплаті державного мита - 555,20 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -118,00 грн, всього - 50 641,20 грн. На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 10.08.2007 року.

07.09.2007р. відділом державної виконавчої служби Павлоградського міського районного управління юстиції на підставі зазначеного наказу було відкрито виконавче провадження з примусового його виконання, яке зупинено 17.09.2007р. в зв'язку з включенням Відповідача до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участі у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Штраф на даний час не сплачено.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 4 566,03 грн та інфляційних втрат у сумі 11 596,83 грн, які роз-раховує на всю суму за наказом суду - 50 641,20 грн, за період прострочення з 12.03.2009р. по 12.03.2012р., вважаючи, що вказана сума є грошовим зобов'язанням, з чим погодився і суд першої інстанції, задовольнивши позов.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом" передбачено, що грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, перед-бачених цивільним законодавством України.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати креди-торові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ст. ст. 549, 611 Цивільного кодексу України).

З наведених положень та положень ст. 546 Цивільного кодексу України слідує, що штраф не являється зобов'язанням, а є одним із видів забезпечення зобов'язання, на що правомірно вказує відповідач.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2006р. у справі №22/362 з відповідача стягнено штраф за неправильне зазначення у залізничній накладній коду вантажоодержувача (ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України) та наявність судового рішення про стягнення штрафу не змінює його правову природу.

Правові наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати річних та інфляційних втрат за невиконання саме грошового зобов'язання, однак спірний штраф, як встановлено вище, не є грошовим зобов'язанням, та його несплата не має наслідком нарахування річних та індексу інфляції, як і несплата судових витрат, які були присуджені до стягнення з відповідача. Статтею 550 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що проценти на неустойку не нараховуються.

Посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 30.09.2008р. у справі №1/384-07 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цій постанові встановлена правомірність нарахування річних та індексу інфляції після винесення рішення суду саме на грошове зобов'язання (заборгованість).

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про неправомірність позовних вимог та в позові слід відмовити.

Та обставина, що апелянта включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участі його у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не виключає виконання рішення суду від 23.10.2006р. в добровільному порядку та його доводи в цій частині судом відхиляються.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішен-ня суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального права, -скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012р. у справі № 8/5005/2535/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" -49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса,108, код ЄДРПОУ 01074130 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" -51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна,76, код ЄДРПОУ 00178353 витрати по апеляційній скарзі -804,75 грн (вісімсот чотири грн 75 коп).

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Т.Г. Стрелец

Суддя Л.О. Чимбар

Повний текст постанови складений 08 серпня2012р.