Постанова № 25583520, 06.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.12 Справа № 5015/1135/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава", вих. №87 від 20.04.12р.

на рішення господарського суду Львівської області від 10.02.2012 року

у справі № 5015/1135/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава", м. Рівне

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів", смт. Красне, Львівська область

третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна хлібна інспекція у Львівській області, м. Львів

про зобов'язання щодо вчинення дій - видачу зерна в кількості 328 т

За участю представників:

позивача: не з'явився (повідомлений належним чином);

відповідача: Романчук Д.М. -представник (довіреність в матеріалах справи);

третя особа-1 на стороні позивача: не з'явився (повідомлений належним чином);

третя особа-2 на стороні відповідача: не з'явився (повідомлений належним чином).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.12р. справа №5015/1135/11 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Хабіб М.І., судді Зварич О.В., Якімець Г.Г. та призначена до розгляду на 29.05.2012р.

У зв'язку із відрядженням члена колегії судді Зварич О.В., розпорядженням голови суду від 29.05.2012 року для розгляду апеляційної скарги введено суддю Краєвську М.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.12р., у зв'язку із зайнятістю судді Краєвської М.В. в іншому судовому засіданні, у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги замість судді Краєвської М.В. введено суддю Зварич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.02.2012р. у справі № 5015/1135/11 (суддя Гоменюк З.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" до відкритого акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів", за участю третьої особи-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДТГО "Львівська залізниця" та третьої особи-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної хлібної інспекція у Львівській області про зобов'язання щодо вчинення дій, а саме - видачі зерна в кількості 328 т.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що місцевим судом не враховано факт сплати ТОВ «Вісава» 27.10.2010р. за зберігання зерна 40 000грн. На думку скаржника, прийнявши грошові кошти з призначенням платежу за послуги зберігання, ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" підтвердило факт взяття зерна на зберігання. Скаржник також стверджує, що відповідач не видав йому складського документа в порядку п.2.6 договору та ст.37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою № 24-03 від 22.03.2011р. про видачу реєстру накладних та складського документа, проте місцевий суд не взяв це до уваги.

Крім того, скаржник вважає даний спір немайновим, тому вважає, що судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачений ним в повному розмірі.

В письмових поясненнях (вх.3434 від 28.05.12р.) апелянт посилається на Звіт про проведення аудиторської перевірки ТзОВ «Вісава»від 23.02.2012р. та Аудиторський висновок від 29.02.2012р., які ,на думку апелянта, підтверджують, кількість зерна, яка залишилась на зберіганні у відповідача.

Відповідач у відзиві (б/н від 23.05.2012 року) на апеляційну скаргу, спростовує доводи скаржника та зазначає, що при надходженні вагонів з зерном на станцію Красне та їх наступному огляді з'ясувалося, що поставлене ТзОВ «Вісава»зерно є дефектним. В подальшому, у зв'язку з неможливістю прийняття зерна на склад через його неналежну якість, 21.10.2010р. позивачем та відповідачем був укладений договір №1 про транспортно-транзитні послуги, на виконання якого все зерно, що мало бути прийняте на складське зберігання, було вивантажене з залізничних вагонів та навантажене на автотранспорт ТзОВ „Вісава". Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами факт передачі зерна кукурудзи на відповідальне зберігання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів", оскільки, прийняття зерна на складське зберігання та його видача підтверджуються чітко визначеним переліком документів, передбаченим Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Крім того, у додаткових поясненнях до відзиву (вх.4326 від 07.07.2012р.) відповідач вважає неналежними доказами звіт про проведення аудиторської перевірки ТзОВ «Вісава»від 23.02.2012р. та аудиторський висновок від 29.02.2012р., на які посилається позивач. Також звертає увагу суду на те, що позивачем надіслана йому вимога від 02.04.2012р. за №66 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 40 000,00грн., оскільки послуги зі зберігання не надавались, а в травні 2012р. на адресу ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" надійшла позовна заява ТзОВ «Вісава»від 14.05.2012р. за вих. №71/05 про стягнення помилково перерахованих грошових коштів. У вказаній позовній заяві позивач підтверджує той факт, що зерно кукурудзи на складське зберігання згідно Договору №38-зерно від 2010.2010р. не приймалося ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів".

Третя особа-1 правом, наданим ст.96 ГПК України не скористалась, відзиву на апеляційну скаргу суду не направила, однак, супровідним листом (вх.3471 від 29.05.12р.) на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. надіслала докази видачі вантажу, прийнятого до перевезення згідно з квитанціями №36715286 від 20.10.2010р., №36715284 від 20.10.2010р., №36715287 від 20.10.2010р.

Третя особа-2 у відзиві на апеляційну скаргу (вх.4350 від 09.07.2012р.) вказує, що при надходженні на територію ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" перших 3х вагонів з зерном кукурудзи, лабораторією комбінату було виявлено, що зерно є зіпсованим, про що комбінат повідомив інспекцію. При перевірці інспекцію встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства зерно від позивача до відповідача поступило в вагонах без обов'язкових сертифікатів якості та з IV ступенем дефектності, тому не могло бути прийнятим на зберігання. Оскільки на складах комбінату знаходилось на зберіганні якісне зерно інших власників, зобов'язано комбінат не примати дефектне зерно на зберігання. Дефектне зерно було перевантажене з вагонів на автотранспорт позивача. Порушень вимог чинного законодавства з боку комбінату щодо можливості прийняття на складське зберігання зерна неналежної якості інспектором Львівської обласної державної хлібної інспекції виявлено не було.

В судове засідання 06.08.2012 року позивач та треті особи явки повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2010р. ТзОВ „Вісава" (власник) та ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" (зберігач) укладено договір №38-зерно на відповідальне зберігання зерна.

Відкрите акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів" перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів" з 19.08.11р., що підтверджується наказом №27-к від 19.08.2011р.та випискою з ЄДР серії ААБ № 500265 від 08.12.11р.

У відповідності до п.1.1 договору власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання зерно, у разі необхідності доводить його до кондицій, придатних для тривалого зберігання шляхом очищення, сушіння за рахунок власника, забезпечує зберігання і видачу його власнику в строки, встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню зерна.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що на підтвердження приймання зерна зберігач видає власнику реєстр накладних, в якому вказується залікова вага. По вимозі на основі реєстрів видається власнику складський документ (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво).

Зберігач видає власнику складські документи на зерно на наступний робочий день після прийняття зерна на зберігання. У разі необхідності доробки зерна термін видачі складських документів може бути продовжено на три дні (п.3.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору видача зерна (або його частини) здійснюється зберігачем по першій вимозі власника шляхом відвантаження на автомобільний або залізничний транспорт, наданий власником або шляхом переоформлення складської квитанції на складі зберігача на третю особу на підставі листа власника.

Згідно з залізничними квитанціями про приймання вантажу (переадресовка) ДП «Дубненський КХП»відправив на адресу Красненського комбінату хлібопродуктів 45 вагонів зерна кукурудзи, а саме:

- №36715286 від 20.10.2010р. -17 вагонів, маса вантажу 1107,10 т. ;

- №36715284 від 20.10.2010р. -20 вагонів, маса вантажу 1280, 38 т.;

- №36715287від 21.10.2010р. -8 вагонів, маса вантажу 510, 75 т.

Власником цього зерна є ТОВ «Вісава», що підтверджено листом ДП «Дубненський КХП»від 19.11.2010р. № 168( т.1, а.с.78).

27.10.2010р. ТОВ «Вісава»сплатило відповідачу 40 000 грн. з призначенням платежу «зберігання зерна згідно Договору №38 від 20.10.2010р.»(виписка банку в матеріалах справи, т.1 а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, при огляді перших трьох вагонів із зерном кукурудзи, які поступили 21.10.2010р. на територію ВАТ «Красненського комбінат хлібопродуктів», було виявлено, що зерно є зіпсованим. Про вказаний факт керівництво комбінату повідомило Львівську обласну державну хлібну інспекцію.

Відповідно до акту перевірки від 25.10.2010р., державним інспектором Львівської обласної державної хлібної інспекції під час перевірки вагонів із зерном кукурудзи встановлено, що зерно має І та ІІ ступені дефектності, поступило без якісних посвідчень, відібрана проба зерна для визначення якості. В акті вказано, що проводиться навантаження зерна кукурудзи на автотранспорт, біля елеватора знаходяться запломбовані вагони з зерном кукурудзи, які плануються для перевантаження на автотраспорт. В приписі інспектором Львівської обласної державної хлібної інспекції зобов'язано відповідача не допускати зберігання дефектного зерна у зерносховищах, де знаходиться зерно належної якості.

Відібрана проба дефектного зерна була відправлена у лабораторію Львівської обласної державної хлібної інспекції для проведення детального аналізу.

Згідно з посвідченням №96 на аналіз проби від 26.10.2010 року, відібране з вагонів зерно кукурудзи має 4 ступінь дефектності (колір темний, запах гнилісний, вологість 22,4%, зіпсовані зерна -68%, пошкоджені -24 %).

Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2010р. ТзОВ „Вісава" (замовник) та ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" (виконавець) був укладений договір №1 про транспортно-транзитні послуги, відповідно до умов якого ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" зобов'язався упродовж 10-ти днів надавати послуги з перевантаження 45 вагонів зерна (розвантаження із залізничних вагонів та навантаження на автотранспорт, який надається замовником), початок робіт - не пізніше 5-ти днів з моменту підписання договору. ТзОВ „Вісава" зобов'язалося сплатити за розвантаження з вагонів -15грн.( в т.ч. ПДВ) за 1 т. зерна, за навантаження на автотранспорт - 18грн.( в т.ч. ПДВ) за 1 т. зерна (т.1 а.с.33) .

Належне виконання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" своїх зобов'язань за договором №1 від 21.10.2010р. (розвантаження зерна із 45-ти залізничних вагонів та навантаження зерна на автотранспорт) та оплату цих робіт ТзОВ „Вісава" підтверджується рішенням господарського суду Львівської області 15.06.2011р. у справі №5015/2157/11, яке набрало законної сили.

При вирішенні цього спору судом встановлено, що дії, вчинені позивачем, підтверджують факт надання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" послуг відповідно до договору №1 від 21.10.2010р. по розвантаженню з залізничних вагонів та навантаженню на автотранспорт.

Названим рішенням відмовлено в задоволенні позову ТзО„³сава" до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" про стягнення коштів в сумі 104970,06 грн., сплачених ТзОВ „Вісава" за надані відповідачем послуги з розвантаження зерна з вагонів та навантаження його на автотраспорт за договором №1 від 21.10.2010р.

Вищим господарським судом України рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. у справі №5015/2157/11 залишено без змін.

У вимозі від 08.02.2011р. вих.. № 32-02, надісланій відповідачу( т.1 а.с. 19,20) позивач просив відповідача повернути 328 т. зерна кукурудзи, яке залишилось на зберіганні, або сплатити за нього 590 400грн. ( 1800 грн. за 1 тонну).

З підстав неповернення із зберігання зерна кукурудзи в кількості 328 т, переданого за договором №38-зерно від 20.10.2010р., позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів" про зобов'язання до видачі зерна в кількості 328 т.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із частиною першою ст.936 ЦК за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання(частина 1 ст.946 ЦК).

В силу частини першої ст. 949 ЦК зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Частинами 1 та 3 ст.957 ЦК встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Статтею 961 ЦК передбачено, на підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із таких складських документів:

- складську квитанцію;

- просте складське свідоцтво;

- подвійне складське свідоцтво.

Згідно із ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. № 37-IV (далі -Закон № 37-IV) зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно до ст.24 цього Закону власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Статтею 37 Закону № 37-IV встановлено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію (ст. 43 Закону № 37-IV ).

Згідно з п.1.11. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 (далі -Положення), складська квитанція на зерно виписується складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання, а складські свідоцтва - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

Відповідно до п.1.7 Положення при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання; зерно має особливі показники якості, які можуть завдати шкоди здоров'ю персоналу зернового складу або третім особам, а також майну зернового складу (п.1.9 Положення).

З аналізу названих норм законодавства випливає, що на підтвердження прийняття зерна на зберігання зерновий склад в обов'язковому порядку видає власнику зерна один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію.

Умовами договору №38 від 20.10.2010р. було також передбачено видачу реєстру накладних.(п.2.6 договору). Ці документи в силу закону та умов договору є підтвердженням прийняття зерна на зберігання та посвідченням наявності зерна і зобов'язанням зернового складу повернути його володільцеві такого документа (п. 24 ст. 1 Закону №37-IV).

Якщо зерно має особливі показники якості, які можуть завдати шкоди здоров'ю персоналу зернового складу або третім особам, а також майну зернового складу, таке зерно не приймається на зберігання і складські документи не видаються.

У позовній заяві позивач стверджує, що передав відповідачеві на зберігання 2891т зерна кукурудзи і станом на 08.02.2011р. відповідач не повернув зі зберігання 328 т. зерна.

Матеріали справи спростовують доводи позивача, оскільки зерно в вагонах, що поступило від Дубненського КХП на адресу відповідача, власником якого є позивач, було зіпсованим, у зв'язку з чим позивач уклав з відповідачем договір №1 про транспортно-транзитні послуги, а саме про перевантаження 45 вагонів зерна (розвантаження із залізничних вагонів та навантаження на автотранспорт, який надається замовником). Факт виконання відповідачем робіт, передбачених цим договором, та факт їх оплати позивачем встановлений судовим рішення у справі №5015/2157/11 та в силу ст.35 ГПК не потребує повторно доказування.

Позивач не надав ні місцевому, ні апеляційному судам жодних належних та допустимих доказів (складських документів, реєстру накладних) на підтвердження факту прийняття відповідачем на зберігання зерна позивача.

Залізничні квитанції про приймання вантажу до перевезення підтверджують лише факт відправки Дубненським КХП на адресу відповідача 45 вагонів зерна кукурудзи, однак не підтверджують факту прийняття відповідачем цього зерна на зберігання, тому такими доказами їх не можна вважати.

Слід зазначити, на вимогу апеляційного суду подати докази повернення відповідачем зі зберігання решти зерна, крім спірних 328т, таких доказів позивач не надав.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що сплата ним 27.10.2010р. коштів за зберігання зерна в сумі 40 000грн. та прийняття їх відповідачем є підтвердженням факту прийняття відповідачем зерна на зберігання спростовуються вимогою самого ж позивача від 02.04.2012р. за №66 (т.2 а.с.21-22) , яку він надіслав відповідачу. В цій вимозі позивач просить відповідача повернути помилково сплачені 27.10.2010р. кошти в сумі 40 000,00грн. за зберігання зерна згідно договору №38 від 20-10.2010р., оскільки такі послуги не надавались.

.

Твердження скаржника про те, що при передачі зерна на зберігання відповідач не видав йому передбачених договором та чинним законодавством складських документів, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки в позовній заяві не вказано про те, що складські документи не були видані відповідачем при прийнятті зерна на зберігання, матеріали справи також не містять жодних претензій чи будь-яких вимог позивача з цього приводу включно до вимоги від 24.03.2011р. про видачу складських документів, надіслану після порушення провадження у даній справі( провадження у справі порушено 03.03.2011р.).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

При поданні апеляційної скарги скаржник сплатив судовий збір в сумі 547грн., який покладається на скаржника. Крім того, зі скаржника в доход Державного бюджету належить стягнути недоплачу суму судового збору з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що предметом спору є майнова вимога про витребування зерна в кількості 328 т. Вартість цього зерна визначена самим позивачем у вимозі від 08.02.2011р. вих.. № 32-02, надісланій відповідачу (т.1 а.с. 19,20) , в якій позивач просив відповідача повернути 328 т. зерна кукурудзи, яке залишилось на зберіганні, або сплатити за нього 590 400грн. (1800 грн. за 1 тонну).

Відповідно до п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012р. № 01-06/869/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", статтею 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання апеляційної скарги на рішення суду майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто, за майновий спір - 1% від ціни позову, але не менше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 30 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, ціна позову у даному спорі визначається виходячи із вартості майна, що витребовується, та становить 590 400,00грн., а судовий збір за подання апеляційної скарги підлягав сплаті в розмірі 1% від ціни позову, що становить 5904.,00грн.

Однак, при поданні апеляційної скарги позивач сплатив 547,00 грн. та подав як доказ сплати судового збору платіжне доручення №516 від 02.04.12р. на суму 547 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. апеляційну скаргу було повернено скаржнику з підстав неподання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та неподання доказів надсилання копії апеляційної скарги третім особам

Скаржник повторно подав апеляційну скаргу, до якої додав як доказ сплати судового збору те ж саме платіжне доручення №516 від 02.04.12р. на суму 547 грн.

Ухвалою апеляційного суду від 10.07.12р. зобов'язано скаржника подати докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Вимог суду скаржник не виконав, доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не подав.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011р. № 7 зокрема, у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Таким чином, зі скаржника належить стягнути в доход Державного бюджету недоплачену суму судового збору, а саме : 5357,00 (5904,00 -547, 00) грн.

Крім того, з огляду на те, що Відкрите акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів" перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів", що підтверджується наказом №27-к від 19.08.2011р.та випискою з ЄДР серії ААБ № 500265 від 08.12.11р., на підставі ст.25 ГПК відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів" належить замінити на Публічне акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів".

Керуючись ст.ст.25, 35, 55, 91, 94, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів", ідент. код 00952060, місцезнаходження: 80560, Львівська область, Буський район, смт.Красне, вул.Залізнична, буд.18, на Публічне акціонерне товариство „Красненський комбінат хлібопродуктів", ідент. код 00952060, місцезнаходження: 80560, Львівська область, Буський район, смт. Красне, вул. Залізнична, буд.18

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.02.2012 року у справі № 5015/1135/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава", ідентифікаційний код 33408742, місцезнаходження:33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, в доход Державного бюджету 5357,00грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 08.08.2012р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.