Рішення № 25583181, 31.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5023/2475/12 вх. № 2475/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю:

позивача - не з'явився відповідача - Квіцінська А.І., дов. №01-62юр/4417 від 08.06.12р.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до АК "Харківобленерго" м.Харків

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати його право користування точкою прийому електричної енергії за адресою м. Харків, АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 09.07.12р. було оголошено перерву до 31.07.12р. для надання сторонам можливості надати документи, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.07.12р.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явився, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати його право користування точкою прийому електричної енергії за адресою м. Харків, АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір постачання електроенергії та припинив її постачання, що суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст.275 ГК України та ст.651 ЦК України.

22.05.06р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4-0725 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію позивачу, а позивач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до додатку № 3.1 до договору зазначено дві точки обліку за адресами: м. Харків, АДРЕСА_2 та м. Харків, АДРЕСА_1.

Інших додатків до спірного договору щодо переліку місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію сторонами до суду надано не було.

Відповідно до п.9.11 договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Доказів його розірвання у судовому порядку або за ініціативою будь-якої із сторін, позивачем та відповідачем до суду не надано, на підставі чого суд дійшов до висновку, що даний договір пролонговано сторонами на 2012 рік та на час розгляду справи є чинним.

Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. за № 28 (зі змінами та доповненнями) (надалі за текстом - Правила) - договір про постачання електричної енергії це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Згідно п.5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Вищезазначеними Правилами визначено, що точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання/передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період.

Як вбачається з наданих документів, позивач 25.05.11р. звернувся до відповідача із заявою про закриття особового рахунку за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 у зв'язку з продажем приміщення, після чого зі спірного договору було виключено точку обліку за вищевказаною адресою.

Таким чином, на теперішній час між АК "Харківобленерго" та позивачем діє договір тільки по точці обліку за адресою м. Харків, АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом позовної заяви, позивач просить визнати за ним право користування електричною енергією по точці обліку за адресою м. Харків, АДРЕСА_1. Однак, ніяких доказів того, що він звертався до відповідача у встановленому законом порядку для включення цієї точки обліку до договору позивач суду не надав.

Пунктом 5.4 підпункту 1 Правил передбачено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач) має надати відповідній організації заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника.

В матеріалах справи є лист № 260/30-1345 від 04.07.11р., яким відповідач повідомив позивача, що у разі його бажання включити до свого договору іншу точку обліку, йому необхідно звернутися до АК "Харківобленерго" "ІЦК" з відповідними юридичними та технічними документами.

Оскільки позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з заявою про включення точки обліку за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 літ.Б-3 до спірного договору разом з відповідною технічною документацією, не має правових підстав для встановлення розрахункових приладів (точки обліку) у нежитловій будівлі літ.Б-3 за вищенаведеною адресою.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення права позивача, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 16, 526 Цивільного кодексу України, Правилами користування електричною енергією, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.08.2012 р.

Суддя Лавренюк Т.А.