Рішення № 25583018, 06.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5023/3249/12 вх. № 3249/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Рябініна М.М.

3-ї особи - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Фермерське господарство "Кегичівське", с. Кулиничі

до Харківська міська рада, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача - Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 33,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256.

Ухвалою суду від 23.07.2012 р. було порушено провадження по справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача - Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області.

Розгляд справи було призначено на 06.08.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі його представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Третя особа надала суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просять суд оголосити відзив в судовому засіданні та розглядати справу без участі її представника.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 року № 69/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» Фермерському господарству «Кегичівське» надано в оренду земельну ділянку площею 0,0025 га по просп. Московському, 256 для розміщення кіоску для продажу продовольчих товарів терміном на один рік з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка відбулася 23.09.2008 року, про що свідчить договір оренди землі зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 840867100070.

Рішенням 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.12.2009 року № 322/09 «Про припинення та поновлення юридичним та фізичним особам права оренди земельних ділянок для експлуатації малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» ФГ «Кегичівське» було поновлено право оренди вищезазначеної земельної ділянки експлуатації кіоску для продажу продовольчих товарів та хлібобулочних виробів до 23.09.2014 року.

Таким чином, позивач правомірно користується земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі, відповідно до вимог Земельного Кодексу України та чинного законодавства України, а також сплачує податок на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові будівлі, відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю», Податкового Кодексу України та чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

У 2012р. у зв'язку з комерційною необхідністю, позивач в межах земельною ділянки, що знаходиться в його користуванні згідно договору оренди землі від 23.09.2008р. № 840867100070 по просп. Московському, 256 в м. Харкові побудував нежитлову будівлю для продажу продовольчих товарів та хлібобулочних виробів яку належним чином не зареєстрував.

На замовлення позивача Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 13.07.2012р. виготовило технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 33,2 кв. м.

Відповідно до технічного звіту про стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі літ. «Л-1» розташованого по просп. Московському, 256 виконаного ТОВ фірма «ВІСТ» (ліценція АВ №489740 від 19.10.2009р.), всі будівельні конструкції знаходяться в задовільному стані. Дефектів, що впливають на несучу спроможність конструкцій не виявлено та можлива їх подальша експлуатація.

Виходячи з того, що будівництво спірних приміщень проводилось без отримання належного дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року та пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (стаття 376 ЦК України).

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частина 5 статті 11 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 181, 316, 317, 331, 376 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством «Кегичівське» (код 14058492; 62404, Харківська область, Харківський район, сел. Кулиничі, вул. Шкільна, 21) право власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 33,2 м2, що знаходиться по просп. Московському, 256 в м. Харкові.

Суддя Денисюк Т.С.