Рішення № 25582819, 07.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.12 Справа № 30/5014/1540/2012

За позовом Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Антрацит Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 14181 грн. 30 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача - Деречина Ю.В. (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Антрацитівським МВ ГУМВС України в Луганській області 14.12.2009), провідний юрисконсульт, довіреність № 5 від 03.01.2012;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 22.05.1996;

від 3-х осіб - представники не прибули,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Державне підприємство «Антрацит»(далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) матеріальної шкоди у розмірі 14181 грн. 30 коп.

Позов мотивований статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України та вироками Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19.06.2009 у справах № 1-324/09 та № 1-334/09, якими громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними згідно ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України за привласнення чужого майна (вугілля), яке було їм ввірено; вказані особи працювали водіями у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який уклав з позивачем у даній справі договір № 20/12 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28.12.2007; відповідними діями зазначених осіб Державному підприємству «Антрацит»нанесено матеріальну шкоду на загальну суму 14181 грн. 30 коп.

Відповідач в судовому засіданні 10.07.2012 подав відзив на позовну заяву б/н від 10.07.2012, в якому визнав позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 181,30 грн. в повному обсязі.

Треті особи визнали факт привласнення вугілля на суму 9446,67 грн. та на суму 4734,63 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не прибули, проте надали заяви, в яких просять суд розглядати справу без їх участі, що судом приймається до уваги.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2007 між Державним підприємством «Антрацит»(замовник, позивач у справі) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (перевізник, відповідач у справі) був укладений договір № 20/12 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 п. 1 договору перевізник надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно додатку та узгодженим з замовником паспортом маршруту руху, а замовник оплачує надані послуги згідно договірної ціни, зазначеної у доданій калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали водіями за трудовими договорами у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а. с. 30-31).

На виконання договору 24.03.2008 водій ОСОБА_2, отримавши на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем робочій ВП ш.«Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_6, привласнив ввірену вугільну продукцію, обернувши її у свою користь, чим спричинив позивачу матеріальну шкоду на суму 1585,74 грн.

27.03.2008 ОСОБА_2 отримав на території ВП «УМТС» ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська» ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем робочому ВП ш. «Кріпенська» ДП «Антрацит»ОСОБА_7 Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_2 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1585,74 грн.

28.03.2008 ОСОБА_2 отримав на території ВП «УМТС» ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська» ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем робочому ВП ш. «Кріпенська» ДП «Антрацит»ОСОБА_8. Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_2 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1585,74 грн.

01.04.2008 ОСОБА_2 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем робочій ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_9. Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_2 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1563,15 грн.

02.04.2008 ОСОБА_2 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем пенсіонеру ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_10. Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_2 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1563,15 грн.

11.04.2008 ОСОБА_2 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем робочому ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_11. Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_2 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1563,15 грн.

Таким чином, в результаті дій водія ОСОБА_2 Державному підприємству «Антрацит»нанесено матеріальну шкоду на загальну суму 9446,67 грн.

Крім того, на виконання договору 12.03.2008 водій ОСОБА_3 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем пенсіонеру ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_12, привласнив ввірену вугільну продукцію, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1585,74 грн.

29.03.2008 ОСОБА_3 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем пенсіонеру ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит» ОСОБА_13 Проте ввірену вугільну продукцію ОСОБА_3 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1585,74 грн.

04.04.2008 ОСОБА_3 отримав на території ВП «УМТС»ДП «Антрацит»у відповідальної за вивозку побутового вугілля робочим та пенсіонерам ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_5 2950 кг вугілля марки АМ для перевезення вантажним автомобілем пенсіонеру ВП ш. «Кріпенська»ДП «Антрацит»ОСОБА_14. Проте, ввірену вугільну продукцію ОСОБА_3 привласнив, обернувши її у свою користь, чим спричинив ДП «Антрацит»матеріальну шкоду на суму 1563,15 грн.

Таким чином, в результаті дій водія ОСОБА_3 Державному підприємству «Антрацит»нанесена матеріальна шкода на загальну суму 4 734,63 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 14181,30 грн. в порядку ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При аналізі змісту наведеної правової норми можна дійти до висновку про те, що при прийнятті рішення про відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна

потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою

умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдана шкоди;

г) вина особи, якою завдана шкода, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005).

Суб'єктом відшкодування шкоди відповідно до коментованої статті є особа, яка її завдала.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 наведеної статті встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є обов'язкова наявність загальних умов деліктної відповідальності: наявність протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини.

Як вбачається з матеріалів справи, водії фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отримавши вугільну продукцію на виконання договору № 20/12 від 28.12.2007, укладеного між Державним підприємством «Антрацит»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, привласнили ввірену їм вугільну продукцію, чим спричинили Державному підприємству «Антрацит»матеріальну шкоду на загальну суму 14181,30 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Ці факти також підтверджуються самими водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пояснювальних записках б/н та б/д (а. с. 40, 41), а також вироками Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19.06.2009 по справі № 1-334/09 та від 19.06.2009 у справі № 1-324/09 (а. с. 9-13), які набрали законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Європейського суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що вина працівників відповідача у спричиненні позивачу матеріальної шкоди підтверджена матеріалами справи та її фактичними обставинами суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 14181 грн. 30 коп. матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 29).

Відповідно до ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, ці дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1609 грн. 50 коп.

У судовому засіданні 07.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 35 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Державного підприємства «Антрацит», вул. Ростовська, 38, м. Антрацит Луганської області, ідентифікаційний код 32226065, матеріальну шкоду у розмірі 14181 грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано -10.08.2012

Суддя І.П. Голенко