Рішення № 25582629, 27.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.12 Справа№ 5015/2496/12

За позовом Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача Приватного підприємства "Вітер-плюс" (попередня назва ПП "Любе-сервіс"), м.Пустомити

про стягнення 5637грн. 74коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Кіндрат Б.Я.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" подано позов до Приватного підприємства "Любе-Сервіс" (змінено назву на ПП "Вітер-плюс") про стягнення 5414грн. 09коп. основного боргу, 162грн. 76коп. пені, 11грн. 83коп. інфляційних втрат та 49грн. 06коп. 3 % річних

Ухвалою суду від 21.06.2012 р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.07.2012р. В зв"язку з неявкою представників сторін в судове засідання 17.07.2012р. та відсутність доказів про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 17.07.2012р. відкладено розгляд справи на 27.07.2012р. та зобов"язано позивача надати суду довідку (виписку) з Єдиного державного реєстру (ст. 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців") щодо перебування відповідача в ЄДР станом на час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 27.07.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі повернута поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання".

Станом на 27.07.2012р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивчача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.10.2008р. між Приватним підприємством "Любе-Сервіс" (згідно зміни найменування ПП "Вітер-плюс") (споживач) та ЛМКП "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) було укладено договір №4307А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (п.6.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином. Зауваження від відповідача щодо виконання позивачем умов договору не надходили.

Відповідно до затверджених цін і тарифів відповідач має заборгованість перед ЛМКП „Львівтеплоенерго" за період з 01.05.2011р. по 30.04.2012р., за фактично спожиту теплову енергію в сумі 5414грн. 09коп.

Позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків, на підставі п.7.2.3. договору просить стягнути з відповідача пеню, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 162грн. 76коп.

Крім цього, відповідно до ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 49грн. 06коп.. та збитки від інфляції в сумі 11грн. 83коп. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2009р. у справі № 23/204 за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Львівської міської ради в особі ЛМКП "Львівтеплоенерго" до ПП "Любе-сервіс" про стягнення 1 333грн. 17коп. встановлено, що ПП "Любе-сервіс" (ідентифікаційний код 22420234) 16.01.2009р. змінило найменування на ПП "Вітер-плюс" (ідентифікаційний код 22420234). Даний факт підтверджується також спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.07.2012р. за електронним запитом № 14292809.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач повністю не оплатив за фактично спожиту теплову енергію в строки передбачені п.6.3. договору, за період з 01.04.2010р. по 30.04.2011р. його заборгованість становить 5414грн. 09коп.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 11грн. 83коп. інфляційних втрат та 49грн. 06коп. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, позивача про стягнення з відповідача 162грн. 76коп. пені за період з 15.12.2011р. по 21.05.2012р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволення, а саме в частині стягнення 5414грн. 09коп. основного боргу, 162грн. 76коп. пені, 11грн. 83коп. інфляційних втрат та 49грн. 06коп. 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу слід повернути частину суми сплаченого судового збору у розмірі 31грн. 50коп.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49,35, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вітер-плюс" (попередня назва ПП "Любе-сервіс"), м.Пустомити, вул.Грушевського, 66 ( ідентифікаційний код 22420234) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів, вул.Д.Апостола,1 ( ідентифікаційний код 05506460) 5414грн. 09коп. основного боргу, 162грн. 76коп. пені, 11грн. 83коп. інфляційних втрат, 49грн. 06коп. 3 % річних та 1609грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу ухвалу на повернення зайво сплаченого за платіжним дорученням №4595 від 14.06.2012р. (знаходиться в матеріалах справи № 5015/2496/12) судового збору в розмірі 31грн. 50коп. після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 02.08.2012р.