Рішення № 25582570, 07.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 5006/24/46/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м. Донецьк, ЄДРПОУ 26288796

про: стягнення 8 082,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Калитвянська С.О. - за довір. № 55-12 «Д» від 03.04.2012р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення 8 082,08 грн. боргу, з яких: 7 436 грн. 83 коп. - заборгованість за спожиту активну електроенергію у грудні 2011р. за договором про постачання електричної енергії №516 від 31.07.2009р., 3% річних за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 100,26 грн., пеня за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 507,76 грн., інфляційні за період з 01.02.2012р. по 30.06.2012р. - 37,23 грн., крім того, судові витрати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 625 Цивільного кодексу України, Правилами користування електричною енергією.

На підтвердження позовних вимог надано суду: копію договору про постачання електроенергії з додатком №5, копії рахунку, копію довіреності та акту прийому-передачі товарної продукції (електроенергії) за грудень 2011р., розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог в частині 3% річних, пені та інфляційних посилаючись на те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є державною установою і фінансується виключно за рахунок державного бюджету України за кодами економічної класифікації видатків і розрахунки за спожиту електроенергію прямо залежать від відповідного фінансування. Також повідомив, що рахунок за спожиту електроенергію за грудень 2011р. надійшов на адресу відповідача лише у січні 2012р., тому відповідач не мав можливості здійснити його оплату, оскільки це є порушенням бюджетного законодавства.

Розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України.

31.07.2012р. від відповідача надійшов додатковий відзив, у якому останній повідомив про оплату заборгованості з активної електроенергії, спожитої у спірний період та надав відповідні копії платіжного доручення від 18.07.2012р. № 258 на суму 45 692,00 грн. та акту звірки заборгованості від 16.07.2012р. за договором № 516 від 31.07.2009р.

Позивач в судовому засіданні, що відбулось 07.08.2012р., підтвердив оплату відповідачем суми основного боргу та наполягав на стягненні нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

До приведення статутних документів у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», про що свідчить копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та виписки з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Як вбачається, 31.07.2009р. між позивачем (постачальник електричної енергії) та відповідачем (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 516, за умовами якого постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб його електроустановок із загальною приєднаною потужністю 67,0 кВт, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п.2.3.4. договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та додатку №5 «Порядок розрахунків».

Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктом п.2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних простроченої суми. При цьому сума грошового зобов»язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно п.9 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до Договору, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

У пункті 9.5 договору сторони встановили строк його дії - до 31.12.2009р. та визначили, що цей договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір разом з додатком підписаний обома сторонами без заперечень. В матеріалах справи відсутні докази припинення дії цього договору, що також не заперечується сторонами, тому суд дійшов висновку, що станом на момент виникнення спору сторони перебували у договірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив у грудні 2011 року, а відповідач прийняв у тому числі активну електричну енергію в обсязі 7073 кВ/год на суму 7 436,83 грн. з ПДВ., про що свідчать підписаний обома сторонами без заперечень відповідний акт приймання-передачі товарної продукції (електроенергії).

Також позивач надавав відповідачу рахунок на оплату спожитої у цей період активної електричної енергії. Цей рахунок отриманий уповноваженою особою відповідача 30.12.2011р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи відповідача на цьому рахунку.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що відповідач не оплатив у встановлений договором строк отриманий рахунок на суму 7 436,83 грн., що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається, після порушення провадження у справі, відповідачем оплачено суму основного боргу з активної електроенергії, спожитої у грудні 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням від 18.07.2012р. № 258 на суму 45 692,00 грн. та актом звірки заборгованості від 16.07.2012р. за договором № 516 від 31.07.2009р.

Отже, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на основний борг сум пені за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 507,76 грн., 3 % річних за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 100,26 грн. та інфляційних за період з 01.02.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 37,23 грн. суд виходить з наступного.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахований розмір пені за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. та пред'явлений до стягнення на суму 507,76 грн. виходячи з подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки. Суд вважає цей розрахунок помилковим в частині визначення періоду розрахунку.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд враховує, що рахунок на оплату отриманої у грудні 2011р. електроенергії відповідачу було вручено 30.12.2011р.; за умовами п.9 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до Договору остаточний розрахунок здійснюється у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку; згідно Закону України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (зі змінами та доповненнями) операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно і закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п.1.21 Закону); з урахуванням наведених норм, вихідних та святкових днів, у позивача виникло право вимоги оплати спожитої у спірному періоді електроенергії лише з 16.01.2012р.; за приписами п.6 ст.230 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, позивач має право на нарахування та стягнення пені за період з 16.01.2012р. по 16.06.2012р.

Підрахувавши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з суми боргу 7 436,83 грн. за період з 16.01.2012р. по 16.06.2012р., господарський суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача у сумі 473,13 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд враховує, що вимога щодо сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та нарахування 3% річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. на суму 100,26 грн. та інфляційні за період з 01.02.2012р. по 30.06.2012р. на суму 37,23 грн. виходячи з заборгованості у розмірі 7 436,83 грн., суд вважає розрахунок позивача помилковим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у наступному розмірі: 3% річних - 99,97 грн., інфляційні - 7,55 грн.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, в силу статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання, а частина 1 статті 230, частина 3 статті 231 Господарського кодексу України встановлюють, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій у розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Крім того, статтею 617 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Стосовно заперечень відповідача про стягнення нарахованих позивачем сум пені у зв'язку з відсутністю вини відповідача внаслідок недофінансування з боку держави, господарський суд зазначає, що умови спірного договору не містять норм, які б ставили порядок розрахунків за отриманий товар в залежність від програм бюджетного фінансування відповідача. Отже, факт надходження коштів з державного бюджету не впливає на момент виникнення у відповідача обов'язку оплати за договором.

За змістом ст.32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, до Територіального управління судової адміністрації Донецької області, м. Донецьк, про стягнення 8 082,08 грн., з яких 7 436,83 грн. - основний борг за спожиту активну електроенергію у грудні 2011р. за договором про постачання електричної енергії №516 від 31.07.2009р., 3 % річних за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 100,26 грн., пеня за період з 19.01.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 507,76 грн., інфляційні за період з 01.02.2012р. по 30.06.2012р. у розмірі 37,23 грн., задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 7 436,83 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Територіального управління судової адміністрації Донецької області (83086, м. Донецьк, пр. Лагутенка, 14, ЄДРПОУ 26288796) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131469) - 3 % річних - 99,97 грн., пеня - 473,13 грн., інфляційні - 7,55 грн., 1596,62 грн. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.08.2012р.

Суддя Величко Н.В.