Рішення № 25582328, 01.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/84/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.12 Справа № 5009/2675/12

за позовом: ОСОБА_1 (70241, АДРЕСА_1)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне»(70241, Запорізька область, Гуляйпільський район, село Приютне, вул. Леніна, буд. 52)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (70241, АДРЕСА_2)

про визнання недійсним п. 1.3. статуту ТОВ «Приютне», реєстраційний номер 10841050004000346 від 21.06.2010 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Хільченко С.С. -адвокат, договір про надання правової допомоги від 01.08.2012 р., посвідчення № 745 від 16.04.2009 р.; Кириченко В.С. -адвокат, витяг з договору про надання правової допомоги від 12.07.2012 р., паспорт серія НОМЕР_3 від 15.01.1998 р.;

від відповідача: Світличний О.Ю., довіреність № б/н від 12.07.2012 р.;

від третьої особи: ОСОБА_2 -особисто, паспорт серія НОМЕР_4 від 14.04.1997 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13 липня 2012 року звернувся позивач: ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання частково недійсною статті 13 статуту ТОВ «Приютне», реєстраційний номер 021408860001052 від 09.03.2000 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. ст. 117, 144, 245 Цивільного кодексу України, ст.ст. 86, 88 Господарського кодексу України; ст. 11, 52 Закону України «Про господарські товариства».

Ухвалою суду від 13.07.2012 року порушено провадження у справі № 5009/2675/12, присвоєно номер провадження 18/84/12, судове засідання призначене на 01.08.2012 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

До початку судового засідання 01.08.2012 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати недійсним п. 1.3. статуту ТОВ «Приютне», реєстраційний номер 10841050004000346 від 21.06.2010 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним п. 1.3. статуту ТОВ «Приютне», реєстраційний номер 10841050004000346 від 21.06.2010 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні 01.08.2012 р. представники позивача підтримали заяву про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: відповідно до ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. В той же час, як стало відомо, ОСОБА_2 не вніс в установленому порядку вклад до статутного капіталу, що в свою чергу позбавляє його можливості бути учасником товариства. Разом з тим, п. 1.3. ст. 1 статуту ТОВ «Приютне»в редакції від 21.06.2010 р. зазначено, що громадянин України ОСОБА_2 є засновником товариства. З огляду на зазначене, позич просив визнати недійсним п. 1.3 статуту ТОВ «Приютне»в редакції від 21.06.2010 р.

Представник відповідача позов визнав, пояснив суду, що товариству стало відомо про претензії ОСОБА_2 із позову про стягнення вартості частки майна товариства (справа № 5009/1883/12). ОСОБА_2 в установленому законом порядку вийшов зі складу учасників товариства, а тепер має намір стягнути із товариства 350 000,00 грн. В зв'язку із цим товариством проведено ряд перевірок та ревізій та встановлено, що ОСОБА_2 взагалі не вносив внесків до статутного фонду товариства, а отже не був взагалі його учасником та не мав права на вихід тощо. На підприємстві встановлено, що статутний фонд товариства був сформований двома платежами, які вніс особисто ОСОБА_6.

Третя особа -ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши наступне: обумовлену частку до статутного капіталу вніс, про що зафіксовано в установчому договорі, копія якого є у справі № 5009/1883/12. Також зазначений факт підтверджується балансами ТОВ «Приютне», головними книгами, відомостями обліку фондів та резервів за кожний рік починаючи з 2000 року. Звернув увагу суду, що доказів сплати (платіжні документи) надати не представляється можливим, оскільки ці документи знаходяться в реєстраційній справі та виїмці або розукомплектуванню не підлягають. На підставі чого, просив в позові відмовити.

Також ОСОБА_2 клопотав перед судом про витребування у Гуляйпільської РДА Запорізької області документів, що засвідчують сплату внесків до статутного фонду товариства.

Представники позивача та відповідача заперечили проти задоволення клопотання третьої особи, оскільки надали суду докази повного сформування статутного фонду товариства.

В зв'язку із наданням суду доказів, про витребування яких клопотав ОСОБА_2, суд відхилив його клопотання.

Після відхилення клопотання судом, ОСОБА_2 повідомив, що він взагалі не пам'ятає, що було 12 років тому при створенні товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне». Зазначив, що він вносив грошові кошти не через банківську установу, а готівкою у касу підприємства, а потім ОСОБА_6 забрав у всіх учасників касові ордери (чеки) та більше не повернув, і саме тому у нього не має документів, що підтверджують сплату внеску до статутного фонду товариства.

В судовому засіданні 01.08.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Загальними зборами, що оформлені протоколом № 2 в 2000 році, керуючись Законами України, які були чинні в той період часу, фізичні особи у складі 14 осіб дійшли згоди укласти установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне».

Пунктом 1.8 Установчого договору встановлено, що майно товариства складається з грошових внесків його учасників, продукції, товарів, вироблених в результаті господарської діяльності товариства, надходжень від послуг , робіт, а також іншого майна, придбаного на підставах не забороненим законодавством України.

Метою створення товариства є об'єднання зусиль учасників, їх коштів для виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, товарів широкого вжитку, надання сервісних послуг, здійснення маркетингу, заготівлі і торгівлі продукцією, сировиною і товарами сільськогосподарського і іншого призначення та отримання прибутку (п. 2.1. установчого договору).

Відповідно до п. 3.1 установчого договору, для забезпечення фінансово-господарської діяльності, а також гарантії майнових зобов'язань товариства, за рахунок грошових внесків учасників формується статутний фонд, який не може бути менший 100 розмірів мінімальних зарплат на час реєстрації статуту.

Згідно з п. 3.2 установчого договору кожен учасник вносить у статутний фонд товариства пай в грошовому виразі в сумі 74,00 грн., як обов'язковий членський внесок, що дає право на один голос. Внесення коштів посвідчується квитанцією про сплату суми внеску на рахунок товариства банку.

Пунктом 3.3 установчого договору обумовлено, що на час державної реєстрації учасники зобов'язані внести не менше 30 відсотків свого внеску в статутний фонд товариства, а п. 3.4 передбачено, що кожний учасник зобов'язаний не пізніше одного року з часу державної реєстрації повністю сплатити свій внесок в статутний фонд товариства.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (спеціальний витяг № 14391598 станом на 01.08.2012 р.) товариство зареєстроване 07.03.2000 р.

Нормами ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній з 27.05.1999 р. по 10.06.2000 р., тобто у час створення товариства) встановлено, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Стаття 51 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній з 27.05.1999 р. по 10.06.2000 р., тобто у час створення товариства) передбачала, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Стаття 13 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній з 27.05.1999 р. по 10.06.2000 р., тобто у час створення товариства) встановлювала, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Відповідно до п. 3.10 установчого договору, внески до статутного капіталу учасників у кількості 13 осіб складають по 370,00 гривень з кожної особи, що становить 5 голосів, 5 відсотків статутного фонду, і лише ОСОБА_6 мав внести пай в грошовому розмірі 2 890,00 грн., що становить 35 голосів, 35 відсотків статутного фонду.

Отже, з аналізу зазначених норм закону та положень установчого договору вбачається, що на кожного з майбутніх учасників товариства було покладено обов'язок не пізніше одно року з часу реєстрації товариства внести свою частку в статутний фонд, доказом чого є виданий банківською установою платіжний документ. А до державної реєстрації товариства учасники були зобов'язані внести не менше 30% свого внеску.

Крім того, суд зазначає, що діюче законодавство на час створення товариства та його реєстрації передбачало, що учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства (ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній з 27.05.1999 р. по 10.06.2000 р.)

Суду наданий висновок ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне»від 05.07.2012 р., у складі голови ревізійної комісії Довгаль С.М., членів комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідно до якого, враховуючи п. 3.2 ст. 3 Статуту на рахунок ТОВ «Приютне»06 березня 2000 року від імені ОСОБА_6 було здійснено платіж в сумі 2 220,00 грн., призначення платежу: статутний фонд, також 15 травня 2000 року здійснений другий платіж у розмірі 5 180,00грн. від імені ОСОБА_6, із зазначенням платежу -статутний фонд. Зазначений факт підтверджується довідкою ПАТ комерційного банку «Приватбанк»від 02.02.2012 р.

Пунктом 4.6 статуту (в редакції від 21.06.2010 р.) обумовлено, що вклади учасників оцінюються у грошовому вираженні за домовленістю учасників товариства і складають частку учасника у статутному капіталі товариства, про що вказується у відповідному протоколі Зборів Учасників.

Відповідно до п. 4.7 статуту (в редакції від 21.06.2010 р.) грошова оцінка вкладів здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, передбачених законодавством, вони підлягають незалежній експертній оцінці.

Пунктом 4.9 статуту (в редакції від 21.06.2010 р.) встановлено, що не допускається звільнення учасника товариства від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування його вимог до товариства.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсними актів на підставах, зазначених у законодавстві. Рішення, ухвалені зазначеними органами, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними.

Господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, зокрема, актів органів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер.

Згідно ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 р. встановлено що до корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 р. зазначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ), статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

ОСОБА_2 не надав суду належних доказів, а саме документів, виданих банківською установою, яки б свідчили про внесення останнім частки -грошової суми в статутний капітал товариства через установу банку. Свідоцтва товариства ОСОБА_2 також не має.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, встановивши, що п. 1.3. статуту ТОВ «Приютне»(в редакції від 21.06.2010 р.) містить посилання на те, що одним із засновників є громадянин України ОСОБА_2, в той час, як доказів внесення вкладу в статутний капітал товариства останнім надано не було, суд дійшов висновку, що це є порушенням як приписів норм закону та положень як засновницького договору, яким було створено товариство, так і самого статуту товариства.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Заперечення третьої особи спростовуються вищевикладеними обставинами.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним п. 1.3. статуту ТОВ «Приютне», реєстраційний номер 10841050004000346 від 21.06.2010 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом задовольняються.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 1.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне»(код ЄДРПОУ 03749282), реєстраційний номер 10841050004000346 від 21.06.2010 р. в частині зазначення засновником ТОВ «Приютне»громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне»(70241, Запорізька область, Гуляйпільський район, село Приютне, вул. Леніна, 52, код ЄДРПОУ 03749282) на користь ОСОБА_1 (70241, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізької області від 26.12.1996 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 07.08.2012 р.