Рішення № 25582271, 31.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/12/106/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Харцизька в інтересах Харцизької міської ради в особі Комунальної установи «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харцизьк

про стягнення 57252,23грн.

від Прокурора: Шаталова О.О.- посвідчення.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарова Ю.І.- довіреність.

від відповідача: відсутній.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором м. Харцизька в інтересах Харцизької міської ради в особі Комунальної установи «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харцизьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 38688,34грн., інфляційні витрати в сумі 2163,70грн., 3% річних в сумі 4692,32грн., пеню в сумі 3970,20грн. та штраф в сумі 7737,67грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №112 від 15.09.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 38688,34грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 2163,70грн., 3% річних в сумі 4692,32грн., пені в сумі 3970,20грн. та штрафу в сумі 7737,67грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Комунальне підприємство «Міська служба єдиного замовника» м. Харцизьк в письмових поясненнях наданих суду супровідним листом від 26.06.2012р. позовні вимоги прокурора підтримав повністю та пояснив, що відповідач, в супереч умов укладеного договору оренди не здійснює оплату орендних платежів, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 38688,34грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 2163,70грн., 3% річних в сумі 4692,32грн., пені в сумі 3970,20грн. та штрафу в сумі 7737,67грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 86700, АДРЕСА_1. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу вимог передбачених ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Згідно протоколу засідання конкурсної комісії по визначенню переможця на право оренди нежитлового приміщення, загальною площею 94,1кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП «Міська служба єдиного замовника» №45 від 02.09.2010р. визнано переможцем та надано дозвіл на укладання договору оренди нежитлової будівлі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

За результатами конкурсу між Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Жеменюк Юлією Олександрівною (Орендар) 15 вересня 2010р. було укладено договір оренди №112 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, комунальної власності міськради, площею 94,1кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу з надання юридичних консультацій, консалтингових послуг. (п.1.2. договору).

Відповідно до умов п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методи розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Харцизької міської ради від 26.01.2007р. №5/12-525 і становить з урахуванням ПДВ за перший місяць оренди 1980,00грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.2. договору).

За приписами п.3.4. орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом п.3.6. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до поточного рахунку Орендодавця.

Відповідно до пункту 5.3 договору Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі перерахувати орендну плату.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості на користь Орендодавця за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. (п.10.2 договору.).

Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами при наявності рішення виконавчого комітету міської ради або протоколу конкурсної комісії та діє до 02.08.2013р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

До укладеного договору оренди 15.09.2010р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду основних засобів, відповідно до якого Комунальне підприємство «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 94,1кв.м. Акт приймання-передачі підписано обома сторонами.

01 серпня 2011р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №126 до договору оренди, якою сторони п. 5.11. договору виклали в наступній редакції: своєчасно та в повному обсязі оплачувати комунальні послуги й експлуатаційні витрати по окремих договорах з комунальними службами міського господарства. Орендодавець передає повноваження Орендарю по укладанню договору на постачання електроенергії з ВАТ «Донецькобленерго». Орендодавець не несе відповідальності перед третіми особами за невиконання Орендарем своїх зобов'язань щодо укладання договорів та здійснення розрахунків за надані комунальні та інші послуги та експлуатаційні витрати, а також відшкодовувати витрати пов'язані зі сплатою земельного податку.

У зв'язку із невиконанням умов договору, а саме несплатою орендних платежів позивачем було надіслано на адресу відповідача листа №664 від 14.09.2011р. з вимогою сплатити суму заборгованості за договором оренди №112 від 15.09.2010р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 38668,34грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.4 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №112 від 15.09.2010р. належним чином не виконав, орендну плату сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у період з вересня 2010р. по травень 2012р. в сумі 38688,34грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 38688,34грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4692,32грн. та інфляційних витрат в сумі 2163,70грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично невірним та таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 4681,66грн. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, як здійснено позивачем у наданому розрахунку, а в середньому на місяць. Відтак за розрахунком суду сума інфляційних витрат складає 1505,75грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1505,75грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню в сумі 4681,66грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3970,20грн. та штраф в сумі 7737,67грн. на підставі умов пунктів 10.1-10.2 договору.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він розрахований більш ніж за півроку, а саме у період з вересня 2010р. по травень 2012р. однак відповідно до приписів п.6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що її сума є більшою ніж заявлена позивачем, однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог стягненню підлягає та сума, яка заявлена позивачем у позові.

Щодо штрафу в сумі 7737,67грн. суд вважає наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог передбачених ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Харцизька в інтересах Харцизької міської ради в особі Комунальної установи «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харцизьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 38688,34грн., інфляційні витрати в сумі 2163,70грн., 3% річних в сумі 4692,32грн., пеню в сумі 3970,20грн. та штраф в сумі 7737,67грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» (86700, м. Харцизьк, пров. Спартаківський, 6а, р/р 26009000106333 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31590968) заборгованість з орендної плати в сумі 38688,34грн., інфляційні витрати в сумі 1505,75грн., 3% річних в сумі 4681,66грн., пеню в сумі 3970,20грн. та штраф в сумі 7737,67грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1590,67грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.08.2012р.

Суддя Тоцький С.В.