Рішення № 25582191, 31.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/55/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.12 Справа № 5009/2104/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Хорс" (01034, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, 38)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, 4)

про стягнення 279 026,53 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: 04.07.2012 р. -не з'явився, 17.07.2012 р. -Овчаренко В.Ю., довіреність б/н від 02.07.2012 р., 31.07.2012 р. -не з'явився;

від відповідача: Грекова Н.М., довіреність № 19/5 від 01.01.2012 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 06.06.2012 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорс»до відповідача -публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»про стягнення 279 026,53 грн. з яких: 268 298,03 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 022,01 грн. -3% річних та 7 706,49грн. процентів за користування грошовими коштами.

Ухвалою суду від 06.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2104/12, справі присвоєно номер провадження 18/55/12, судове засідання призначено на 04.07.2012 р. У сторін витребувані документи, необхідні для правильного та об'єктивного вирішення спору. Розгляд справи відкладався на 17.07.2012 р. В судовому засіданні 17.07.2012 р. оголошувалася перерва до 31.07.2012 р. Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу та був закінчений 31.07.2012 р., судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за умовами мирової угоди від 22.08.2005 р. у справі № 5/5/213 про банкрутство ПАТ «Запоріжкокс»(на час укладення мирової угоди ВАТ), боржником в 2011 році добровільно не проведено сплату частини суми заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорс». В зв'язку із цим позивачем на підставі ст.ст. 536 та 625 Цивільного кодексу України застосовано до відповідача відповідальність, передбачену вказаними нормами діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що 06.06.2012 року (на час подання позову до суду) ПАТ «Запоріжкокс»добровільно перерахувало ТОВ «Об'єднання «Хорс»266 433,00 грн. (сума заборгованості за мировою угодою), а отже, в цій частині, провадження у справі підлягає припиненню з віднесенням судових витрат у цій частині на позивача, оскільки відповідачем оплата здійснена в день порушення провадження у справі. Проти вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами заперечив повністю, спираючись на ч. 8 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідач вважає, що закон обмежує можливі вимоги кредитора саме тим обсягом, який передбачений мировою угодою сторін у справі про банкрутство.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. представник позивача підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 266 433,00 грн. Стосовно решти позовних вимог просив суд задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилався на ст. ст. 525, 526, 536, 625, 1048 Цивільного кодексу України та ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві. Просив суд відмовити в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22 серпня 2005 р. у справі №5/5/213 (суддя Даценко Л.І.) затверджено мирову угоду, укладену боржником -відкритим акціонерним товариством «Запоріжкокс»(відповідно до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства»змінено найменування на публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс») та кредиторами у справі про банкрутство (39 самостійних юридичних осіб), в тому числі товариством з обмеженою відповідальність «Об'єднання «Хорс».

Відповідно до Графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів, що є Додатком № 1 до Мирової угоди, загальна сума боргу ВАТ «Запоріжкокс»перед товариством з обмеженою відповідальність «Об'єднання «Хорс»складає -1 332 162,95 грн.

Пунктом 6 Мирової угоди встановлено, що кредитори надають боржнику відстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань терміном до 01.01.2011 р. Для погашення заборгованості з грошових зобов'язань, зазначених у п. 4 даної Мирової угоди, в сумі 203 520 471,45 гривень (двісті три мільйони п'ятсот двадцять тисяч чотириста сімдесят одна гривня сорок п'ять копійок) кредитори після закінчення відстрочки погашення грошових зобов'язань, наданої Боржникові до 01.01.2011 р., надають Боржникові розстрочку на 5 (п'ять) календарних років, починаючи с 01.01.2011 р. до 01.01.2016 р. Таким чином, вимоги Кредиторів погашаються з 01.01.2011 р. відповідно до графіка (Додаток № 1) кожний календарний рік рівними частками від суми вимог, що підлягає погашенню і зазначеної в Додатку № 1. Боржник у відношенні кожного з Кредиторів має право погашати щорічну суму грошових вимог як шляхом одноразового платежу, так і шляхом здійснення декількох платежів, однак у будь-якому випадку загальна сума даних платежів протягом одного календарного року повинна дорівнювати сумі грошових вимог, що підлягають погашенню протягом календарного року згідно Додатка № 1.

Відповідно до п. 9 Мирової угоди, у зв'язку з погашенням боргу в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кожного з Кредиторів, а також з урахуванням імовірності ведення листування з питань виконання даної Мирової угоди, кожний із Кредиторів зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту затвердження даної Мирової угоди господарським судом направити на адресу Боржника лист із вказівкою повних банківських реквізитів, за якими необхідно перераховувати грошові кошти по даній Мировій угоді, а також повної поштової адреси, що є місцезнаходженням Кредитора, і по якій Боржником буде здійснюватися листування з питань виконання даної Мирової угоди. Вищевказаний лист повинний бути підписаний уповноваженим представником Кредитора і містити застереження про те, що він направлений з метою виконання умов даної Мирової угоди. У випадку зміни організаційно-правової форми, найменування, коду Кредитора в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, банківських реквізитів або місцезнаходження Кредитора, він протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання таких змін зобов'язується сповістити про це Боржника в письмовій формі.

Згідно з п. 10 Мирової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитором вимог п.9 даної Мирової угоди Боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про Кредитора. У такому випадку Боржник не несе відповідальність за можливий збиток (матеріальний і нематеріальний), що може бути заподіяний Кредиторові у зв'язку з використанням Боржником недостовірних даних, необхідних при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Кредитора або при направленні поштової кореспонденції.

Пунктом 17 Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання Боржником Мирової угоди Кредитори можуть висунути свої вимоги до Боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою з урахуванням часткового погашення боргу. При порушенні провадження у справі про банкрутство цього ж Боржника обсяг вимог Кредиторів, по яким була укладена дана Мирова угода, визначається в межах, передбачених даною Мировою угодою.

В наслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань 10.02.2012 року на його адресу була надіслана претензія з вимогою негайно погасити суму боргу та зазначені банківські реквізити для перерахування суми.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, борг без оплати.

Оскільки відповідач в обумовлені Мировою угодою строки не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови Мирової угоди, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених своїх прав та законних інтересів про стягнення з ВАТ «Запоріжкокс»279 026,53 грн. з яких: 268 298,03 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 022,01 грн. -3% річних та 7 706,49 гривень процентів за користування грошовими коштами.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Законодавець дає поняття мирової угоди в процесі банкрутства боржника -це господарсько-правовий договір, що має господарсько-процесуальне навантаження і публічно-правову основу та елементи приватно-правового характеру. Мирова угода -це конкурсний договір, тобто він виникає після створення спілки кредиторів. Мирова угода має стати комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх учасників відносин неспроможності (банкрутства): кредиторів, боржника, власника, інвесторів та інших.

Як правило, мирова угода передбачає істотну зміну умов початкового договору, за яким виникла заборгованість. Мировою угодою встановлюються нові умови погашення заборгованості: надається відстрочення на оплату, розстрочення оплати, списуються (повністю або частково) штрафи, а то й сума основного боргу.

Основна мета мирової угоди -за рахунок часткового зменшення прав кредиторів сплатити борг та зберегти суб'єкт господарювання.

Процедура мирової угоди -це порядок досягнення домовленості між кредитором і боржником про умови відстрочки (розстрочки), прощення (списання) боргів, а також процес затвердження судом мирової угоди.

Мирова угода по своєї суті фіксує волевиявлення сторін, яке одночасно спрямоване як на припинення провадження у справі про банкрутство, так і на вирішення спірних питань, що виникли у відносинах між сторонами.

Аналіз зазначеного вище дає підстави вважати, що мирова угода - це є своєрідний правочин, за умовами якого кредитор надає боржнику відстрочку або розстрочку оплати суми заборгованості, а боржник в свою чергу зобов'язується у встановлені строки здійснити перерахування (або передати майно) виниклої суми боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Останні реалізуються в межах цивільного правовідношення і є його складовими елементами.

Правочин як юридичний факт -це лише одна із підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочични посідають особливе місце, відрізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочини, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди), притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має статус суб'єкта цивільного правового результату для себе або інших осіб.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги умови мирової угоди, затвердженої господарським судом, відповідач (боржник) повинен був протягом календарного 2011 року обов'язково здійснити погашення заборгованості на користь позивача у розмірі 266 433,00 грн.

Посилання відповідача на невиконання ним зобов'язань щодо внесення календарного платежу в передбачений строк внаслідок невиконання позивачем п. 9 Мирової угоди, а саме не повідомлення відповідачу повних банківських реквізитів, за якими необхідно перерахувати грошові кошти та повну поштову адресу, що є місцезнаходження кредитора, судом відхиляється, оскільки зазначена обставина не звільняє відповідача від вчинення дій обумовлених Мировою угодою, так як пунктом 10 цієї Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитором вимог п. 9 даної Мирової угоди Боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про Кредитора.

Відповідно до ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Позивачем ставляться вимоги про стягнення з ВАТ «Запоріжкокс»суми боргу у розмірі 266 433,00 грн. за період з 01.01.2011р. по 01.01.2012 р., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди затвердженої господарським судом Запорізької області.

Під час розгляду справи судом встановлено, що мирова угода не визнана недійсною, не розірвана, ухвала господарського суду про її затвердження є чинною. За таких обставин умови мирової угоди є обов'язковими до виконання.

Отже, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості є правомірними.

Разом з тим, на день розгляду спору, суду надані докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 266 433,00 грн. (виписка про банківські операції від 06.06.2012 р., а.с. 38).

Таким чином, заборгованість за календарний 2011 рік у відповідача перед позивачем відсутня.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач оплату боргу в сумі 266 433,00 грн. здійснив після звернення із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Доказом того, що оплата боргу здійснена саме після звернення позивача із позовом до суду, слугує відбиток круглого поштового штемпелю за 29.05.2012 р. на поштовому конверті, яким відправлявся позов до суду, та відбиток круглого поштового штемпелю за 29.05.2012 р. на описі вкладення у цінний лист на ім'я господарського суду Запорізької області про направлення позову із додатками.

За неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 865,03 грн. інфляційних втрат та 3 022,01 грн. -3% річних

У частині 2 ст.625 ЦК України визначено правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції -це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити кредиторові три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося раніше, підставою для звернення позивача з позовом до суду стало невиконання відповідачем (боржником) зобов'язань за мировою угодою, які полягали в перерахуванні ВАТ «Запоріжкокс»у період з 01.01.2011 р. по 01.01.2012 р. грошової суми в розмірі 266 433,00 грн.

З огляду на зазначене є всі підстави вважати, що у відповідача виникли саме грошові зобов'язання перед позивачем та за неналежне виконання яких до відповідача застосовуються правові наслідки у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за період прострочення з 01.01.2012 р. по 17.05 2012 р. складає 3 022,01 грн., інфляційні втрати за січень 2012 р. -квітень 2012 р. -1 865,03 грн.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є невірними. Перерахувавши заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 3 013,75 грн. 3% річних, в частині стягнення 8,26 3% річних слід відмовити; сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період, за умови її вірного розрахунку, є більшою ніж заявлена до стягнення і складає 1 869,30 грн., отже судом задовольняється вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в заявленій сумі -1 865,03 грн., оскільки це не суперечить вимогам діючого законодавства України.

Заперечення відповідача про безпідставність застосування до нього санкцій у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є приоритетним по відношенню до норм цивільного законодавства України, судом спростовуються, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося вище Мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та порядок вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Отже, затверджуючи Мирову угоду (22.08.2005 р.), господарський суд Запорізької області припинив провадження у справі про банкрутство (5/5/213), оскільки уклавши мирову угоду сторони встановили нове зобов'язання, яке виникає з умов цієї мирової угоди. Тобто відбулася новація зобов'язань, у зв'язку з чим кредитор та боржник керуються не попередніми підставами зобов'язання, а мировою угодою.

Таким чином, у зв'язку з припинення провадження у справі про банкрутство норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не мають пріоритетного значення при розгляді питання щодо невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед кредитором.

До того, як встановлено нормами зазначеного вище Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(п. 8 ст. 39 «кредитори можуть пред'явити свої вимоги в обсязі, передбаченому цією мировою угодою»), позивач звернувся до суду про стягнення суми узгодженої мировою угодою, а стягнення інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту майнових прав та інтересів позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника.

Також за прострочення виконання боржником зобов'язань щодо обов'язкового внесення щорічної (календарної) суми, позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Нормами ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до розрахунку позивача, проценти за користування грошовими коштами нараховані за період з 01.01.2012 р. до 23.03.2012 р., виходячи з облікової ставки НБУ 7,75%, і складають -7 706,49 грн.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають виходячи з наступного: проценти, про які йдеться у ст. 536 ЦК, слід відрізняти від процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до доказів, доданих до матеріалів справи, у відповідача заборгованість у розмірі 1 332 162,95 грн. виникла внаслідок невиконання останнім умов договору від 02.10.2011 р. № 1937 (з наступними змінами) про поставку на адресу ВАТ «Запоріжкокс»продукції -смоли кам'яновугільної. В подальшому цей борг був предметом розгляду у справі про банкрутство відповідача.

З огляду на викладене вище, у позивача не виникло правових підстав для застосування положень ст. 536 ЦК України, оскільки грошові кошти відповідачу позивачем не надавалися і прострочення виконання зобов'язання у відповідача щодо їх повернення не виникло.

В частині стягнення 7 706,49 грн. процентів за користування грошовими коштами в позові відмовляється.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідача доведений матеріалами справи.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Посилання відповідача про звільнення його від сплати судового збору, внаслідок оплати боргу до моменту прийняття позову до розгляду (06.06.2012 р.) судом відхиляється, оскільки факт порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідача доведений матеріалами справи; до того ж, матеріали справи містять поштовий конверт та опис вкладення у цінний лист на ім'я господарського суду Запорізької області про направлення позову із додатками, відповідно до яких позовна заява з додатками була надіслана на адресу суду -29.05.2012 р., тобто раніше чим здійсненна оплата боргу відповідачем.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»(69600, місто Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, код ЄДРПОУ 00191224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорс»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ 21509268) 3 013,75 грн. (три тисячі тринадцять грн. 75 коп.) 3% річних, 1 865,03 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 5 426,32 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять шість грн. 32 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 266 433,00 грн. основного боргу, провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 07.08.2012 р.